Вікітимологія проституції та міграції

Нині підвищена небезпека проституції полягає, насамперед, в тому, що це негативне явище може спричинити масове зараження на СНІД. Велика кількість статевих партнерів в однієї проститутки

¹ Див.: Джужа О. М. Запобігання поширенню СНІДу правовими засоба­ми (правовий, кримінологічний і кримінально-виконавчий аспекти): Моно­графія- К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994.- С. 98, 102.

Див.: Ліщенко Г. І. Кримінологічна характеристика та попередження наркоманії і наркобізнесу: Лекція- К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004.-С. 29-30.

різко збільшує небезпеку зараження як її особисто, так і інших осіб, які мають з нею контакти. В такому випадку виникають труд­нощі з виявленням епідеміологічного ланцюга, адже перевірити всіх клієнтів практично неможливо. Повії за своїми моральними якостями свідомо здатні розповсюджувати небезпечну інфекцію¹. Проституція, як поняття, походить від латинського «prostatuere», що перекладаєтся як виставлення на продаж. Вона вважається найстародавнішою професією. З давніх давен проституція поділя­ється на жіночу, чоловічу і дитячу. Цей поділ існує й сьогодні.

Законодавчого визначення проституції немає. Під проституцією прийнято розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволення сексуальних бажань іншої особи (групи осіб) за мате­ріальну винагороду.

Проституювання можливе як при гетеросексуальних, так і го­мосексуальних стосунках. Проституція відрізняється від інших статевих взаємин тим, що жінка або чоловік продають своє тіло іншим особам і мають широке коло статевих партнерів. Суспільна небезпека цього явища пов'язана зі зв'язком проституції зі зло­чинним світом; розповсюдженням венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; падінням рівня суспільної моралі; руйнуванням сі­мейних устоїв; тісним зв'язком проституції з наркобізнесом.

Ураховуючи той факт, що жінки частіше (більшою мірою) по­рівняно з чоловіками займаються проституцією, надамо їм соціа­льно-демографічну характеристику.

їх вік становить: від 18 до 29 років - 84, 3%; неповнолітні - 2, 2%; старші 40 років - 1, 2%; решта - особи старші за 45 років.

Освіта: вищу і незакінчену вищу освіту мали 23, 2%, середню -53, 9%, решта-незакінчену середню освіту.

Сімейний стан: перебували у шлюбі 17, 9%, не перебували у шлюбі 82, 1%, 24, 0% - розлучені, 1, 5% - вдови.

Соціальне становище: робітники - 15, 0%, службовці - 48, 6%, учні - 6, 4%, домогосподарки - 0, 6%, без певних занять - 29, 4%.

Повій можна класифікувати на: інтердівчат, які обслуговують іно­земців; осіб, які продаються багатим співвітчизникам; «плечевих», -які подорожують із водіями вантажівок; бездомних; «вокзальних»².

Див.: Герасимова О. Г., Куликов Г, В. Проституция и СПИД // Прости-гуция и преступность.- М.: Юрид. лит., 1991.- С. 179-180.

" Див.: Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб.- К.: Атіка, 2001.- С. 117-118.

Слід визнати, що проституція є одним із найчастіше пов 'ни­заних зі злочинністю «фонових» явищ. Вони значною мірою зумов­люють одне одного.

Віктимологічний аспект проституції полягає у тому, що: По-перше, проституцію, як засіб наживи, широко використовує злочинність, у тому числі й організована. На її основі вона ство­рює систему секс-бізнесу зі звідниками, утримувачами домів роз-пусти, сутенерами, торгівцями «живим товаром», у тому числі з переправленням за межі країни. На думку експертів, річний обіг секс-бізнесу в Україні сягає не менше двох мільярдів гривень. Наймерзеннішим злочином є втягування у проституцію дітей.

По-друге, повій широко використовують як співучасників зло-дії, грабіжники, вимагачі, шахраї, саме повії, відвідуючи квартири заможних клієнтів, проводять розвідку для подальших крадіжок чи розбійних нападів, просять водіїв підвезти до місця, де на них (во­діїв) чекає злочинна засідка.

По-третє, повії і самі вчиняють чимало злочинів стосовно клієн­тів, використовують їх «відключення» унаслідок сп'яніння, засто­сування клофеліну (традиційне прізвисько - «хипес-повія»).

По-четверте, повії (як жінки, так і чоловіки) є одним з основних джерел розповсюдження венеричних захворювань, гепатиту та ВІЛ-інфекції. Жодні запобіжні засоби нездатні виключити високий рівень ризику захворювання. Відомий випадок, коли в м. Красний Луч (Луганська область) дві неповнолітні повії зірвали нала­годжену роботу автопарку, заразивши за два дні на сифіліс понад

ЗО водіїв.

По-п'яте, для того, щоб сплатити послуги повіям, окремі клієн­ти, за відсутності коштів, вдаються до вчинення злочинів проти

них.

По-шосте, повії нерідко самі стають потерпілими від насильни­цьких злочинів (їх убивають у конкурентній боротьбі, особливо це трапляється за кордоном, вони гинуть від наркотиків та СНІДу).

По-сьоме, повії, які працюють без підстраховки (без сутенерів та звідників), частіше від інших стають жертвами застосування насилля і знущань з боку як злочинців, так і осіб, які не бажають з ними розрахуватися за надані послуги.

Найголовнішим чинником широко розповсюдженої проституції у державах (на думку експертів, проституцією займаються сотні тисяч жінок) є різке падіння моралі суспільства, а це означає: воно

фактично погоджується з аморальністю, і це безпосередньо вкрай негативно впливає на формування поглядів підлітків і молоді не лише стосовно сексуальних проблем, а й на оцінку інших сторін буїтя. Проституція підриває підвалини соціальної моралі, руйнує сім'ю, урешті-решт призводить до деградації особистості.

Наслідком проституції є зростання жіночої злочинності, смерт­ності, тяжких невиліковних соматичних і психічних захворювань і самогубств.

Запобіганню проституції, як і іншим видам правопорушень мо­же прислужитися профілактична діяльність, і вона буде ефектив­ною лише тоді, коли проблеми сім'ї, жінки, дитини стануть головни­ми в державі й суспільстві. Потрібні сучасні, ефективні програми допомоги сім'ї, материнству, дитинству, відповідна й добротна законодавча база. Було прийнято важливі закони (до яких згодом було внесено відповідні зміни) «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», розроблено програми їх виконання. Реалізація цих законів сприяє розв'язанню важливих питань, але рішучим змінам на краще заважає соціально-економічне станови­ще в державі.

Велике значення має і віктимологічна профілактика серед усіх вікових категорій жінок: показ спустошеної душі повії, втрати нею почуттів честі й гідності, «надбання» різних соматичних і психічних хвороб - все це може допомогти втриманню багатьох від хибних і згубних кроків.

До «фонових» явищ, що впливають на злочинність, можна від­нести й таке явище, як міграція. Аналізуючи механізм взаємо­зв'язку міграції зі злочинністю, важливо звернути увагу на таку існуючу статистичну залежність між інтенсивністю міграційних процесів та рівнем злочинності, що потребує глибокого і диферен­ційованого вивчення соціальних і соціально-психологічних харак­теристик різних груп населення.

Термін «міграція» походить від латинського «migratiо», «migrо» - переходжу, переселяюся. Демографи визначають міграцію як про­цес переміщення людей через кордон з метою змінити назавжди або на якийсь час постійне місце проживання або з регулярним поверненням до нього.

Однією з головних ознак міграції є перетин кордонів тих чи ін­ших територій - держави, області, населеного пункту.

!

Особливістю міграції є поява зайвої робочої сили, яка спричи­няє труднощі із працевлаштуванням, особливо отримання роботи за спеціальністю. Ці аспекти зазвичай посилюються труднощами з отриманням житла, організацією побуту, дозвілля, використанням вільного часу тощо.

Недосконалість нашого законодавства зумовила потік нелегаль­них мігрантів із південноазіатського, близькосхідного й африкан­ського регіонів, які використовують територію України для тран­зиту на Захід. За останні десять років міграція в Європу зросла у

20 разів.

Аналіз національного складу міграційних потоків свідчить, що етнічні українці становлять лише половину мігрантів. До основних іноземних мігрантів нині належать вихідці з республік колишнього СРСР та громадяни країн далекого зарубіжжя. Що стосується першої категорії, то тут переважають вихідці із Закавказзя - гру­зини, вірмени, азербайджанці, чеченці, і з республік Середньої Азії -узбеки, таджики, татари. При цьому тільки незначна їх частина звертається до органів міграційної служби з метою легалізації сво­го перебування на території України. Вони освоюються переважно у сфері торгівлі, приватного підприємництва і кримінального біз­несу. Саме нелегальна міграція справляє негативний вплив на стан злочинності в тих регіонах, де вона здебільшого розповсюджена.

Групи нелегальних мігрантів комплектуються ще в країнах проживання злочинними угрупованнями, які займаються підготов­кою легенд для їх перебування в проміжних країнах на шляху прямування до країни призначення, виготовленням фальшивих документів тощо.

Загальноприйнятої класифікації міграції насьогодні не існує.

Виділяють, наприклад:

Сезонні міграції - це переміщення переважно працездатного населення до місць тимчасової праці й проживання на термін у кі­лька місяців зі збереженням можливості повернення в місця по­стійного проживання.

Епізодичні міграції являють собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, які здійснюються не тільки нерегуляр­но в часі, а й необов'язково у тих самих напрямках. Соціально-демо-

¹ Див.: Шакун В. І. Міграція і злочинність: Навч-практ. посіб.- К.: Укр. акад. внутр. справ, 1996.- С. 6.

графічний склад учасників епізодичних міграцій значно ширший, ніж сезонних.

Маятникові міграції - це масові щоденні або щотижневі пере­міщення населення від місць проживання до місць праці чи на­вчання та у зворотному напрямку.

За способом реалізації міграції класифікують на організовані і неорганізовані. Перші здійснюються за допомогою державних чи громадських установ, другі - силами й коштами самих мігрантів. Неорганізовані міграції іноді називають індивідуальними.

За тривалістю міграції поділяють на постійні (з переселенням на постійне місце проживання) і тимчасові (без зміни місця про­живання). І. М. Прибиткова відносить до постійних міграцій усі різновиди незворотних переміщень або переселень населення. В. І. Шакун відносить до таких випадки відсутності або, навпаки, перебування мігранта в певному місці понад шість місяців. Ю.І. Римаренко включає сюди і маятникові (сезонні трудові) міг­рації, які мають ознаки регулярності й тривалості обігу людських ресурсів.

Розрізняють також міграції сільського і міського населення, міжміські міграції, міграції у межах сільської місцевості та в ме­жах окремих великих територіальних одиниць - області, економіч­ного району, республіки. У цих випадках міграції поділяють на анутрішньообласні та міжобласні внутрішньорайонні і міжра­йонні, внутрішньореспубліканські й міжреспубліканські.

В. 1. Шакун у своїй праці «Урбанізація і злочинність» виділяє також внутрішньотериторіальні та міжтериторіальні міграції, які є різновидом внутрішньої міграції.

Аналізуючи погляди різних авторів з цього питання, можна дій­ти висновку, що всі вони розрізняють два види міграції: внутрі­шню (у межах країни) і зовнішню (в інші країни).

Виходячи із законності, міграції поділяють на: легальні, напів-легальні, нелегальні. Критерій легальності може бути застосовано тільки до зовнішніх міграцій.

Віктимологія нелегальної міграції полягає в тому, що останні позбавлені низки політичних та особистих прав, якими володіють громадяни певної країни, і тому, крім нелегального перетинання кордонів, влаштовуються на нелегальну роботу або займаються

¹ Див.: Шакун В. І. Урбанізація і злочинність: Монографія.- К.: МВС України.-Укр. акад. внутр. справ, 1996.-С. 134.

нелегальною торгівлею, де стають легкою здобиччю рекетирів (ви­магачів) та організованих злочинних угруповань.

Стосовно легальної (внутрішньої) міграції, можна навести при­клади пересування територією України так званих осіб-гастро-лерів, які, часто мігруючи, вчиняють крадіжки особистого, держав­ного або колективного майна, грабежі, розбої та інші злочини. Вони ж можуть перетворитися і на потерпілих, стаючи випадко­вими свідками різних злочинних розборок, або, навпаки, їх безпо­середніми учасниками.

З міграцією тісно пов'язана проституція. Мігруючи країною на різних видах транспорту, повії наражають себе на небезпеку і ста­ють жертвами осіб чи то із кримінальним минулим, чи то водіїв та інших випадкових осіб, з якими вони вступають у статеві зв'язки. Здебільшого повії користуються послугами сутенерів, яким повинні віддавати основну частку свого заробітку. З нелегальною міграцією пов'язана міжнародна проституція, унаслідок заняття якою (шля­хом обдурювання) жінок запрошують на роботу за кордон, насиль­но відбирають у них документи, що посвідчують їх особистість, позбавляють засобів до існування і примушують жити в борг. Після цього статус «рабинь» для таких осіб забезпечено на декіль­ка років. Крім того, повертаються додому з них далеко не всі. А спроба втекти зазвичай завершується трагічно.

На боротьбу з нелегальною міграцією спрямовані значні зусил­ля органів внутрішніх справ України. З цього приводу в 1997 році був посилений міграційний контроль.

Для активізації протидії злочинності, пов'язаної з нелегальни­ми мігрантами, в багатьох органах внутрішніх справ були ство­рені спеціальні підрозділи кримінального розшуку. Це мало свої позитивні результати. Водночас, для підвищення ефективності їх діяльності, як показує досвід, потрібно: не припускатися будь-яких помилок у розкритті й розслідуванні злочинів даної категорії, по­ліпшити фахову підготовку працівників, які задіяні в боротьбі зі злочинністю нелегальних мігрантів, вирішити проблему забезпе­чення перекладачами, налагодити тісні контакти з Інтерполом і Національним бюро Інтерполу, які мають багатий банк відповід­ної інформації.

Важливою умовою досягнення позитивних результатів у боро­тьбі зі злочинністю нелегальних мігрантів є її належне інформа­ційне забезпечення.

Ефективність позитивного впливу на злочинність нелегальних мігрантів залежить, передусім, від узгодженості дій суб'єктів про­філактики. Це вимагає їхньої взаємодії як по вертикалі, так і гори­зонталі. Саме другий вид взаємодії має ще чимало невикористаних резервів. Надзвичайно важливим у цьому аспекті є здійснення спіль­них заходів, обмін оперативною та іншою інформацією, прове­дення координаційних нарад для розробки планів дій за цими напрямами. Особливе значення має взаємодія міліції зі службою зовнішньої розвідки, міграційною службою, митною вартою, при­кордонниками та іншими державними органами, причетними без-посередньо до роботи з мігрантами',