Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення.

Методологія є сукупністю пізнавальних способів, методів, прийомів, що використовуються в різних наукових галузях. Вона вивчає наукове знання, шляхи і способи його формування, а також наукову діяльність у вирішенні даного завдання.

Конкретно-наукова методологія відображає принципи і методи певної наукової діяльності - відповідно до предмета конкретної дисципліни. Вона має спеціальний дисциплінарний характер, її розробляють спеціалісти певної галузі знань. Конкретно-наукова методологія зіставляється із законами, принципами, методами філософської методології як безпосередньо, так і опосередковано - через рівень загальнонаукової методології.

Методологічні принципи фізики:

Принципи, на яких базується спеціальна теорія відносності: принцип відносності і принцип постійної швидкості світла. Згідно з принципом відносності явища в усіх інерційних системах відліку відбуваються однаково

принцип Ферма (принцип найкоротшого оптичного шляху), принцип взаємності променів, принцип Гюйгенса — Френеля. Моделювання на основі цих принципів дало змогу створити завершені теорії — геометричну та хвильову оптики.

Принцип причиновості. З постулатами Ейнштейна пов'язаний принцип причинності, згідно з яким наслідок не може відбутися раніше за свою причину.

Принцип далекодії и близькодії. дальнодія – миттєва передача дії тіл одне на одного через пустий, але зараз визнана концепція близькодії, взаємодія між тілами передається зараунок полів, які неперрвно розповсюджуються в просторі.

Принципи квантової механіки: принцип відповідності, принцип доповнюваності, принцип суперпозиції станів, принцип збереження кількості частинок, принцип невизначеності Гейзенберга, принцип Паулі та ін.

Принцип еквівалентності? равенство инерционной и гравитационной масс.

Принцип відповідності у фізиці вимога до квантової теорії, щоб вона давала аналогічні класичним результатам при великих значеннях квантових чисел.? мас

Принцип відповідності Бора став загальнонауковим — це твердження про те, що будь-яка нова наукова теорія за наявності старої, добре перевіреної теорії перебуває з нею не в цілковитій суперечності, а дає ті самі наслідки в певному граничному наближенні (окремому випадку). Положення спеціальної теорії відносності стосуються в основному руху тіл зі швидкостями, які можна порівняти зі швидкістю світла, але вони збігаються з положеннями класичної механіки, якщо швидкості руху тіл набагато менші зашвидкість світла.

Стоит также проблема исторической, генетической взаимосвязи в старых и новых методов, соответствия классики и современности, разработки принципа соответствия в отношении методов частнонаучного исследования.

Про математичні теорії. Вимоги несуперечності, повноти і незалежності вихідних положень математичної теорії і проблеми встановлення відповідності математичних теорій цим вимогам.

Виділяють два основних метода математичних досліджень та викладення математичних теорій – аксіоматичний (А.м.) та генетичний (Г.м.).

А.м. - ряд положень (аксіом) приймається без доведення, а інші положення виводяться з аксіом за певними логічними правилами. А.м. – це форма організації, впорядкування наукового знання шляхом субординації його елементів. Недоліком А.м. є відсутність обґрунтування аксіом, а тому і суперечки щодо правомірності деяких аксіом. Коли пояснюються факти достатньо великої наукової області, то виявляється деяких порядок, якому вони підкоряються. Він визначається системою понять, в якій науковому факту відповідає логічне (формальне) відношення між поняттями. Ця система і є теорією. Потім з’ясовується, що система заснована на декількох принципах – первинному шарі аксіом. Наприклад, в теорії чисел принципами є правила арифметичних дій. Далі відшукуються ще глибші положення, з яких виводяться принципи теорій. Цей другий шар і складають саме аксіоми (опис належить Гільберту).

Про специфику научных теорий:

Конкретные науки испытывают острую необходимость в методологическом обосновании возможности формирования единой, целостной системы знания.

В біологія, найважливішими є принцип редукціонізму, еволюціоназму, також важливі біоетичні принципи. Біологія, хімія дуже зазнають впливу фізикалізації, математизації.

Биология, география, геология и другие естественные науки, как и физика, испытывают значительные перегрузки в связи с тем, что их понятийный аппарат не разработан в должной мере. А знания связи между отдельными понятиями фрагментарны, что объясняет отсутствие системы научного аппарата. Существуют противоречия и разнобой в понимании даже ключевых понятий и принципов, как в биологии, так и в физике.