Інші хвороби.

За результатами деяких досліджень, ліквідатори і жителі забруднених районів схильні до підвищеного ризику різних захворювань, таких як катаракта, серцево-судинні захворювання, зниження імунітету. Експерти Чорнобильського форуму прийшли до висновку, що існує зв'язок між можливістю захворіти катарактою з опроміненням після аварії встановлена досить достовірно. Встановлено, що опромінення малими дозами радіації спричиняє підвищення рівня тривожності, агресивності, впливає на психічний розвиток дитини. Відносно інших хвороб потрібні додаткові дослідження з ретельною оцінкою впливу різних чинників.

Чорнобильська трагедія заподіяла багато лиха Україні, але найдошкульнішого удару завдала по здоров'ю українців, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті, це стосується не тільки наших сучасників, але й багатьох (можливо й багатьох десятків) прийдешніх поколінь [12].

Медичні проблеми післячорнобильського періоду не мають аналогів і відрізняються від інших відомих у світі випадків масового опромінення людей (Японія, США, Росія) кількістю постраждалих, складністю джерел опромінення і наявністю комплексу негативних супутніх аварії факторів іншого походження.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі і в аварійних роботах на атомній електростанції. За інформаційними матеріалами 1986 р., 238 осіб захворіло гострою променевою хворобою, з них 29 померло в перші місяці після аварії, близько 2000 осіб зазнало місцевих променевих уражень, змушені були евакуюватися близько 91000 осіб із м. Прип'ять, Чорнобиль і сільських населених пунктів 30-км зони. Ще більше 50000 осіб було відселене із забруднених територій протягом більш віддаленого післяаварійного періоду [14].

Відповідно до сучасної концепції Національної програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту громадян України до категорій, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться: особи, які брали участь у ліквідації аварії на проммайданчику і в 30-км зоні (близько 350000 осіб, в т.ч. 230000 " ліквідаторів" 1986-1987 рр.), евакуйоване і відселене населення (близько 150000 осіб), населення, яке проживає на забрудненій території (близько 2, 4 млн. осіб) [14].

Починаючи з перших днів аварії і до цього часу, здійснюється моніторинг стану здоров'я різних груп, постраждалих внаслідок аварії, і в першу чергу, досліджувалась функція щитовидної залози у дітей. Одержані дані свідчать, що на даний момент такі можливі прояви пострадіаційного впливу на щитовидну залозу, як збільшення захворюваності гіпотиреозом, аутоімунним тиреоідитом поки що себе не проявили, їх частота не виходить за межі відповідних показників в загальній популяції.

Аналіз випадків раку щитовидної залози у дітей і підлітків України, прооперованих у віці не старше 18 років, показав, що за 5 років до аварії в цій віковій групі зафіксовано 59 випадків раку щитовидної залози, а за період 1986-1994 рр. – 339 таких випадків. Загальна кількість захворілих, які були дітьми та підлітками на момент аварії, становить 542 [14].

Темп зростання захворюваності є найбільш високим у дітей у віці до 15 років: за період 1981-1985 рр. у дітей України 100 000 осіб нараховувалось 25 випадків раку, в 1986-1994 рр. їх число склало 211. Найбільш виражене зростання відмічене, починаючи з 1990 р. до сьогодні [14].

Також помітно збільшення частоти онкопатології системи кровотворення, загальне зростання частоти захворювань онкологічного профілю, але сьогодні наука України не має достовірних даних, які могли б підтвердити їх прямий звязок з наслідками аварії.

Разом з тим виявлено ряд негативних змін в стані здоров'я різних груп опромінених людей, які не були передбачені.

Щорічно зменшується число осіб, визнаних здоровими, серед усіх груп первинного обліку постраждалих від аварії. Серед учасників ліквідації аварії здоровими в 2009 р. визнано 19, 8%, серед евакуйованих – 21, 05%, серед осіб, які проживають на забруднених територіях – 24, 4%, серед дітей, які народилися від батьків перших трьох груп обліку – 32, 4% проти 78, 2%, 58, 7%, 51, 7% і 80, 9% в 1987 р. відповідно[14].

Дітей віком до 15 років, евакуйованих із забруднених радіонуклідами територій, в 2009 р. здоровими визнано 23, 7%; тих, хто проживає на забруднених територіях – 24, 64%. Характеризуючи загальний стан здоров'я усієї постраждалої частини дітей, слід відмітити, що внаслідок Чорнобильської катастрофи їх захворюваність в післяаварійний період зросла і продовжує зростати порівняно із захворюваністю решти дітей України.

У структурі захворюваності провідне місце займають хвороби органів дихання, травлення, нервової системи, хвороби крові і системи кровообігу, вроджені аномалії, злоякісні новоутворення. При цьому слід відмітити, що захворюваність злоякісними новоутвореннями, вродженими аномаліями, хворобами крові і системи кровообігу перевищує відповідні показники в цілому по Україні[14].

В зміні стану здоров'я постраждалих відмічаються 3 післяаварійних етапи:

· у перший рік в період найбільшого радіаційного впливу на організм характерними клінічними проявами були: респіраторний синдром, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, функціональні розлади серцево-судинної та вегетативної нервової системи, комплексні та якісні зміни складу периферичної крові;

· у другому етапі 1987-1989 рр. відмічались функціональні розлади різних органів і систем на фоні гормонального і імунного дисбалансу та істотних метаболічних порушень;

· у третьому етапі у більшості осіб, які мали відхилення в стані здоров'я, виявилися різні хронічні патологічні процеси з певними особливостями клінічних проявів і не завжди достовірно ефективною відповідною реакцією на лікування, що проводилося[14].

Найбільшу стурбованість викликає стан здоров'я дітей, які народилися від постраждалих батьків, і особливо від осіб, які брали участь у ліквідації аварії.

Чисельність цього контингенту постійно зростає. До Національного реєстру України внесені дані на 20503 дитини із сімей ліквідаторів. Лідируюче положення у сумному рейтингу хвороб займають:

1 місце – хвороби органів дихання – 7778, 7-9280, 3 на 10 тис. дітей, що становить 52, 2%-78, 2%;

2 місце – хвороби органів травлення – 1037, 4-1075, 1 на 10 тис., що становить 6, 9%-9, 1%;

3 місце – хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин – 684, 7-1083, 8 на 10 тис., що становить 5, 8-7, 3%.

Злоякісні новоутворення склали 26, 2-14, 2 на 10 тис. дітей (0, 18-0, 12%), а вроджені вади розвитку – 203, 9-227, 8 на 10 тис. дітей (1, 37-1, 60%)[14].

Серед аномалій розвитку на першому місці за частотою знаходяться вади кістково-м'язової, а потім серцево-судинної, статевої, нервової і системи травлення [12].

1.6 Економічні аспекти (ліквідація наслідків аварії, витрати на переселення, лікування, реабілітацію постраждалого населення, відновлювальні роботи на станції та 30-км. зоні, енергетична втрати).

Лише прямі втрати, в тому числі вартість основних виробничих активів та оперативних фондів, а також інфраструктури та природних ресурсів, вилучених з використання, складають 10 млрд. $[13].

Величезної шкоди населенню та народному господарству України завдала Чорнобильська катастрофа — найбільша в світі техногенна ядерна катастрофа. Особливо постраждали території Поліського регіону.

Унаслідок чорнобильського вибуху в Україні було радіаційно забруднено більше ніж 2300 населених пунктів, розташованих на території 12 областей. Вона порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України, Білорусії, Росії, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки. Істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об'єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство. Але ніякими фінансовими розрахунками не виміряти людське горе, пов'язане зі смертю чи втратою здоров'я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи [13].

У 1986 р. було евакуйовано майже 116 тис. чоловік, унаслідок чого виникла проблема додаткового будівництва житла для переселенців. У 1986-1987 рр. для них було збудовано близько 15 тис. квартир, гуртожитків для більш ніж тисячі чоловік, 23 тис. споруд, 800 установ соціальної та культурної сфери. Замість відселеного м. Прип'ять для персоналу Чорнобильської АЕС побудовано нове м. Славутич.

Відбулися зміни в структурі харчування населення, тому що було встановлено надзвичайно високе надходження радіаційних елементів в організм людини через харчові продукти(м'ясо, молоко, риба), особливо продукти лісу(ягоди, гриби) [13].

Загальна сума прямих збитків унаслідок аварії на ЧАЕС у 1986-1989 рр. становила близько 12, 6 млрд. доларів США. Втрати матеріально-майнових об'єктів економіки в зоні відчуження на території України — 1, 4 млрд. доларів США. Сумарні прямі втрати матеріальних об'єктів та об'єктів за межами зони відчуження становлять 0, 8 млрд. доларів США. Аналіз непрямих збитків показав, що втрати від невикористання сільськогосподарських, водних і лісових ресурсів, вартість недоотриманої електроенергії, збитки від мораторію на введення в дію нових потужностей на об'єктах атомної енергетики становили сумарно понад 160 млрд. доларів США[13].

В Україні створена нормативно-правова база, що регулює весь комплекс післячорнобильських проблем. До проблем ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС привернута увага усього світового співтовариства ООН та її МАГАТЕ. Україна та світова спільнота приділяють увагу не лише ліквідації наслідків аварії, але й не допущенню подібних катастроф у майбутньому.

Органами державної влади та населенням багато зроблено, щоб звести до мінімуму наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС[13].

Прямі витрати України на пом'якшення наслідків катастрофи за період 1986-1991 рр. склали близько 6 млрд. доларів США, а з 1992-2005 рр. витрати становили понад 7 млрд. доларів США.

Допомога потерпілим областям була зосереджена на заходах з відновлення життєдіяльності уражених радіацією регіонів, проведення дезактивації, соціальної підтримки населення, яке залишилося проживати в забруднених областях, організації медичного обслуговування.