Огляд літератури про аварію на ЧАЕС.

Відразу після аварії на ЧАЕС був гострий брак розгорнутої інформації щодо перебігу та суті подій, правил поведінки населення. Лише з годом з’являється така необхідна інформація, але було згаєно безцінний час.

Наприкінці 90-х років ХХ ст. з’являються дослідження з різних питань щодо аварії, її наслідків, шляхів розв’язання глобальної проблеми. Була створена, а потім постійно оновлюється нормативна база щодо питання.

Бакуменко В.Д. приділяє увагу проблемі сучасних пiдходів до вирiшення проблем Чорнобильської Зони вiдчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, досліджує шляхи посилення економiчної безпеки на прикладi Чорнобильської зони. Барановська розглядає Чорнобильську проблему в міжнародному та суспільному вимірі. Васюта С.I. вивчає соцiоекологiчні пролеми аварії. Дослідник Гунько Н. привернув увагу читачів до евакуацiї жителiв України iз 30-кiлометрової зони навколо Чорнобильської АЕС, пов’язавши їх із проблемами міграції населення. Долін В. В. Розглянув проблему самоочищення природного середовища після Чорнобильської катастрофи. Косенко О. підняв питання медичних аспектів катастрофи. Співавтори Плосконос Г.М. та Онопрієнко О.Д. дослідили вплив наслідків Чорнобильської кататстрофи на економічний розвиток України. Проскура М. вивчав становлення та розвиток державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

На сьогодні існують збірки документальних фото-, кіно-матеріалів щодо проблеми зони відчуження, статусу ліквідаторів та постраждалих внаслідок аварії. Оновлюється матеріал про соціальний захист населення. Захисники прав людини намагаються не допустити скорочення пільг для постраждалих внаслідок аварії. Дуже добре, що багато інформації є в доступі на сайтах ІНТЕРНЕТ-ресурсів.

Із цього ми можемо зробити висновок, що проблема аспектів наслідків аварії на ЧАЕС є актуальною. Вона висвітлюється в джерелах. Населення має вільний доступ до об’єктивної інформації, яка надається фахівцями з різних галузей науки.

Указом Президії ВР УРСР від 29 березня 1990 р. 26 квітня проголошено " Днем Чорнобильської трагедії". У цей день у Білорусі відзначають День Чорнобильської трагедії. У Росії - День пам'яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах.

Цього дня люди вшановують пам'ять загиблих під час трагедії, згадують про героїзм пожежників, персоналу станції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Сумарна радіація викинутих у повітря ізотопів склала 50 млн. кюрі, що у 30-40 разів більше, ніж при вибуху ядерної бомби в Хиросимі у 1945 р.

26 квітня 1986 року... Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що вона назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ… 26 квітня 1986 р. о 1.23 ночі на ЧАЕС вибухнув четвертий енергоблок. Смертоносна радіоактивна хмара накрила навколишню територію, залишила слід над Європою й навіть сягнула східного узбережжя США. Променевого ураження тоді зазнали близько 600 тис. людей, передусім ліквідатори наслідків цієї, найбільшої у світі, техногенної катастрофи. Доступ до АЕС і нині обмежено 30-кілометровою зоною відчуження [4]. (ДОДАТОК А)

Масштаби руйнувань, матеріальних збитків та людських втрат зробили аварію на ЧАЕС найбільшою на сьогодні техногенною катастрофою в історії людства[4].

Аварія істотно змінила життя сотень тисяч людей, долю цілих територій, мала серйозні політичні та економічні наслідки. Уперше людина зіткнуласа з монстром, якого виростила власними руками. Наші дідусі будували станцію… Наші батькі там працювали… Вони і були там ліквідаторами… Ми всі стали заручниками Чорнобиля…

Нам пригадалися інші слова Ліни Костенко:

Ми — атомні заложники прогресу

Вже в нас нема ні лісу ні небес

Так і живем од стресу і до стресу

Абетку смерті маємо — АЕС.

Аварія на ЧАЕС багато чому навчила людство, багато над чим змусила замислитися. Чорнобильська аварія має багато аспектів. Про них ми і будемо говорити в роботі.

Усі аспекти ми можемо умовно поділити на:

- історико-культурні(історія виникнення та розвитку міст Чорнобиль, Прип’ять, Славутич, сотень сіл навколо; втрата цілого історико-культурного пласту);

- суспільно-політичні (злочинні дії влади щодо замовчування факту аварії, відсутність системи захисту ліквідаторів та профілактікі населення на випадок аварії, аварія на ЧАЕС стала каталізатором падіння комуністичного режиму в СРСР та Україні);

- екологічні (стан природного середовища, доля тварин, лісів, озер та річок, можливі мутації живих організмів);

- технологічні (об’єкт" Укриття" (саркофаг), зупинка АЕС, обслуговування території);

- гуманітарні (стан здоров’я людей, яких зачипила аварія, 30-км. зона відчуження, доля тих людей, хто відмовився переїхати, забезпечення їхніх умов життя);

- економічні (надзвичайна вартість робіт з ліквідації наслідків аварії, будівництво захисного саркофагу, лікування постраждалих, надання численних пільг ліквідаторам та дітям-чорнобильцям) [4].

Але до чого віднести зламані долі людей: зрілих, літніх, дітей, молоді?

Ми – покоління молоді, яке народилося після аварії. Наші батьки, дідусі, сусіди були свідками, а часто й ліквідаторами та постраждалими від наслідків аварії. Минуло 30 років. Поступово забувається, якою була історія ЧАЕС та принципи її роботи, у чому сталася аварія та як гасили пожежу, що являє собою саркофаг над 4 енергоблоком ЧАЕС. Про ці питання можна дізнатися з ДОПОВНЕНЬ А, Б, В. Г.

Коли ми готували свій матеріал, ми побачили, що проблема Чорнобиля набагото глибша. Питання " ХТО ВИНЕН? " на початку аварії поступово переросло у питання " ЩО РОБИТИ? " та " ЩО ДАЛІ? "

Чорнобиль. 30 років по аварії… Що ми маємо?

Ітак, усе по черзі.