Як усе починалося … Заснування Чернігівського колегіуму.

Виховання — справа важка,

і поліпшення його умов —

одна з священних обов’язків

кожної людини, бо немає

нічого важливішого, як освіта

самого себе і своїх ближніх.

Сократ.

ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка — вищий навчальний заклад України, осередок вищої педагогічної освіти на північному Лівобережжі України, найстаріший вищий навчальний заклад Чернігівщини. Його історія починається з Чернігівського колегіуму, заснованого у 1700 р. за взірцем Києво-Могилянської академії. Колегіум відіграв важливу роль у становленні вищої педагогічної освіти на північному Лівобережжі України [29]. Педагогічні ідеї його засновників Лазаря Барановича, Іоана Максимовича, митрополита Антонія (Андрія Стаховського), Іоанікія Ґалятовського увійшли до скарбниці педагогічної думки, заклали підвалини вищої освіти. [29].

Декілька років тому ми робили для школи дослідження про діяльність колегіуму, особливості навчання його студентів, їхній розпорядок життя. Тоді ми довідалися про зірковий на той час викладацький склад, багату бібліотеку, яка містила книги різними мовами з багатьох наукових дисциплін. Ми зупинимося на найважливіших питаннях діяльності колегіуму, адже саме він започаткував освітню традицію в нашому місті. Також у Доповненні ми показали свою дослідну роботу про Чернігівський колегіум та існуючий при ньому просвітницький гурток ″ Чернігівські Афіни ″.

Колегіум був заснований на базі слов'яно-математичної школи, переведеної з Новгорода-Сіверського. Фундатором колегіуму був церковний діяч, педагог і письменник Іоан Максимович. Чималу підтримку надав гетьман Іван Мазепа. Тут навчали латинської, грецької мов, історії, географії, математики, філософії. Серед учнів переважали діти козацької старшини та заможних міщан Лівобережжя[2, 4]. Колегіум відкрирвся при Борисоглібському монастирі, називався ″ Архієпископо-Максимовичівським Чернігівським″ (ДОДАТОК А).

Розбудова колегіуму як навчального закладу розтягнувся на декілька років. Причина — панування в колегіумах класної, а не предметної системи: один учитель навчав усіх дисциплін і разом зі своїм класом переходив до вищого курсу. Так, у 1700—1705 рр. у колегіумі було відкрито 4 класи: три граматичні та клас поетики [28]. Принципи організації, обсяг та зміст навчальних програм були подібні до польських, західноєвропейських колегіумів (академій).

Викладання предметів велося латиною. У двох нижчих граматичних классах: аналогії (фарі) та інфімі – один учитель навчав читанню, письму та основам латинської граматики, так само як у двох вищих граматичних класах – граматики та синтаксими – один учитель викладав правила латинської граматики, синтаксису, тренував учнів у перекладах з польської і рідної мови на латинську та навпаки. Латину вивчали за підручником Емануїла Альвара ″ Institutiones linguae latinae″, який був дуже популярний в Європі та використовувався в Києво-Могилянській академії. Тобто, наш колегіум йошв у ногу з європейськими вищими школами[26, 28].

Вивчення предметів на латині вимагало підготовки, тому до колегіуму приймали учнів, котрі вміли вже читати та писати рідною мовою, зазначалося, що священнослужителі зобов'язані навчати своїх дітей вдома ″ простого русского писання … от семилетнего возраста, трилетний срок детей своих русской грамоте: букваря, часослова, псалтиря и скорописной и ко ученію в славено-греко-латинскія коллегіума Чєрниговскаго школы высылали" [28]. Вивчали церковнослов'янську, російську, польську мови. Викладання польської мови було зумовлено традицією, яка склалася, коли Україна входила до Речі Посполитої. Про вивчення та використання польської мови свідчать зразки практичних вправ, вірші та приклади в лекційних курсах. Вона використана в риториці " Ключ знання" 1708 р., у віршах панегірика архімандриту Єлецького монастиря Т. Максимовичу від учнів колегіуму в 1730 р. Нею написані й вірші на смерть чернігівського архієпископа Амвросія Дубневича, які склав в 1750 р. студент колегіуму О. Павловський[27].

Частина викладачів були вихідцями з Західної України (яка знаходилася під владою Речі Посполитої), закінчили Львівську академію: Софроній Зимінський – префект (1737-1739 рр.) та Панфутій Захаржевський, вчитель граматики. У колегіумі також навчалися студенти з Західної України.

Про увагу до польської мови, свідчило й те, що навчальний заклад називався Чернігівська славено-польсько-латинська колегія. Учні вітали спадкоємця російського престолу, майбутнього імператора Павла І, який прибув до Чернігова в 1781 р., мовами, котрі вивчалися в колегіумі, в тому числі і польською[27].

Але основна увага приділялася латині. Курси поетики, риторики та філософії, викладалися латинською мовою. Це і не дивно — латина відкривала шлях до всіх сфер людської діяльності того часу, була універсальною мовою науки, права, культури та дипломатії[29].

До середини 30-х рр. XVIII ст. поетика викладалася разом з риторикою, логікою та діалектикою одним вчителем, а саме префектом. Вивчали теоретичні засади античної поезії та красномовства, вчили писати поетичні твори латинською та польською мовами, складати і виголошувати промови, панегірики, проповіді. Згідно з академічною традицією кожний викладач поетики, риторики, філософії повинен був підготувати свій курс лекцій[28].

Колегіум розробляв і власні підручники. Перший підручник, створений в Чернігівському колегіумі, – це курс риторики ″ Clavis scientiarum″ (" Ключ знання"), 1708 р. Автором його вважають першого префекта колегіуму Антонія Стаховського. Її було написано під впливом " Поетики" Феофана Прокоповича. Вона мало чим відрізнялася від риторик викладачів Києво-Могилянської академії. В той же час вона була написана у формі " військової інструкції" – полководець (наставник) навчав студентів прийомів риторичної боротьби, наводилися приклади латинською та польською мовами[29].

Від початку існування колегіуму в ньому, як і в Києво-Могилянській академії, писалися та ставилися п'єси. Автором творів, як правило, був учитель поетики, в даному випадку префект А. Стаховський. " Спудеї" (студенти) колегіуму часто виступали з п'єсами як на світські, так і релігійні свята. На літніх канікулах студенти старших курсів, об'єднавшись у своєрідні театральні трупи, мандрували по Україні, розігруючи діалоги, сцени, п'єси в містах, селах, садибах, заробляючи на прожиття та на навчання. Як цікаву ілюстрацію можна навести премеморію(звіт) сотенної Салтиководівицької канцелярії Ніжинського полку префекту колегіуму Степану Новопольському у 1748 р. У ній йдеться про групу з 10 студентів-" комедіантів" колегіуму, які найняли двох музик у Полтаві і мандрували по Україні, були навіть у Січі. Таким чином, можно говорити й про зародження театру в стінах колегіуму[29].

Курс чернігівської риторики закінчувався викладанням логіки з діалектикою. Головною метою було навчити студентів логічно мислити, вміти дискутувати. " Ключ знання" містив розділ" Конклюзії". Ймовірно, в кінці курсу проводилися диспути, як й у Києво-Могилянській академії. У 1749 р. упровадили філософію [29].

Разом з тим, коли під тиском Російської імперії знищуються Гетьманщина, Запорізька Січ, занепадає й колегіум. У нього поступово щезає національне підґрунтя, яке формувало потребу в традиційно для України освічених людях.

У 1776 р. колегіум реорганізовано в духовну семінарію, що існувала до 1917 р. Вона також прославилася своїми вихованцями, але історія семінарії не змогла затьмарити зіркові здобутки Чернігівського колегіуму[27].

Викладачі колегіуму робили багато переводів творів античної та європейської літератури. Так, у 1716 р перекладено історію Риму Тіта Лівія. Це був перший переклад творів знаменитого історика слов'янською мовою. Переклад зберігається в Московській патріаршій бібліотеці. У одному з томів знаходилася записка, зроблена рукою Григорія Сковороди: " Рге году месяца май є о день купил Сковорода, дав восем алтін" [28].

У 1717 р. колишній вчитель колегіуму архімандрит Троїцько-Іллінського монастиря Герман Кононович уперше в Чернігові здійснив видання Нового Завіту, де розтлумачив не зрозумілі для читача розділи. Таким чином, уже на початку свого існування, колегіум перетворився в значний центр просвіти в Лівобережній Україні, який був єдиним у регіоні до створення Харківського колегіуму[29].

Також у цей час у колегіумі значного розвитку досягло мистецтво віршування, драматургія, перекладацька діяльність, відбувалися диспути.

До нашого часу дійшло декілька рукописних латиномовних підручників викладачів колегіуму. Вони зберігаються у Національній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського НАН України. Це: " Сад цариці красномовства", 1717р; " Вихователь ораторського мистецтва", 1718р.; риторика префекта І. Дубинського (1724—1725рр.); риторика " Будинок Туліанового красномовства", 1726—1727 рр.; " Тулій на нивах ораторських", 1738р. У них є посилання на давньоримського оратора Марка Туллія Цицерона[26]!

Судячи з пишномовних, метафоричних назв курсів, автори їх продовжували барокові традиції письменників чернігівського літературно-мистецького осередку ″ Чернігівські Афіни″, таких як Лазар Баранович, Іван Величковський, Лаврентій Крщонович, Іоан Максимович, Андрій Стаховський. Автори використовували умовно-алегоричні образи, античну міфологію. Характерною була поетика викладача Йосифа Лип'яцького, написана під впливом естетики бароко. Курс прочитаний в 1735—1736 рр. Нині він зберігається у Львівській бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України[27].

Хоча лекційні курси продовжували писатися латиною і базувалися на античній теорії, більше уваги приділялося вітчизняній літературі. Починаючи з 30-40-х рр. XVIII ст. у вправах з'являються зразки українською і російською мовами. Якщо в риториці префекта Фаддея Кокойловича початку 20-х рр. XVIII ст., зразки російською мовою ще не зустрічаються, то в риториці 1748 р. префекта Степана Новопольського такі приклади займали половину курсу[26]. Викладання російської мови, російської поезії та риторики розпочалося в другій половині XVIII ст. за друкованими підручниками Мелетія Смотрицького, Михайла Ломоносова. Латину, поезію вивчали за підручниками Миколи Бантиш-Каменського, Феофана Прокоповича[29].

Наступним курсом, який читався, був курс філософії, запровадженний у 1749 р. Філософія разом із курсом богослов'я становила вищий ступінь наук " superiora", що викладався на той час у Києво-Могилянській академії та Харківському колегіумі. Філософія вивчалася два роки. Запровадити повний " курс наук" намагався ще в 30-х рр. XVIII ст. чернігівський єпископ Никодим Сребницький. Але через брак приміщень він не зміг цього зробити. У 1749 р. з ініціативи чернігівського єпископа Амвросія Дубневича був відкритий клас філософії, який розміщувався в монастирській трапезній, що було незручно (це приміщення відоме як безпосередньо колегіум).

Таким чином, ми побачили, що Чернігівський колегіум — одне з найстаріших навчальних закладів в Україні, заснований 1700 р. за зразком Київської колегії чернігівським архієпископом Іоаном Максимовичем. Згодом він розвинувся завдяки щедрій допомозі гетьмана Івана Мазепи. Він створений на базі слов'яно-латинської школи, переведеної до Чернігова з Ніжина. ЇЇ учні були переважно з синів священиків та козаків. Після знищення Гетьманщини та руйнування Січі зникає соціальне підґрунтя, якому бала потрібна традиційна система освіти. У 1776 р. колегіум перетворено на духовну семінарію, яка проіснувала до 1917 р. Вона зберегла прославлену бібліотеку колегіуму та деякі освітні традиції[28, 29]. Саме Чернігівський колегіум започаткував історію освіти на Чернігівщині та усій Лівобережній Україні.