УВАГА! Термін виконання роботи – до 18 квітня.

Вимоги до оформлення: Обсяг роботи не менше двох, але не більше трьох сторінок (не враховуючи титульного листа та окремого аркушу з планом) друкованого тексту А-4, 29 рядків на сторінці, шрифт Times New Roman, кегль 14. Роботи, написані від руки або здані пізніше зазначеного терміна, не приймаються. Роботи, ідентичні за змістом та формою, не перевіряються, а всім студентам, що їх подають, виставляється оцінка «незадовільно». Роботи слід скріпити стиплером і здавати без файла! Староста кожної групи збирає роботи студентів групи в одну папку, підписує її (вказує повний номер групи) та здає на кафедру літератури (корп. 3, ауд. 1009) на поличку викладача.

Не забудьте правильно оформити титульний лист:

СЕМІНАР 1. ПАРОДІЮВАННЯ РОМАНТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ В РОМАНІ Г. ФЛОБЕРА «ПАНІ БОВАРІ»

1. У чому полягає відмінність між романтичними героями та персонажами Флобера? Що зумовлює долю романтичного героя та долю Емми Боварі?

2. Як Флобер опрацьовує такі питомо романтичні теми та ситуації:

· Побачення закоханих. За допомогою яких лексико-стилістичних засобів та композиційних прийомів Флобер знімає романтичний пафос у наступному пасажі?

«Він схопив Емму за руку; вона не відняла.

– «За успіхи у вирощуванні цінних культур… – кричав голова.

– Наприклад, тоді, коли я прийшов до вас уперше…

–… панові Бізе з Кенкампуа…

_... чи я знав, що супроводжуватиму вас сьогодні?

–… сімдесят франків!»

– Сто разів я збирався іти звідси, а проте пішов за вами, залишився з вами…

– «За угноєння…

–… як залишусь і сьогодні, і завтра, і на всі дні, і … на все життя.

–… панові Карону з Аргея – золота медаль!»

– Бо ніколи, ні в чийому товаристві я не знаходив такого всевладного зачарування…

– «Панові Бену із Жіврі-Сен-Мартен!

– І тому спогади про вас назавжди залишаться в моїй душі.

– За барана-мериноса…»

– Але ви забудете мене, я промайну в вашому житті, як тінь.

– Панові Бело із Нотр-Дам…»

–О ні! Якесь місце я все-таки займу у ваших думках, у вашому житті!

– «За розведення племінних свиней (…)» (Частина ІІ, 8, с. 159-160).

· Тема вічного й всеперемагаючого кохання. Яку роль відіграє відстань у коханні Емми?

· Тема смерті й самогубства. Порівняйте потрактування цих тем у романтичній літературі й у романі Флобера. Відповідь проілюструйте прикладами з роману Флобера.

· Тема грошей. Як ставляться до грошей та матеріальних благ романтичний герой та Емма? Чи властивий їм практичний підхід до життя? Які наслідки це має для Емми?

· Чи випадок Емми доводить чинність притаманного романтикам уявлення про те, що мистецтво облагороджує людину? Яке виховання отримала Емма? Які книги справили вплив на її світогляд? Як у романі зображено дітей? Чи вони піддаються вихованню?

· Як у романі Флобера пародіюється ідея романтичного двосвіття? Відповідь проілюструйте уривками з роману.

3. Порівняйте позицію оповідача в романтичних текстах та в романі «Пані Боварі». В чому полягає суть об’єктивного методу Флобера?

4. Напишіть і запам’ятайте визначення літературознавчих понять (Див. Довідкова література):

Іронія___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Пародія__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Кліше___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Стиль___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Невласне пряме мовлення______________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Точка зору (фокалізація)_______________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

СЕМІНАР 2. НАТУРАЛІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У РОМАНІ Е. ЗОЛЯ «ДАМСЬКЕ ЩАСТЯ»

1. Прочитайте скорочений варіант праці Е. Золя «Експериментальний роман» та дайте відповіді на такі запитання:

· Яка праця вплинула на теорію експериментального роману Е. Золя? На які науки орієнтуються натуралісти? Порівняйте їхні наукові вподобання з науковими орієнтирами романтиків та реалістів.

· Які ідеї Е. Золя запозичує з дослідження К. Бернара та впроваджує у площину художнього тексту?

· Як у літературному творі виявляються такі питомо наукові явища, як спостереження та експеримент? Чи властиві вони романтичній літературі? Чим насамперед керувалися письменники-романтики, створюючи свої тексти?

· Який зміст вкладає Е. Золя в ідею «абсолютного детермінізму»? Чим зумовлений герой натуралістичного роману? Порівняйте його становище із ситуацією романтичного та реалістичного героя.

· Який моральний зміст вбачає Е. Золя в діяльності письменника-експериментатора? Що таке соціалізм і як він, на думку Е. Золя, пов'язаний з натуралізмом? Чи поділяєте Ви погляд письменника про те, що натуралізм не є фаталізмом?

· Як натуралісти ставляться до ідеалу? Порівняйте їхню позицію з романтичною концепцією ідеалу.

· Що Е. Золя розуміє під «безособовим методом» натуралізму? Чи виявляє себе оповідач у натуралістичному творі? Порівняйте цю позицію з наративною стратегією реалістів та романтиків. Як Е. Золя ставиться до формального виміру тексту, зокрема до його стилістики? Порівняйте його думку з поглядами романтиків та реалістів (Бальзак, Флобер).

Еміль Золя. Експериментальний роман (1880)

Мені не залишається тут нічого іншого, як вдатися до запозичення, адже метод експерименту блискуче розробив Клод Бернар у своєму «Вступі до дослідження експериментальної медицини». Ця книга авторитетного науковця слугуватиме мені за надійну основу <...>. Отже, йтиметься про певну компіляцію текстів, оскільки я орієнтуватимуся на засадничі ідеї Клода Бернара. Зазвичай мені потрібно буде лише замінити слово «медик» на слово «романіст», щоб оприсутнити мою думку та надати їй ваги наукової істини <...>.

Клод Бернар заявив, що відтепер медицина, спираючись на фізіологію, прямує науковим шляхом та застосовує експериментальний метод, що дозволило йому розмежувати науки, що ґрунтуються на спостереженні, та науки, що ґрунтуються на експерименті. Хоча слід визнати, що ексепимент по суті є нічим іншим, як штучно викликаним спостереженням. Усі висновки експериментатора базуються на сумніві, оскільки сам дослідник має звільнитися від будь-яких упереджень щодо природи та завжди зберігати ясність розуму. Він приймає лише ті явища, які відбуваються та які можна довести.

<...> Існує абсолютний детермінізм в умовах існування явищ живої та неживої природи. К. Бернар називає «детермінізмом» причину, яка зумовлює появу явищ. Цією прямою причиною, як він її називає, є ніщо інше, як фізичні та матеріальні умови існування чи прояву явищ. Мета експериментального методу <...> полягає в тому, щоби встановити відношення, які пов’язують будь-яке явище з його прямою причиною, чи, іншими словами, визначити умови, необхідні для прояву цього явища. Експериментальна наука не повинна перейматися питанням «чому» стосовно речей; вона пояснює лише «як».

I

Насамперед, постає питання: чи можливе дослідження (екперемент) у літературі, в якій до цього часу послуговувалися лише спостереженням? <...>

Таким чином, повертаючись до роману, ми бачимо, що романіст рівною мірою є і спостерігачем, і дослідником. Будучи спостерігачем, він викладає факти такими, якими їх спостеріг: встановлює точку відліку, визначає ту основу, на якій з’являться персонажі та відбуватимуться події. А як дослідник він проводить експеримент, тобто змушує персонажів діяти в рамках певних обставин, щоби показати, що послідовність фактів буде саме такою, якою її визначив детермінізм досліджуваних явищ. Експеримент тут майже завжди слугує для того, «щоби переконатися», як це називає Клод Бернар. Романіст вирушає на пошуки правди. Для прикладу я візьму постать барона Гюло з «Кузини Бетта». У цьому романі Бальзак спостерігає таке поширене явище, як руйнівні наслідки в сімейному та суспільному житті, до яких чоловіка приводить його пристрасний темперамент. Обираючи сюжет, письменник відштовхується від своїх спостережень і, водночас, проводить власний експеримент, поміщаючи Гюло у низку випробувань, змушуючи його пройти через різні середовища для того, щоби продемонструвати, як функціонує механізм пристрасті. Очевидно, що тут ідеться не лише про спостереження, а й про експеримент, оскільки Бальзак не обмежується роллю фотографа, який зібрав певні факти, а безпосередньо втручається у долю персонажа, розміщуючи його в обставинах, які сам і визначає.

Проблема полягає у тому, щоби з’ясувати, до чого приведе певна пристрасть, яка діє у певному середовищі та обставинах, з точки зору індивіда та суспільства; а експериментальний роман, наприклад, «Кузина Бетта», – всього лише протокол експерименту, який романіст проводить на очах широкого загалу. Загалом, суть операції полягає у тому, щоби розглянути природні явища, дослідити їхні закономірності, впливаючи на них змінами обставин і середовищ, при цьому в усьому необхідно ґрунтуватися на законах природи. Врешті-решт, так, по-науковому, пізнається людина – в її індивідуальних та суспільних проявах. <...>

Підсумовуючи цю першу частину, я повторю, що романісти-натуралісти спостерігають та експериментують, і що вся їхня праця народжується із сумніву, якому вони піддають всі маловідомі істини, непояснені явища до такої міри, що одного дня дослідницька ідея раптом пробуджує їхній геній та штовхає їх до проведення експерименту, щоб проаналізувати факти та опановувати їх.

II

<...> Відтепер наука входить у царину, яка належить нам – романістам, і ми перетворюємося на аналітиків людини в її індивідуальному та соціальному житті. Своїми спостереженнями та дослідами ми продовжуємо роботу фізіолога, а той – фізика та хіміка <...>. Детермінізм вивищується над усім. Наукове дослідження, експериментальний спосіб мислення перемагає одну за одною всі гіпотези ідеалістів, витісняючи романи чистої уяви романами спостереження та експерименту. <...>

Звичайно, тут не йдеться про формулювання певних законів. На сучасному етапі розвитку науки про людину плутанина та неясність ще надто великі, щоби було можна вдаватися до щонайменших узагальнень. Все, що можна сказати: існує абсолютний детермінізм для всіх людських явищ. <...>

Не ризикуючи формулювати закони, я проте вважаю, що питання спадковості має величезний вплив на інтелект та пристрасті людини. Я також надаю значної уваги середовищу. Я переконаний, що у вивченні певної родини, певної групи живих істот соціальне середовище також відіграє ключову роль. Настане день, коли фізіологія пояснить нам напевно механізм виникнення думки та пристасті; ми знатимемо, як функціонує механізм кожної людини, як вона думає, як вона любить, як вона переходить від розуму до пристрасті та до божевілля; але ці явища, ці факти роботи органів хоча й є результатом внутрішнього середовища, однак не відбуваються в ізоляції та порожнечі. Людина не самотня, вона живе у суспільстві, у соціальному середовищі, яке для нас, романістів, постійно моделює явища. Наше завдання в тому й полягає, щоб вивчати взаємний вплив суспільства на індивідуум та індивідуума на суспільство. <...>

Отже, я прийшов до такого висновку: експериментальний роман є наслідком наукового розвитку століття; він продовжує та доповнює фізіологію, яка, в свою чергу, ґрунтується на хімії та фізиці; замість дослідження людини абстрактної, людини метафізичної він пропонує досліджувати людину природну, котра зазнає впливу фізико-хімічних законів та визначена впливами середовища; словом, він втілює літературу нашої наукової епохи, як класична та романтична література відповідали добі схоластики та теології. <...>

III

<...> Словом, ми є моралістами-дослідниками, які експериментальним шляхом показують, як поводиться пристрасть у соціальному середовищі.

Тоді, коли ми вивчимо механізм цієї пристрасті, буде можна нею керувати та зменшувати або зробити її якомого безпечнішою. Ось, в чому полягає практична цінність та висока мораль наших натуралістичних творів, які ставлячи експерименти над людиною, розбираючи та збираючи деталі людської машини, змушують її діяти під впливом середовища. З часом, коли буде винайдено закони, залишиться лише впливати на індивідуумів та на середовище, якщо ми хочемо досягнути кращого соціального устрою. Таким чином, ми займаємося практичною соціологією, допомагаючи політичним та економічним наукам. Повторюю, я не знаю більш благородної справи з більшим спектром практичного застосування. Бути господарем добра та зла, керувати життям, впорядковувати суспільство, вирішувати всі проблеми соціалізму, надати твердої основи правосуддю, вирішивши завдяки експерименту питання злочинності, – хіба не цим займаються найкорисніші та найморальніші працівники людського суспільства? <...>

Тут я підходжу до найбільшого звинувачення, яке висувають проти письменників-натуралістів, називаючи їх фаталістами. Скільки разів хотіли нам довести, що усуваючи свободу волі, перетворюючи людину на машину, котра діє під впливом спадковості та середовища, ми впадаємо в грубий фаталізм, ми опускаємо людину до рівня отари, якою керує батіг долі! Потрібно уточнити: ми не фаталісти, ми детерміністи, а це не одне й те саме. <...>

Щодо ролі моралістів-експериментаторів, то ми показуємо механізм дії корисного та шкідливого, ми розкриваємо зумовленість людських та соціальних феноменів, для того, щоб одного дня можна було підкорити ці явища та керувати ними. Словом, ми разом з усією епохою працюємо над великою справою підкорення природи та звеличення в десятки разів сили людини. Порівняйте нашу роботу з працею письменників-ідеалістів, які, спираючись на ірраціональне та надприроднє, після кожного піднесення зазнають глибокого падіння в метафізичний хаос. Ми ж маємо силу та володіємо мораллю.

IV

На відміну від нас, письменники-ідеалісти завжди відштовхуються від певного ірраціонального джерела – чи-то одкровення, чи-то традиції, чи-то умовного авторитету. <...> Ми ж, письменники-натуралісти, спостерігаємо та досліджуємо кожен факт; письменники-ідеалісти приймають таємничі впливи, уникаючи аналізу, і таким чином залишаються у невідомому, за межами законів природи. Говорячи по-науковому, питання ідеалу редукується до питання детермінізму або ж його відсутності. Все, що ми не знаємо, те, що ще від нас вислизає, є ідеалом, і завдання наших людських зусиль – щодня зменшувати цей ідеал, підкоряти невідоме істині. Ми всі ідеалісти, якщо під цим розуміти наше занепокоєння ідеалом. Тільки я називаю ідеалістами тих, хто має схильність до найризикованіших гіпотез, хто не хоче підпорядковувати їх контролю досвіду під приводом, що істина міститься в них, а не в речах. Вони, я наголошую, виконують непотрібну та шкідливу роботу, тоді як спостерігач та експериментатор працюють на користь людині, поступово перетворюючи її на господаря природи. <...> Всі наші зусилля скеровані на те, щоб опанувати істиною.

V

<...> Потрібно звернути особливу увагу на безособовий характер методу. <...> Я разів двадцять повторював, що натуралізм – не чиясь вигадка, навпаки, у ньому втілено суть розумової роботи століття. Про це також (але з більшим авторитетом) говорив Клод Бернар: «Революційність впровадженого в науку експериментального методу полягає в тому, що він замінив особистий авторитет науковим критерієм <...> Він визнає лише авторитет фактів, відкидаючи особистісні впливи». <...>

Я ще не торкався питання про роль форми у натуралістичній творчості, адже насамперед нею цікавиться література. <...>. Натуралізм, вкотре повторюю, переймається виключно експериментальним методом, тобто спостереженням та запровадженим в літературу дослідом. Риторика ж поки що тут зайва. <...>

Якщо бути відвертим, то, на мій погляд, сьогодні приділяють надмірної уваги формі. <...> Я думаю, що метод, власне, і є тією формою, що мовлення – це ніщо інше, як певна логіка, природна та наукова структура. Найкращим письменником буде не той, хто борсається в гіпотезах, а той, хто впевнено крокує до істини. Сьогодні ми прогнили від ліризму, ми хибно вважаємо, що високий стиль народжується у захмарних блуканнях, що він межує з божевіллям, насправді ж він – породження логіки та ясності. <...>

Пер. з франц. Т. Біляшевич

2. Прочитайте передмову Е. Золя та поясніть, який експеримент письменник ставить у своєму циклі «Ругон-Маккари»? Розкрийте назву цього циклу. Хто з персонажів роману «Дамське щастя» належить до родини Ругон-Маккарів? До якого її покоління? Чи тяжіє над ним родинна спадковість? Як вона виявляється?

Эмиль Золя. Карьера Ругонов. Предисловие (1871)

3. Історико-культурний контекст роману «Дамське щастя». Феномен універсального магазину в Європі та Америці ХІХ століття.

4. Вплив теорії еволюції Дарвіна та ідей соціалізму на літературний натуралізм, зокрема на роман Е. Золя «Дамське щастя».

5. Порівняльна характеристика образів магазину, що спеціалізується на продажу одного різновиду товару, та універсального магазину. Порівняйте маркетингові стратегії двох магазинів. Які нововведення запроваджено в універсальному магазині? За допомогою яких лексико-стилістичних засобів представлено два типи магазинів (колористика, метафорика тощо)?

6. Система персонажів роману «Дамське щастя».

· Покупниці. Образ безликої маси жінок.

· Продавальниці.

· Продавці.

· Власники маленьких магазинів.

· Протагоністи роману – Октав Муре і Девіза Бодю. Амбівалентність їхніх образів.

7. Ідея виродження та зображення патологій у романі.

8. Екзистенційний вимір роману «Дамське щастя». Проблема споживацтва. Проаналізуйте запропонований фрагмент твору:

Муре все смотрел и смотрел на армию подвласных ему женщин, толпившихся в этом пламенном зареве. Черные тени резко вырисовывались на белом фоне. Встречные течения разрывали толпу, лихорадка базара носилась подобно вихрю, волнуя беспорядочную зыбь голов. Начинался отлив, груды материй загромождали прилавки, в кассах звенело золото… Обобранные, изнасилованные, побежденные покупательницы удалялись, пресытившись и испытывая затаенный стыд, как после предосудительных ласк в какой-нибудь подозрительной гостинице. А Муре господствовал над ними: он подчинил их своей воле, добившись этого непрерывным потоком товаров, низкими ценами, обменом купленных товаров, любезностью и рекламой. Он завоевал даже матерей, он властвовал над всеми с самоуправством деспота; по его прихоти разрушались семьи. Он создавал новую религию; на смену опустевшим церквам и колеблющейся вере пришли его базары, отныне дававшие пищу опустошенным душам.

Пер. с франц. Ю. Данилина.

9. Секрет популярності роману Е. Золя «Дамське щастя». Архетип Попелюшки.

10. Напишіть і запам’ятайте визначення літературознавчих понять (Див. Довідкова література):

Натуралізм________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Стиль_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

СЕМІНАР 3. ЕСТЕТИКА І ПОЕТИКА ДЕКАДАНСУ

(на матеріалі роману Ж.‑ К. Гюїсманса «Навпаки»)

1. Явище декадансу в культурі та літературі кінця ХІХ ст.: передумови виникнення та основні характеристики.

2. Прочитайте твір Ж.‑ К. Гюїсманса «Навпаки». З урахуванням лекційного матеріалу знайдіть у ньому декадентські коди. Випишіть їх та прокоментуйте усно, спираючись на текст роману.

1. Естетизація хвороби ________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

· Декаданс як еклектичний естетико-художній синтез. Як декаданс співвідноситься з літературними напрямами, течіями та стилями ХІХ століття (романтизм, символізм, реалізм, натуралізм, імпресіонізм)? Проаналізуйте імпресіоністичну техніку Гюїсманса у поданому уривку. Як це бачення пейзажу характеризує Дез Ессента?

Жорис‑ Карл Гюисманс. Наоборот

3. Апологія штучного у літературі кінця ХІХ століття.

· Прочитайте уривки з есе Бодлера «Похвала косметиці». Як поет трактує природність і штучність?

Шарль Бодлер. Похвала косметике

< …> Большинство ошибочных представлений о красоте порождены ложными моральными понятиями XVIII века. Природа в то время почиталась основой, источником и образцом всего доброго и красивого. Отрицание первородного греха сыграло немалую роль в общем ослеплении той эпохи. Между тем, если мы удовольствуемся ссылками на очевидные факты, на вековой опыт и на судебную хронику в газетах, мы убедимся, что природа ничему или почти ничему не учит, но что именно она вынуждает человека спать, пить, есть и худо ли, хорошо ли оберегать себя от непогоды. Это она толкает человека на убийство ближнего, подстрекает пожирать его, лишать свободы, пытать; ибо, чуть только мы отходим от примитивных потребностей и начинаем стремиться к роскоши и удовольствиям, мы убеждаемся, что природа сама по себе ничего, кроме преступления, посоветовать нам не может. Именно она, эта непогрешимая природа, породила отцеубийство и людоедство и тысячу других мерзостей, назвать которые мешают нам приличие и такт. Только философия (разумеется, истинная философия) и религия велят нам поддерживать бедных и увечных родственников. Природа же (то есть не что иное, как голос корысти) велит убивать их. Вглядитесь и вдумайтесь в естественное, в поступки и желания человека, не тронутого цивилизацией, и вы отпрянете в ужасе. Все прекрасное и благородное является плодом разума и расчета. Преступные склонности, впитываемые уже в материнской утробе, естественно присущи человеку с рождения. Добродетель, напротив, искусственна, она стоит над природными побуждениями, и недаром во все времена и всем народам требовались боги и пророки, чтобы внушить ее людям, еще не вышедшим из животного состояния, поскольку без их помощи человек не смог бы открыть ее для себя. Зло совершается без усилия, естественно, закономерно; добро же всегда является плодом намеренного усилия. Все, что я говорю о природе как дурной советчице в области морали и о разуме как преобразующем и искупляющем начале, можно отнести и к области прекрасного. < …>

Женщина права и даже как бы следует своему долгу, когда старается выглядеть магической и сверхнатуральной. Она должна очаровывать и удивлять. Она идол и потому должна украшать себя золотом, дабы вызывать поклонение. Она должна прибегать к любым ухищрениям, чтобы возвыситься над природой, чтобы легче покорять сердца и поражать воображение. Нужды нет, что хитрость и обман всем очевидны, если успех им обеспечен и эффект неотразим. Именно в этих соображениях художник-философ легко найдет оправдание тех приемов, к которым во все времена прибегают женщины, стремясь поддержать и, так сказать, обожествить свою хрупкую красоту. Мы бессильны перечислить их все и ограничимся лишь теми, которые в наше время обиходно называются косметикой. Ведь всякий понимает, что пудра, например, навлекшая на себя нелепый гнев целомудренных философов, предназначена для устранения с лица пятен, которыми природа осыпала его самым оскорбительным образом; пудра создает видимость единства в фактуре и цвете кожи; благодаря ей кожа приобретает однородность, как будто она обтянута балетным трико, так что живая женщина начинает походить на статую или на существо высшее и божественное. Оттеняющий глаза искусственный черный контур и румяна в верхней части щек применяются с той же целью, то есть ради того, чтобы возвыситься над природой, но при этом выполняют противоположную задачу. Красный и черный цвета символизируют жизнь, интенсивную и сверхнатуральную. Темная рамка делает глаз более глубоким и загадочным, она превращает его в подобие окна, распахнутого в бесконечность. Румянец, играющий на скулах, подчеркивает ясность зрачков и добавляет к красоте женского лица таинственность и страстность жрицы.

Итак, если меня правильно поняли, приукрашивание лица не должно исходить из вульгарной и постыдной претензии, цель которой – имитировать природную красоту и соперничать с молодостью. Впрочем, не раз замечено, что никакие искусственные уловки не украшают уродство и служат только красоте. Да и кто посмеет требовать от искусства бесплодной имитации природы? Вовсе незачем скрывать косметику и стараться, чтобы она не была угадана. Напротив, она может быть подчеркнутой и, уж во всяком случае, откровенной. < …>

Пер. с франц. Н. Столяровой и Л. Липман

· Як у романі Гюїсманса реалізується тема штучного? Порівняйте шляхи денатурації жінки в поданому вище есе Бодлера та в уривку з тексту Ж.‑ К. Гюїсманса. Розкрийте семантику назви роману «Навпаки».

Жорис‑ Карл Гюисманс. Наоборот

4. Специфіка сюжету декадентського роману. Як у творі «Навпаки» співвідносяться зовнішня (об’єктивна) та внутрішня (суб’єктивна) подієвість? З огляду на це розкрийте, як у романі реалізується тема подорожі.

5. Образ протагоніста роману «Навпаки».

· Гранична суб’єктивність персонажа: шлях утвердження особистості чи свідчення про її розпад? Від декадентського до модерністського образу персонажа.

· «Новий гедонізм» Дез Ессента: співвідношення етики та естетики у романі. Стосунки героя з іншими людьми.

· Семантика імені протагоніста.

· Прочитайте уривки з поданого есе Бодлера та випишіть основні характеристики денді (дендизму). Чи можна назвати Дез Ессента денді? Відповідь аргументуйте.

Денді (дендизм) – це:

1._______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________