Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Как продвинуть сайт на первые места?
    Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.
    Ускорение продвижения
    Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.
    Начать продвижение сайта
  • Лікарсь кі рослини родини гречков і






    Гірчак зміїнний, або ракові шийки (Polygonum bistorta)

    Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з дерев’янистим, товстим, змієвидно зігнутим червонуватим коре-

    невищем з численними тонкими коренями. Стебла прямостоячі, поодинокі, вузлуваті, заввишки 30-100 см. Нижні

    листки великі, видовжено-ланцетні, з крилатим довгим черешком, при основі клиновидні або серцевидні. Верхні – си-

    дячі, чергові, дрібні, лінійні, по краю хвилясті, з клиновидною або злегка виїмчастою основою, знизу сіруваті, Корот-

    ко-опушені, зверху голі або злегка опушені, своєю основою охоплюють стебло. Розтруби зкошені, відкриті. Суцвіття –

    густий суцільний колос на верхівці стебла. Квітки дрібні, двостатеві, рожеві. Оцвітина 5-роздільна, залишається при

    плодах. Плід – тригранний горішок. Цвіте з кінця травня до середини липня. Рослина медоносна.

    Формула квітки. *P5 A8 G(3).

    Екологія і поширення. Росте на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, лісових вологих галявинах, у

    посівах по всій території України, іноді зустрічається в лісотундрі та тундрі.

    Сировина. Кореневище.

    Дія. В’яжуча, протизапальна, антибактеріальна, кровоспинна та заспокійлива.

    Застосування. Препарати гірчака зміїного використовують як в'яжучий засіб при розладах кишечника, при запа-

    ленні слизових оболонок і хворобах сечового міхура. У народній медицині рослину використовують при виразковій

    хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, проносах, дизентерії, при каменях у жовчному і сечовому міхурах.

    Зовнішньо ліки з цієї рослини використовують при запальних процесах слизової оболонки ротової порожнини і горла,

    при катаральному стоматиті, гінгівіті, пародонтозі та інших захворюваннях ротової порожнини, для лікування екземи,

    застарілих ран і фурункулів, для спринцювань при білях у жінок. Кореневище гірчака зміїного входить до складу

    шлункових чаїв.

    Гірчак перцевий, або перець водяний (Polygonum hydropiper)

    Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина, заввишки близько 70 см. Кореневище тонке. Стебло порожнисте,

    вузлувате, у верхній частині гіллясте, під осінь червоніє. Листки блискучі, часто із залозистими крапками, або

    чорними (ніби дьогтьовими) плямами, за формою довгасто-ланцетовидні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з

    хвилястими цілісними краями. При основі утворюють розтруб, на смак гірко-гостро-перцеві. Розтруби циліндричні,

    плівчасті, червонуваті, без помітного опушення, по краю з короткими війками або без них. Квітки двостатеві, дрібні

    зеленувато-рожевого або білувато-рожевого кольору, сидять на дуже коротких ніжках, по 2-3 в пучках, у вигляді

    клубочків, зібраних у тонкі, переривчасті, часто повислі китиці. Оцвітина 4-5-роздільна, зеленувато-рожева, вкрита

    золотавими залозками. Плоди – горішки, яйцеподібні, тригранні або сплощені, завдовжки 2-3 мм, дещо коротші від

    оцвітини, коричневі або чорні, ямчасті. Цвіте гірчак перцевий з кінця червня по вересень.

    Формула квітки: *P4-5 A6-8 G(2-3).

    Екологія і поширення. Росте на зволожених місцях, берегах річок, поблизу ставків і по канавах, на луках, у во-

    логих лісах – часто суцільними масивами, по всій території України, крім Полинового Степу і Криму.

    Сировина. Трава і квітучі гілки.

    Дія. Кровоспинна, знеболююча, заспокійлива, протизапальна та антисептична.

    Застосування. У науковій медицині препарати гірчака перцевого використовують в основному як кровоспинний

    засіб при маткових кровотечах на тлі гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, при

    невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах із дрібних судин і капілярів шлунка й кишок. Частіше їх вико-

    ристовують як допоміжний засіб у комплексній терапії при маткових і внутрішніх кровотечах. У поєднанні з іншими

    лікарськими рослинами гірчак перцевий використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину викорис-

    товують для місцевих ванн при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи,

    виразки гомілки тощо.

    Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria)

    Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, слаборозгалужений. Стебло прямостояче, вил-

    часто-розгалужене, із вздутими вузлами, заввишки 30-100 см. Листки чергові, короткочерешкові, широколанцетні,

    загострені, цілокраї, з клиноподібною основою, рідкоопушені щетинистими волосками, з червонувато-бурою плямою

    (у вигляді підкови) в середній частині листкової пластинки. Розтруби бурі, притисло-волосисті, по краю з довгими

    війками. Квітки дрібні (2, 5-3 мм), зеленувато-рожеві або білі, зібрані в щільну колосоподібну китицю. Плоди – 3-гран-

    ні, чорні, блискучі горішки, 2-2, 5 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні-вересні.

    Формула квітки: *P5 A6 G(3).

    Екологія і поширення. Зустрічається на заплавних луках, по берегах водойм, як бур’ян у посівах, по городах,

    пасовищах, вологих місцях по всій території України.

    Сировина. Трава, яку заготовляють у період цвітіння рослини.

    Дія. Кровоспинна, послаблююча, сечогінна, протизапальна, болетамувальна та судинозвужувальна.

    Застосування. Застосовують настій та рідкий екстракт з трави рослини при ускладненому кровотечею геморої,

    особливо у хворих з атонічними запорами, при спазматичних запорах. У гінекологічній практиці їх призначають при

    вагініті при захворюваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо). У народній

    медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло

    при ангіні й ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран

    використовують і свіжий сік рослини.

    Гірчак пташиний, або спориш звичайний (Polygonum aviculare)

    Морфологія. Однорічник зі стрижневим, розгалуженим коренем. Стебло нерідко галузиться від основи, членис-

    те, часто сланке, довжиною 10-100 см, з плівчастими піхвами. Листки дрібні, чергові, цілокраї, еліптичні або ви-

    довжено-ланцетні з короткими черешками, з сріблясто-білими плівчастими прилистками, зрослими в розірвану вгорі і

    бахромчасту трубочку, що обгортає основу меживузля. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зелені, по краю рожеві

    або білі, розташовані по 2-5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою

    оцвітиною. Плоди – тригранні, матові, точково-бугристі горішки. Цвіте у травні-серпні. Плоди дозрівають у липні-

    вересні.

    Формула квітки: *P5 A9 G(3).

    Екологія і поширення. Спориш звичайний росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях, смітниках

    і полях.

    Сировина. Трава.

    Дія. Кровоспинна і сечогінна.

    Застосування. Препарати з трави рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до

    зсідання (дія флавоноїдів, дубильних речовин і сполук кремнію), перешкоджають утворенню сечових каменів (дія роз-

    чинних сполук кремнієвої кислоти), підвищують діурез, виводять з сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи

    фільтрацію в ниркових клубочках і зменшуючи зворотну резорбцію в ниркових канальцях, поглиблюють дихання,

    знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну дію. Завдяки дубильним речови-

    нам, препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту. Найдоцільніша форма зас-

    тосування – настій. Пероральне вживання настою показане при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів

    Гречка посівна (Fagopyrum sagittatum)

    Морфологія. Однорічна рослина (30-70 см заввишки) з галузистим червонуватим стеблом. Листки стрілопо-

    дібно-трикутні, чергові, з тонкоплівчастим жовтуватим розтрубом. Квітки двостатеві, в китицях на довгих пазушних

    квітконосах, на верхівці стебла утворюють щиткоподібні суцвіття, із сильним ароматом. Квітка має рожеву або білу

    оцвітину, 5-роздільну. Тичинок 8, з них 5 утворюють зовнішнє коло з пиляками, які відкриваються в середину, 3 –

    внутрішнє коло з пиляками, які відкриваються назовні, тичинкові нитки наполовину коротші за оцвітину. В одних

    квітках стовпчики довгі, а тичинки вкорочені, в інших, навпаки, короткі стовпчики й довгі тичинки. Таким чином, для

    гречки характерне явище гетеростилії (різностовпчастості). Біля основи тичинкових ниток є нектарники (залозки) у

    вигляді дископодібного розширення – квітколожа. Завдяки ним квітки виділяють нектар і мають сильний медовий

    запах, який приваблює бджіл. Зав’язь 3-гранна, як у всіх гречкових, приймочки головчасті. Плід – тригранний бурий

    горішок, при якому залишається оцвітина. Зародок прямий, з поперечними сім’ядолями і оточений білком. Цвіте у

    липні.

    Формула квітки. *P5 A5+3 G(3).

    Екологія і поширення. Походить з Індії. Вирощують як круп'яну культуру переважно на Поліссі та в Лісо-

    степовій зоні України.

    Сировина. Насіння і трава, зібрана на початку цвітіння рослини.

    Дія. Пом’якшувальна, відхаркувальна, зменшення ламкості і проникності кровоносних капілярів.

    Застосування. Гречані крупи – цінний дієтичний продукт. Приготовлені з них страви корисні людині будь-якого

    віку. Особливо корисним є вживання страв з гречаних крупів при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів'ї, роз-

    ладах нервової системи, захворюваннях нирок. З трави гречки одержують рутин, який використовують для профі-

    лактики й лікування гіпо- й авітамінозу Р, при захворюваннях, що супроводжуються порушеннями проникності судин

    (геморагічні діатези, капіляротоксикози, крововиливи в сітківку ока, гіпертонічна та променева хвороби, гломеру-

    лонефрит, ревматизм, септичний ендокардит тощо). На основі рутину одержують ряд інших препаратів (урутин,

    рутамін, аскорутин та інші). У народній медицині настій квіток п'ють при кашлі. Добре розтерте й просіяне листя

    використовують для присипання запрілостей у дітей.

    Ревінь пальчастий, або тангутський (Rheum palmatum)

    Морфологія. Велика багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 3 м, з товстим коротким багатоголовим коре-

    невищем, воно зверху темно-буре, а на зломі яскраво-жовте, досягає маси 12 кг. Корені соковиті, великі. Стебла з рід-

    ким листям, голі, всередині – порожнисті, борозенчасті, з червоними цяточками і смужками. Прикореневі листки ве-

    ликі, на довгих м’ясистих черешках, довжина з черешком до 1, 5 м, довжина пластинки – 80 см, ширина – 75 см.

    Листки роздільні, з перистонадрізаними частками, лопаті листків загострені, нерівновеликонадрізані. Стеблові листки

    чергові, дрібніші (до 10 см у діаметрі), з короткими черешками і округлими пальчасторозсіченими пластинками, із

    сухим плівчастим розструбом біля основи. З другого-третього року культури ревінь розвиває великі волотеві гіллясті

    суцвіття. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі, жовті, зелені або рожеві, зібрані у суцвіття волоть. Оцвітина

    проста, віночковидна, шестироздільна. Плід – тригранний горішок червоно-бурого кольору. Цвіте в липні.

    Формула квітки: *P6 A9 G(3).

    Екологія і поширення. Батьківщиною ревеню є гірські ліси центрального Китаю і Тібет. На території України та

    багатьох інших країн його культивують як лікарську рослину.

    Сировина. Кореневище з коренями.

    Дія. Послаблююча, в’яжуча, протизапальна.

    Застосування. Біологічна дія ревеню залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок

    настає через 8-10 годин), при малих дозах спостерігається протипроносний ефект. Послаблююча і в’яжуча дії зале-

    жать і від того, який розчинник використовується при виготовленні препаратів: у водних препаратів переважає по-

    дразнююча дія, у спиртових – в'яжуча. Призначається ревінь переважно хворим похилого віку і дітям при атонії

    кишечника, метеоризмі і при хронічних запорах. Дозу добирають індивідуально. В невеликих дозах (0, 05-0, 2 г) ревінь

    допомагає при диспепсії та катарі шлунка з недостатньою кислотністю. У побуті використовують черешки прико-

    реневих листків для приготування компотів, киселів, начинки для пиріжків.

    Щавель кислий (Rumex acetosa)

    Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина. Прикореневі листки великі, довгочерешкові, при основі стріло-

    або мечоподібні, з направленими донизу гострими лопатями; стеблові – ланцето-стрілоподібні на коротких черешках,

    верхні сидячі. Біля основи черешків знаходяться плівчасті прилистки, що зрослися і утворили келихоподібні прозорі

    утворення – розтруби. Квітки одностатеві, в китицях, які зібрані у волоть, рожеві, червонуваті або жовтуваті. Рослини

    дводомні, тому є тичинкові і маточкові квітки. Оцвітина проста, чашечкоподібна, 6-роздільна, з розташованими в 2

    кола листочками, які в тичинкових квітках направлені догори, тичинок 6. У маточкових квітках листочки зовнішнього

    кола оцвітини відігнуті вниз і притиснені до квітоніжки, внутрішні – прямостоячі, вдвоє більші від зовнішніх, при

    плодах розростаються, утворюючи здуття. Маточка з трьома короткими стовпчиками і пензликоподібними приймоч-

    ками. Пензликоподібні приймочки – родова ознака щавлю і пристосування до запилення вітром. Плід – тригранний

    горішок, містить зігнутий зародок насінини і мучнистий білок у центрі.

    Формули квіток: *♂ P3+3 A3+3 G0, *♀ P3+3 A0 G(3).

    Екологія і поширення. Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Да-

    лекому Сході, на території України на луках, по болотах, у вологих лісах на галявинах. Як овочеву рослину його

    широко культивують.

    Сировина. Листки і корені.

    Дія. В’яжуча, послаблююча, кровоспинна, протиглисна, бактерицидна, протизапальна.

    Застосування. Препарати щавлю стимулюють діяльність печінки і жовчотворення, посилюють перистальтику

    кишечника. Малі дози виявляють в'яжучу дію. Високий вміст фенольних сполук зумовлює капілярозміцнюючі,

    протисклеротичні й протизапальні властивості щавлю. У дієтотерапії його використовують як джерело вітамінів. У

    вигляді юшок і борщів його призначають при діабеті й ожирінні. Зовнішньо, як в'яжучий засіб, щавель використо-

    вують для лікування запалення ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явищами. Свіже

    потовчене листя прикладають до застарілих ран і виразок.

    Щавель кінський (Rumex confertus)

    Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим, слабо розгалуженим багатоголовим кореневищем.

    Стебло прямостояче, боріздчасте, до 1, 5 м висотою, у верхній частині розгалужене. Прикореневі і нижні стеблові

    листки видовжено-трикутно-яйцевидні, тупі, по краю хвилясті, 1-25 см довжиною, із серцевидною основою, довго-

    черешкові; верхні – яйцевидно-ланцетні, стеблообгортаючі, на коротких черешках. Черешки зверху жолобчасті. Суц-

    віття – вузько-циліндричне, щільне, з наближених мутовок, майже безлисте. Квітки двостатеві, правильні. Оцвітина

    проста, з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від

    половини ширини внутрішніх, внутрішні – округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших

    горбочки малопомітні. Зав’язь одногнізда, один з трьох ниткоподібних стовпчиків зазвичай з великим світлим

    ущільненням, приймочки китицеподібні. Плоди – тригранні, овальні, світло-коричневі горішки довжиною біля 4 мм,

    що залишаються на рослині впродовж всієї зими. Цвіте в червні-липні. Плоди дозрівають у серпні-вересні.

    Формула квітки: *P3+3 A6 G(3).

    Екологія і поширення. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на

    Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході. Росте ця рослина й по всій території України, крім

    Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках.

    Сировина. Кореневище і корінь.

    Дія. Послаблююча, кровоспинна, глистогінна та холеретична.

    Застосування. Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб, при

    малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є

    коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, крово-

    точиві виразки шлунка тощо. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепатохолециститах, холецис-

    титах і холангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефективність настойки кореня щавлю при ліку-

    ванні гіпертонічної хвороби. Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять полоскання і спринцювання при

    запальних захворюваннях ротоглотки, піхви і вульви, при білях).__






    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.