Ктиторські Студійські Типікони

У так званих повних ктиторських Типіконах найважливіші богослуження добового циклу (вечірня, утреня) є цілком нинішнього типу. Це Типікони з докладним уставом богослужінь на кожен день церковного року, які давали монастирям їхні засновники. Більшість цих типіконів називають себе студійськими, вони найближчі до порядків Студійського монастиря. Місцями вони відбивають на собі і практику Великої церкви, але не у добовому богослужінні.

Типікон патріарха Олексія – це найдавніший із ктиторських типіконів. Його надав Константинопольський патріарх Олексій у 1034 р. заснованому ним монастирю Успенія Богородиці біля Константинополя. Він дійшов до нас тільки в слов'янських перекладах і рукописах XI-XV ст., тобто майже сучасних укладенню.

Оскільки усі найдавніші пам'ятки церковного уставу на Русі подають лише цей устав, то вважається, що саме його увів у практику Києво-Печерського монастиря преп. Теодосій Печерський. Літопис вказує під 1051 р., що преп. Теодосій, із зростанням кількості братії в обителі „нача іскати правил чернечьскаго, і обрітеся тогда Михаїл чернечь монастиря Студійскаго, іже бі пришел із грек с митрополитом Георгієм, і нача у него іскати устава чернечь студійских і обріт у него і списа, і устави в монастирі своєм, како піти пінія монастирская, і поклон како держати і чтенія почитати и стояньє в церкві и весь ряд церковний, трапезі сіданьє и что ясти в кія дні все уставленьєм”, а від Печерського монастиря, „переяша всі монастиреве устав”.

За житієм преп. Теодосія, укладеним Нестором: близько 1062 р. Теодосій „после єдиного от братія в Константин град к Єфрему скопцю, да весь устав Студійскаго монастиря ісписан присьлет єму”. Можливо в інока Михаїла був неповний запис уставу, тому через 10 років преп. Теодосій відчуває потребу дістати повний запис.

У соборно-парохіальних храмах на Русі аж до татарської навали, відправляли за уставом Великої церкви Константинопольської[cxxvi][126].

Устав даний преп. Теодосієм у дисциплінарній частині озаглавлюється: „Уставьник расматряяй о брашьнє же і о питії мніхом о всяцім іном чину і о пребиваніях і в церкві і вьсьде, уставлен убо не по писанію в манастирі студійстім преподобним отцем нашим ісповідником Теодором, бившим в нем ігуменом, предан же писанієм от Алексія святого і вселения патріарха въ поставленім ім манастирі в імя Божествения Матере”.

Із цією редакцією Студійського уставу співпадає за устроєм богослужінь ряд інших редакцій:

- Типікон Криптоферратського монастиря. Криптоферратський (Кроммаферратський) монастир біля Риму заснував інок Ніл (+1004) і надав йому устав.

- Типікон Николо-Касулянського монастиря [cxxvii][127] та низка інших південно-італійських та сицилійських типіконів. Цей типікон уклав у 1174 р. ігумен Миколай; у заголовку вказано: „за переданням святих і богоносних отців Сави і Студита, а найбільше за уставом святої гори і частково на основі передання преп. отця нашого Йосифа” (першого ігумена обителі +1125). Місцями Типікон посилається на „послідованіє патріаршого Типікона” (св. Софії) та на „Типікон Йоана Посника”.

- Типікон Богородичного монастиря на р. Милі [cxxviii][128]. „Типікон, що містить усі послідованія церковного чину Теодора Студита і інших”, „зібраний зі східних”. Тут є посилання на устави Студійський, Єрусалимський, Константинопольський, Афонський, якийсь Олімпійський, посилання на відповіді якогось „архієрея Антонія”.

- Евергетидський Типікон – це типікон монастиря Богородиці Евергетиди (Благодійниці) у передмісті Константинополя, заснованого в 1048 р. іноком Павлом (+1054). Його наступник Тимотей збільшив монастир і надав йому устав (який у 1150 р. у синаксарній частині був перероблений і доповнений). У Типіконі часті посилання на практику Великої церкви, але в загальному устрій богослужінь Студійський з ухилом до Єрусалимського.

Із тої епохи дійшло до нас ще декілька ктиторських типіконів, але тільки дисциплінарного змісту, а щодо літургічної практики, то вони відсилають до перерахованих вище Типіконів або взагалі до студійського уставу, або до загальновживаного уставу „синаксаря”, не називаючи якого саме. Це Типікон 1130 р. Константинопольського Пантократорського монастиря (Вседержителя), заснованого імп. Іваном Комненом, який приписує богослужіння „за зразком великого храму в палаці”, іноді посилається на „послідованіє Агіополіта” (Єрусалимська назва); Типікон Константинопольського заміського монастиря святого Маманта 1159 р., пролог якого підписаний декількома ігуменами і між іншими ігуменом Студійським. Типікон вказує в богослужінні керуватися Евергетидським уставом „як прийнятим вже і ввійшовшим у звичай”; Типікон малоазійського Богородичного монастиря „сонячних ступіней, тобто викривань” 1162 р., який посилається на Студійський синаксар.