Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Лабораторна робота № 12. Cедиментаційний аналіз






     

    Мета роботи – вивчити розподіл нерозчинних частинок у воді в полі тяжіння Землі; визначити розподіл частинок за розмірами.

     

    Вказівки до виконання лабораторної роботи

    Для виконання роботи слід вивчити такий теоретичний матеріал: явища переносу, внутрішнє тертя, рух частинок у в’язкому середовищі. [1, т.1, §§ 5.1, 6.4, 6.5, 7.4, 19.2; 2, §§ 33 – 31, 48; 4, т.1, §§ 42, 43, 79, 80]

     

    При русі частинок у газі або рідині виникають сили тертя між шарами рідини, які “прилипли” до частинки і шарами самої рідини. Цей процес отримав назву внутрішнього тертя у рідинах та газах. Механізм виникнення сили тертя між шарами рідини полягає в тому, що завдяки хаотичному тепловому рухові молекул відбувається обмін молекулами між шарами рідини, в результаті чого кількість руху (імпульс) шару, який рухається швидше, зменшується, а у того, який рухається повільніше – імпульс збільшується, що призводить до гальмування швидкого шару і прискорення повільнішого, або до появи сили внутрішнього тертя. Сила внутрішнього тертя визначається за законом Ньютона:

    ,

    де – динамічна в’язкість рідини або газу; – градієнт швидкості; – площа шару рідини або газу.

    Для визначення зернистого складу нерозчинних суспензій скористаємось тим, що тіло у вигляді кульки рухається у в’язкому середовищі під дією сили тяжіння рівномірно. Сила внутрішнього тертя (опору руху частинки) у в’язкому середовищі знаходиться за законом Стокса:

    ,

    де h – коефіцієнт в’язкості рідини; u – швидкість падіння; R – радіус кульки (частинки).

    Сила F С, під дією якої частинка осідає в рідкому середовищі, пропорційна її масі з гідростатичною поправкою:

    де F А – сила Архімеда, – густина тіла, – густина рідини, g – прискорення вільного падіння.

    В дослідній практиці седиментаційним аналізом користуються для визначення розмірів частинок (радіусів R) за значенням їх швидкостей:

    При рівномірному падінні частинки у рідині сили F і F С рівні. Отже:

    .

    Звідси:

    . (12.1)

    З іншого боку, швидкість u можна визначити прямими вимірюваннями. Знаючи висоту рівномірного падіння h та час падіння t, швидкість u визначають за формулою:

    . (12.2)

    Підставимо (12.2) в (12.1):

    . (12.3)

    Так як h, та g є сталими величинами, то у формулу (12.3) введемо константу k:

    .

    Тоді:

    . (12.4)

    Таким чином, при застосуванні методу седиментаційного аналізу для знаходження розмірів частинки за формулою (12.4) достатньо експериментально визначити час падіння частинки t у рідині при сталій висоті падіння h.

    Седиментатор – прилад для визначення зернового складу нерозчинних суспензій (наприклад глини) у воді, складається із скляної трубки (Т) довжиною 1, 2 м і діаметром 20 мм, яку заповнюють суспензією. В нижній частині трубка звужена до отвору в 4-6 мм (рис. 12.1).

    Залиту в трубку суспензію збовтують. Потім відкривають кран К і включають секундомір. Суспензія витікає з трубки Т в кювету N через фільтр C (сито). Через певний проміжок часу змінюють кювети та сита певного розміру, відбираючи таким чином певну фракцію глини. Знаючи час відбору і висоту трубки за формулою (12.4) визначають розмір кожної фракції.

    У зв’язку з тим, що крупніші частинки осідають швидше, спочатку використовують сита з розміром 80-60 мкм, потім 60 - 40 мкм, потім 40-20 і менше 20 мкм, а час відповідно 3, 5, 15 і більше 15 хв.

    Для визначення відсоткового вмісту цих фракцій кювети з частинками глини просушують у сушильній шафі до сталої маси. Потім зважують та порівнюють з початковим навіском. Відсотковий склад фракцій менше за 20 мкм можна визначити за різницею навісок початкової проби глини і сумарної маси визначених крупніших фракцій.

     

    Хід роботи

    1. Просушену глину при температурі 120оС не менше 2 год розтерти в чашці і просіяти через сито № 008 (ГОСТ 3584-73).

    2. Відібрати проби вагою 10 грамів і висипати в трубку з водою.

    3. Приготувати кювети з номерами N 1, N 2, і N 3 та відповідно сита С1 (0063), С2 (004), та С3 (002).

    4. Поставити кювету N 1 та сито С1. Збовтати трубку із суспензією. Одночасно включити секундомір на 3 хв і відкрити кран. Слідкувати, щоб суспензія витікала у вигляді крапель із швидкістю 10 мл за 5 хв.

    5. Через 3 хв замінити кювету на N 2 та сито С2. Час витікання суспензії у цьому випадку становить 5 хв. Час відрахувати від початку зміни кювети.

    6. Через 5 хв змінити кювету та сито на N 3. Час витікання суспензії 15 хв.

    7. Визначити за формулою (12.3) розмір кожної відібраної фракції глини.

    8. Помістити кювети в сушильну шафу і висушити до сталої ваги.

    9. Визначити вагу кювет N 1, N 2, і N 3. Знайти відсотковий вміст фракцій 80-60 мкм, 60-40 мкм, 40-20 мкм і менше 20 мкм.

     

    Контрольні запитання

    1. Що таке в’язкість рідини та її фізичний зміст?

    2. Що таке суспензія?

    3. Що означає седиментаційний аналіз і для чого він потрібний?

    4. Чим відрізняється колоїдний розчин від хімічного?

    5. В чому полягає метод Стокса?







    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.