І. Поняття джерел міжнародного права

Поняття джерел міжнародного права тісно переплітається з проблемою створення міжнародно-правових норм. У зв'язку з цим у багатьох загальновизнаних курсах міжнародного права розгляд поняття " джерела", як правило, пов'язується з питанням про створення міжнародно-правових норм.

Наприклад, у відомій праці Ф. Мартенса " Сучасне міжнародне право цивілізованих народів" зазначається, що " незалежні держави, які утворюють міжнародний союз, не підкоряються верховній владі, що визначала б своїми законами взаємні їхні відносини... Підставою юридичних норм, які визначають міжнародні відносини, є тільки усвідомлення цивілізованими державами необхідності міжнародного правового порядку і їхня добровільна згода, що випливає звідси, на визнання його обов'язковості". З цієї концепції Ф. Мартене робить далі висновок, що усвідомлення і згода набувають свого зовнішнього вираження (формулювання) у міжнародних звичаях і трактатах, у дипломатичних переговорах, у законодавстві, урядових розпорядженнях, нарешті, у рішеннях судів. Наскільки названі акти і звичаєві засади правильно відображають правосвідімость держав, настільки вони можуть вважатися джерелами сучасного позитивного міжнародного права [І].

Відомий австрійський юрист, професор Віденського університету А. Фердросс у своєму курсі " Міжнародне право" тісно пов'язує поняття " джерела міжнародного права" з дією міжнародно-правових норм у часі. Він зазначає, що " всі норми позитивного міжнародного права виникають, змінюються і перестають діяти у визначений час. Процес виникнення, зміни і припинення дії цих норм регулюється самим міжнародним правом, тому що воно, подібно до інших правопоряд-

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА______________________________ 151^

ків, містить не тільки норми матеріального права, які регулюють певні життєві відносини, а й правотвірні норми, що встановлюють, яким способом можуть виникнути, змінитися і припинитися позитивні норми права. Обставини, що регулюються правотвірними нормами і за допомогою яких встановлюються норми міжнародного права, називають джерелами міжнародного права" [2].

Іншими словами, тут ідеться про так звані формальні (правотвірні) і матеріальні (позитивні) норми міжнародного права. Тому ті джерела міжнародного права, що регулюються формальними нормами, А. Фердросс відносить до формальних джерел міжнародного права. Відповідно джерела міжнародного права, за допомогою яких діють соціальні феномени, що впливають на сам процес створення міжнародно-правових норм, належать до матеріальних джерел міжнародного права.

У найширшому розумінні джерелом міжнародного права можна було б назвати матеріальні умови життя суспільства. Проте таке визначення було б надто загальним, адже матеріальні умови життя суспільства однаковою мірою є джерелом і інших надбудовних соціальних явищ, ідей, правосвідомості, внутрішньодержавного права тощо.

У радянській науці міжнародного права джерела міжнародного права визначалися як форми, в яких існують норми міжнародного права, тобто як результат процесу творення цих норм [3]. При цьому спосіб творення норм міжнародного права грунтувався на так званій теорії узгодження волі держав [4].

Більш чіткий механізм міжнародно-правового нормотво-рення міститься у концепції узгодження позицій суб'єктів міжнародного права. На нашу думку, міжнародне нормотво-рення варто розглядати як підсумок узгодження не волі, а позицій держав [5]. На цьому докладніше зупинимося у відповідній главі.

Виходячи з аналізу сучасних теоретичних концепцій міжнародного права у питанні творення норм міжнародного права і визначення поняття " джерело міжнародного права", можна відзначити таке.

Definitio: Джерела міжнародного права (у юридичному значенні) — це форми, в яких існують норми міжна-