Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ЛРАВОНАСТУПНИЦТВО У МІЖНАРОДНОМУ ГРАВ!____________________ 145




виникнення прав держави-спадкоємиці на державну власність, яка переходить до держави-спадкоємиці (ст. 9).

Важливим положенням конвенції в те, що перехід державної власності колишньої держави до держави-спадкоємиці відбувається без компенсації (ст. 11).

Конвенція передбачає переважне регулювання передачі державної власності шляхом укладення угод між колишньою державою і державою-спадкоємицею. За відсутності такої угоди конвенція пропонує передачу правонаступнику як нерухомої, так і рухомої державної власності колишньої держави, пов'язаної з діяльністю колишньої держави стосовно території, що є об'єктом правонаступництва держав (ст. 14).

Такі самі правила правонаступництва застосовувалися пострадянськими державами після серпня 1991 р. Про це свідчить рішення Ради глав держав—учасниць СНД, що розглянули 20 березня 1992 р. у Києві комплекс питань, пов'язаних із правонаступництвом стосовно договорів, які становлять взаємний інтерес, щодо державної власності, державних архівів, боргів і активів колишнього Союзу РСР. Глави держав визнали, що всі держави—учасниці СНД е правона-ступницями прав і зобов'язань колишнього Союзу РСР.

Прикладом правонаступництва рухомої державної власності є, наприклад, Протокол про затвердження 20 березня 1992 р. главами урядів СНД Положення про Раду з залізничного транспорту держав—учасниць Співдружності і Положення про дирекцію Ради з залізничного транспорту держав—учасниць Співдружності, де зафіксовано рішення "до 31 грудня 1992 р. здійснити поділ спільного парку вантажних вагонів і контейнерів".

Практичне виконання таких рішень показало, що найбільш ефективний шлях реалізації правонаступництва щодо державної власності — це укладення двосторонніх угод про правонаступництво, які дають змогу враховувати специфіку кожного випадку.

Щодо наслідків правонаступництва держав стосовно державних архівів колишньої держави діють норми, які містяться в частині III конвенції.

У цій конвенції поняття "державні архіви колишньої держави" означає сукупність документів будь-якої давності і


будь-якого типу, виготовлених у ході її діяльності, що на момент правонаступництва держав належали колишній державі відповідно до її внутрішнього права і зберігалися нею безпосередньо або під її контролем як архіви для різних цілей (ст. 20).

Аналогічно до правонаступництва щодо державної власності перехід державних архівів колишньої держави спричиняє припинення прав цієї держави і виникнення прав держа-ви-спадкоємиці на державні архіви, що переходять до держа-ви-спадкоємиці (ст. 21). Перехід державних архівів від колишньої держави до держави-спадкоємиці здійснюється без компенсації (ст. 23).



Істотним, що має важливе практичне значення для сучасних міжнародних відносин, є закріплений у конвенції Принцип зберігання цілісності державних архівних фондів колишньої держави (ст. 25). Цей принцип був узятий за основу Угоди про правонаступництво стосовно державних архівів колишнього Союзу РСР, укладеної 6 липня 1992 р. державами—учасницями Співдружності Незалежних Держав [8]. У цій угоді зазначається, що "сторони, виходячи з принципу цілісності і неподільності фондів, що утворилися в результаті діяльності вищих державних структур колишніх Російської імперії і Союзу РСР, що зберігаються в державних архівах, які знаходяться за межами їхніх територій, не претендують на право володіння цими комплексами документальних матеріалів" (ст. 1). При цьому договірні сторони взаємно визнали "здійснений відповідно до їхнього національного законодавства перехід під їхню юрисдикцію державних архівів та інших архівів союзного рівня, включаючи державні галузеві архівні фонди колишнього Союзу РСР, що знаходяться на їхній території" (ст. 2).

Частина IV Віденської конвенції регулює питання право
наступництва держав стосовно державних боргів. У конвен
ції поняття "державний борг" означає будь-яке фінансове зо
бов'язання колишньої держави стосовно іншої держави, між
народної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжна
родного права, що виникло відповідно до міжнародного
права (ст. 33). - , ,



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал