Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Література. 1. Айзенк Г., Кэмин Л. Природа интеллекта – битва за разум
|
|
1. Айзенк Г., Кэмин Л. Природа интеллекта – битва за разум. – М., 2002.
2. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Як виявити рівень розумового розвитку дитини?. – Тернопіль, 1998.
3. Диагностика и развитие творческого мышления детей дошкольного возраста // Обдарована дитина. – 1998. – № 2. – С. 13-17.
5. Кульчицька О.І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. – 1999. – № 3. – С. 8-13.
6. Одаренные дети / Общ. ред. Г.В. Бурменской и В.М. Слуцкого. – М., 1991. – С. 169-201.
7. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М., 1996. – С. 110-177.
8. Психология одаренности: от теории к практике / Под ред. Д.В. Ушакова. – М., 2000. – С. 27-48.
9. Тест Кеттела для виміру інтелекту // Обдарована дитина. – 1999. – №.3. – С. 14-21; № 4. – С. 32-37.
Проблема виявлення обдарованих дітей має надзвичайно важливе теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення пов’язане з тим, що вибір методики роботи з обдарованою дитиною обов’язково передбачає вирішення питання про критерії обдарованості. В залежності від цього здійснюється і розробка конкретних програм для роботи з обдарованими дітьми. Американські дослідники А. Шведел та Р. Стоуенбернер вважають, що кожна програма має орієнтуватися на свою власну систему виявлення обдарованих дітей.
Практичне значення цієї проблеми теж зрозуміле. Вчителі, вихователі, психологи, які працюють з дітьми у масових школах, мають бути озброєні засобами виявлення здібностей дітей, оцінки рівня їх розвитку. Адже саме вони здійснюють так звану первинну діагностику, мета якої – виділити дітей, які потребують особливої уваги, включення у спеціальні розвивальні програми тощо.
Первинна діагностика будується на спостереженнях, практичному досвіді, інтуїції вихователів та вчителів, батьків та самих обдарованих дітей. Вона дає важливу інформацію, яка доповнюється в процесі цілеспрямованого вивчення особистості дитини, котра привернула увагу і виявляє ознаки обдарованості. До методів первинної діагностики належать:
· різноманітні шкали;
· опитувальники;
· спостереження, що проводяться за певною схемою;
· вивчення продуктів та результатів діяльності дітей тощо.
Важливо враховувати, що виявлення обдарованих дітей – не одноразовий захід, а довготривалий процес, у якому повинні взяти участь всі дорослі, які навчають та виховують дитину.
Методи наукової діагностики здібностей та обдарованості дітей досить різноманітні. Основне місце серед них відводять тестам, спрямованим на виявлення рівня розумового розвитку або, як їх називають “тестам інтелекту”. Вони надзвичайно поширені у зарубіжній психолого-педагогічній науці (як метод наукового дослідження) та педагогічній практиці. Перші стандартизовані тести інтелекту були розроблені у Франції з метою диференціювання дітей по розумових здібностях та відбору їх у допоміжні школи (Метрична шкала Біне-Сімона, 1905, 1908, 1911 роки); пізніше вони стали використовуватися для виміру інтелекту нормальних дітей. Валідність тестів була підтверджена у 1916 році Л. Терменом. Саме у його варіанті (тепер тест став називатися Шкалою інтелекту Станфорд-Біне) з’являється основний показник виконання тесту – коефіцієнт інтелектуальності (IQ). Пізніше тест допрацьовувався вченими Станфордського університету (США), третя редакція тесту з’явилася у 1960 році.
Особливе становище нашої науки в історії країни, насильне видалення тестування інтелекту (а тести широко використовувалися свого часу в рамках педології) привело до відсутності вітчизняних та незначної кількості адаптованих зарубіжних стандартизованих діагностичних методик для оцінки пізнавального та особистісного розвитку дітей. Зараз розпочалася як активна адаптація найвідоміших у світі тестів, так і розробка вітчизняних діагностичних методик, в тому числі і для виявлення обдарованих дітей дошкільного віку.
Розглянемо детальніше деякі тести для виявлення рівня інтелектуального розвитку дітей.
Шкала інтелекту Станфорд-Біне є індивідуальним тестом, спрямованим на вимірювання розумових здібностей як у дітей, починаючи з 1, 5-річного віку, так і у дорослих. Набір завдань, які використовуються для тестування дитини певного віку, називають віковою шкалою. Кожна вікова шкала включає 6 завдань приблизно одного ступеня складності, послідовність пред’явлення яких не рекомендується порушувати. На ранніх етапах розвитку (до 5 років) вікові шкали розміщуються із інтервалом у півроку, з шести років – інтервал у один рік. У завданнях тесту опір робиться на вербальну сферу, однак разом з тим багато завдань для молодшого віку вимагають точних рухових реакцій.
Тест спрямований на обстеження широкого діапазону здібностей – від простого маніпулювання до абстрактного розмірковування. На ранніх вікових етапах тести вимагають головним чином зорово-моторної координації, перцептивного розрізнення, здатності розуміти інструкцію (в завданнях типу складання кубиків, нанизування бус, підбору геометричних фігур), а також здібності впізнавати предмети, пред’явлені у вигляді іграшкових моделей або зображені на картинках.
Підсумковим сумарним показником тесту є значення IQ, що дозволяє провести порівняння виконання тесту дитиною щодо результатів інших дітей цього ж віку.
Іншим підсумковим показником тесту є розумовий вік (MA – mental age), який дає уявлення про те, наскільки швидко розвивається дитина і яке співвідношення між її МА та хронологічним віком (СА).
Обстеження з допомогою даного тесту проводять так: спочатку пред’являються завдання, що належать до нижчого рівня, ніж той, що відповідає віку досліджуваного. Далі в залежності від успіху чи неуспіху здійснюється перехід на вищий або нижчий рівні. Спочатку визначається “ базовий рівень ” – той максимально високий рівень, всі завдання якого виконуються. Дослідження продовжується з переходом на вищі порівняно з базовим рівнем групи завдань до того часу, поки всі тести даної групи не залишаться невиконаними. Відповідний рівень визначається як “ потолочний ”.
Показник “розумового віку” (МА) відповідає “базовому рівню” з додаванням до нього додаткових місяців за правильно розв’язані завдання вищих рівнів. Від 1, 5 до 5 років кожне завдання відповідає 1 місяцю, з 6 років – 2-м місяцям.
За даними Л. Термена, який здійснив стандартизацію тесту Станфорд-Біне на вибірці із 2905 дітей у віці від 5 до 14 років, розподіл IQ по рівнях інтелекту має такий вигляд:
| IQ | % дітей | Характеристика рівня |
| 160-169 | 0, 03 | Надзвичайно перевищуючий |
| 150-159 | 0, 2 | Надзвичайно перевищуючий |
| 140-149 | 1, 1 | Надзвичайно перевищуючий |
| 130-139 | 3, 1 | Перевищуючий |
| 120-129 | 8, 2 | Перевищуючий |
| 110-119 | 18, 1 | Вищий від середнього |
| 100-109 | 33, 0 | Нормальний або середній |
| 90-99 | 23, 0 | Нормальний або середній |
| 80-89 | 14, 5 | Нижчий від середнього |
До категорії обдарованих відносять дітей із IQ вище 124 (Л. Термен вивчав тих, чий показник був вищим 140 балів).
Векслерівська шкала інтелекту для дошкільників та молодших школярів використовується для оцінки загальних розумових здібностей. Складається із 2 частин: вербальної та невербальної (шкали дії). Кожна шкала включає 5 завдань (субтестів). Вербальна шкала включає завдання на розмірковування, обізнаність, арифметичні завдання, знаходження подібності та словниковий запас. Шкалу дії складають завдання на конструювання із кубиків, лабіринти, кодування, завершення картинок.
Процес обстеження побудований так, що субтести тої та іншої шкал чергуються:
1. Обізнаність (відповіді на запитання).
2. Будинок тварини.
3. Словниковий запас (пояснення значення слів).
4. Завершення картинок.
5. Арифметика (розв’язування задач).
6. Лабіринти (9 лабіринтів; час лімітується).
7. Знаходження подібності.
8. Геометричні схеми.
9. Розуміння (розуміння змісту виразів, фраз, суспільних норм, здатність до суджень).
10. Кубики Коса.
11. Речення (альтернативний тест, яким можна замінити в разі потреби один із вербальних тестів) – повторювати за експериментатором речення.
Культурно-вільний тест інтелекту, розроблений Р. Кеттелом, апробований на вибірці дітей шестилітнього віку в Україні М.І. Снітко (Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України), виявляє рівень загальних здібностей. На відміну від класичних тестів, котрі ґрунтуються на вербальному стимульному матеріалі, культурно-вільний тест (CF-test) включає роботу із наочним матеріалом та базується на загальній здатності людини до адекватної оцінки співвідношень між об’єктами. Існують три тести CF: CF-1 – для дітей віком від 4 до 8 років; CF-2 – від 8 років і далі; CF-3 – для обстеження студентів та особливо талановитої молоді.
Тест складається з 4 субтестів, різних за складністю:
1. “Серії” включають завдання на виявлення здатності дитини до розпізнавання та продовження закономірних змін у рядах фігур; на здатність до аналізу, встановлення логічної послідовності.
2. “Класифікація” виявляє можливості дитини щодо визначення спільних рис та особливостей фігур, схильність до класифікації, систематизації інформації. У кожному завданні потрібно визначити предмет, що не відноситься до даного ряду.
3. “Матриці” досліджують здатність дитини правильно завершити модель чи матрицю, знайшовши елемент, якого не вистачає, здатність до систематизації, узагальнення.
4. “Умови” містять завдання на виявлення здатності до перестановки фігур, розташованих у певному порядку; здатність до порівняння, встановлення схожості.
Виконуючи кожне із завдань, дитина має відповідно до заданих умов вибрати одну вірну відповідь-малюнок із кількох запропонованих. Оцінюється правильність та швидкість відповіді. За спеціальною таблицею стандартизовані бали переводяться у IQ-показник, що визначає рівень розвитку невербального інтелекту дитини.
Крім описаних вище стандартизованих тестів для оцінки рівня обдарованості дитини використовують:
· оціночні шкали, які дають додаткову інформацію про дитину на основі безпосередніх спостережень, що здійснюються батьками або педагогами;
· критеріально-орієнтовані тести, основною метою якої є виявлення рівня оволодіння дітьми певними поняттями і навичками, зокрема використовують тести оцінки рухових здібностей, перцептивних здібностей тощо;
· стандартизовані тести оцінки соціального розвитку, які дозволяють визначити рівень особистісного розвитку дітей і навичок спілкування з іншими людьми.
Наприклад, Каліфорнійська шкала соціальної компетенції дошкільників, призначена для обстеження дітей від 2 до 6 років і визначає їх вміння контактувати з оточуючими людьми і проявляти особисту відповідальність. Оцінка дається з врахуванням вікових, статевих і соціально-економічних відмінностей.
Вайлендська шкала соціальної зрілості передбачає оцінку дитини за такими параметрами, як самообслуговування (їжа, одягання і роздягання, загальне самообслуговування), саморегуляція, праця вдома, розвиток мови та спілкування, соціалізація. Шкала заповнюється дорослими, що добре знають дитину. Результатом тесту є коефіцієнт соціальної зрілості.
|
|