Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Обдарованість у сфері академічних досягнень.
|
|
У читанні: серед інших видів діяльності перевагу надає читанню; довго зберігає увагу, коли читають; добре і надовго запам'ятовує те, що їй прочитали, виявляє значний інтерес до написання слів, букв. Має багатий словниковий запас, в мові використовує складні синтаксичні конструкції, схильна до наук гуманітарного профілю.
У математиці: виявляє великий інтерес до розрахунків, вимірів, зважувань; упорядкування предметів. Незвичайне для віку розуміння математичних відносин. Гарно запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи, легко виконує операції додавання, віднімання. Розбирається у вимірах часу, грошей, величин тощо. Застосовує математичні навички, терміни до тих знань, які не мають відношення до математики.
У природничих науках: виявляє великий інтерес до предметів і явищ оточуючого світу, до їх класифікації. Часто задає питання, пов'язані з виникненням явищ, з функціями предметів. Довго зберігає увагу до предметів, пов'язаних з природою. Демонструє випереджаюче інших дітей розуміння причин і наслідків природних явищ. Виявляє інтерес до природознавчих дослідів.
3. Творча обдарованість: дитина дуже допитлива, часто робить все по-своєму, виявляє незалежність думки, глибоко занурюється в ту справу, яка її цікавить і добивається високої результативності, продуктивності. Схильна до завершеності і точності в прикладних заняттях та іграх. Гнучко пристосовується до обставин, що змінилися: легко може відмовитися від певного способу дій і перейти до іншого.
4. Обдарованість у сфері спілкування: це майбутній лідер, тому він легко пристосовується до нових ситуацій спілкування, зберігає впевненість у собі в оточенні незнайомих людей, виявляє ініціативу у спілкуванні. Є тенденція керувати заняттями інших дітей. Приймає на себе відповідальність, що виходить за межі віку. Інші діти віддають такій дитині перевагу в якості партнера, звертаються за порадою, допомогою.
Лекція 4
Тема: Психологічні особливості прояву обдарованості у дошкільному віці
План
1. Особливості обдарованих дошкільнят.
· розвиток пізнавальної сфери;
· особливості фізичного розвитку обдарованих дітей;
· психосоціальні характеристики обдарованих дошкільнят.
2. Особистісні проблеми обдарованих дітей та педагогічні умови їх подолання.
Література
1. Белова Е.С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать. – М., 1984.
2. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. – М., 1984
3. Лейтес Н.С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 98 – 107.
4. Кульчицька О.І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. – 1998. – № 3. – С. 8-13.
5. Одаренные дети / Под ред. Г.В. Бурменской, В.М. Слуцкого. – М., 1991
6. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М., 1996. – С. 10 –63.
Вивчення проблеми виховання обдарованих дітей у психології та педагогіці починається із відповіді на запитання: яку дитину можна вважати обдарованою, чим вона повинна відрізнятися від своїх однолітків? І наступне, важливе для тих, хто безпосередньо мав справу з цими дітьми чи можна без обстеження(діагностування), тільки на основі щоденних спостерігань за дітьми зробити висновок про їх обдарованість.
Почнемо з відповіді на друге питання: у визначенні обдарованості, запропонованому Комітетом з Освіти США; спеціально наголошується, що обдарованість дитини може бути встановлена тільки професійно підготовленими людьми, що розглядають такі параметри: розумові здібності та потенційні можливості дитини в досягненні високих результатів (аналізується на основі виконання дитиною спеціальних тестових завдань) а також вже продемонстровані досягнення дитини у одній чи декількох областях (в тому числі у навчанні – так звані академічні здібності).
Однак, наукова діагностика обдарованості – явище порівняно молоде, в той час як факти спостережень дитячої обдарованості відомі вже давно. Отже, незаперечним є той факт, що обдаровані діти мають цілий ряд особливостей. які навіть при пpocтoму спостереженні за їх розвитком дозволяють виділити їх із маси однолітків. Численні опитування батьків, проведені психологами, зокрема Керол Текекс, дозволяють виділити ознаки, які найбільш помітні у дітей та розцінюються дорослими як прояви обдарованості:
· ранній розвиток мови та значний словниковий запас;
· раннє засвоєння лічби або читання;
· незвичайна уважність (вона все підмічає);
· величезна допитливість, що ніколи не " задовольняється";
· відмінна пам'ять (обсяг та швидкість запам'ятовування);
· багата уява тощо.
Перш за все слід підкреслити, що ці ознаки не можуть бути оцінені однозначно, тобто наявність їх не є основним критерієм обдарованості, в той же час, відсутність теж не свідчить про те, що дитина не може при певних умовах розвитку проявиться свою обдарованість.
Дослідники підкреслюють, що навіть виявлений з допомогою тестів коефіцієнт інтелектуальності (IQ) не може бути єдиним критерієм при оцінці рівня обдарованості у дітей, особливо дошкільного віку. Сучасні дослідження дозволяють розглянути декілька груп ознак, якими можна оцінити обдарованість дитини. Вони стосуються особливостей сфери пізнання дитини, її психосоціальних особливостей та фізичного розвитку.
У " Концепції обдарованості" підкреслюється, що досить часто обдарованість дитини важко відрізнити від навченості, котра є результатом більш сприятливих умов життя певної дитини (дитина із сім'ї з вищим соціально-економічним статусом при рівних здібностях із дитиною, котра виросла у родині, де не надавалося уваги її освіті, як правило, демонструє вищі показники при розв'язанні тестових завдань). З іншого боку, як вказують автори концепції, існує феномен так званої " прихованої обдарованості", коли дитина начебто не демонструє яскравих успіхів у навчанні чи певному виді діяльності. Її причини різні – відсутність знань, вади розвитку (заїкання, підвищена тривожність, конфліктний характер тощо), небажання дитини демонструвати свої успіхи через неприйняття їх дорослими раніше.
Слід також враховувати, що дитяча обдарованість є значною мірою умовною характеристикою. Навіть найвидатніші здібності дитини не є прямим та достатнім показником її майбутніх досягнень. Н.С. Лейтес з цього приводу наголошує на тому, що стосовно дошкільнят особливо складно робити прогнози, адже більшість ознак обдарованості можуть насправді бути ознаками лише вікової характеристики раннього періоду розвитку дитини: швидкого темпу цього розвитку.
Однак все ж психологи виділяють певні ознаки обдарованост і – ті особливості обдарованої дитини, котрі виявляються у її реальній діяльності та можуть бути оцінені під час спостережень за її діями.
Російські дослідники вважають, що ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини:
· інструментальний, який характеризує способи діяльності;
· мотиваційний – виражає ставлення дитини до певної сторони дійсності та своєї діяльності.
Інструментальний аспект виражається у:
1. Швидкому освоєнні діяльності, використанні та винаході нових способів діяльності, постановці нових цілей діяльності, які ведуть до нового бачення ситуації та появи несподіваних рішень і ідей.
2. Сформованості якісно своєрідного індивідуального стилю діяльності (схильність " все робити по-своєму").
3. Високій структурованості знань (баченні в системі).
4. Особливому типі научуваності (висока швидкість та легкість навчання або сповільнений темп навчання та наступна різка зміна структури знань).
Мотиваційний аспект характеризується:
1. Підвищеною чутливістю до певних сторін дійсності, що супроводжується переживанням почуття задоволення.
2. Яскраво вираженим інтересом до певних занять чи галузей діяльності, захопленістю ними.
3. Підвищеною пізнавальною активністю, що виявляється у допитливості.
4. Наданням переваги парадоксальній, протирічивій та невизначеній інформації, неприйняттям стандартних, типових завдань та готових відповідей.
5. Високою критичністю до результатів власної праці, схильністю до постановки надскладних завдань, прагненням до досконалості.
В пізнавальній сфері ознаки обдарованості такі:
- випередження однолітків стосовно розумового віку, підвищений темп розумового розвитку;
- високий рівень розвитку розумової рефлексії, (спрямованість свідомості не тільки на аналіз пізнавального завдання, а й на власну пізнавальну діяльність; у обдарованих дітей запитання дуже швидко переростають із засобу спілкування у засіб самостійного мислення);
- оригінальність, незвичність продуктів розумової діяльності, яка є ознакою наявності у інтелекті творчого начала;
- надзвичайно високий рівень експресивної діяльності, тобто вираження назовні сприйнятої та опрацьованої інформації (намагається поділитися з оточуючими пізнавальною інформацією, але не на репродуктивному рівні (пасивного відтворення), а у трансформованому вигляді, відповідно до власного індивідуального досвіду та схильностей).
Безперечно, що і перераховані вище прояви (розвиток мови, допитливість, вміння концентрувати увагу та зосереджуватись на цікавому матеріалі) теж є ознаками обдарованості.
Пізнавальну сферу обдарованої дитини характеризують ще й певні особливості пізнавальних інтересів. Це або широта пізнавальних інтересів (хоче знати все про все; зустрічається переважно у дітей із загальною розумовою обдарованістю), або, навпаки, рання вузька спрямованість пізнавального інтересу у певну галузь знань чи вид діяльності (спеціальна обдарованість).
Стосовно фізичних характеристик обдарованих дітей, можна відмітити наявність практично протилежних одна одній точок зору: з одного боку, образ інтелектуально обдарованої, але фізично слаборозвинутої дитини (такого собі " очкарика" – слабачка) і, з іншого боку, висунута Л. Терменом теза про те, що обдаровані діти, як правило, вищі на зріст, міцніші, здоровіші та красивіші, ніж їх ординарні однолітки. Однак, сучасні дослідження показують, що обидві ці версії є далекими від істини. Проте, деякі узагальнення щодо фізичних даних обдарованих дітей все ж можна зробили. Зокрема, відмічається, що для обдарованих дітей характерний підвищений потенціал життєвої енергії, що веде до меншої втомлюваності, низької тривалості сну.
З особливостями фізичного розвитку обдарованих дітей пов’язують ще й думку про деяку безпорадність їх у побуті, непрактичність. Проти такого твердження виступає американський психолог Г. Доман, котрий у статті " Гениев не может быть много" відзначає, що це один з багатьох " міфів" про обдарованих, які складаються через неправильне розуміння особливостей обдарованої людини. Він вказує, що людина з високим рівнем розумового та творчого потенціалу не може бути невмілою, однак часто обдаровані діти не мають вмінь, як зазвичай добре сформовані у їхніх ровесників, оскільки вони надають перевагу пізнавальній діяльності перед іншими (грою, працею, самообслуговуванням).
Психосоціальні аспекти обдарованості в роботах різних дослідників розглядаються по-різному. Загалом, вони відмічають, що є ряд особистісних рис та соціальних характеристик, які вигідно відрізняють обдаровану дитину від її ровесників. Наприклад, Керол Текекс до таких рис відносить:
- сильно розвинуте почуття справедливості, яке проявляється досить рано, причому ці діти можуть розуміти і соціальну несправедливість тощо;
- наявність особистої системи моральних цінностей, яка може бути досить широкою (дитина висуває до себе та оточуючих високі вимоги, гостро реагує на неправдивість, негуманні вчинки, рано проявляє основи екологічного мислення тощо); задумується над філософськими проблемами;
- яскрава уява, яка може стати причиною турботи дорослих (їм здається, що дитина не відрізняє правду від фантазії);
- добре розвинуте почуття гумору, яке теж проявляється досить рано;
- екстрасенсорні здібності (Гауен) – поки що цей аспект мало досліджений, однак він підтверджується не тільки емпірично. Вчені стверджують, що у обдарованих дітей біохімічна та електрична активність мозку підвищена.
Відомий радянський психолог П.П. Блонський соціальні якості обдарованих дітей описує так: " В характері вони дуже ініціативні і в той же час стримані і відзначаються самовладанням та усвідомленням відповідальності. Вони уміють поводитись з людьми і часто користуються авторитетом у товаришів...”.
Серед особистісних характеристик обдарованої дитини дослідники виділяють також наполегливість та незалежність. Наполегливість породжує високу працездатність, вимогливість до себе, активність, бажання довести справу до кінця, іноді навіть упертість. Незалежність визначає впевненість у собі, толерантність, здатність самостійно прийняти рішення. Ці важливі риси потребують уваги з боку дорослих, розуміння, підтримки.
Як відзначає Г. Доман, обдаровані діти, як правило, більш терпимі до чужих ідей та точок зору, ніж інші діти, вони можуть бути уважними слухачами, вони турботливі та поважають інших, але й до себе вимагають поваги. Доман підкреслює, що чим більше обдарована дитина, там менше у її характері рис, які дратують нас у дітях: вони рідко вередують, пхинькають, скаржаться, бешкетують тощо. Вони дуже незалежні та впевнені у собі, мають високо розвинуте почуття власної гідності.
Разом з тим, всі дослідники відзначають, що у особистісному розвитку обдарованих дітей є досить багато складних моментів (в тому розумінні, що вони є причиною певних особистісних труднощів обдарованих дітей у спілкуванні з однолітками та дорослими). Такі аспекти особистісного розвитку обдарованих дітей вперше були проаналізовані дослідницею Летою Холінгуорт в ході вивчення питань адаптації обдарованих дітей у колективі однолітків.
Щодо цих " негативних" якостей, то можна виділити дві категорії їх: одні " негативні риси" обдарованих дітей – не що інше, як результат неправильних установок суспільства по відношенню до цих дітей, прагнення підійти до них із " звичайними мірками". Зокрема, це уявлення про те, що талановиті люди є більш агресивними та дратівливими, нетерпимими до багатьох речей. Як свідчать спеціальні дослідження психологів, агресивність обдарованих та ординарних людей практично не відрізняються, навіть навпаки, показники щодо дітей підліткового віку у обдарованих нижчі щодо фізичної агресивності і дещо вищі щодо словесної (мовної). Як правило, агресивність обдарованої дитини є її захисною реакцією на певні несприятливі умови, ставлення до неї Загалом такі якості можуть виявлятися як один з показників пізнавальної активності, експресивності у пізнанні, бути реакцією на результати пізнавальної діяльності, на умови, в якій ця діяльність проходить тощо (наприклад, якщо дитину відволікати від улюбленої справи)
Ми вже вели мову про начебто притаманні обдарованим непрактичність, безпорадність у побуті. Це може породжувати конфлікти з оточуючими. Однак частіше всього причина у захопленості дитини улюбленою діяльністю, а не у її невмінні обслужити себе.
Як відмічають психологи, друга категорія негативних рис, як правило, тісно пов'язані із позитивними ознаками обдарованості. Тут, як ніде, справедливим є вислів: " наші недоліки є продовженням наших достоїнств". Розглянемо це на конкретних особливостях особистісного розвитку обдарованих дошкільників:
1) Для них характерна підвищена чутливість до впливів навколишнього середовища, особливо до соціальних впливів. Саме ця риса формує у дітей підвищене почуття справедливості, заставляє глибоко переживати соціальну несправедливість, викликає прагнення виправити її. Однак ця ж риса робить обдарованих дітей надзвичайно вразливими. Діти схильні приймати все на свій рахунок, відчувати провину навіть тоді, коли їх ніхто не звинувачує. Чутливі до незадоволення оточуючих дорослих, вони причину його в першу чергу починають шукати у собі (особливо якщо дитина не раз чула від дорослих висловлювання про те, що вона " не така як усі" з негативними інтонаціями).
2) Ще одна риса обдарованих дітей – величезна наполегливість у всьому, що стосується сфери її інтересів. Ця позитивна, здавалось би, риса може призвести до так званого перфекціонізму (прагнення доводити все до повної досконалості). Завищені особисті стандарти є причиною виникнення почуття незадоволення, якщо результати виявляються трішки гіршими від запланованих. В цьому випадку дитина переживає постійний емоційний дискомфорт, пов'язаний із надзвичайною відданістю улюбленій справі. Часто причина цього у неправильному ставленні батьків до обдарованої дитини – до неї підходять з дорослими мірками. Фрімен відмічає, що зайві батьківські амбіції часто в причиною високого рівня ворожості у дітей (приклад: батьки юних спортсменів негативно оцінюють " нечемпіонські" досягнення).
Лівертон та Герцог відмічають також, що завищені вимоги до дітей з боку батьків формують у них низьку самооцінку та соціальну невпевненість, (діти починають сприймати себе, як невдах).
3) 3 вищесказаним пов'язана ще одна особливість: високі успіхи, яких, як правило, досягають обдаровані діти у улюблених видах діяльності, можуть призвести до невміння дітьми переживати невдачу (інколи такі діти виявляються відчуженими від колективу однолітків саме через те, що неадекватно реагують на програш у грі, посередні успіхи у побутових видах діяльності тощо). Часто це буває викликано тим, що діти рідко беруть участь у цих видах діяльності, оскільки батьки заохочують у такої дитини заняття переважно тим видом діяльності, у якому проявився її талант, за рахунок інших видів діяльності. Слід вчити дитину аналізувати свої невдачі, частіше включати її до спільної діяльності з іншими дітьми.
Як відзначає К. Текекс, у обдарованих дітей єдекілька стандартних моделей поведінки, через які їм важко буває знаходити спільну мову з однолітками, вчителями, вихователями, навіть членами своєї сім'ї. Найчастіше відмічаються такі негативні явища, як:
· намагання перервати співбесідника, виправити його;
· прагнення передусім демонструвати свої знання;
· схильність перетворювати оточуючих у предмет насмішки, кепкування.
Зазвичай, ці явища розцінюються як прояв зверхності, нетерпимості до менш обдарованих людей тощо. Безперечно, вироблення терплячого ставлення до ординарних людей є важливим завданням роботи з обдарованими дітьми, однак причини вищеназваних негативних явищ можуть бути дещо іншими. Скажімо, швидкість сприйняття та аналізу, телепатичні здібності часто є причиною того, що дитина перебиває свого співбесідника, спішить показати йому, що вона зрозуміла. Це робиться з добрих спонукань, а не для того, щоб принизити того, хто говорить. Так само і демонстрація знань, виправлення чиїхось помилок – це є прагнення дитини продемонструвати своє дружне ставлення, єдність з співрозмовником. Дитина просто не розуміє, що її менш талановиті співрозмовники ставляться до багатьох речей не так, як вона. З метою допомоги дітям дорослі можуть спиратись на притаманне дитині почуття справедливості, схвалювати терплячість та ненав'язливість. Інша річ насмішка та кепкування з оточуючих. Почуття гумору обдарована дитина часто використовує як засіб налагодження взаємин з однолітками, однак він же може стати захисною реакцією дитини на негаразди у спілкуванні, причому найчастіше сарказм спрямовується не на істинних винуватців, а на інших, тих, хто знаходиться поряд.
Швидкий темп інтелектуального розвитку часто призводить до того, що діти не знаходять спільних інтересів із своїми однолітками, прагнуть до спілкування з старшими дітьми та дорослими, а часто обдаровані малюки вже з раннього віку виявляють надзвичайно високий ступінь самодостатності і можуть займатись та розважати себе самостійно.
Дослідження ряду зарубіжних психологів (Холінгуорт, Уітмора та ін) доповнюють вищесказане такими положеннями:
1. Для обдарованих дітей часто характерна неприязнь до школи (там їм не цікаво).
2. Цим дітям притаманний егоцентризм.
3. Ці діти не схильні до конформізму(відстоюють свою точку зору).
4. Їх ігрові інтереси випереджають вік.
Які риси важливо формувати у обдарованих дітей?
1. Впевненість, що базується на усвідомленій самоцінності.
2. Розуміння достоїнств та недоліків у собі самому та оточуючих.
3. Інтелектуальну допитливість та готовність до дослідницького ризику.
4. Повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, терпіння та душевної мужності.
5. Звичку спиратись на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки.
6. Вміння знаходити спільну мову, та радість у спілкуванні із людьми різного віку та освітнього рівня.
Лекція 5
Тема: Діагностика обдарованості та здібностей дітей
у дошкільному віці
План
1. Методи діагностики рівня інтелектуального розвитку дітей:
2. Методи діагностики рівня творчого розвитку дітей (тести креативності).
3. Організація психолого-педагогічної діагностики обдарованості дітей дошкільного віку.
|
|