Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Микроэк. стратегии развития.




 

Міжнародна мікроекономіка — розділ теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міжнародного руху конкре­тних товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові харак­теристики (попит, пропозицію, ціну та ін.).

Головні елементи мікроекономіки - товари, послуги, капітал, робоча сила, технології.

Складовою частиною мікроекономіки є мікроек. політика, яка передбачає регулювання руху мікроек. елементів, а також їх організаційних форм.

Регулювання сучасної міжнародної економіки здійснюється різними суб'єктами ек. діяльності. Крім державних органів, до найактивніших з них належать МО та ТНК. Уряди розвинутих країн здійснюють політику підтримки корпорацій, зокрема, шляхом надання великих податкових пільг. Метою підтримки є «соціалізація корпоративної власності». Зростає частка корпорацій, у яких власність повністю належить трудовим колективам. Так, у США на початку 90-х років такі корпорації вже охоплювали 10 % усього зайнятого населення. В розвинутих країнах кожний третій дорослий громадянин є акціонером.

Для постіндустріальної стадії ек. розвитку характерною рисою є зміна наголосу в структурі власності.Осн. ланкою структури суспільного виробництва стає інформатика, а сама інформаціяперетворюється на домінуючий об'єкт власності. Інформація є специфічним товаром; на відміну від звичайного товару, вона є об'єктом багаторазового перепродажу і при цьому не відокремлюється від свого власника. Інформація є глобальним товаром.

Великого значення в мікроек. політиці надається підтримці державою малого і середнього підприємництва.У США на малих підприємствах працює 54 % усього працездатного населення, в Італії— 73 %, у Японії— 78 %. Продукція малих підприємств становить відповідно ВВП у США 50 — 52 %, в Італії — 57 — 60 %, Японії — 52 — 53 %.

Однією з найважливіших проблем ек. регулювання є вибір стратегії впливу на циклічність розвитку економіки.Циклічність притаманна динамічній економіці. Ек. розвиток являє собою циклічний рух від одного рівня рівноваги до більш високого рівня через руйнування попереднього.

Цикли розвитку економіки:

1) малі цикли (3 — 4 роки);

2) середні (7 — 11 років);

3) великі (тривалі ек. хвилі — 40 — 60 років).

Найбільший вплив на економіку мають середні цикли, які найчастіше виявляються світовими.

Незважаючи на об'єктивний характер циклічного розвитку економіки, уряди намагаються пом'якшити наслідки їх негативних фаз. У розвинутих країнах запроваджена система антициклічного регулюванняі стратегічного антициклічного планування на рівні промислових корпорацій.

Тривалі ек. цикли обумовлені тільки внутр. факторами ек. розвитку. В їх основі лежить структурне оновлення технологічного способу виробництва. Проте тільки технологічними змінами розвиток циклу не обмежується; трансформації відбуваються також і в організаційно-ек. структурі суспільства.




Цикли ек. розвитку:

1-й цикл – промислова революція – криза 1878 р. - відбувався в епоху домонополістичного підприємництва;

2-й цикл – до кризи 1929 р. – тривав в умовах монополістичного підприємництва;

3-й цикл - до кризи 1974 — 1975 рр. – відповідав державно-монополістичній системі регулювання економіки;

4-й цикл – з 2-ої пол. 70-х років до кінця першої чверті 21 ст. (індустріальна стадія розвитку світового суспільства) - характеризується транснаціоналізацією світової економіки. В основі цього циклу знаходиться електроніка, комп'ютеризація, автоматизація, інформація, біотехнологія.



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.011 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал