Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Международная информационная безопасность и нац. стратегии развития.




 

Международная информационная безопасность (МИБ) – состояние международных отношений, исключающее нарушение мировой стабильности и создание угрозы безопасности государств и мирового сообщества в информационном пространстве.

 

Проблемы и угрозы, связанные с информатизацией:

1) глобальная взаимосвязь нац. информационных пространств. Зависимость нац. усилий по охране своего инфо ресурса от уровня защищенности и «неагрессивности» инфо пространств других (не обязательно соседних) государств. Труднопреодолимый, а то и непреодолимый разрыв в уровнях развития инфо систем разных стран, который дает более развитым в инфо отношении государствам возможность манипулировать общественным сознанием для осуществления информационной, политической, культурной и др. видов экспансии;

2) инфо оружие — новое средство, используемое в сепаратистских и гражданских конфликтах, а также для ведения широкомасштабных войн («информационный терроризм»);

3) обеспечение безопасности компьютерных и инфо систем, регулирование деятельности Интернета и др. компьютерных систем;

4) сложность правового регулирования деятельности в сфере международного использования инфо технологий;

5) инфо война и инфо противоборство — новые вызовы международной и нац. безопасности.

Некоторые страны на нац. уровне начали реализацию долгосрочных гос. программ, направленных на обеспечение гос. безопасности. Однако они столкнулись с феноменом глобальной взаимозависимости нац. инфо пространств и вынуждены были признать, что успех их нац. усилий по охране своего инфо ресурса будет зависеть от уровня защищенности и «неагрессивности» инфо пространств других государств, с которыми их инфо ресурсы объективно связаны.

Вопросами инфо безопасности занимаются:

1) институт ООН по проблемам разоружения (ЮНИДИР);

2) департамент по вопросам разоружения Секретариата ООН;

3) Европейская комиссия по построению инфо общества.

22.07.2000 г. - Окинавская хартия глобального инфо общества:

1) вовлечение всех в процесс построения глобального инфо общества, из которого каждое государство должно извлекать выгоды;

2) повышение эффективности использования возможных цифровых технологий;

3) преодоление электронно-цифрового разрыва в области инф и информатизации внутри государств и между ними;

4) выработка программы содействия всеобщему участию в глобальном инфо обществе;

5) разработка стратегии дальнейшего развития;

6) формирование политического, нормативного и сетевого обеспечения;

7) улучшение тех. совместимости, расширение доступа и снижение затрат;

8) поощрение участия в работе глобальных сетей электронной торговли.



До сих пор не решены многие проблемы деятельности средств инфо и коммуникации на международной арене, а это является причиной возникновения различных конфликтов и разногласий между государствами, обострения международной обстановки. Такое положение дел ведет к созданию взрывоопасных ситуаций, угрожающих миру и международной безопасности.


Основы международной инфо безопасности:

1) сотрудничество в свободном и беспрепятственном распространении идей мира, разоружения, взаимопонимания, сотрудничества, международной безопасности с помощью СМИ;

2) безусловное уважение в международной практике права каждого народа суверенно избирать формы и пути своего инфо развития;

3) исключение из международной практики всех форм инфо дискриминации;

4) отказ от политики инфо диктата;

5) установление гарантии на равную инфо безопасность всех государств;

6) ликвидация на правовых основах внутр. и внешних барьеров, препятствующих свободному обмену и более широкому и сбалансированному распространению инфо и различных точек зрения;

7) взаимное уважение свободы печати и инфо;

8) содействие развитию всех видов инфо деятельности на благо и в интересах эк. и соц. развития народов.

 

Осн. направления международного сотрудничества в области обеспечения инфо безопасности:

1) запрещение разработки, распространения и применения инфо оружия;

2) обеспечение безопасности международного инфо обмена, в т.ч. сохранности инфо при ее передаче по нац. телекоммуникационным каналам и каналам связи;

3) координация деятельности правоохранительных органов стран, входящих в мировое сообщество, по предотвращению компьютерных преступлений;



4) предотвращение несанкционированного доступа к конфиденциальной инфо в международных банковских телекоммуникационных сетях и системах инфо обеспечения мировой торговли, к инфо международных правоохранительных организаций, ведущих борьбу с транснац. организованной преступностью, международным терроризмом, распространением наркотиков и психотропных веществ.

 

Примеры развития инфо сотрудничества в сочетании с превентивными мерами или решениями проблем инфо безопасности в Европе:

1) Европейское соглашение о защите телевизионных передач (1960 г.);

2) Европейское соглашение о предотвращении радиовещания со станций, находящихся за пределами нац. территории (1965 г.), о роли нац. телерадиовещания и управления им (1975 г.);

3) Мин. требования к нац. вещанию, в которых есть призыв к борьбе с «коммерческим, культурным и инфо загрязнением эфира».

 

Державна політика України у сфері інфо безпеки спрямована на накопичення та захист нац. інфо ресурсів, розробку та впровадження сучасних безпечних інфо технологій, побудову захищеної нац. інфо інфраструктури, формування і розвиток інфо стосунків тощо. Вона повинна реалізовуватись шляхом створення і забезпечення ефективного функціонування в Україні цілісної системи інфо безпеки, а також вдосконалення існуючої і розробки нової нормативно-правової бази, яка регулює відносини в сфері інфо безпеки, встановлює вимоги і правила провадження діяльності у цій сфері.

Інфо безпека - складова частина нац. безпеки, що характеризує стан захищеності нац. інтересів в інфо сфері від зовнішніх та внутр. загроз.


Осн. загрози інфо в Україні:

1) здобування технічними розвідками відомостей у сфері оборони, економіки,науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку;

2) несанкціонований доступ до інфо, яка обробляється та циркулює в інфо та телекомунікаційних системах, а також спец. вплив на інфо з метою її спотворення, руйнування, знищення, порушення нормального функціонування систем обробки інфо;

3) витік інфо з обмеженим доступом тех. каналами внаслідок виникнення побічних електромагнітних випромінювань і наводок, ведення акустичної та оптико-електронної розвідки в безпосередній близькості від об’єкту інфо діяльності.

 

Для вирішення проблеми безпеки інфо ресурсів України на Держспецзв’язок покладені такі завдання:

1) участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері захисту державних інфо ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та тех. захисту інформації;

2) забезпечення функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв'язку і Нац. системи конфіденційного зв'язку;

3) визначення вимог і порядку створення та розвитку систем тех.та криптографічного захисту інфо, яка є власністю держави, або інфо з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

4) здійснення державного контролю за станом криптографічного та тех. захисту інфо, яка є власністю держави, або інфо з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, а також за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису.

 

Закон «Про інформацію» встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інфо, закріплює право особи на інфо в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інфо, її джерела, визначає статус учасників інфо відносин, регулює доступ до інфо та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Напрями і способи державної інфо політики:

1) забезпечення доступу громадян до інфо;

2) створення нац. систем і мереж інфо;

3) зміцнення матеріально-технічних, фін., організаційних, правових і наукових основ інфо діяльності;

4) забезпечення ефективного використання інфо;

5) сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню нац. інфо ресурсів:

- створення загальної системи охорони інфо;

- сприяння міжнародному співробітництву в галузі інфо і гарантування інфо суверенітету України.



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал