Проблемні технології

Технологія проблемного діалогу.

Як глядач, не бачив першого акту,

У здогадах губляться діти.

І все ж вони примудряються якось

Зрозуміти, що діється на світі.

С.Я. Маршак

Залежно від мети, від завдання школи навчання може бути проблемним і не проблемним. Якщо перед школою ставиться завдання розвитку мислення учнів, їх творчих здібностей, то педагогічно правильно організоване навчання не може бути не проблемним.

Мета проблемного навчання - розвиток пізнавальної активності, творчої самостійності учнів.

Сутність - послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, дозволяючи які навчають активно засвоюють знання.

Механізм - пошукові методи; постановка пізнавальних завдань.

Проблемне навчання - не нове явище в педагогіці. У минулому з ним пов'язані відомі імена: Сократ, Руссо, Дистерверг, Дьюї, Ушинський. В даний час багатьма питаннями проблемного навчання займаються М.І.Махмудов, Т.В.Кудрявцев, Г.К.Селевко.

Яка ж діяльність вважається творчою?

Це діяльність, в якій виявляються такі якості особистості, як продуктивність, оригінальність мислення, винахідливість, уміння побачити проблему, інтуїція, швидкість розумових реакцій, здатність до здогаду, інсайту, " ага - реакції ".

(ІНСАЙТ (англ. insight - осягнення, осяяння) - несподіване для самої людини, раптове знаходження рішення якої-небудь проблеми, над якою він довго і наполегливо думав.)

Ці здібності в певній мірі і розвиває проблемне навчання: через використання спеціальних дидактичних засобів воно ставить учнів в умови, коли потрібно вирішувати нестандартні завдання, комбінувати наявні знання, висувати гіпотези, шукати шляхи вирішення проблем. Таким чином, причина виникнення теорії проблемного навчання - громадська, соціальна потреба в активної, самостійної, творчої, котра саморозвивається особистості здатної жити і трудитися в умовах науково-технічної революції.

Чим же відрізняється проблемне навчання від «не проблемного", традиційного?

При традиційному навчанні викладач повідомляє школярам готові знання: пояснює новий матеріал, показує нові положення, підкріплює їх прикладами, ілюстраціями, дослідами, експериментами, домагається розуміння нового матеріалу, пов'язує його з вже вивченим, перевіряє ступінь засвоєння. Діяльність вчителя носить пояснювально - ілюстративний характер, а сам учитель стає транслятором знань, накопичених людством. Учні сприймають сообщаемое, осмислюють, запам'ятовують, заучують, відтворюють, тренуються, вправляються і т.п. Їх діяльність носить репродуктивний характер. Це діяльність споживання, в якій учень уподібнюється приймачу, що сприймає передану через транслятор інформацію. Добре це чи погано? Не те й не інше - репродуктивна діяльність неминуча при будь-якому характері навчання: інакше підростаючому поколінню довелося б самостійно здобувати знання, вміння та навички, накопичені людством за всю історію його існування.

Разом з тим, традиційна система навчання не забезпечує розвитку творчих здібностей особистості, про які йшлося вище, або розвиває їх спонтанно, непродуктивно, " випадково".

При проблемному навчанні вчитель або не дає готових знань, або дає їх тільки на особливому предметному змісті - нові знання, вміння та навички школярі набувають самостійно при вирішенні особливого роду завдань і питань, званих проблемними. При традиційному навчанні упор робиться на мотиви безпосереднього спонукання (вчитель цікаво розповідає, показує і т.п.), при проблемному ж навчанні провідними мотивами пізнавальної діяльності стають інтелектуальні (учні самостійно шукають знання, відчуваючи задоволення від процесу інтелектуальної праці, від подолання складнощів і знайдених рішень, здогадок, осяянь).

(слайд 9) Що ж таке технологія проблемного навчання?

Під технологією розуміємо СИСТЕМНУ сукупність прийомів і засобів навчання і певний порядок їх застосування.

Система методів проблемного навчання представляє собою органічне поєднання загальних і бінарних методів.

В цілому можна говорити про шість дидактичних способах організації процесу проблемного навчання (тобто загальних методах), що представляють собою три види викладу навчального матеріалу вчителем і три види організації ним самостійної навчальної діяльності учнів:

1) монологічному;

2) що міркує;

3) диалогическом;

4) евристичному;

5) дослідному;

6) методі програмованих завдань.

На уроках музики можливе застосування всіх методів, але я хочу зупинитися більш докладно на одному - діалогічному.

Метод діалогічного викладу.

Являє діалог вчителя з колективом учнів. Учитель у створеній ним проблемній ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони активно беруть участь в постановці проблеми висунення припущень, і доказу гіпотез. Діяльності учнів властиво поєднання репродуктивного та частково - пошукового методів навчання. Основні форми викладання - пошукова бесіда, розповідь.

Методи навчання є способи діяльності вчителя на етапі введення знань.

Проблемне навчання - тип навчання, що забезпечує творче засвоєння знань учнями за допомогою спеціально організованого учителем діалогу.

На уроці вивчення нового матеріалу повинні бути опрацьовані дві ланки:

Постановка навчальної проблеми (це етап формулювання теми уроку або питання для дослідження);

Пошук рішення (це етап формулювання нового знання).

Постановку навчальної проблеми та пошук її вирішення здійснюють учні в ході спеціально організованого учителем діалогу.

Розрізняють два види діалогу:

ЩоСпонукує

Підвідний.

Вони мають різну структуру, забезпечують різну навчальну діяльність і розвивають різні сторони психіки учнів.

ЩоСпонукує діалог складається з окремих стимулюючих реплік, які допомагають учневі працювати по- справжньому творчо, і тому розвиває творчі здібності учнів. На етапі постановки проблеми цей метод виглядає наступним чином. Спочатку учителем створюється проблемна ситуація, а потім вимовляються спеціальні репліки для усвідомлення протиріччя і формулювання проблеми учнями. На етапі пошуку рішення вчитель спонукає учнів висунути і перевірити гіпотези, тобто забезпечує «відкриття» знань шляхом проб і помилок.

Підвідний діалог являє собою систему посильних учням питань і завдань, яка активно задіює і відповідно розвиває логічне мислення учнів. На етапі постановки проблеми вчитель покроково підводить учнів до формулювання теми. На етапі пошуку рішення він вибудовує логічний ланцюжок до нового знання, тобто веде до «відкриття» прямою дорогою. При цьому підведення до знання може здійснюватися як від поставленої проблеми, так і без неї.

Таким чином, на проблемно- діалогічних уроках вчитель спочатку за допомогою діалогу допомагає поставити навчальну проблему, тобто сформулювати тему уроку або питання для дослідження. Тим самим у школярів викликається інтерес до нового матеріалу, безкорислива пізнавальна мотивація. Потім вчитель за допомогою діалогу організовує пошук рішення, тобто «Відкриття» знання школярами. При цьому досягається справжнє розуміння матеріалу учнями, бо не можна не розуміти те, до чого додумався сам.

Проблемно - діалогічні методи навчання універсальні, тобто реалізуються на будь-якому предметному змісті і будь-якої освітньої щаблі.

Методичними основами проблемного діалогу на уроках музики є:

1. Самостійність музичного мислення учнів, які включаються в процес активного пізнання музичного мистецтва.

2. Відкриття невідомого, нового.

Проблемна ситуація в музичному навчанні включає три основних компоненти: потреба в пошуковій діяльності; невідоме, яке повинно бути відкрито в проблемної ситуації; доступність у виконанні проблемного музичного завдання.

Проблемно - діалогічні методи є основою розвиваючого навчання, які так само лежать і в основі «Педагогіки мистецтва», застосовуються на уроках музики, розроблені доктором педагогічних наук Л.П. Маслової.

«Педагогіка мистецтва» відповідає всім вимогам гуманістичної педагогіки, оскільки в центрі її завжди людина - дитина. А музика - це засіб для розвитку дитини, а не мета. Наші уроки - це постійне спілкування. Спілкування між музикою - учителем - дітьми; композитором - виконавцем - слухачем; актором - глядачем - художником.

Сьогодні велика симпатії фахівців завойовує думка про те, що мистецтво не стільки предмет, скільки метод навчання на уроці, що головне не що засвоїв, а що випробував дитина, спілкуючись з мистецтвом. Якщо мистецтво не відчуте душею, то воно не засвоєно.

Осягнення світу - завдання всього життя людини. А як пізнати світ? Через почуття. Мета життя дитини - пізнання навколишнього світу.

Яка ж роль мистецтва як мистецтва осягнення себе, сусіда по парті і всього світу? Прожити життя в мистецтві, в творі і, чим більше прожито життів у мистецтві, тим більший життєвий досвід він придбає і адаптується в суспільстві, в житті. Тому урок музики - це урок не розважає, а урок розвиваючий. Творчість на уроці - це скоріше процес, пошук, ніж результат. Творчість учня - це свобода, нестереотипно бачення світу, це крок у незвідане, відступ від норми, розширення духовного простору кожного.

Завдяки новим технологіям і методикам «Педагогіки мистецтва» стало можливим спільна творчість вчителя і учня і шлях художнього пізнання світу, став шляхом пізнання самого себе.