Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Увага!!! Створіть власний проект-презентацію






«Сленг в українській мові»

План

1. Український сленг – джерело засмічення чи збагачення української літературної мови?

2. У чому полягають особливості української жаргонної лексики?

3. Яке місце й роль жаргонної лексики у сучасному суспільстві?

4. Як зміниться контекст, якщо сленгізми замінити літературними словами?

 

 

Лекція № 2. Риторика як наука, її предмет і завдання.

Техніка підготовки публічного виступу.

План

1. Сутність риторики. Риторика як наука і навчальна дисципліна.

2. Основні етапи розвитку риторики.

3. Поняття публічний виступ. Види виступів.

1. Сутність риторики

Стародавні люди вбачали у слові магічну силу, якій підкоряється все, що є у світі. Нині виникла гостра потреба в людях особистісного типу, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій.

Ораторські вміння й навички необхідні в численних випадках життя.

Бізнесмен, який покладається лише на силу грошей, ризикує розгу­бити клієнтуру чи партнерів, які знайдуть собі менеджера чи продавця більш приємного і ввічливого. Та й інші ситуації свідчать про силу сло­ва. Часто-густо на базарі купують у того, хто вміє похвалити свій товар, створює навколо себе атмосферу доброзичливості, щирості та прихиль­ності.

Усі великі релігії будуються на авторитеті слова, Святому Письмі, яке відбило в собі риси генію засновників цієї релігії, сконденсувало духовні плоди століть. І релігійний проповідник, який не в силі донести ці пло­ди до свідомості слухачів, не вміє надихати людей словом, автоматично губить авторитет духовного лідера своєї громади.

Сім'я, в якій не знаходиться слів для порозуміння, дуже швидко пе­рестає бути сім'єю і перетворюється на гуртожиток, в якому випадково зібралися різні за духом та інтересами люди. А всякий гуртожиток є річ тимчасова.

Отож, і в професійній діяльності людини, і в її повсякденному житті варто користуватися силою слова.

З одного боку, красномовство — це мистецтво, розкута гра словом, якою можна милуватися, як милуються виступом артиста. Часом такий дар проявляється сам собою, від природи. Водночас риторика — це ще й наука про способи переконання та ефективні форми впливу на ауди­торію з урахуванням її особливостей.

Риторика (від гр. " ораторське мистецтво") – теорія ораторського мистецтва; наука красномовства, в якій розкриваються закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю. Вона розвиває в людині такі особистісні якості, як: культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію), мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність), поведінки (ввічливість, тактовність, коректність, розкутість), спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за своє слово), виконавської майстерності (виразність та доцільність жестів, міміки, правильність дикції й інтонації) тощо.


 

Риторика – наука комплексна (вона інтегрує в собі знання з таких дисциплін, як: філософія, логіка, психологія, лінгвістика, етика, сценічна майстерність, літературознавство).
Батьківщиною красномовства вважають Античну Грецію. Батьком риторики називають Цицерона.

Він писав: «Краща в світі мета — стати хорошою людиною». Тому в давньому світі існували численні школи філософії, риторики, ораторського мистецтва, де обдарована молодь оволодівала секретами класичних наук на користь собі й державі.

Мета сучасної інтелігентної людини — осмислити риторичну скарбни­цю людства й виробити свій оригінальний ораторський стиль.

Риторика як наука і навчальна дисципліна

Риторика — наука мовознавча. Немає культури спілкування без знання мови, тому риторика потрібна в усіх галузях професійного навчання, в усіх сферах суспільного життя. Мова дає можливість реалізувати себе як духовну особистість. Вона моделює вчинки людини.

Риторика — це наука успіху. Як і кожну науку, риторику треба вчити, нею треба оволодівати. Основними методами вивчення в давній риториці були повтори, декла­мації взірців і написання своїх промов за зразками. Проте не слід забу­вати, що риторика, як ніяка інша наука, є суто індивідуальною, особистісною. Вона виховує особистість, але потребує ґрунтовної підготовки, такту, смаку, обережності.

2. Основні етапи розвитку риторики

Риторика, як і інші науки, має свою історію, злети й падіння. Мистецтво живого слова було відомим уже в Стародавньому Єгипті, Вавилоні. Особливого розквіту воно досягло у Стародавній Греції і в Республіканському Римі.

До недавнього часу були відомі більшою чи меншою мірою пра­ці античних риторів: Аристотеля, Цицерона, Демосфена, Квінтіліана та ін., частково й слов'янська риторична спадщина, особливо ломоносівського періоду, часів Київської Русі, епохи українського Ренесансу XVIІ-XVIІІ ст.

Дослідження останніх років виявили, що незмірні багатства зберіга­ються у рукописних відділах бібліотек у великих містах України та ко­лишнього Союзу, осередках науки й культури, адже у XVII—XVIII ст. ри­торика була традиційною шкільною дисципліною.

В Європі за Середньовіччя, в епоху Відродження і пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін і в інших сферах суспільної діяльності — суді, богослов’ї, політиці тощо.

На українських землях про теорію красномовства відомо щонайменше дев’ять століть. Найдавнішу пам’ятку, що містить уривок риторичної праці, знаходимо серед найстаріших, збережених письмових пам’яток Київської Русі – в " Ізборнику" Святослава 1073 року. З періоду Київської Русі збереглося чимало оригінальних пам’яток ораторського мистецтва. Видатні оратори Київської Русі – це Іларіон та Кирило Туровський.

Яскраві зразки ораторського мистецтва в нашій національ­ній культурі явили митрополит Іларіон у «Слові про закон і благо­дать», невідомий автор «Золотого слова Святослава» («Слово про похід Ігорів»), Володимир Мономах у «Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Іов Борецький та інші в чис­ленних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїх виступах і створеній ним «Риториці», Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Володимир Винниченко, Олександр Довженко, Олесь Гончар, Борис Харчук, Олесь Бердник та інші письменники у своїх творах і виступах. Зі стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова рито­рика, риторика політична, урочиста риторика.

Близькі до риторики – поетика та стилістика.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.