Тема: Методика словникової роботи й ознайомлення з довкіллям

Лекція № 6

План

1. Особливості засвоєння слова у дошкільному віці.

2. Принципи словникової роботи.

3. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах в ДНЗ.

4. Методика розвитку словника й ознайомлення дошкільників з довкіллям.

Література до теми:

1.. Богуш А. М, Н. І. Луцан. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи. Навчально-методичний посібник. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. – 256 с.

1. Богуш А. М., Гавриш Н. В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник / За ред. А. М. Богуш. – К.: Вища школа, 2007. – 542 с.
2. Богуш А., Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для ВНЗ. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. – 408 с.
3. Богуш А. М., Маліновська Н. В. Лінгводидактична спадщина Софії Русової в сучасному дошкільному закладі: Монографія. – Одеса: ПНЦ АПН України-СВД М. П. Черкасов, 2006. – 134 с.

5. Бенера В.Є., Маліновська Н.В. Теорія та методика розвитку рідної мови дітей. Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів напряму підготовки 6.010101 «Дошкільна освіта». – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 376 с.

1. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія: У 2 ч.: Посібник / Упорядник Богуш А. М. – К.: Вища школа. – 1999. – С. 45–128.
2. Луценко І. Дитина і дорослий: вчимось спілкуватись: Готуємося до мовленнєвого спілкування з дошкільниками. – К.: Світич, 2008. – 203 с.: іл. – (Біблітечка журналу «Дошк. Виховання»). – Бібліограф.: С. 201–202.
3. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: Навч. посібник / Богуш А. М., Орланова Н. П., Зеленко Н. І., Лихолєтова В. К.; За заг. ред. Богуш А. М. – К.: Вища школа, 1992. – 414 с.

9. Рібцун, Ю. Ігри для ротика: Розвиток мовлення / Ю. Рібцун // Дошкільне виховання. – 2007. – №4(789), квітень. – С.28-29.

10. Розвиваємо мовлення: Казкотерапія. Педагогічний тренінг. Конспект заняття-проекту. Цільова прогулянка у природу. Інтегроване заняття. Робота з батьками // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2008. – №10, жовтень. – С.2-120.

11. Рухи пальчиками - швидкий розвиток: Розвиваємо моторику // Розкажіть онуку. – 2010. – №8, серпень. – С.145-147.

12. Столбова, Т. Діалогічне мовлення - у дидактичній грі: Розвиток мовлення / Т. Столбова // Дошкільне виховання. – 2008. – №2(799), лютий. – С.14-15.

13. Столбова, Т. Мистецтво діалогу: Дидактичні ігри та вправи / Т. Столбова // Палітра педагога. – 2008. – №3(47). – С.21-23.

14. Сарапулова, Є. Віршуємо змалку: розвиток мовлення / Є. Сарапулова // Дошкільне виховання. – 2011. – №11(844), листопад. – С.12-15.

15. Царенко, О. Мовленнєвий розвиток дитини і його вікові особливості [Текст] / О. Царенко // Дитячий садок. – 2012. – №19(643), травень. – С.5.

16. Чернишова, Л. Розвиваємо мовлення малюків: взаємодія з спеціалістами / Л. Чернишова // Вихователь-методист дошкільного заходу. – 2011. – №8(33), серпень. – С.50-55.

17. Фетісова, С. Кульки-ігрульки: Дидактичні мовленнєві ігри-вправи / С. Фетісова // Дошкільне виховання. – 2011. – №3(836), березень. – С.24-26.

1. Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника є словникова робота. Формування дитячого словника — це тривалий, складний процес кількісного накопичення слів, засвоєння со­ціальне закріплених значень та вміння доречно використовувати їх у конкретних умовах спілкування. Під час роботи над словом діти не тільки засвоюють його лексичне та граматичне значення, а й вчать­ся складати словосполучення, речення, а потім і зв’язний текст. Вод­ночас у дітей має вироблятися вміння свідомо обирати зі словнико­вого запасу ті мовні засоби, які найточніше відображатимуть задум мовця і робитимуть висловлювання не лише граматично правильним, а й виразним. Слово забезпечує зміст спілкування. Усне чи писем­не мовлення можливе лише за наявності достатнього словникового за­пасу.

Аналіз природи слова та його особливостей, засвоєння дітьми лекси­ки дає можливість виокремити в лексичній роботі з дошкільниками два важливих аспекти. Перший — пов’язаний із засвоєнням дитиною предмет­ної співвіднесеності зі словом, що відбувається в процесі пізнавальної діяльності та реалізується у логіці предметних зв’язків і відношень. Пояснюючи це через номінативну функцію слова, психологи наголошу­ють, що співвіднесеність слова як мовного знака з конкретним предме­том, з будь-яким явищем дійсності викликає в уяві певний образ. Отже, людина, оперуючи образами предметів, може мати з ними справу за їх відсутності. Ця функція, затвердженням психологів, «подвоює світ». У дошкільній лінгводидактиці цей аспект висвітлюється насамперед у роботах Т. Бавикіної, А. Богуш, В. Гербової, А. Іваненко, Н. Луцан, Ю. Ляховської, В. Яшиної.

Другий аспект виявляється у засвоєнні слова як одиниці лексичної системи, його зв’язків з іншими лексичними одиницями. Особливе зна­чення тут має ознайомлення дітей з багатозначними словами, образни­ми словами й виразами, розкриттям їх семантики, тобто розвитком смис­лової сторони слова. Слово не тільки позначає окремі аспекти дійсності, за його допомогою людина має можливість аналізувати, виокремлювати в предметах найістотніші ознаки, відносити їх до певної категорії.

Засвоєння дитиною словника вирішує завдання накопи­чення, уточнення уявлень, формування понять, розвитку мислення. Бідність лексичного багажу гальмує й ускладнює процес повноцінного спілкування, духовного й розумового, емоційно-чуттєвого розвитку ди­тини. Навпаки, багатство словника є ознакою добре розвиненого мов­лення і показником високого рівня інтелектуального розвитку. Засвоєння слів на позначення емоцій і почуттів позитивно впливає на розвиток дошкільника, розуміння дитиною емоційного стану іншої людини. Ро­бота над словом уточнює уявлення дитини, поглиблює її почуття, орга­нізує соціальний досвід. Усе це має велике значення особливо в до­шкільному віці, оскільки в цей період закладаються основи мислення й мовлення, відбувається становлення соціальних контактів, формується особистість.

У динаміці лексичного розвитку дітей дошкільного віку виокремлю­ють два аспекти: перший — кількісна зміна лексичного запасу дітей на основних етапах дошкільного дитинства і другий — оволодіння значен­ням слова, тобто якісний розвиток словника.

Кількісно словник дошкільника змінюється швидкими темпами. Дошкільне дитинство — єдиний період у житті людини, що характери­зується такими змінами щодо лексичного складу. Водночас розвиток словника залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників. Отже, інформація щодо кількісного складу словника дітей на різних вікових етапах у літературних джерелах не завжди збігається. Крім того, інди­відуальні розбіжності в цьому віці дуже істотні.

Перші свідомі слова у дитини з’являються наприкінці першого року життя. Згідно із сучасною вітчизняною методикою, у віці до року нор­мою є 10-12 слів. У цей період розвиток розуміння мови випереджає активне мовлення. Проте вже до кінця другого року життя збагачення активного словника відбувається швидкими темпами і становить 300-400 слів. Кількісний склад словника за третій рік зростає у чотири-п’ять разів і може досягати 1500 слів. Розвиток словника передусім відбувається за рахунок слів, що позначають предмети найближчого оточення, їх ознаки та дії з ними. Третій рік життя — найбурхливіший у кількісному накопиченні лексичного багажу. Далі темпи дещо уповіль­нюються, хоча кількість вживаних слів зростає. У віці до чотирьох років кількість слів досягає 1900, у п’ять — 2000-2500, шість — сім років — 3500-4000 слів. Індивідуальні розбіжності у кількісному складі словника зберігаються і в цей віковий період.

У фундаментальній праці відомого російського вченого О. Гвоздєва представлено широкий спектр категорій слів, що вживаються в ак­тивному мовленні у дошкільному віці. Пізніше ці дані були доповнені багатьма науковцями (С. Карповою, В. Гербовою, С. Цейтлін, В. Хар­ченко). Дослідники підкреслюють, що залежно від віку та умов вихо­вання й розвитку співвідношення різних частин мови в активному вжи­ванні дітей виявляється по-різному. Так, якщо на початку становлення словника дитини переважають слова, що позначають дії, то в мовленні трирічної дитини дієслова становлять тільки третину, а перше місце посідають іменники. У мовленні старших дошкільників з’являється значно більше прикметників та прислівників, що пояснюється подаль­шим розвитком пізнавальної сфери, засвоєнням різноманітних харак­теристик предметів і об’єктів.

Однак важливим є не кількісне накопичення словника, а його якіс­ний розвиток, адже усвідомлення дитиною значення слів позначається на загальному рівні її психічного розвитку, зокрема на інтелектуально­му. Значення слова змінюється впродовж перших років життя дитини: від попередньої реакції лише на звуковий бік слова, інтонацію, з якою воно вимовляється, а не на його зміст, дитина проходить шлях елемен­тарного узагальнення слова-образу конкретного предмета, узагальнен­ня низки однорідних предметів однією назвою до усвідомлення слів, що позначають загальні ознаки певного групування (М. Кольцова, Ф. Фрадкіна). Засвоєння слів різного ступеня узагальнень потре­бує існування певних умов. Так, засвоюючи слова, почуті від дорослих, дитина не завжди чітко усвідомлює їх зміст. Вона може засвоювати предметну віднесеність слова, а систему абстракцій і узагальнень, що стоїть за ним, — ні. Основою засвоєння значення слів є функціональ­на ознака предмета. Так, якщо потрібного слова немає в активному словнику дитини, вона користується вказівкою щодо призначення пред­метів: парасолька — «щоб дощ не капав», водій — «рулюльник», гама­нець — «грошник». Саме тому діти легко засвоюють узагальнювальні слова, у звуковому образі яких відображена функціональна ознака пред­метів.

Значення слів у мовленні дитини динамічні. За визначенням Л. Виготського, поняття, позначене словом, — узагальнений образ дійсності, який поступово змінюється, поширюється, поглиблюється у міру того, як розширюється та урізноманітнюється сфера дитячої діяльності,? ро-стає предметне й соціальне оточення дошкільника.

Якщо в кількісному плані у дошкільному дитинстві відбувається формування «словникового ядра», то семантичний і граматичний роз­виток до Інести-семи років лише проходить стадію становлення, уточ­нення значення слів, тобто набирає силу. Це пов’язано із засвоєнням не лише понять, а й закономірних зв’язків між словами і словосполучен­нями, з появою розуміння естетичної функції слова.

У старшому дошкільному віці відбувається активне формування орієнтацій щодо смислу слова, що є необхідною умовою повноцінного мовленнєвого розвитку та засвоєння дитиною значення багатозначних слів. Складність у розумінні дошкільниками багатозначного слова пов’я­зана з відсутністю єдиного усталеного значення, необхідністю контек­сту, залежно від якого значення слова може змінюватися. На перших етапах навчання дитині важко усвідомити цю особливість полісемії, вона прагне упорядкованості — одне слово — одне значення: наприклад, кличуть Олексійка: «Іди зиму проводжати». Відповідь: «Що вона сама дороги не знає?»; «У Галі матуся стара, а в мене — нова». Ізольоване слово сприймається дитиною в його прямому значенні, інші значення (переносні) вона здобуває у сполученні з іншими словами. Саме тому науковці рекомендують збагачувати словник дітей застосуванням семан­тичних рядів слів: антонімами (високо — низько), синонімами (діти -малюки — дітлахи — хлоп’ята), багатозначними словами (час іде, хлоп­чик іде, дощ іде), омонімами (коса, ключ).

Семантичний розвиток старших дошкільників пов’язується також із засвоєнням смислових відтінків слів. Цікаві дані щодо усвідомлення дітьми смислових відтінків слів отримала у своєму дослідженні Л. Ко-лунова. Так, дітям пропонували пояснити різницю у значеннях імен­ників «дерево — деревце — деревище»; «заєць — зайчик — зайченятко» та ін. Відповіді дітей показали здатність тонко відчувати відтінки зна­чень слів-іменників. Розуміння значення смислових відтінків дієслів перевіряли за допомогою префіксів: пере-, під-, за-, ви~, від-, а при­кметників — за допомогою суфіксів. Відповіді дітей переконливо дове­ли, що найдоступнішими для усвідомлення виявилися дієслова на по­значення руху: «підбіг — вибіг — перебіг; грати — програти — виграти -переграти», що можна пояснити досвідом дитини, яка багато рухається. Не викликали труднощів значення прикметників, утворених суфіксаль­ним способом: «розумний - розумненький — розумнющий; собака злий, а вовк — злющий». А найскладнішими для дошкільнят виявилися сло­ва з емоційно-оцінними відтінками. Аналогічні результати отримали вітчизняні науковці А. Богуш, О. Монке, Ю. Руденко.

У старшому дошкільному віці у дітей формується свідоме ставлен­ня до слів з переносними значеннями — метафор, фразеологізмів, інших образних слів і словосполучень.

Однак цими словами дитина послуговується недовго. Цілеспрямована робота з розвитку мовлення дітей здебільшого зумовлює поступову заміну «дитячих» слів на соціально прийняті. Водночас учені одно­стайні щодо провідної ролі таких слів у мовленнєвому розвитку дити­ни. Активний процес словотворення є необхідною школою, «учнівством» в опануванні рідної мови, адже він сприяє розвитку мовної здібності, яку визначають як відчуття мови (Л. Айдарова, Д. Ельконін, Г. Люб­лінська, Ф. Сохін).

2. Сучасна дошкільна лінгводидак-тика визначає низку принципів словникової роботи на етапі дошкіль­ного дитинства.

Відомі наступні принципи словникової роботи:

Ø взаємозв’язку слова і попереднього уявлення;

Ø єдності розвитку словника з розвитком сприймання, мислення;

Ø взаємозв’язок усіх завдань словникової роботи;

Ø національної спрямованості словникової роботи.

Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприймання, мислення передбачає єдність факту і слова, що позначають явища дійсності. Цей принцип може реалізовуватися лише за умови опертя на активне й діяльнісне пізнання навколишнього світу. При цьому словникова робота поступово ускладнюватиметься відповідно до зрос­таючих можливостей дітей щодо пізнання світ> ’, розвитку розумової діяль­ності.

Принцип взаємозв’язку слова і попереднього уявлення конкретизує принцип використання наочності як основи для організації пізнаваль­ної й мовленнєвої активності, про який свого часу говорив корифей вітчизняної педагогічної науки К. Ушинський. Саме завдяки наочності дитина може легко, без напруження запам’ятовувати до 20 слів. За словами великого педагога, без використання наочного матеріалу мож­ливості дитини зменшуються у чотири рази.

Наступний принцип пов’язаний з необхідністю забезпечити взаємо­зв’язок усіх завдань словникової роботи на кожному занятті та здійснен­ня активної словникової роботи під час виконання усіх розділів про­грами як на заняттях, так і під час режимних моментів. Помилковою є думка, що завдання лексичного розвитку можна реалізувати лише на заняттях з розвитку мовлення. Лексичній роботі слід приділяти увагу і в повсякденному житті дітей. Тільки за таких умов можна реалізувати усі попередні принципи і забезпечити достатній лексичний та мовлен­нєвий розвиток дітей.

3. Якщо звернутися до історії цього питання, то вперше завдання щодо словникової роботи з дошкільниками визначила Є. Тихєєва у праці «Розвиток мовлення дітей». Вона вважала формування словника -головним напрямом мовленнєвої роботи з дітьми дошкільного віку і запропонувала чітку систему завдань, методів і прийомів засвоєння ними слів. Пізніше російські методисти М. Коніна та О. Соловйова уточни­ли й доповнили окремі аспекти проблеми лексичного розвитку.

У сучасній дошкільній лінгводидактиці виокремлюють три основні завдання розвитку лексики:

• збагачення кількісного складу лексики новими, раніше не відомими словами, а також збільшення словникового запасу за рахунок за­своєння дітьми нових значень багатозначних слів, що вже наявні в їхньому лексичному запасі;

• якісне засвоєння лексики, що виявляється в поглибленому розумінні значення й смислових відтінків слів і словосполучень, подальшому оволодінні узагальненням, яке в них виражене. Особливої актуаль­ності у зв’язку з цим набуває завдання уточнення значення слів на основі протиставлення антонімів і зіставлення слів, близьких за змістом, тобто розвиток гнучкості словника, вміння доречно користу­ватися загальновживаною лексикою у мовленнєвій практиці;

• активізація словника — застосування дітьми лексичних засобів у різних мовленнєвих ситуаціях. Лінгвісти поділяють засвоєні дити­ною слова на дві категорії — пасивну (слова, які вона розуміє, пов’я­зує з конкретними уявами, але сама ними не користується) і активну (слова, які дитина не тільки розуміє, а й доречно, свідомо використо­вує у своєму мовленні) словник. Нові слова у мовленні дітей акти­візуються за умови уточнення значення та закріплення способів їх відтворення на практиці.

Зазначені завдання словникової роботи можна справедливо визначити як триєдину мету розвитку словника дитини, оскільки процеси збага­чення-уточнення-активізації словникових одиниць відбуваються постій­но. Вони тісно пов’язані один з одним, і тому важко виділити межу, коли закінчується один процес і розпочинається інший. Щодо одного відокремленого слова така послідовність є логічною. Саме за такою логікою і будується робота в дошкільному закладі, коли вихователь реалізує завдання введення у словник дитини нового слова. В процесі мовлення у словниковому запасі дитини з’являються нові слова, уточ­нюється значення інших, а знайомі, засвоєні раніше слова дитина ак­тивно застосовує в обігу.

Зміст словникової роботи в дошкільному закладі передусім визна­чається формуванням словникового запасу, що позначає елементи куль­тури, яку привласнює, освоює дитина, — матеріальний світ (природа і предметне оточення), соціальні відносини, інтелектуальна сфера.

Науковці наголошують, що діти насамперед засвоюють побутову лексику: назви частин обличчя, тіла; назви іграшок, посуду, меблів, їжі (А. Богуш, В. Логінова, І. Неіюмняща, В. Яшина). Поступово словник дитини збагачується у зв’язку з ускладненням процесу пізнавальної діяльності природознавчою, суспільною, емоційно-оцінною лексикою, сло­вами, що позначають час, простір, кількість, величину. У граматичному відношенні це — іменники, дієслова, прикметники, прислівники, числів­ники, займенники тощо. З обов’язкового лексичного запасу дитини до­шкільного віку можна виокремити такі основні групи:

1) слова, що позначають конкретні поняття — назви дій, предметів, ознак, якостей;

2) слова, що позначають абстрактні, видові, родові, узагальнювальні поняття. Засвоєння цієї групи слів можливе лише на основі формуван­ня знань понятійного характеру, тобто засвоєння слів першої групи;

3) значення багатозначних слів, антонімів, синонімів, смислових відтінків слів і словосполучень;

4) образні слова та слова з переносним значенням.

Зміст лексичної роботи в різних вікових групах упродовж дошкіль­ного дитинства постійно ускладнюється, збільшується, що пояснюється, за словами В. Логінової, збагаченням словника дітей на основі ознайом­лення з новими предметами; введенням слів, що позначають якість, властивості, відношення на основі поглиблення знань про предмети та явища навколишнього світу; введенням слів, що позначають елемен­тарні поняття на підставі розрізнення й узагальнення предметів за істот­ними ознаками; залученням дітей до різноманітної народної лексики через ознайомлення з фольклорними і літературними творами; а також процесом опанування образної лексики української мови.

Зміст лексичної роботи з дошкільниками визначається такими основ­ними напрямами: реалізація номінативної функції слова, тобто визначення за допомогою слова різноманітних об’єктів І предметів навко­лишнього світу; засвоєння змістової сторони слова через співвіднесення слова за змістом, тлумачення значень слів і словосполучень.

4. Дуже важливе завдання, що стоїть перед дорослими, це завдання збагачення словника дитини. У всіх людей є пасивний словник – в нього входять слова, які ми розуміємо, але рідко використовуємо в мові, а є активний словник, тобто той набір слів, якими ми оперуємо в щоденному спілкуванні з іншими людьми. У дошкільників, і це характерний, пасивний словник в значній мірі перевищує активний. І одна з істотних проблем – перенести якомога більше пасивних слів в актив.

На перше місце в словниковій роботі висувається положення про те, що слово є найважливішою одиницею мови, яка служить для найменування предметів, процесів, властивостей, а робіт над словом є однією з важливих в загальній системі роботи по розвитку мови.

Оволодіння словарним складом рідної мови розглядається як необхідна умова освоєння його граматичної будови, розвитку зв’язного монологічного мовлення, виховання звукової сторони мови. Невід’ємною властивістю слова як одиниці мови є його значення. Розуміння всього різноманіття значень слів розвивається у людини протягом багатьох літ, тому необхідно знайомити дитину з різними значеннями одного і того ж слова, щоб забезпечити семантичну точність його використовування. Розвинуте у дитини уміння вживати слова і словосполучення відповідно до контексту, мовною ситуацією сприяє розвитку умінь вільно вибирати мовні засоби при побудові зв’язного вислову, вільно користуватися словами і зв’язувати з по значенню.

Словесні позначення (найменування) предметів діти засвоюють при ознайомленні з оточуючою їх дійсністю. Проте словник дошкільників потребує не тільки кількісному зростанні, але і в якісному вдосконаленні (уточнення значень слів, семантична точність вживання синонімів, антонімів, багатозначних слів, розуміння переносних значень).

Однією з головних задач словарної роботи є збагачення, розширення і активізація словарного запасу, основу якого складає введення в мовну свідомість дитини тематичних груп слів, синонімічних рядів, пар антонімій, багатозначних слів.

Синонімічна робота з дітьми (підбір слів, близьких за своїм значенням) переплітається із засвоєнням тематичних груп слів (дієслова руху: йти, крокувати, плентатися, брести і т.п.: або дієслова, що позначають мову: сказав, запитав, відповів, закричав).

Робота над антонімами (словами з протилежним значенням) проводиться з дітьми при складанні словосполучення і пропозицій. Діти знаходять антоніми в прислів’ях, приказках. Підбір антонімів до багатозначних слів розширює уявлення дітей про слово, допомагає уточнити його значення. А підбираючи словосполучення із словами протилежного значення, діти глибше розуміють багатозначність слова.

Багатозначність слова показується дошкільником на добре знайомих словах з конкретним наочним значенням (ручка, голка, блискавка і т.д.)

Складаючи пропозиції з багатозначними словами, діти показують, на яке значення того або іншого слова вони орієнтуються. Робота над багатозначними словами може йти по таких напрямах: назва слова, підбір до нього ознак і дій – складання словосполучень, потім пропозицій і використовування багатозначних слів в зв’язному тексті.

В процесі словарної роботи необхідно добиватися реалізації таких якостей мови, як точність, правильність, зв’язність, виразність. зрештою необхідно виробивши вміння у дітей відбирати для вислову ті лексичні засоби, які точно виражають задум говорячого.

Реалізація програми по словарній роботі з дітьми дошкільного віку здійснюється через систему відповідних занять трьох різновидів:

- заняття, в яких словарна робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно що розширяється довкола предметів і явищ навколишньої дійсності (екскурсія, демонстрація предметів і т.п.)

- заняття, де словарна робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями)

- заняття, вирішальні задачі словарної роботи в процесі узагальнень, формування понять.