Поняття екскурсознавство.

3. Головні етапи розвитку екскурсійної справи.

1. Екскурсознавство – це галузь теоретичних знань, яка вивчає проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на свідомість людей, практику підготовки, проведення та удосконалення екскурсій, екскурсійну методику, історію екскурсійної справи.

Предметом курсу „Екскурсознавство” є вивчення історичних аспектів виникнення та становлення екскурсійної справи в Україні, сучасного стану, теорії і практики її втілення, методики екскурсійної роботи.

Метою курсу є ознайомлення з історичним процесом розвитку екскурсійної справи, теорією і методикою екскурсійної роботи, підготовка кваліфікованих фахівців туристсько-екскурсійної сфери, виховання свідомих будівників нової незалежної держави.

Головні завдання вивчення курсу:

- розкриття витоків екскурсійної справи, особливостей вітчизняного екскурсознавства на всіх етапах розвитку, аналіз сучасного стану, перспективи розвитку екскурсійної діяльності;

- вивчення теоретичних основ екскурсійної справи: сутності, основних ознак, функцій, класифікації, формування тематики, тощо;

- опрацювання питань екскурсійної методики, що є сукупністю чітких правил та вимог до екскурсії, методичних прийомів підготовки та проведення екскурсій;

- вивчення шляхів удосконалення професійної підготовки екскурсоводів, забезпечення якості екскурсійних послуг.

Екскурсознавство є комплексною науковою дисципліною, що розкриває теорію, методологію і методику екскурсійної діяльності, історію екскурсійної справи, узагальнюючу практику туристсько-екскурсійних закладів.

2. Поняття екскурсознавста.

Екскурсознавсто належить до кагорти суспільно-наукових дисциплін і має тісні звязки з такими науками, як краєзнавство і музеєєзнавсто.

Основа екскурсознавства – екскурсійна теорія, яка являє собою комплекс поглядів, ідей, положень, які лежать в основі екскурсійної справи в країні.

Екскурсійна теорія - це сукупність понять: функції екскурсії, її основні ознаки й аспекти; особливості показу й розповіді; екскурсійний метод; класифікація екскурсій; диференційований підхід до екскурсійного обслуговування; методологія й методика; елементи екскурсійної педагогіки й логіки; основи професійної майстерності екскурсовода.

Екскурсійна методика являє собою сукупність чітких правил і вимог, що ставляться до екскурсії. Екскурсійна методика - це сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові й словесні матеріали.

Екскурсійна методика є частиною екскурсознавства і являє собою сукупність чітких правил і вимог до екскурсії. Екскурсійна методика це сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові й словесні матеріали.

Екскурсійна методика складається з декількох самостійних, зв'язаних один з одним частин:

• Методика розробки нової екскурсії;

• Методика розробки екскурсоводом нової для нього теми

• Методика підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії

• Методика проведення екскурсії

• Методика післяекскурсійної роботи.

Екскурсійна пратика - це власне проведення еккурсій спеціалістами відповідної кваліфікації, узагальнений накопичений досвід проведення екскурсій.

3. Історія екскурсійної справи налічує понад 200 років. Вона є органічною частиною історії вітчизняної культури в цілому. Процес становлення екскурсійної справи можно поділити на 9 етапів.

Зародження.

1 етап припадає на другу половину XVIII ст. - першу половину XIX ст. Це був період, коли в Російській імперії зароджувалось підприємництво, зміцнювались визвольні ідеї. Перші кроки були зроблені в розвитку освіти, що супроводжувалось зростанням інтересу людей до навколишнього життя, історії рідного краю. У цей час проводяться перші екскурсії, екскурсійні прогулянки для учнівських груп. Ініціаторам таких екскурсій-прогулянок виступали педагоги-просвітителі.

2 етап (середина – кінець ХІХ ст.) відбувається в умовах пожвавлення суспільно-політичного руху, звернення інтелектуальних кіл до інтересів народу, його життя. Екскурсії почали мати більшого значення, насамперед наукового і освітнього.

3 етап (90 рр. ХІХ ст. – 1918р.) зародження організаційних засад у розвитку екскурсійного руху. Велику роль у цей час відіграють перші краєзнавчо-туристичні об’єднання, гуртки, клуби тощо. Особливою популярністю користувались спеціалізовані екскурсії – ботанічні, геологічні, археологічні, розроблені Ялтинським відділенням клубу

Становлення.

З установленням радянської влади в Україні екскурсії не втрачають свого значення, а навпаки наповнюються новим змістом. Екскурсії починають розглядатися як форма комуністичного виховання.

4 етап (1918 – 1927 рр.) золоте десятиріччя розвитку екскурсознавства і краєзнавства, тому що в цей час розгортався масовий науково-екскурсійний рух, що сприяло розвитку вітчизняних традицій екскурсійного обслуговування. Проведення екскурсій стало частиною державної політики в системі ідеологічного виховання мас.

5 етап (1928 – 1942 рр.) утворення перших радянських тур організацій: ВАТ „Інтурист” (1929р.), Укртур (1930-1935 рр.), Центральна дитяча екскурсійно-туристська станція (1930р.), Екскурсійне бюро у Криму, тощо. Ширше використовуються різні види громадського транспорту для проведення масових екскурсій. Набувають значення екскурсії-масовки. Удосконалюються питання методики організації екскурсійної справи. Ініціаторами екскурсійного руху виступають українські ліцеї та школи.

Активізація.

Події Другої світової війни на певний час загальмували розвиток туризму та екскурсій. Тільки після завершення війни туристсько-екскурсійні установи починають відновлювати свою діяльність.

6 етап (1946-1968 рр.) відбудова екскурсійних установ, зростання їхньої матеріально-технічної бази, розширення мережі екскурсійних об’єктів.

Зміцнення організаційних чинників.

7 етап (1969-1986 рр.) період посилення екскурсійної роботи, викликаний умовами суспільно-політичного життя України, в якому відбуваються серйозні зміни. Екскурсія як і раніше була одним із пріоритетних заходів. Проводились організаційні заходи в сфері екскурсійної діяльності, які сприяли зростанню обсягів екскурсійного обслуговування. Тематика була досить різноманітна, але заідеолізованою.

Перехідний період.

8 етап (1987-1990 рр.) екскурсійні установи переходять на самофінансування та госпрозрахунок. Визначаються нові тенденції розвитку. Вишукуються резерви екскурсійного обслуговування, застосовуються традиційні та впроваджуються нові форми обслуговування. Починається скорочення екскурсійних кадрів, згортання роботи екскурсійно-методичних служб.