Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Соціальна організація: сутність, структура і типологія. Управління організаціями. Бюрократіями.
Соціальну організацію можна визначити як цілісну функціонально-цільову систему, яка має притаманну їй соціальну структуру, свої функції і ієрархізовану взаємодію між ін-дивідами, групами та структурними підрозділами, створену для задоволення суспільних потреб індивідів та всього суспільства. По суті соціальна організація — це система свідомої координації цілей діяльності людей. До обов’язкових ознак організації належать також наявність ресурсів і певний спосіб їх захисту, система офіційно затверджених норм поведінки і форм контролю за їх додер-жанням, наявність винагород або покарань за участь (або неучасть) у справах організації. Типологія організацій, як і будь-якого іншого соціального явища, складна і різноманітна. За рядом критеріїв можна провести таку класифікацію (типологію) організацій: за функціонально-цільовою природою виділяють організації адміністративні (підприємства, установи) та спілчанські (політичні, професійні, аматорські). У свою чергу підприємства й установи можуть бути економічні, соціальні, духовні тощо; за формами власності — державні, приватні, муніципальні та змішані; стосовно прибутку — прибуткові й неприбуткові; комерційні й некомерційні; за потенціалом, можливостями й необхідністю для суспільства — перспективні й неперспективні; за тривалістю існування — традиційні й нові; за розміром — малі, середні, великі; за характером соціальності — просоціальні та асоціальні (або позитивні та негативні); за ступенем формалізації — формальні й неформальні. Зрозуміло, що це неповна і неуніверсальна класифікація. Можна виділити типи за критеріями організаційного досвіду, рівнем культури, інтегрованістю в суспільство або в ринок, за іміджем, за партнерськими стосунками, за конфліктними взаємодіями тощо.Управління організацією — це безперервний процес впливу на продуктивність працівника, групи або організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів з позиції поставленої мети. " Управляти - означає вести організацію до її мети витягуючи максимальні можливості зі всіх наявних в її розпорядженні ресурсів". Процес управління передбачає узгоджені дії, які і забезпечують, зрештою, здійснення загальної мети або набору цілей, що стоять перед організацією. Для координації дій має бути спеціальний орган, що реалізує функцію управління. Тому в будь-якій організації виділяються керуючу та керовану частини. Бюрократія (буквально — панування канцелярії, від франц.(французький) bureau — бюро, канцелярія і греч.(грецький) krá tos — сила, влада, панування), специфічна форма соціальних організацій в суспільстві (політичних, економічних, ідеологічних і ін.), істота якої полягає, по-перше, у відриві центрів виконавчої влади від волі і вирішень більшості членів цієї організації, по-друге, у верховенстві форми над вмістом діяльності цієї організації, по-третє, в підпорядкуванні правив і завдань функціонування організації цілям її збереження і зміцнення. Б. властива суспільству, побудованому на соціальній нерівності і експлуатації, коли влада зосереджується в руках тієї або іншої вузької правлячої групи. Корінною ознакою Б. є існування і зростання шаруючи бюрократів — привілейованої і відірваної від народу чиновницько-адміністративної касти. Оскільки ефективність бюрократії неможливо виміряти економічними критеріями то єдиним критерієм її оцінки є якість виконання законів та інших правових норм. Звідси для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій. Неминучим наслідком цього є відокремлення бюрократичного управління від потреб його об'єктів, помилки у керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів. Ознаки бюрократії властиві будь-якому виду соціального управління. У суспільстві з недемократичним політичним режимом представники бюрократії - чиновники здатні ставати панівною групою. Характер такого політичного режиму сприяє утвердженню безконтрольного і необмеженого панування чиновництва.
|