Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи. Середній тарифний коефіцієнт (Ксер) визначається як середньо-зважена величина добутку чисельності погодинників пев­ного розряду і відповідного тарифного

Середній тарифний коефіцієнт (К_сер) визначається як середньо-зважена величина добутку чисельності погодинників пев­ного розряду і відповідного тарифного коефіцієн­та або добут­ку трудомісткості робіт по певному розряду і відповідного тариф­ного коефіцієнта для відрядників.

Середній тарифний розряд(Р_сер) обчислюється за фор­мулою:

де К_менш, К_більш – відповідно, менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів;

р_менш – менший із двох суміжних тарифних розрядів.

Середній тарифний коефіцієнт (Ксер) визначається:

або

де Тj – трудомісткість робіт по j-му розряду, н-год.

Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

де Ф_міс – фактично відпрацьований за місяць час, год./міс.;

Сг _і – годинна тарифна ставка робітника по і– го розряду, грн.

де З_тар – сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, грн;

Д – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

3. Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу. Ця форма має такі системи:

де п – кількість видів виробів;

Р _і – відрядна розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

N_фі – фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

Розцінка (Р_і) визначається:

Р_і = Т_шт× Сг_і, грн/шт. або Р_і = Сг_і/Н вир, грн/шт.,

де Т _шт – час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

де З_тар.в – тарифний заробіток робітників при прямій відрядній системі оплати праці, грн;

де П₁ – процент доплат за виконання плану;

П₂ – процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П_пп – процент перевиконання плану, %

де N_ф, N_пл – відповідно фактичний і плановий обсяг випуску продукції за місяць, шт./місяць.

де N_вб – вихідна база для нарахування доплат (встанов­люється на рівні 110 – 115% N_пл), шт./місяць;

Р_підв – підвищена розцінка за один виріб, грн/шт.

Процент зростання розцінки визначається зі шкали залежно від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

Заробіток підсобника (З_{нв. підс}) можна обчислити із залежності:

де N_фі – фактично виготовлена кількість продукції і -тим робітником за зміну, шт./зміну;

Р_нві – непряма відрядна розцінка при обслуговуванні і -го робітника, грн/шт.;

де Сзм – змінна тарифна ставка підсобника, грн./зміну;

N_пл.і – плановий випуск продукції і -тим робітником, шт./зміну.

де Т_ф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./місяць;

С_г – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн/год.;

К_вн – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

Загальний фонд оплати праці підприємства складається з фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної заробітної плати.

Розрахунок тарифної ставки першого розряду () проводиться за формулою:

(грн),

де – мінімальна заробітна плата в державі (грн).

Для того, щоб нарахувати заробітну плату працівникам, необхідно розрахувати годинні тарифні ставки та заповнити тарифну сітку (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Тарифна сітка для використання в навчальному процесі (містить умовні показники)