💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Використання інформаційних жанрів.

Хоча для критики найбільш природною є, безумовно, аналітика, інформаційні жанри теж не пасуть задніх. Особливо на сторінках видання «Телекритика» й на аналогічному сайті поширений такий жанр, як замітка. За визначенням В. Здоровеги «замітка – найоперативніша й найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об’єктивно існуючі події, факти, явища реального життя з метою насамперед найелементарнішого пізнання навколишнього світу» [1, 166].

Наприклад, у «Телекритиці» постійною є рубрика «Новини» та «ТОП-новини» – де коротко подається інформація зі світу мас-медіа.

Не меншого поширення у «Телекритиці» набув і жанр інтерв’ю. Як пише В. Здоровега, журналіст, окрім оперативного поточного інформування про події, повинен постійно шукати і спонукати розкритися тих людей, які знають більше, вміють робити свою справу краще, ефективніше за інших. І найпершою формою такого процесу є інтерв’ю (від англ. Interview – буквально зустріч, бесіда). Він передбачає розмову журналіста з відомою або просто обізнаною у якійсь справі людиною, переважно на значущу тему, призначена для оприлюднення у мас-медіа.

Це також розмови з відомими і вагомими людьми у світі медіа: ведучими, продюсерами, генеральними директорами телеканалів та медіа-холдингів, членами Національної ради з питань радіо й телебачення та інших організацій, що регулюють діяльність засобів масової інформації (у тому числі й міжнародними) роблять цей незвичний як для критики жанр надзвичайно популярним – часто окрасою номеру.

У журналі «Телекритика» та на сайті регулярно публікують величезні інтерв’ю під гучними заголовками. Наприклад: «Олександр Трухманов: «Я не розумів, як акціонери планують заробляти гроші» («Телекритика», 25.06.08); «Євген Кисельов: «Є люди, для яких влада сильніша за статеве почуття» («Телекритика», 20.11.09); «Ольга Сумська: «Як бачите, змінюється керівництво – і змінюється все» («Телекритика», 30.10.09) та інші.

У друкованій версії «Телекритики» поширений жанр звіту – «оперативне поширене повідомлення про актуальну подію, виражену вербально» [1, 168].

Особливо для «Телекритики» характерний розгорнутий звіт. Щомісяця редакція видання на чолі з головним редактором Н. Лігачовою влаштовує «круглі столи», під час яких піднімаються гострі та актуальні проблеми мас-медіа. Детальні звіти з цих зібрань друкуються на шпальтах «Телекритики».

Як зазначає О. Короченський, у творах медіакритики (у більшості випадків масової та «внутрішньоцехової» відображено властивість вільного поєднання понятійно-логічних і художньо-образних елементів, різноманітних лексичних пластів, що віднаходить відображення у наборі жанрів критико-журналістських робіт. Цією властивістю і визначається жанрова специфіка вітчизняної журналістської критики ЗМІ.