Категорія істот і неістот

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

У системі семантико-граматичних категорій іменника виділяється також категорія істот і неістот.

Групування іменників відбувається за семантичними ознаками: до категорії істот належать назви людей і тварин (син, робітник, ворона, джміль, рак), а також демонічні і міфологічні назви (мавка, лісовик, демон, Юпітер, Діана); усі інші назви – явищ, предметів, абстрактних понять – входять у категорію неістот.

Категорія істот і неістот має граматичний вияв через відмінкові форми іменника. Так, іменники чоловічого роду, що позначають істот, у знахідному відмінку однини і множини мають форму, спільну з родовим, а назви неістот – форму, спільну з називним відмінком: запросив гостя (гостей); слухав жайворонка (жайворонків); поклав зошит (зошити); беру цвях (цвяхи). Іменники жіночого та середнього роду розрізняються як назви істот чи неістот лише у формах множини: покликали сестер, розстелили хустки. Назви групувань людей і тварин граматично категорії істот не виражають (порівняймо: скликали народ, повідомили полк, зібрали гурт).

Деякі іменники можуть вживатися в обох формах (наприклад: пасти гусей і пасти гуси; у назвах неістот: покласти ножа і ніж, зробити стіл і стола). Значно частіше це спостерігається в діалектах української мови.

Граматичне розрізнення назв істот і неістот виявляється частково і в інших відмінках – у давальному й місцевому, ще меншою мірою в родовому відмінку. Так, у давальному й місцевому відмінках однини іменників II відміни чоловічого роду перевага надається флексії -ові (-еві, -єві), якщо це назви істот, наприклад: Петрові, батькові, ковалеві, Сергієві. У назвах неістот переважає флексія -у (-і): клену, Дніпру, піджаку.

Назви істот формально відмежовуються певною мірою і в родовому відмінку: іменники чоловічого роду II відміни, що позначають істот, мають лише флексію -а (-я), наприклад: агітатора, учня, Івана; у назвах неістот флексія залежить і від інших групувань цих іменників (порівняймо: відмінка, молотка, але поверху, спирту).

До граматичних засобів вираження значення предметності іменників належить категорія істот/неістот.

Категорія істот/неістот – відношення предметності до граматичного поняття живого і неживого.

Одні іменники називають об’єкти живої природи, інші – неживої. Об’єкти живої природи представлені в мові назвами людей (осіб) і тварин: корабели, лаборантка, Світлана, бібліотекар, Корольова, лікар, Георгіївна; птиця, муха, заєць. Назви об’єктів предметності, які пов’язані з граматичним поняттям живого, в морфології утворюють грамему істоти.

Назвами явищ, предметів, понять позначено об’єкти неживої природи: буря, Миколаїв, інститут, вулиця Садова, відродження. Назви об’єктів предметності, пов’язані з граматичним поняттям неживого, становлять грамему неістоти.

Категорія істоти/неістоти в українській мові понятійна. Реальне поняття і граматичне поняття живого/неживого не збігаються. Живими з позиції реальності є всі об’єкти, в яких відбувається обмін речовин: людина, тварини, птахи, комахи, мікроорганізми, рослини. Але з позиції граматичної іменники, що називають об’єкти рослинного світу, не належать до істот. Не є істотами:

- назви рослин: дуб, осика, липа, ромашка, кульбаба,   жовтець;

- назви сукупності людей і тварин: народ, плем’я, військо, полк, натовп, череда, тічка, отара, рій, гурт;

- збірні назви: студентство, молодь, дітвора;

До істот у граматичному плані належать назви, що означають:

- умовні знаки: туз, валет, козир, ферзь, тура;

- страви: смажена гуска, варена курка, печена качка.

Морфологічно і словотворчо іменники-істоти відрізняються від іменників-неістот. Іменники-істоти, що означають осіб і тварин жіночої статі, нерідко утворюються від відповідних назв, які або не вказують на стать, або вказують на чоловічу стать: учитель – учителька, лікар – лікарка, вовк – вовчиця, лев – левиця, тигр – тигриця.

Іменники-істоти, як правило, мають значення чоловічого або жіночого і лише зрідка середнього роду. Чоловічий рід вказує на чоловічу стать (бандурист, одесит), жіночий – на жіночу стать (бандуристка, одеситка). Іменники-істоти середнього роду називають осіб чи тварин безвідносно до статі (дитя, лоша, теля, порося, котеня, цуценя, гусеня, каченя, голубеня, ластів’я, шпаченя, курча та ін.), але як виняток: дівча – хлоп’я.

Іменники-неістоти мають чоловічий (годинник), жіночий (парта), середній (поле), парний (ножиці) рід.

Парадигми грамем істоти/неістоти повністю розрізняються у множині. У іменників-істот знахідний відмінок збігається з родовим: немає братів – бачу братів, немає дівчат – бачу дівчат, немає телят – бачу телят; у іменників-неістот знахідний відмінок збігається з називним: стоять вагони – бачу вагони (Р.в. немає вагонів), стоять верби – бачу верби (Р. в. немає верб).

Парадигматичне розчленування грамем істоти і неістоти послідовно підтверджується формами узгоджувальних означень: немає наших братів – бачу наших братів, немає наших дівчат – бачу наших дівчат; стоять зелені верби – бачу зелені верби (Р. в. немає зелених верб).

Єдине відхилення від цієї закономірності у множині виявляється у словосполученнях типу іти в солдати, взяти в служниці, мітити в генерали, піти в няньки, у яких іменники-істоти мають спільні форми у називному та знахідному відмінках, а не в родовому та знахідному. Проте воно не може бути визначальним, оскільки виявляється лише у фразеологізованих словосполученнях з комплетивним (лат.  completes – повний) відношенням. В однині протиставлення істоти/неістоти непослідовне. Послідовно на парадигматичному рівні воно розмежовується лише у іменників чоловічого роду на приголосний: стоїть поїзд (Н. в.) – бачу поїзд (Зн. в.) – немає поїзда (Р. в.); сидить учень (Н. в.) – бачу учня (Зн. в.) – немає учня (Р. в.). Протиставлення немає в іменниках чоловічого роду на -а (-я) (суддя – судді – суддю), середнього роду на -о, -е (озеро – озера – озеро), жіночого роду на -а (дівчина – дівчині – дівчину), жіночого роду на м’який приголосний (тінь – тіні – тінь).

Оскільки це часткові, а не фундаментальні явища, то вони не є достатніми для заперечення в протиставленні істоти/неістоти ознак морфологічної категорії.

Деякі слова у своїх лексичних значеннях суміщають поняття істоти і неістоти. До них належать:

1) назви мікроорганізмів: амеба, бацила, мікроб, бактерія. За біологічними ознаками ці об’єкти природи є живими істотами, але граматично вони вживаються то як істоти, то як неістоти: досліджують мікробів, бактерій, вірусів і досліджують мікроби, бактерії, віруси. У непрофесійному мовленні перевагу слід надавати категорії неістот (бачу віруси, мікроби, бактерії за аналогією до бачу трактори), а у професійному допустимо вживати словосполучення бачу вірусів;

2) назви неживих предметів, які ототожнюються з назвами осіб: лялька, покійник, мрець. Вживаються як іменники-істоти: лялька – ляльки – ляльку, покійник – покійника – покійника;

3) назви конкретних предметів, які вживаються в переносному значенні як назви осіб з негативною характеристикою (мішок, тюхтій, бовдур, дуб, пень, капелюх, ковпак), набувають морфологічних ознак істот і вживаються як іменники-істоти: Цього пня не переконаєш;

4) назви абстрактних понять (дух, геній, тип, тінь), що вживаються стосовно осіб, набувають морфологічних ознак істот: Люди вже бачили таких типів (духів, геніїв);

5) назви конкретних предметів-неосіб, в основі яких лежать назви осіб, можуть зберігати морфологічні ознаки іменників-неістот. До них належать:

- слова вимикач, вмикач, бомбардувальник, розвідник, роз’єднувальник, винищувач, розподільник, двірник як пристрій у автомашині для протирання скла (збити ворожого бомбардувальника, розвідника, відремонтувати двірника);

- назви деяких танців і пісень: гопак, козачок (затанцювали гопака);

- назви машин: “Тигр”, “Запорожець”, “Антей” (у повітря підняли «Антея»).

Кожна грамема має одну форму вираження свого значення: грамема істот – знахідний відмінок, що збігається з родовим, а грамема неістот – знахідний, що збігається з називним. Проте українській мові властиві іменники-істоти, які своє значення виражають двома морфологічними формами: знахідним/називним відмінками (назви тварин: пасу коней і коні, гусей і гуси, корів і корови, овець і вівці, телят і телята, бичків і бички). Обидві форми є літературною нормою, основними вважаються форми типу пасу коней, корів, овець, а допустимими – форми типу пасти коні, корови, вівці, але вони менш вживані і поступово зникають.

Трапляються випадки, коли грамема неістоти також виражається двома морфологічними формами – знахідним/родовим і знахідним/називним відмінками: принеси ніж і принеси ножа, напиши лист і напиши листа, спиляти дуб і спиляли дуба, прочитав вірш і прочитав вірша.

Серед них поширенішою є форма на зразок принеси ніж. Один і той самий іменник в одному значенні може вказувати на істоту, в іншому – на неістоту: назви риб у прямому значенні належать до категорії істоти (ловити карасів), у переносному значенні (назва страви) – до категорії неістоти (їсти карасі); імена античних богів є іменниками-істотами (розгнівати Марса, Юпітера), а в назвах планет і зірок – іменниками-неістотами (досліджувати Марс, Юпітер); назви художніх творів за іменами їх героїв є іменниками-істотами (пор.: поема Т. Шевченка “Катерина” – читаю “Катерину”), але назви міст за прізвищами людей є іменниками-неістотами (люблю Т.Г.Шевченка – селище Шевченка – бачу селище Шевченка).

Отже, є достатні підстави протиставлення істоти/неістоти вважати класифікаційною морфологічною категорією з двома грамемами. В українській мові грамема істоти розширює свою сферу за рахунок переносного вживання назв неістот (лялька, бовдур, тип, вимикач тощо) та їх персоніфікації.

Отже, розрізнення за граматичними ознаками в іменниках чоловічого роду далеко чіткіше, ніж у інших словах. Це не випадково, бо в основі своїй воно спирається на давнє об’єктивне протиставлення осіб чоловічої статі усім іншим істотам і предметам (значення персональності/імперсональності).