Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості надання окремих видів позик




5.4.1 Міжбанківське кредитування

Міжбанківський ринок— частина ринку позичкових капіталів, на якому тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщується банками у формі міжбанківських депозитів чи кредитів.

Міжбанківський ринок виконує важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування ринку позичкового капіталу, є об'єктом державного регулювання та механізмом впливу державних органів на діяльність банків.

Свої кредитні ресурси на міжбанківському ринку банківська установа може поповнювати за рахунок:

- коштів інших банків, тобто за рахунок міжбанківського кредиту;

- кредитів НБУ шляхом ломбардного кредитування, операцій з обліку векселів, та операцій на відкритому ринку, через закриті кредитні аукціони.

Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Для одержання доходу банки прагнуть розмістити їх в інших банках-позичальниках. Враховуючи поточну економічну ситуацію, банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інших банках, ніж кредитувати суб’єктів господарської діяльності, оскільки гарантія повернення позики з боку банків більша.

Сегмент ринку позичкових ресурсів, на якому банки діють як контрагенти, називають ринком міжбанківських кредитів; він виконує ряд важливих функцій:

- ринок міжбанківських кредитів є одним із джерел поповнення ресурсів банківської установи для управління ліквідністю, а також для активних операцій банків на інших сегментах фінансового ринку;

- операції в межах ринку міжбанківських кредитів є для банків додатковим джерелом доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі та продажу кредитів, так і за рахунок диверсифікації ставок за кредитами залежно від терміновості;

- із усіх існуючих сьогодні фінансових інструментів міжбанківські кредити найбільш оперативно реагують на зміни кон'юнктури фінансового ринку у зв'язку з тим, що банки часто розглядають ринок міжбанківських кредитів як оперативне джерело ресурсів для активних операцій на інших сегментах фінансового ринку. Тому ставки з міжбанківським кредитом - це своєрідний барометр стану фінансового ринку в цілому.

Терміни розміщення кредитних ресурсів різні. В міжнародній практиці поширені депозити терміном 1, 3, 6 місяців, допустимими є на термін від 1 дня до декількох років.

Традиційним фінансовим інструментом ринку міжбанківських кредитів є короткострокові кредити, "короткі гроші", терміном до одного місяця; кредити терміном більше, ніж один місяць, вже вважаються довгостроковими - "довгі гроші". При цьому більш надійні банки залучають ресурси під менший процент, ніж менш надійні банки, що пов'язано з більшим ризиком їх кредитування.



Для характеристики поточної проблеми, з якою стикається банк у процесі діяльності на міжбанківському кредитному ринку, використовують такі терміни: позиція, величина позиції, знак позиції.

Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то позиція додатна (довга), якщо банк хоче залучити кошти - то його позиція коротка .

Ринок міжбанківських кредитів створив і розширив способи розміщення (залучення) грошових ресурсів банківської установи. Вони класифікуються за такими видами:

- власне міжбанківські кредити;

- використання кореспондентських рахунків, що відкриваються банками один в одного, для кредитування;

- векселі й депозитні сертифікати.

Кредитні відносини між комерційними банками чи відкриття депозитів визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних чи депозитних договорів, які мають передбачити: предмет і термін дії договору, способи погашення позики, відповідальність сторін тощо. Співробітництво на ринку міжбанківських кредитів оформлюється генеральною угодою.

Процес кредитування розподіляється на декілька етапів, кожний з яких визначає якісні характеристики позики і ступінь її надійності та прибутковості для банку.

Для одержання міжбанківських кредитів за разовими кредитними договорами банк-позичальник подає банку-кредитору стандартний набір документів:

- лист-заяву на кредит;

- копію статуту, завірену нотаріально;

- картку зі зразками підписів та відбитком печатки, завірену нотаріально;

- баланс та основні показники діяльності на поточну звітну дату;



- розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату (особливо нормативів платоспроможності та ліквідності);

- форму забезпечення і строкове зобов'язання.

Оцінка фінансового стану банку-позичальника здійснюється на підставі:

- дотримання обов'язкових економічних нормативів та показників діяльності банківської установи, передбачених нормативними актами НБУ;

- аналізу прибутків та збитків;

- аналізу якості активів та пасивів;

- створення резервів;

- виконання зобов'язань банком у минулому;

- якості банківського менеджменту.

Забороняється видача міжбанківських кредитів:

- збитковим банкам;

- банкам, що перебувають у стадії фінансового оздоровлення;

- філіям банківської установи.

Банківські установи можуть використати міжбанківський кредит на такі цілі:

- оперативна підтримка поточної ліквідності на необхідному рівні;

- поповнення коррахунка в НБУ з метою дотримання нормативів обов'язкового резервування;

- для короткострокового кредитування клієнтів;

- для придбання державних цінних паперів;

- для здійснення арбітражних операцій.

Виконання угоди за наведеною схемою — процес трудомісткий і тривалий, для скорочення часу на оформлення договорів розробляють спеціальну генеральну угоду Цей процес подібний до попереднього, тільки документи подають одна одній обидві сторони. В цій угоді визначаються порядок укладання і підписання кредитних договорів, порядок здійснення розрахунків відповідальних сторін, реквізити банків, списки працівників банку, уповноважених вести переговори та укладати угоди.

Переговори можуть вестися телефоном. Обумовлюється сума, термін кредиту, процентна ставка, ціль використання тощо. Угода після цього вважається укладеною, і дві сторони починають оформляти документи та обмінюються ними за допомогою електронної пошти.

Надання кредитів через коррахунки, відкриті одним банком в іншому, здійснюється за схемою, поданою на рис.

Рисунок 5.1 - Схема здійснення міжбанківського кредитування

 

Нехай банк А відкрив у банку Б коррахунок НОСТРО (для банку Б це коррахунок ЛОРО). Якщо банк А вирішив надати вільні кредитні ресурси в користування банку Б під обумовлену процентну ставку і на певний термін, то він переказує гроші на свій коррахунок у банк Б.

Для виконання угоди одна зі сторін направляє іншій факсом підписаний нею додатковий договір про кореспондентські відносини. У цьому додатковому договорі обумовлюється, що банк А депонує на своєму рахунку в банку Б зазначену суму на визначений термін. Кошти можуть бути списані банком Б на підставі платіжного доручення від банку А.

Банківські векселі й депозитні сертифікати також можуть використовуватися на ринку міжбанківських кредитів.

Якщо банк А залучає у банку Б визначену суму на визначених умовах, то він видає банку Б простий процентний вексель або депозитний сертифікат.

 

5.4.2 Споживче кредитування

Споживчими кредитами прийнято називати позики, надані населенню. При цьому їх споживчий характер визначається ціллю (об'єктом кредитування) надання позики. По суті, це продаж торговельними підприємствами споживчих товарів з відстроченням платежу або надання банками позик на придбання споживчих товарів, а також оплату витрат приватного (особистого) характеру (плата за навчання, медичне обслуговування, придбані побутові товари тощо). У банківській практиці західних країн споживчими називають позики, надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів і оплати відповідних послуг.

Таким чином, на відміну від інших кредитів, об'єктом споживчого кредиту можуть бути як товари, так і гроші. Товарами, що реалізуються в кредит (і сплачуються за рахунок банківських позик), є предмети споживання тривалого користування. Суб'єктами кредиту, з одного боку, є кредитори, у нашому випадку - це банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси й інші підприємства, а з іншого - позичальники - фізичні особи.

За вітчизняним законодавством споживчий кредит- це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банки можуть надавати кредити фізичним особам в обсягах, що визначаються залежно від вартості товарів і послуг, які є об'єктами кредитування. Величина кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних з особливостями особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

По-п'яте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Суб'єктами споживчого кредиту можуть бути:

1) у ролі позичальника - фізичні особи;

2) у ролі кредитора:

- банки (банківські споживчі кредити);

- торгові організації;

- кредитні установи небанківського типу (ломбарди, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, будівельні товариства та ін.);

- підприємства, де працюють позичальники;

- інші фізичні особи (особисті споживчі кредити).

Об'єктом кредиту виступають:

- витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення поточного характеру;

- витрати, пов'язані з придбанням товарів тривалого користування;

- витрати капітального характеру на будівництво, придбання чи ремонт житла; газифікацію індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до мереж водопостачання; на будівництво надвірних будівель, придбання і будівництво садових будинків та ін.;

- витрати на невідкладні потреби.

Установи банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу.

При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку, є акціонерами банку або мають депозитний рахунок в установі банку.

Класифікація споживчих позик може бути проведена за низкою ознак, у тому числі за типом учасників, видами забезпечення, термінами користування, цільовим напрямком використання (об'єктами), методами погашення та обсягами кредитування тощо.

За суб'єктами кредитної угоди (типом кредитора і позичальника ) розрізняють:

- банківські споживчі позики;

- позики, надані населенню торговельними організаціями;

- споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди і т. д.);

- особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;

- споживчі позики, надані фізичним особам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, у яких вони працюють.

За забезпеченням розрізняють позики:

- незабезпечені (бланкові);

- забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

Основною причиною, з якої банк вимагає забезпечення, є ризик зазнати збитків у разі небажання або нездатності позичальника погасити кредит в обумовлені угодою терміни та в повному обсязі.

За термінами кредитування споживчі позики поділяють:

- на короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року);

- середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років);

- довгострокові (терміном понад 3-5 років).

Короткострокову позику можна оформити на певний термін (у межах року) або до запитання. Позика до запитання не має фіксованого терміну, і банк може зажадати її погашення в будь-який час. За надання позики до запитання часто передбачається, що позичальник порівняно платоспроможний і активи, в які вкладені його запозичення, можуть бути трансформовані в грошові кошти у найкоротший термін.

За напрямками використання (об'єктами кредитування) споживчі позики можна поділити на кредити:

- на невідкладні потреби;

- будівництво і придбання житла;

- придбання товарів тривалого користування;

- капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, їх газифікацію і приєднання до мереж водопостачання та каналізації;

- будівництво надвірних будівель для худоби і малої механізації для вико­нання робіт в особистому підсобному господарстві;

- початковий внесок у житлово-будівельний кооператив та ін.

За методом погашення розрізняють позики, що погашаються одноразово, і позики із розстрочкою платежу.

Кредити без розстрочки платежів мають важливу особливість - за такими кредитами погашення заборгованості і процентів здійснюється одноразово. Прикладом таких позик можуть бути так звані бриджинг-позики, що видаються для придбання нового будинку приватною особою в сумі різниці вартості нового і старого будинків власника.

Позики в розстрочку платежу включають:

- позики з рівномірним періодичним погашенням позики (щомісяця, щокварталу і т.д.);

- позики з нерівномірним періодичним погашенням позики (сума платежу на погашення позики змінюється (зростає чи знижується) залежно від визначених факторів (наприклад, у міру наближення дати остаточного погашення позики або завершення кредитного договору позики з нерівномірним неперіодичним погашенням).

За способом сплати процентів позики класифікують на такі види:

- позики з утриманням процентів у момент її надання;

- позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

- позики зі сплатою процентів однаковими внесками протягом усього терміну користування (щокварталу, один раз на півроку або за спеціально визначеним графіком).

За характером кругообігу коштів позики поділяють на разові й поновлювальні (револьверні). До револьверних кредитів, як правило, відносять кредити, надані клієнтам за кредитними картками або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафта. Кредитні лінії за рахунками до запитання приватних осіб менш поширені у світовій банківській практиці, але використовуються аналогічно до кредитів за кредитними картками.

Величина кредитів, що надаються громадянам, може бути обмежена:

- граничною величиною, встановленою банком для конкретного виду кредитів;

- платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у встановлений термін повернути отриманий кредит;

- вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) на забезпечення повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Умови надання споживчих кредитів:

- майбутній клієнт має бути резидентом та громадянином України;

- не повинен мати іншої кредитної заборгованості перед банком;

- величина позики не повинна перевищувати сукупного річного доходу клієнта та перевищувати встановленого банком обсягу;

- позичальник повинен мати можливість зробити власний внесок в оплату товару у визначеному розмірі (наприклад, процент від вартості товару) до каси або на рахунок торговельного закладу чи на позиковий рахунок позичальника в банку та ін.

Звертаючись до банку про надання кредиту, позичальник має подати такі документи:

- заяву про отримання кредиту ;

- анкету позичальника - фізичної особи ;

- довідку з визначенням загальної суми одержуваного річного доходу позичальника та членів його сім'ї ;

- копію довідки Державної податкової інспекції про одержання ідентифікаційного коду;

- паспорт громадянина України;

- рахунок-фактуру на споживчі товари, які планується придбати за раху­нок кредиту;

- у разі кредитування під заставу - ксерокопії документів про право власності на заставлене майно.

У рамках оцінки кредитного ризику здійснюється аналіз кредитоспроможності позичальника. Для цього на підставі поданих документів працівник кредитного відділу визначає:

1) суму місячних доходів, яка складається:

- із заробітної плати за вирахуванням податків;

- допомоги на дітей;

- пенсії;

- суми процентів за вкладами і цінними паперами;

- інших доходів;

2) суму місячних витрат, яка складаються:

- з поточних витрат;

- внесків за страхуванням;

- сум погашення попередніх кредитів;

- квартирної плати;

- інших витрат.

 

Кредит надається в обсязі, що не перевищує сукупного річного доходу (згідно з поданими клієнтом документами) плюс сума процента від вартості товару (ця сума є першим внеском клієнта і має бути зарахована на позиковий рахунок клієнта у день перерахування коштів банком торговельному підприємству).

Видача кредиту може здійснюватися в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний рахунок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник раз на місяць здійснює погашення кредиту рівними частинами та сплачує проценти за користування кредитом: шляхом внесення готівки до каси банку або за розпорядженням клієнта в безготівковій формі.

Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту.

 

 



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал