Умовний еталонний ГА, умовний трактор.

Обсяг виконаної машиною роботи вимірюють у фізичних (га, м, м²) або умовних одиницях (умовних еталонних гектарах у.е. га).

Умовний гектар – це обсяг робіт, якій відповідає оранці одного фізичного гектара в еталонних умовах, тобто при глибині 20/22 см (21см) на стерні колосових культур, на середньому суглинну при вологості 20/22%, питомому опорі на оранці 50 кН/м², швидкості руху 5 км/год, на рівному рельєфі (кут нахилу до 0, 017 рад (1°), при висоті над рівнем моря до 200 м, довжині гонів 800 м і правильній (прямокутній) конфігурації оброблюваної ділянки без кам’янистості і перешкод.

За умовний еталонний трактор беруть трактор з ефективною потужністю двигуна 55 кВт і потужністю на гаку 35 кВт що має наробіток, який становить умовний еталонний гектар за 1 год. змінного часу. Цій вимозі відповідають трактори ДТ-75, Т-74. Перерахунок в умовні еталонні трактори по формулі.

m_y = m_фК_у

m_y – кількість умовних еталон тракторів.

m_ф – к-ть фізичних тракторів.

К_у – коеф. переведення в умовні еталоні трактори.

Тема 1.10 Експлуатаційні затрати при роботі МТА.

1. Складові експлуатаційних затрат.

2. Затрати праці і шляхи їхзниження.

3. Розрахунок експлуатаційних витрат на виконання механізованих робіт.

1. Складові експлуатаційних затрат.

Усі вартісні затрати, пов'язані з експлуатацією машин, можна поділи­ти на прямі виробничі затрати, які пов'язані з виконанням технологічної операції і відносяться до собівартості і непрямі затрати, які важко віднести до окремих видів технологічних операцій.

Непрямі затрати -це переважно накладні витрати: на утримання адміністративно-управлінського персоналу і спеціалістів, підсобних і допоміжних робітників, приміщень і споруд, амортизацію основних засобів тощо.

Прямі затрати-це експлуатаційні затрати, пов’язані з виконанням технологічної операції. Їх визначають в гривнях на одну норму роботи машини, на 1 га виробітку або 1 т виробленої продукції. Обчисляють прямі експлуатаційні грошові затрати за 1 год роботи (грн./га) за формулою:

с_а=с_т+с_м +с_зч +с_зб

де С_т, С_м, С_зч - затрати, пов'язані з експлуатацією відповідно трактора, сільськогосподарської машини і зчіпки, С_зб - затрати на зберігання машин. Складові формули визначають так:

1) Затрати на експлуатацію трактора:

с_т =с_г.с+с_пмм+с_ав+с_рт

де С_гс - годинна ставка тракториста-машиніста, грн

С_пмм - вартість палива і мастильних матеріалів на одну годину роботи,

грн

С_ав - амортизаційні відрахування на повне відновлення трактора, грн

С_рт - відрахування на ремонт і технічне обслуговування трактора на 1 годину роботи, грн.

2) Прямі затрати на експлуатацію машини за 1 годину її роботи:

С _м=С_пм +С_ам +С_рм

де С_пм - погодинна оплата праці робітників, зайнятих на сільськогос­подарських машинах, грн

С_ам - погодинні амортизаційні відрахування на повне відновлення машини, грн

С_рм - погодинні відрахування на поточний ремонт і технічне обслуго­вування, грн

3) Прямі затрати на експлуатацію зчіпки:

с_зч =с_а.зч+с_р.зч

де С_а.зч - амортизаційні відрахування на повне відновлення зчіпки, грн

С_р.зч - відрахування на поточний ремонт і технічне обслуго­вування зчіпки, грн.

2. Затрати праці і шляхи їх зниження.

Затрати праці - один з основних показників рівня механізації сільсь­когосподарських процесів і впливають на собівартість їх виконання.

Існують прямі затрати, пов'язані з безпосереднім обслуговуванням машин, і загальні, що формуються з урахуванням виконання всіх допомі­жних робіт.

Прямі затрати, тобто затрати праці робітників, які безпосередньо об­слуговують агрегат (тракторист та ін.) на одиницю обробленої площі (люд-год/га) або одиницю виробленої продукції (люд-год/т) визначають­ся за формулою:

;

де п_р - кількість робітників, які обслуговують агрегат, чол.

W_г - годинна продуктивність агрегату, га

U - урожайність культури, т/га

Загальні затрати праці при виконанні технологічного процесу:

;

де п_м - кількість механізаторів, чол.

п_д -кількість допоміжних працівників, чол.

Зниження затрат праці досягається при:

-Зменшенні кількості обслуговуючих робітників,

-Використанні начіпних і самохідних машин,

-Збільшенні швидкості руху агрегатів у межах агротехнічних вимог,

- Впровадження прогресивних технологічних процесів, що

виконуються комплексами машин,

-Високому рівні використання техніки,

-Підвищенні продуктивності агрегатів.

3.Розрахунок експлуатаційних витрат на виконання механізованих робіт.

Розрахунок витрати палива і мастильних матеріалів при вико- нанні механізованих робіт.

При виконанні технологічних операцій паливо витрачається при русі

агрегату з навантаженням, холостих заїздах і під час зупинок з працюючим двигуном. ^

Q_T=Q_PT_p+Q_XT_X+Q₃T₃

де Q_p, Q_x, Q₃ - витрата палива відповідно при виконанні технологічної ^

операції, при холостих переїздах, при зупинках, ~

де Т_р, Т_х, Т₃ - час роботи відповідно при виконанні технологічної one- Л

рації, при холостих переїздах, при зупинках, —

Витрату палива на 1 га виконаної роботи визначають за формулою:

де Q _т - кількість витраченого палива за зміну, кг ^

W_3M - змінна продуктивність, га/ зм

Потрібну для роботи МТА кількість мастильних матеріалів і пусково- го палива визначають у процентах від витрати основного палива.

Експлуатаційні затрати мають важливе значення для аналізу ефективності роботи МТА. До них входять: заробітна плата, вартість палива, витрати на реновацію, ремонт і технічне обслуговування.

Основна заробітна плата розраховується за формулою:

О_з=С_т·n

де С_т - тарифна ставка тракториста,

n - обсяг роботи, нормозмін/

Далі розраховується фонд заробітної плати, який складається з основ­ної плати, оплати за класність, за якість, відрахування на відпустку, над­бавки за стаж, відрахування на соціальне страхування.

Всі ці складові беруться у відсотках до основної заробітної плати.

Вартість ПММ визначається за формулою:

C_п=Q·F·Ц

Де Q - витрата палива, кг/ га

F - площа поля, га

Ц - комплексна ціна паливно-мастильних матеріалів, грн/кг

Витрати на реновацію, ремонт і технічне обслуговування визначають­ся за формулою:

с = с_тр+с_зч+с_м

де С_тр - годинне відрахування на реновацію, ремонт і технічне обслу­говування трактора, грн

С_зч - годинне відрахування на реновацію, ремонт і технічне обслуго­вування зчіпки, грн

С_м - годинне відрахування на реновацію, ремонт і технічне обслуго­вування машини, грн

Відрахування для трактора визначають за формулою:

Де Рт - норма витрат на реновацію, %

К - норма витрат на капітальний ремонт, %

Т_т - норма витрат на технічне обслуговування трактора, %

Б_в - балансова вартість трактора, грн

V_тр - річне завантаження трактора, год

Відрахування для зчіпок і сільськогосподарських машин визначається за формулою:

де Р_м - норма витрат на реновацію, %

Т_м - норма витрат на технічне обслуговування машини (зчіпки), %

Б_в - балансова вартість машини (зчіпки), грн

V_м - річне завантаження машини, год

(Самостійна робота)

Затрати енергії та їх класифікація. Шляхи зменшення енерговитрат.

Важливим показником оцінки енергоємності технологічних операцій є затрати механічної енергії на обробку одиниці площі. Енергетичний ба­ланс агрегату має вигляд:

А = А_дв+А_тр+А_м+А₃+А_к

де А - загальна кількість енергії, яка міститься в паливі, кВт

А_дв - витрати енергії в двигуні (теплові і механічні), кВт

Атр - витрати енергії в трансмісії трактора, кВт

А_м - витрати енергії в робочій машини, кВт

А₃ - витрати енергії при зупинці агрегату, кВт

А_к - енергія, яка витрачається на корисну роботу, кВт

Для порівняння ефективності роботи тракторів різної потужності за­стосовують енергетичний показник:

;

де Аі - затрати енергії (будь-які, що входять в енергетичний баланс агрегату), кВт

W _г - година продуктивність агрегату, га/год

Основні шляхи зменшення енергозатрат:

- Зменшення опору агрегатів за рахунок виконання робіт при оптимальній вологості ґрунту,

- Своєчасне загострювання робочих органів машин,

- Дотримання точності регулювань,

- Вибір таких режимів роботи агрегату, які відповідають най­більшому значенню коефіцієнту корисної дії трактора,

- Виконання всіх заходів, спрямованих на економну витрату палива.

ср Шляхи економії нафтопродуктів: ^

- Резерв економії палива є правильна експлуатація агрегатів, ^

- Скорочення кількості холостих переїздів, ^

- Зменшення простоїв з працюючим двигуном, V<

- План-маршрут переміщення агрегатів, |

- На витрату палива впливає спосіб руху і повороту агрегату.

Тема: 1.11. Основи технічного нормування механізованих робіт.

1.Поннятя про технічні норми і методи нормування

2. Нормативні таблиці.

3. Обладнання, яке застосовують при нормуванні.

1. Поняття про технічні норми і методи нормування.

Технічне нормування означає процес встановлення і впровадження прогресивних норм виробітку або норм затрат робочого часу (а також норм обслуговування техніки тощо)

Норми виробітку визначається обсягом робіт, який повинен бути виконаний агрегатом за одиницю часу за даних умов виробництва з додержанням встановлених якісних показників.

Норма часу – визначає час, який треба затратити в даних виробничих умовах на одиницю обсягу робіт або на одиницю продукції при забезпечені заданих якісних показників.

Метод нормування – це спосіб вивчення і дослідження праці для встановлення норм. Застосовується по елементний метод нормування. Його суть полягає у розділенні праці на складові частини з детальним вивченням кожного елемента.

По елементне нормування визначає норми затрат праці при такому режимі работи агрегату (за швидкістю і шириною захвату), такій організації робочого місця і такій послідовності операцій, при яких забезпечуються висока якість роботи і безпека праці обслуговуючого персоналу, а також максимально використовуються технічні можливості машин: потужність, пропускна спроможність, вантажність тощо.

По елементне нормування дістає своє технічне обґрунтування: норми затрат часу обґрунтовуються на рівні використання технічних можливостей машин і обладнання і встановлюються точним науково – технічним способом.

2. Нормативні таблиці

Загальні принципи розробки нормативних таблиць ґрунтуються на такому:

-скупчення нормативно – дослідних робіт у спеціалізованих

організаціях;

-нерозривний зв’язок технології, організації робіт і норм;

-єдність норм за однакових природних і організаційно – технічних і організаційно – технічних умов.

-узгодженість норм виробітку і витрат палива;

-повне використання можливостей машин і робочого часу при дотримані вимог щодо якості робіт і охорони праці;

-технічно і економічно обґрунтована точність нормативів і норм.

Для застосування типових норм у конкретних виробничих умовах слід мати дані про нормо утворюючі фактори полів:

-питомий опір ґрунтів;

-клас довжини гонів, кути похилу;

-кам’янистість, наявність перешкод;

-складність конфігурації;

-висоту над рівнем моря.

Ці показники беруть з даних паспортизаціі полів.

Узагальнені направочні коефіцієнти визначають як добуток окремих направ очних коефіцієнтів відповідно до норми виробітку і витрати палива.

Норми, подані в таблицях довідника, слід вважати тиковими, на основі яких у господарствах разом з профспілками встановлюють норми виробнику і витрати палива залежно від конкретних умов кожного підрозділу.

3. Обладнання яке застосовуються при нормуванні.

Одержання нормативних матеріалів для встановлення

обгрунтованних норм пов’язане з використанням комплексу приладів, які дають змогу оцінити стан агрегату; умови випробовувань; виконаний обсяг роботи; витрачене паливо, складові балансу часу зміни, якість проведеної операції.

Усі ці прилади, як правило, переносні не громіздкі, невеликі за масою.

За призначенням прилади класифікують:

-для визначення затрат змінного часу при роботі агрегату;

-для вимірювання обсягу виконаної роботі;

-для оцінки умов випробовувань технічного стану агрегату, якості проведення технологічних регулювань агрегату і режимів його роботи;

-для вимірювання витраченого палива;

-для встановлення якості виконання технологічного процесу;

-для вивчення умов праці механізаторів.

У визначені методів і прийомів праці та форм її організації широко застосовують кінознімальну апаратуру, фотоапарати, осцилографи, а також виробничі телевізійні установки.

- секундоміри, годинники, режимомітри;

- твердоміри, щільноміри;

- динамометри різного типу;

- мірні бачки різної конструкції

Розробляють комплексні прилади для нормування, що вимірюють одночасно кілька параметрів. Це дає змогу значно економити затрати праці.

Тема 2.1. Використання транспортних та навантажувально – розвантажувальних засобів у сільському господарстві.

1. Транспортний процес.

2. Класифікація перевезень та транспортних засобів.

3. Маршрути руху.

4. Механізація навантажувально – розвантажувальних робіт.