Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Транспортний процес.




Переведення сільського господарства на промислову основу вимагає значної інтенсифікації всіх ланок виробництва, в тому числі с/г транспорту. У загальному комплексі сільського господарства робіт транспортні та навантажувально – розвантажувальні належать до найбільш трудомістких і енергоємних процесів, транспортні витрати у собівартості сільського господарства продукції становлять 15 – 40% близько 35% всього фонду заробітної плати витрачається на оплату працівників, зайнятих на транспортних і навантажувально – розвантажувальних роботах.

Транспортним процесом називається такий процес, який супроводжується цілеспрямованим переміщенням вантажів у сфері виробництва сільськогосподарської діяльності з одного об’єкту в інший без будь – яких якісних змін цих вантажів.

Процес включає навантажувально – розвантажувальні операції та безпосереднє перевезення вантажу.

Процес цілеспрямованого переміщення вантажів з одного об’єкта в інший (перевезення зерна з поля на тік) без якісних змін називається транспортним.

Основним видом транспорту в с/г є автомобільний, на якого перепадає до 80% обсягу всіх перевезень, 16% трактори.

Значний обсяг перевезень у сільському господарстві виконують транспортно технологічні засоби, які об’єднують функції транспортних і технологічних машин (тракторні причіпні, розкидачі добрив, кормороздавачі і т. д.)

Від правильної організації перевезень, оснащеності сучасними транспортними засобами і їх продуктивного використання великою мірою залежатимуть своєчасність виконання с/г робіт, їх якість, продуктивність праці і рівень собівартості продукції.

2. Класифікація перевезень та транспортних засобів.

Залежно від відстані і технології переміщення розрізняють такі види перевезень:

-внутрішньо садибні;

-внутрішньо господарські;

-поза господарські.

Внутрішньо господарські перевезення охоплюють території в межах господарства на відстані до 20 км.

Із багатьох внутрішньо господарських перевезень слід виділити в особливу групу перевезення, пов’язані обслуговування збиральних, посівних і садильних агрегатів, а також машини для внесення добрив та іншої с/г техніки, що виконує технологічні операції. Такі перевезення можуть називатися технологічними, вони окладають 69% за обсягом.

Позагосподарські перевезення пов’язанні з транспортуванням вантажів за межі господарства. Для них доцільно використовувати автомобілі з високими технічними швидкостями, а в окремих випадках при порівняно коротких плечах перевезень (до 20 км.) і трактори К-701, Т-150К.

Транспортні операції в с/г виконуються переважно автомобілями, тракторами, самохідними шасі, частково для цього використовують живу тяглову силу. Поряд з мобільними дедалі більше використовують трубопровідний транспорт для переміщення кормів, молока, фізіологічних відходів тварин зерна і мінеральних добрив.



Автомобільний транспорт:

-вантажний;

-спеціальний;

-пасажирський;

-автомобілі тягачі, цистерни, самоскиди, автокрани;

-авіатранспорт;

-канатні дороги;

 

3. Маршрути руху транспортних засобів.

 

Маршрутом руху називається шлях пересування транспортного засобу при перевезеннях. Маршрути бувають:

-маятникові;

-кільцеві;

-радіальні.

а-б−Маятниковим–називається такий маршрут, при якому шлях пересування транспортного засобу у прямому і зворотному напрямах відбувається на тій же трасі. Вони найбільш поширенні.

в−Радіальний – маршрут передбачає перевезення вантажів з одного постійного пункту в різні пункти чи навпаки.

г−Кільцевим– називається маршрут, при якому шлях пересування транспортного засобу між кількома пунктами утворює замкнутий контур.

д−Петльовий (комбінований) маршрут об’єднує кілька видів маршрутів (маятникові, кільцеві, радіальні).

 

4. Механізація навантажувальних робіт.

 

Ефективність використання т. з. великою мірою залежить від механізації навантажувально – розвантажувальних робіт.

Усі навантажувальні машини за технічними ознаками діляться на дві основні групи:

-машини з робочими органом перериваної (циклічної) дії;

-безперервної дії.

За способом встановлення:

-стаціонарні;

-напівстаціонарні;

-мобільні;

-універсальні;

-спеціальні.

Технічна продуктивність навантажувачів циклічної дії залежить від типу робочих органів (ківш, грейфер), виду вантажу і визначається



- для штучних вантажів

Wrt=3600/tц (шт./год)

- для об’ємних:

Wrt=3600 Vk · kн/tц3/год)

- для вантажів в т/год

Wrt=3600Qц/tц

- 3600 – кількість секунд в 1 год;

- Vk – геометрична місткість ковша

- – коефіцієнт ковша;

- ρ – середня щільність матеріалу;

- – тривалість робочого циклу;

- Qц – маса вантажу за 1 цикл.

Продуктивність машин безперервної дії

- для об’ємних вантажів:

Wrt=3600V · kн · v/l3/год)

- для вантажів в т/год

Wrt=3600V · kн · vρ/l

V – швидкість робочого органу

ρ – середня щільність вантажу

l – відстань між ковшами.

Технічна продуктивність стрічкових транспортерів при переміщенні навалочних або сипучих матеріалів:

Wrt=3600VFρ (т/год)

Wrt=3600VF3/год)

Wrt=3600V/lв (шт/год)

V – швидкість стрічкового (скребкового) транспортера, м/с

F – площа поперечного розміру потоку переміщуваного матеріалу, м2

– відстань між вантажем на транспортері, м.

 

Продуктивність горизонтальних і похилих гвинтових конвеєрів (шнеків)

 

(т/год)

 

( /год)

Пропускна спроможність навантажувального і розвантажувального пункту

Wn=1/tнав

Якщо на пункті n постів.

Wn=n/tнав · kнп

tнав – час навантаження розвантаження 1 тонни вантажу разом з відправлення і оформлення документів.

kнп – коефіцієнт нерівномірності надходження т. з. (1,1 – 1,2)

n – кількість постів.

 

Тема 2.2. Розрахунок техніко-економічних показників використання транспорту.

 

1. Основні техніко-економічні показники та їх аналіз.

2. Показники кількісного використання транспорту.

3. Показники роботи транспорту на лінії.

4. Показники продуктивності транспорту.

 

1. Основні техніко-економічні показники та їх аналіз

Для чіткої і узгодженої роботи транспорту потрібно:

-забезпечити оперативне планування перевезень з урахуванням обсягу, дислокації місць з вантажем, приймальних пунктів, наявного транспорту, дорожніх умов, організації навантажувальних операцій і режими роботи.

-вибрати і організувати найбільш раціональні маршрути руху, які забезпечували б найбільший коефіцієнт використання пробігу φпр;

-забезпечити технічну готовність т. з. Протягом усього періоду перевезень продукції.

При плануванні визначають обсяг перевезень вантажів (Т) і вантажооборот (Т · к )

Ефективність використання транспортного агрегату (парку) оцінюють за допомогою таких показників:

-коефіцієнт використання часу;

-коефіцієнт використання вантажопідйомності;

-середньо технічна та експлуатаційна швидкість руху транспорту.

Показники продуктивності транспорту:

-добовий пробіг т. з.;

-добова продуктивність транспорту в тонно-кілометрах.

Крім того, по всьому парку визначають :

-КТГ (коефіцієнт технічної готовності)

-коефіцієнт використання парку (справного)

-коефіцієнт випуску транспорту на лінію а також собівартість перевезень і витрату палива на 1 т. км.

2. Показники кількісного використання транспорту.

Коефіцієнт технічної готовності (КТГ) парку – показник що характеризує технічний стан і ступінь готовності рухомого складу до виконання транспортної роботи, він дорівнює відношенню числа автомобіле-днів у технічно-справному стані до числа інвентарних автомобіле-днів за той самий період.

 

 

- АДтс – автомобіле-днів у технічно справному стані;

- АДтор – автомобіле-дні технічне обслуговування і ремонт;

- АДін – інвентарні авто-дні.

КТГ автомобіля за визначений період.

Ктг=Дтс/Дкд

- Дтс – кількість днів авто в технічно справному стані за відповідний період.

- Дкд – кількість календарних днів (періоду).

КТГ всього парку – відношення кількості технічно справних одиниць рухомого складу до їх інвентарної (снискової) кількості.

mтс – кількість технічно справних автомобілів

mi – кількість інвентарних одиниць автомобілів.

КТГ=0,80-0,85

Коефіцієнт використання (випуску) парку - це відношення автомобіле-днів перебування в експлуатації (роботи) до інвентарних автомобіле-днів (знаходження рухомого складу в господарстві):

де -АДпр - автомобіле-дні простоїв.

Квип=0,70-0,74

Коефіцієнт випуску (використання) одного автомобіля.

 

За даними Інституту аграрної економіки УААН;

-кількість днів роботи на рік 264-273;

-середньодобовий пробіг, км – 130-180

-коефіцієнт використання пробігу 0,51-0,57

-коефіцієнт використання вантажності 0,85-0,93.

 

3. Показники роботи транспорту на лінії

Використання вантажності. Для оцінки ефективності завантаження автомобіля чи причепу застосовують статичний і динамічний коефіцієнт використання номінальної вантажності.

Статичний визначає ступінь використання номінальної вантажності рухомого складу під час завантаження, а динамічний – під час руху.

Статичний коефіцієнт:

Qф – кількість фактично перевезеного вантажу;

Qн – маса вантажу яку міг перевезти автомобіль якби при кожному рейсі він завантажувався до номінальної вантажності;

np – кількість рейсів.

Динамічний коефіцієнт (коефіцієнт використання тонно-кілометрів) являє собою відношення фактично виконаної транспортної роботи в ТКМ до можливої роботи при повному використані номінальної вантажності.

m – кількість авто даної марки;

– відстань перевезення вантажу.

Використання пробігу. До пробігових показників відносять середню відстань перевезення вантажу і коефіцієнт використання пробігу.

Середню відстань перевезень визначають за формулою

де lв- пробіг з вантажем, км

-кількість вантажних їздок.

Коефіцієнт використання пробігу – це відношення пробігу транспортного агрегату з вантажем до загального пробігу:

 

де lзаг- загальний пробіг (з вантажем і вхолосту) агрегату, км.

Коефіцієнт використання пробігу визначають для їздки, рейсу одного транспортного засобу і всього парку за будь-який період часу. Для вантажного автотраспорту практично знаходиться в межах 0.5-0.56.

 

Використання часу характеризують коефіцієнт використання робочого часу агрегату, агрегату з вантажем, марку, середній час руху транспортної одиниці протягом дня.

Коефіцієнт використання робочого часу окремого агрегату:

 

де - час руху агрегату.

Коефіцієнт використання робочого часу руху окремого агрегату з вантажем

де - час руху агрегату з вантажем.

Коефіцієнт використання робочого часу парку:

 

Середній час руху однієї транспортної одиниці протягом дня, години

Де -загальний час перебування парку машин в наряді:

–кількість робочих машино-днів на весь парк.

Коефіцієнт випуску рухого складу на лінію для парку автомобілів (тягачів, причепів) за Dк календарних днів,

де , - відповідно кількість днів в експлуатації і календарних.

 

Використання швидкості. Для кожного агрегату можна визначити середню технічну і експлуатаційну швидкість.

Середня технічна швидкість – це відношення загального пробігу l до часу руху рухомого складу tр;

Середню експлуатаційну швидкість визначають з відношення загального пробігу до загального часу перебування рухомого складу в наряді:

,

де - загальний пробіг транспортних засобів, км;

, , -відповідно час в наряді, руху і простоїв (навантажування, розвантажування тощо).

Відношенням експлуатаційної швидкості до технічної визначається коефіцієнт використання часу руху транспортного агрегату:

Коефіцієнт готовності парку:

де -кількість автомобіле-днів у готовому до експлуатації стані;

-інвентарна (спискова) кількість одиниць рухомого складу.

Коефіцієнт готовності парку залежить від організації технічного обслуговування і ремонту автомобілів (причепів) і не повинен бути меншим за 0.8-0.85.

 

4. Показники продуктивності транспорту.

Продуктивність транспортних агрегатів виражає кількість перевезених вантажів або виконаних робіт за одиницю часу.

За один рейс транспортний агрегат перевезе вантажу, т;

,

-номінальна вантажність, т.

Якщо врахувати відстань перевезення lв, на яку транспортують вантаж, одержимо кількість тонно-кілометрів за один рейс:

Кількість рейсів, які може здійснити рухомий склад за зміну, визначаємо за формулою:

де - час у наряді, год;

- коефіцієнт використання пробігу;

- технічна швидкість, км/год;

- середня відстань перевезень,км;

- час вантаження і розвантажування за один рейс, год.

З урахуванням кількості рейсів продуктивність транспортних засобів за зміну ( т ̸зм, т·км ̸ зм):

 

) (т ̸зм);

 

(т·км ̸ зм).

 

Тема 3.1. Поняття про технологію виробництва С. Г. культур, виробничі процеси операції.

 

1 Характеристика та принципи, побудова технологічних процесів.

2 Поняття про технологічний комплекс машин.

3 Показники технологічних операцій.

4 Технологічні карти виробництва С. Г. культур.

 

1 Характеристика та принципи, побудова технологічного процесу.

Вирощування С. Г. культур по природно кліматичних зонах пов’язане з виконанням різних технологічних операцій, здійснюваних у певній послідовності весь комплекс механізованих робіт повинен бути взаємопов’язаним; потрібно, щоб кожна попередня операція підготовлені необхідні умови для проведення наступної.

Основою для складання переліку і чергування операції є типові технологічні карти, які розробляють для кожної зони. В них подано різні варіанти агрегатів, що виконують операції при вирощувані культур з економічною ефективністю їх використання.

Операційна технологія вирощування С. Г. культур встановлює способи і засоби обробки і переробки матеріалів, визначає головний напрям механізації основних і допоміжних операцій, правильне агрегатування машин, їх оптимальні регулювання, способи руху, планування , організацію робіт та всі інші заходи раціонального використання С. Г. техніки.

Усі ці питання вивчають шляхом послідовного засвоєння основних груп технологічних операцій:

-обробіток ґрунту;

-сівба, садіння і внесення добрив;

-догляд за С. Г. культурами;

-збирання вражаю.

Обробіток ґрунту пов'язаний із зміною його властивостей у потрібному напрямі шляхом механічного впливу.

Сівба садіння і внесення добрив мають забезпечити рівномірний розподіл насіння, бульб добрив на площі поля чи в рядку, а також на глибині зароблення.

Догляд за С. Г. культурами включає обробіток ґрунту в міжряддях, механічні і хімічні способи боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками рослин, підкормку зрошення посівів.

Збирання врожаю передбачає відокремлення рослин, насіння, бульб і коренів від ґрунту (або стебел) при зберіганні їх властивостей з наступним перевезенням у сховища чи для споживання.

Технологічну операцію і сукупні з нею операції треба проводити в суворо встановленому порядку, який дає змогу в даних умовах мати найкращій результат, а також застосувати комплекс машин по її виконанню.

2 Поняття про технічний комплекс машин.

Система машин (комплекс) – це сукупність різних машин і агрегатів, які взаємно пов’язані і доповнюють одна одну, виконують усі виробничі операції вирощування і збирання різних культур.

Комплексна механізація при індустріальній технології передбачає застосування для кожної культури такої системи машин, яка забезпечує повну механізацію (а в подальшому і автоматизацію) основних і необхідних допоміжних, підготовчих, складальних, транспортних, навантажувальних і розвантажувальних та інших операцій при вирощувані і збиранні, а також первинну переробку і зберігання зібраного урожаю.

При розробці загальних систем машин для вирощування культур за індустріальною технологією вирішують завдання:

-найбільшого завантаження машин протягом року;

-зменшення до мінімуму негативної дії машин на грунт;

-забезпечення найбільшої економічної ефективності від застосування підібраної системи машин.

3 Показники технологічних операцій

Класифікація показників до виконання кожної технологічної операції ставлять певні агротехнічні вимоги, яких треба дотримуватись. Вони виражаються у вигляді технологічних показників і являють собою обов’язкові нормативи якості с. г. робіт.

Розрізняють 4 групи якісних показників.

1-глибина оранки, заробляння насіння чи добрив, висота зрізування рослин;

2-норми висіву насіння, внесення добрив, гербіцидів;

3-допустимі норми втрат матеріалу, ступінь подрібнення насіння чи недомолот, процент пропусків гнізд при квадратно – гніздовому садіння толдо;

4-інші показники, які не увійшли у названі вище грунт (ступінь заробляння рослинних решток під час оранки, надійність підрізання бур’янів під час культивації, прямолінійність борозен і т. д.)

Детально, зурахуванням зональних особливостей, агротехнічні нормативи подано в операційних картахна кожну технологічну операцію. Кожну операцію можна характеризувати кількома показниками. Проте дуже багато показників ускладнюють оцінку якості робіт, збільшують трудомісткість оцінки у виробничих умовах. Кількість показників має бути мінімальною, тому з них у кожній операції виділяють найголовніші і встановлюють важливість кожного з них для загальної оцінки, прийнятої за 100%.

 

4 Технологічні карти виробництва сільськогосподарських культур – містить такі дані:

- перелік і послідовність виробничих операцій у хронологічному порядку;

- їх тривалість (допустиму) в календарних і робочих днях;

- тип і склад агрегату;

- обслуговуючий персонал;

- виробіток за зміну і добу;

- витрата палива на одиницю роботи і кожну операцію;

- потрібна кількість агрегатів і механізаторів для виконання робіт у задані строки;

- затрати праці і експлуатаційні витрати засобів на одиницю роботи і на весь обсяг робіт (по всіх операціях).

У карті зазначають кожну операцію окремо, і коротко викладено основні агротехнічні вимоги (глибину оранки, спосіб сівби і т. д.)

Технологічні карти є основою для планування роботи агрегатів, перерозподілу наявної техніки по підрозділах господарства, а також для складання заявок на придбання нових машин чи комплексів.

На основі аналізу технологічних карт і показників роботи різних варіантів агрегатів вибирають найкращі з них за мінімумом експлуатаційних вартісних затрат або за найменшими затратами праці на одиницю роботи, або за максимумом продуктивності. Вибір критерію оптимальності визначається конкретними виробничими умовами.

Тема 3.2. Приготування і внесення добрив.

 

1. Види добрив і їх класифікація

2. Технологічні схеми внесення добрив. Агро вимоги

3. Вибір комплексу машин.

4. Підготовка поля.

1. Види добрив і їх класифікація.

Види добрив:

- органічні

- мінеральні

- бактеріальні

Органічні:

- тверді (гній, торф)

- рідкі (гноївка)

- сидеральні (зелені рослини, які приорюють: люпин)

Бактеріальні

Ними обробляють насіння перед сівбою (нітрати, азотобактерин)

Мінеральні – розрізняють за принципом дії:

- азотні

- фосфорні

- калійні

- мікродобрива (залізо, хлор, молібден)

Мінеральні добрива вносять у твердому вигляді (гранули пиловидні) і рідкому (вода, безводний аміак)

Класифікація добрив

Добрива діляться:

- за властивостями

- способом внесення

- за призначенням.

- За властивостями: що впливають на роботу машин, добрива оцінюють за гігроскопічністю; розсіюваністю; злежаністю.

- за способом внесення – суцільного (розкидачі); рядкового (гніздові) і внесення з поливною водою.

- За призначенням буває:

основне – перед оранкою, культивацією, лущенням стерні;

припосівне – одночасно с посівом, чи садінням; підкормка в різні періоди росту рослин.

Кожному способу відповідає своя технологія внесення, повний комплекс машин.

2. Технологічні схеми внесення добрив. Агровимоги.

У загальному вигляді технологія внесення будь – яких добрив включає операції завантаження П, транспортування Т, перевантажування Пр, розвантажування Р й внесення В. Проте сукупність і повторюваність цих операцій можуть бути різноманітними і включати зберігання З.

Відомі такі технологічні схеми доставки і внесення добрив:

- прямоточної;

- перевалочна;

- комбінована (поєднання прямоточної і перевантажувальної)

Перевалочна схема:

Тсо=Пз+Тз+Рз+Зз+Тех.+Рех+Зех+Пех+Тх+Рх+Зх+Пх+Тп+Рп+Пп.+Вп

Прямоточна

Тсо=Пз+Тп+Вп

Найважливіші агро вимоги при внесені добрив – забезпечення заданої норми і рівномірності розподілу по площі або по довжині рядка чи в гнізді на заданій глибині.

3. Вибір комплексу машин

Для спеціалізованих підприємств розроблено комплекси машин, які включенні в систему машин. У цій системі є прирейкові розвантажувачі МВС-4, стрічкові транспортери ПКС-80; АТ-6 і ЛТ-10, тракторні навантажувачі ПФ-0,5; ПФ-0,75, грейдерні ПГ-0,5Д; ПМГ-0,2; ПЄ-0,8 і др.

Для підвезення добрив до місць внесення використовують або машини якими вносять добрива (РОУ-5, МВУ-6) або спеціальні авто самоскиди типу САЗ-3502 чи звичайні самоскиди.

При внесені мінеральних добрив туковими сівалками чи начіпними розкидачами добрива вантажать автозавантажувачами ЗСА-40, а при внесені літаками і вертольотами ЗСВУ-3.

Органічні добрива вносять розкидачами РОУ-5; 1-ПТУ-4; КСО-9; РПН-44 ПРТ-10; ПРТ-16.

Мінеральні добрива вносять: РУП-14; РУП-10; МВУ-16 (РУМ-16); 1-РМГ-45; ММВ-12 і т. д.

4. Підготовка поля

Щоб мати належний ефект від добрив, треба, щоб поля були чистими від бур’янів, інакше значна частина корисних речовин буде використана ними (бур’яни у сприятливих умовах можуть збільшити кількість свого насіння в 5-10 разів). У зв’язку з цим застосовують сумісне внесення добрив з гербіцидами.

Підговка поля до роботи включає:

1.Огляд поля, видалення побічних предметів, огородження небезпечних місць.

2.Розпланування поля на загінки з урахуванням потрібного напряму руху агрегату, вибраного способу руху і видів поворотів, нарізування загінок, поворотних смуг тощо.

3.Помітку на полі місць заправки чи розвантаження та інше.

Модуль №4

Тема 3.3 Технологія і організація основного обробітку грунту

 

1. Види основного обробітку ґрунту.

2. Оранка з обертанням скиби.

3. Лущення стерні і його значення.

4. Без відвальний обробіток ґрунту.

 

1. Види основного обробітку ґрунту.

Основний обробіток ґрунту являє собою систему заходів, які забезпечують:

- створення сприятливих умов для нагромадження вологи;

- боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами с. г. культур;

- сприятливе протікання мікробіологічних процесів (розкладання рослинних решток);

- підвищення родючості ґрунту шляхом зберігання і збільшення орного шару;

- високоякісне виконання всіх наступних операцій з обробітку ґрунту і збирання врожаю.

Розрізняють такі способи обробітку ґрунту:

- оранка з оборотом скиби;

- безполицевий стерньовий обробіток ґрунту плоскорізами-розпушувачами;

- безполицевий обробіток.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.049 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал