Будівельний підряд

Будівництво - процес створення нових, а також розширення, реко­нструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів ви­робничого і невиробничого призначення, пускових комплексів.

Серед способів здійснення будівництва таких, як: підрядний, гос­подарський та змішаний, основним є підрядний, при якому будівель­ні роботи, по-перше, проводяться спеціалізованими професійними організаціями, наслідком чого є скорочення строків будівництва; по-друге, цей спосіб має раціональну систему побудови відносин між замовником і підрядником, які пов'язані один з одним, починаючи з першої до останньої стадії - здачі об'єкта будівництва.

Регулюванню підрядних відносин в будівництві присвячений § 3 гла­ви 61 ЦК (статті 875-886) «Будівельний підряд», який за ЦК 1963 р. іменувався «Договором підряду на капітальне будівництво».

Виходячи з того, що усі види підрядних договорів мають єдиний уніфікований режим правового регулювання, до будівельного підря­ду застосовуються загальні положення ЦК про підряд, якщо спе­ціальні норми не містять особливостей стосовно того чи іншого поло­ження, зокрема це стосується положень про структуру договірних зв'язків (ст. 838 ЦК), ощадливості підрядника (ст. 845 ЦК), зобов'я­зань сторін стосовно інформації (ст. 862 ЦК) тощо.

Між тим будівельний підряд, крім родових ознак договору підря­ду, має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет — будівельні роботи; характер здійснення цих робіт, які нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК); організацію виконання будівельних робіт, що дає можливість розглядати його як самостій­ний вид договору підряду.

Норми, що регулюють відносини будівельного підряду, містяться у нормативно-правових актах, які утворюють законодавство в галузі будівництва, що за своєю суттю є комплексним, включаючи не тільки норми цивільного права, а й адміністративного, земельного, фінансо­вого тощо.

В умовах ринкової економіки будівельне законодавство суттєво оновилося, хоча цей процес триватиме і надалі. До нормативно-пра­вових актів в галузі будівництва належать закони України «Про ін­вестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ[9], «Про ос­нови містобудування» від 16 листопада 1992 р. № 2780-ХІІ[10], «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р. № 687-ХІУ[11], «Про за­купівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р. № 1490-Ш[12], «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні робіт на будів­ництві об'єктів» від 6 квітня 2000 р. № 1641 -III[13]; Положення про дер­жавний архітектурно-будівельний контроль, затверджений постано­вою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р.[14], Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та про­ведення їх комплексної державної експертизи, затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р.[15]. Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за дого­вором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. № 609[16], Порядок державного фінансування капітального будівни­цтва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764[17], тощо.

Характерною особливістю законодавства в галузі будівництва є те, що воно включає нормативно-технічні акти, до яких відносять бу­дівельні норми та правила[18], державні стандарти, що регламентують техніко-економічні основи будівництва з урахуванням особливостей будівельних робіт.

Рекомендаційний характер мають відомчі нормативні акти, зокре­ма Положення про підрядні контракти в будівництві України, затвер­джене науково-технічною радою Міністерства у справах будівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993р. № 9)[19], Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників з супідряд­ними організаціями, затверджене науково-технічною радою Держав­ного комітету України у справах містобудування і архітектури (про­токол від 14 грудня 1994р. № 4)[20].

Поняття та значення договору будівельного підряду. Поняття до­говору будівельного підряду дається у ч. 1 ст. 875 ЦК. Відповідно до неї за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збу­дувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші бу­дівельні роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майдан­чик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи й оплатити їх.

Привертає увагу той факт, що в легальному визначенні не містить­ся вказівка, що підрядник здійснює роботу на свій ризик. Хоча зако­нодавець не виключає можливості у договорі вказати, що робота ви­конується на ризик підрядника (ч. З ст. 882 ЦК).

Аналіз легального визначення дає підставу вважати цей договір - двостороннім, ошатним та консенсуальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 875 ЦК договір будівельного підряду укла­дається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, ре­конструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зо­крема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пускона­лагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнахо­дженням об'єкта. Таким чином, законодавець відповідно до характе­ру будівельних робіт і сфери їх виконання виділяє декілька видів договору будівельного підряду: договір на проведення нового будів­ництва (новобудови), при якому воно здійснюється на новому май­данчику на підставі початкової затвердженої проектно-кошторисної документації; договір капітального ремонту будівель (споруд), яким охоплюються ремонтні роботи основних засобів, внаслідок чого збільшується строк їх служби або поліпшуються якісні характеристи­ки (потужність, продуктивність тощо); договір на реконструкцію (технічне переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд; договір на виконання монтажних, пусконалагод­жувальних та інших робіт.

Сторонами договору будівельного підряду є підрядник і замовник.

Підрядник - особа, що спеціалізується на виконанні будівельних робіт, і у випадках, передбачених законом, має ліцензію на їх здій­снення.

Замовник - юридична чи фізична особа.

Умови договору будівельного підряду. Істотними умовами догово­ру слід вважати — предмет, ціну та строк договору. Предмет — це кін­цевий результат діяльності підрядника, тобто відповідний об'єкт бу­дівництва (будівельні роботи).

Ціна договору визначається кошторисом (ч. 1 ст. 877 ЦК).

Строк - це час, необхідний для виконання передбачених догово­ром робіт. У договорі будівельного підряду визначається не тільки початок і закінчення робіт в цілому, строки завершення окремих ета­пів робіт, а й гарантійні строки експлуатації об'єкта.

Права та обоє 'язки сторін за договором. Враховуючи специфіку договору, законодавець суттєво розширив права та обов'язки сторін договору порівняно з тими, що закріплені ЦК у загальних положен­нях про підряд. При цьому ЦК зберіг загальний для всього підряду принцип розподілу ризиків між сторонами. Так, відповідно до ст. 880 ЦК ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежать від замовника. Вказане повністю відповідає положенням ст. 876 ЦК, згідно з якою власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник. Ризик підряд­ника щодо результатів робіт припиняється з моменту прийняття їх за­мовником. Так, відповідно до ч. З ст. 882 ЦК замовник, який поперед­ньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або по­шкодження не з вини підрядника, у тому числі у випадках, коли дого­вором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва вна­слідок непереборної сили до спливу встановленого договором бу­дівельного підряду строку здачі об'єкта, а також у випадку неможли­вості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від за­мовника плату за роботу або оплату витрат, якщо інше не встановле­но договором (ч. 5 ст. 879 ЦК).

На замовника покладається специфічний обов'язок, що не зустрі­чається у інших видах договорів підрядного типу, метою якого є створення належних умов для виконання робіт. Відповідно до закону замовник зобов'язаний надати підрядникові підготовлений будівель­ний майданчик (фронт робіт), тобто отримати дозвіл на виконання будівельних робіт -документ, яким посвідчується право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітально­го ремонту будинків, споруд й інших об'єктів, розширення і техніч­ного їх переоснащення, у відповідності із затвердженою проектною документацією, підключення до інженерних мереж та споруд тощо. Надання дозволу регулюється відповідним Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим на­казом Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. № 273[21], і яке обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від відомчої належності, джерел фінансування тощо. Виконання будівельних ро­біт без зазначеного вище дозволу забороняється, хоча на певні бу­дівельні роботи він не вимагається, зокрема на поточний ремонт бу­дівель та споруд без зміни призначення приміщень, відновлення або улаштування нових тротуарів тощо (п. 4 вказаного Положення).

Замовник зобов'язаний передати затверджену проектно-кошто­рисну документацію, якщо цей обов'язок не покладено на підрядни­ка. Проектно-кошторисна документація - це сукупність документів, які визначають економічне і виробничо-технічне обґрунтування май­бутнього будівництва, тобто обсяг і зміст робіт й інші вимоги, що ставляться до робіт та до кошторису. До такої документації входять креслення, пояснювальні записки, кошторис й інші матеріали. Дана документація не тільки техніко-економічна, а й юридична підстава будівництва. У договорі будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст цієї документації, а також, яка із сторін і у який строк зо­бов'язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).

Договором може бути на замовника покладено обов'язок мате­ріально-технічного забезпечення будівництва (ч. 1 ст. 879 ЦК). За правилом, це забезпечення технологічним, енергетичним, електро­технічним обладнанням і апаратурою. Хоча не виключається, що це можуть бути і матеріали.

Замовник повинен сприяти підрядникові у забезпеченні будівниц­тва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг [22] (ч. 1 ст. 879 ЦК). У договорі можуть бути передбачені випадки і порядок надання підряднику в користування необхідних для здійснення робіт споруд і будівель, забезпечення транспортуван­ня вантажів тощо.

Замовник, якщо це встановлено у договорі, повинен застрахувати об'єкт будівництва або комплекс робіт.

У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сто­рін обставин замовник повинен оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому витрати, з цим пов'язані (ч. 6 ст. 879 ЦК).

Головним обов'язком замовника є прийняття об'єкта або за­кінчених будівельних робіт та їх оплата. Передання та прийняття ро­біт - одна з найголовніших стадій договору будівельного підряду, в якій повинні брати участь обидві сторони. При отриманні від підряд­ника повідомлення про виконання робіт і готовність їх передання за­мовник негайно має почати їх прийняття, тобто організувати та здійс­нити прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У випадках, передбачених законом або іншими норма­тивно-правовими актами, у прийнятті робіт повинні брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самовря­дування.

Прийняття робіт можливо як після повного їх завершення, так, якщо це передбачено договором, після завершення окремих етапів робіт. ЦК передбачає, що передання і прийняття виконаних робіт оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується у акті; і він під­писується другою стороною. Між тим, якщо суд визнає мотиви від­мови від підписання акта обґрунтованими, зазначений акт може бути визнаний судом недійсним.

Можливі випадки, коли з характеру робіт випливає необхідність попереднього їх випробування. Для таких випадків встановлено спе­ціальний порядок прийняття, а саме воно може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Вказаний порядок може бути встановлено у договорі.

Замовнику надається право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної у договорі мети і котрі не можуть бути усунені ні підрядником, ні замовником. Причому закон під неможливістю усу­нення таких недоліків передбачає не тільки ті випадки, коли сторони договору не можуть провести відповідні роботи, а й не можна знайти третю особу, яка це могла б зробити (ч. 6 ст. 882 ЦК).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудовано­го об'єкта (виконаним робіт), хоча договором може встановлюватися й інший порядок розрахунків. Так, у договорі може бути передбачено право замовника сплатити встановлену договором частину ціни ро­біт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку (ч. 5 ст. 884 ЦК).

На замовника покладається обов'язок заявити підряднику в розум­ний строк про виявлені протягом гарантійного строку експлуатації об'єкта будівництва недоліки (ч. 4 ст. 884 ЦК).

Замовник має наступні права:

вносити зміни до проектно-кошторисної документації т почат­ку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, вик­ликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначе­них договором (ч. 1 ст. 878 ЦК);

здійснювати контроль та нагляд за будівництвом, приймаючи від свого імені відповідні рішення [23]. Слід зазначити, що закон дозволяє здійснювати вказане право замовнику не тільки особисто, а й із залу­ченням для цього спеціалізованої організації або спеціаліста, для чо­го замовнику надається право укласти з ними договір про надання та­кого виду послуг (договір доручення тощо). Застосування фігури «інженера» («інженерної фірми») при виконанні будівельних робіт, включаючи й етап прийняття виконаної роботи, відоме міжнародній практиці[24], а на сьогодні воно знайшло застосування і в оновленому цивільному законодавстві (наприклад, РФ - ст. 749 ЦК РФ). Функції та повноваження такого спеціаліста (спеціалізованої організації) ви­значаються у договорі будівельного підряду (ч. 3 ст.881 ЦК).

До обов'язків підрядника закон відносить:

- матеріально-технічне забезпечення будівництва, якщо у дого ворі не встановлено інше. В цьому випадку він несе ризик неможли­вості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт;

— надання замовникові проектно-кошторисної документації, як­що це передбачено у договорі;

- здійснення будівництва та пов'язані з ним будівельні роботи від­повідно до проектної документації;

— виконання усіх робіт, визначених у проектно-кошторисній доку­ментації;

— повідомлення замовника про виявлені в ході будівництва не вра­ховані необхідні додаткові роботи, з дійснення яких призводить до збільшення кошторису; у разі неодержання від останнього в розум­
ний строк відповіді - зупинення відповідних робіт з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звіль­няється від відшкодування названих збитків, якщо доведе, що у про­веденні цих робіт немає необхідності (ч. З ст. 877 ЦК). Між тим, якщо підрядник виконає додаткові роботи без згоди замовника, він не по­збавляється права на їх оплату і відшкодування завданих цим збитків, коли доведе, що це було необхідним у інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва ч. 4 ст. 877 ЦК). Таким чином, законом встановлені особливості проведення додаткових робіт при договорі будівельного підряду, бо за загальним правилом (§ 1 цієї глави) питання про їх проведення теж вирішується замовником за по­передженням підрядника, але якщо останній цього не зробить, він зо­бов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою догово­ром (ч. 4 ст. 844 ЦК);

- страхування об'єкта будівництва або комплексу робіт, якщо ін­ше не встановлено договором, з наданням замовнику в порядку, пе­редбаченому договором, доказів укладення цього договору, включа­ючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застра­ховані ризики. При цьому страхування не зменшує зобов'язань та від­повідальності сторін за договором;

— усувати за свій рахунок недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, якщо вони допущені з його вини (або з вини субпідрядника). Договором може бути передбачений обов'язок під рядника усувати на вимогу замовника таза його рахунок недоліки, за які підрядник не відповідає. Але підрядник має право відмовитися від виконання цього обов'язку, якщо усунення недоліків не пов'язано безпосередньо з предметом договору або не може бути здійснено під­рядником з незалежних від нього причин (ст. 885 ЦК).

Специфіка договору будівельного підряду відбивається і на правах підрядника. Так, підрядник може відмовитися від договору в наступ­них випадках: коли, по-перше, прийде до висновку про неможливість використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, на­даного замовником, без погіршення якості виконуваних робіт. При цьому він також має право вимагати від замовника сплати ціни робо­ти пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих вказаною сумою (ч. З ст. 879 ЦК); по-друге, коли замов­ник прагне внести зміни до проектно-кошторисної документації, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять від­сотків визначеної у кошторисі ціни, він може дати на це згоду (ч. 2 ст. 878 ЦК).

Відповідальність сторін. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору визначається статтями 883 та 886 ЦК і настає при наявності загальних підстав цивільно-правової відпо­відальності. Між тим особливістю відповідальності підрядника у до­говорі будівельного підряду є відповідальність за дії інших осіб («чу­жу» вину), оскільки саме у цьому договорі широко застосовується система генерального підряду, при якій підрядник відповідає перед замовником за порушення субпідрядником свого обов'язку, а перед субпідрядником - за невиконання або неналежне виконання замовни­ком своїх обов'язків.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань підрядник і замовник несуть встановлену договором або законом[25] відповідаль­ність, яка реалізується у стягненні неустойки (пені) і відшкодуванні збитків у повному обсязі, тобто заподіяних (реальних) збитків і упу­щеної вигоди, якщо не доведуть, що ці порушення сталися не з їх вини.

Відповідно до ЦК підрядник відповідає: за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові; за інші пору­шення договору.

Законодавець зберіг положення, яке передбачалося і у раніше чин­ному законодавстві: суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються йому у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну (ст. 883 ЦК).

Якщо інше не встановлено у договорі, підрядник гарантує досяг­нення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній до­кументації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Останній становить де­сять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший га­рантійний строк не передбачено договором або законом. Названий строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг експлуату­ватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зно­су об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації чи непра­вильності інструкції щодо його експлуатації, розроблених самим за­мовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником чи залученими ним третіми особами (ч. 2 ст. 884 ЦК).