Постріл – викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду.

Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї назад. Від тиску газів на дно гільзи і ствола відбувається їх розтяг (пружна деформація), і гільза, міцно притискуючись до патронника, перешкоджає прориванню порохових газів в бік затвора (цей процес називається обтюрацією).

Сила тиску порохових газів (сила відбою) і сила опору відбою (упора приклада, центр ваги зброї і таке ін.) розташовані не на одній прямій і направлені в протилежні боки. Вони утворюють пару сил, під дією яких дулова частина ствола зброї відхиляється вгору (рис.3). Величина відхилення дулової час­тини ствола тим більша, чим більше плече цієї пари сил.

Рис. 1. Відбій зброї

Одночасно при пострілі виникає коливальний рух (вібрація) ствола і він нагрівається.

В результаті вібрації дулова частина ствола в момент вильо­ту кулі може також відхилитись від початкового положення в довільну сторону (вгору, донизу, вліво, вправо). Розмір цього відхилення збільшується при неправильному ви­користанні упора для стрільби, забрудненні зброї і т. ін.

Сполучення впливу вібрації ствола, відбою зброї та інших причин при­зводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола до пострілу та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола.

Розжарені гази і частинки незгорілого пороху, які витікають із каналу ствола слідом за кулею, при зустрічі з повітрям породжують полум`я і ударну хвилю; остання є джерелом звуку при пострілі.

Після закінчення дії на кулю порохових газів її рух продовжується за інерцією. Зустрічаючи опір повітряного середовища, вона починає втрачати швидкість. Оскільки швидкість кулі весь час змінюється, її прийнято фіксу­вати тільки в яких-небудь певних фазах руху.

Початкова швидкість ( V_o ) єшвидкість руху кулі біля ду­лового зрізу ствола.

Початкова швидкість є однією з головних характеристик бойових влас­тивостей зброї. При збільшенні початкової швидкості збільшується:

дальність польоту кулі,

дальність прямого пострілу,

убійна та пробивна дія кулі,

траєкторія польоту кулі стає більш пологою,

а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ.

Величина початкової швидкості кулі вказується в таблицях стрільби і в бойових характеристиках зброї.

Величина початкової швидкості кулі залежить від:

довжини ствола;

маси кулі;

маси, температури і вологості порохового заряду, форми і розміру зерен пороху і щільності заряджання.

Величина початкової швидкості є однією з найважливіших характеристик не тільки патронів, але й зброї. Проте судити про балістичні властивості зброї тільки на основі однієї початкової швидкості кулі не можна. Необхідно знати, що швидкість кулі пов’язана з її масою.

Важливо знати, яку енергію має куля, яку роботу вона може виконувати.

Для цього уводяться поняття убійність кулі і пробивна дія кулі.

Убійність кулі характеризується її енергією в момент зустрічі з ціллю.

Для нанесення ураження людині (виводу її зі строю) достатньо енергії, що дорівнює 10 кг/м.

Пробивна дія кулі характеризується її здатністю пробивати перешкоду (укриття) певної щільності і товщини.

При горінні заряду порохові гази в стволі зброї розвивають, як ми вже говорили, дуже високий тиск. Навіть найменший тиск в дуловій частині ствола в момент вильоту кулі дорівнює декільком сотням атмосфер. Природно, щоб витримувати таке напруження, ствол зброї повинен мати велику міцність. Залежить вона від товщини стінок ствола і якості металу.

Звичайно міцність ствола розраховується так, щоб ствол зазнавав тільки пружних деформацій розширення, тобто при впливі тиску розширявся, а з припиненням тиску приймав первинні розміри.

Якщо тиск у стволі чомусь перевищить величину, на яку розрахована міцність ствола, то він може зазнати залишкової деформації, яка спостері­гається у вигляді роздуття ствола, а іноді і його розриву (рис. 2).

Рис. 2. Явище роздуття ствола

Роздуття ствола відбувається в тих випадках, коли в стволі зброї на шляху руху кулі знаходиться стороннє тіло (пакля, що залишилася після чи­щення, ганчірка, мастило, зібране в краплю, пісок, бруд і т.п.). Стороннє тіло є перешкодою, натикаючись на яке, куля сповільнює свій рух. Гази, що йдуть услід за кулею, відштовхуються від її дна і дають зворотну хвилю, але основна маса газів продовжує рухатися до дулової частини. Відбувається зітк­нення двох хвиль газів, які рухаються в протилежних напрямах. Внаслі­док цього позаду кулі виникає дуже сильний тиск газів радіального напряму, що перевищує міцність стінок ствола. Він і викликає роздуття або розрив ствола.

У переважній більшості випадків у появі роздуття винен сам стрілець. З метою попередження роздуття необхідно ретельно протирати і уважно огля­дати канал ствола перед стрільбою, а також оберігати його і патрони при пе­ресуванні від забруднення.

Для збільшення строку придатності ствола до стрільби необхідно вико­нувати встановлені правила чищення і огляду зброї і боєприпасів, вживати заходів щодо зменшення нагрівання ствола під час стрільби.

Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів, яка може бути зроблена за визначений проміжок часу без шкоди для матеріальної час­тини зброї, порушень заходів безпеки і без зниження результатів стрільби.

З метою виконання режиму вогню необхідно виконувати зміну ствола або охолоджувати його через визначену кількість пострілів.

Невиконання режиму вогню приводить до надмірного нагрівання ствола і, як наслідок, до передчасного його зносу, а також до різкого зниження ре­зультатів стрільб.

Живучістю ствола називається можливість ствола витримувати ви­значену кількість пострілів, після чого він зношується і втрачає свої якості(значно збільшується розкид куль, зменшується початкова швидкість і стій­кість польоту кулі). Живучість хромованих стволів стрілецької зброї досягає 10 –­­­ 20 тис. пострілів.

При згоранні порохового заряду гази, розширюючись, давлять з однаковою силою на всю поверхню об’єму, який заповнюється ними. Можна сказати, що при пострілі сили порохових газів нібито відкидають зброю і кулю в різні боки.

Відбоєм зброї називається рух зброї назад в момент пострілу. Відбій відчувається як поштовх в плече, руку або грунт. Дія відбою зброї характери­зується величиною швидкості та енергією, яку вона має при русі назад.

Швидкість відбою зброї приблизно в стільки разів менша за по­чаткову швидкість кулі, в скільки разів куля легша за зброю.

Кутом вильоту (γ) називається кут, утворений напрямом осі каналу ствола до пострілу і в момент вильоту кулі. Кут вильоту вва­жається додат­ним (+), коли вісь каналу ствола в момент вильоту вище її положення до пост­рілу, і від’ємним (–), коли вона нижче. Розмір кута вильоту дається в таблицях стрільби.

Вплив кута вильоту на стрільбу кожного екземпляру зброї усу­вається при приведенні його до нормального бою.

При стрільбі кут вильоту повинен бути постійним (підвищується купчастість стрільби). Щоб величина кута вильоту була постійною, стрілець при стрільбі повинен правильно здійснювати укладку і утримання зброї.

Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається за інерцією і при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння і сили опору повітря. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно змен­шується, а її траєкторія нагадує за формою нерівномірно зігнуту криву лінію.

Траєкторією називається крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті.

Рис. 2. Траєкторія та її елементи

Лінією піднесення називається пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї.

Лінією кидання називається пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі.