Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування.




Предмет доказування – це система (сукупність) фактичних обставин, що підлягають доказуванню по справі для її правильного вирішення;

це сукупність фактів, що мають матеріально-правове значення, тобто юридичні факти, встановлення яких необхідне для винесення судом законного й обґрунтованого рішення по справі, це факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує можливість виникнення, зміни або припинення матеріально-правових відносин між їх суб’єктами. Предмет доказування – це те, що необхідно доказувати стосовно кожної адміністративної справи. Правильне встановлення предмета доказування по конкретній справі – умова цілеспрямованої діяльності суду, забезпечення повноти, всебічності, об’єктивності дослідження обставин справи. Суд в адміністративному судочинстві є суб’єктом доказування. Так, виходячи з аналізу Кодексу адміністративного судочинства України, докази в справі надаються:1) особами, що беруть участь у справі (ч. 2 ст. 69 КАС України):– за власною ініціативою;

– яким суд запропонував надати додаткові докази;

– у яких суд витребував додаткові докази за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, або за власною ініціативою;

2)судом за власною ініціативою (ч. 5 ст. 71 КАС України). Отже, суб’єктами доказування у адміністративному процесі, відповідно до положень чинного національного процесуального законодавства, належать:1) адміністративний суд, який відповідно до чинного законодавства, уповноважений розглядати та вирішувати публічно-правові спори (ст. ст. 17-20 КАС України);

2) сторони – позивач та відповідач, треті особи (ст. 47 КАС України);

3) представники сторін та третіх осіб, органи та особи, яким ЗУ надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді (ст. ст. 47, 56, 60 КАС України);

4) свідок, експерт, спеціаліст, перекладач (ст. 62 КАС України). Однак права та обов’язки (повноваження) таких суб’єктів щодо доказування різняться між собою залежно від їх а) адміністративно-процесуального статусу і б) процесуальної мети. Серед усіх суб’єктів доказування у справі, які мають право доказування, правом офіційної й обов’язкової оцінки доказів з погляду їх відносності, допустимості, вірогідності й достатності наділений лише суд. Як вказує Ф. Н. Фаткуллін, доказування досягає своєї мети тільки у випадках правильного визначення предмета доказування, його меж і суб’єктів Визначення предмета доказування слугує:а) встановленню істини у справі;

б) індивідуалізації та справедливості рішення, що приймається в конкретній справі. Крім того, визначення предмета доказування надає дослідженню визначеності, конкретності, цілеспрямованості, заощаджує сили суду й кошти держави. Відповідно до ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Практики не використовують термін «предмет доказування». Разом із тим предмет процесуального доказування – це епіцентр процесуально-правового конфлікту, що виник між суб’єктами доказування й вирішується правозастосовчим суб’єктом.



В адміністративних справах, для яких не характерне чітке законодавче визначення кола обставин, що підлягають доказуванню у справі, предмет доказування встановлюється судом на основі законодавства й інтересів суб’єктів, що сперечаються, в кожній конкретній справі (категорії справ). Предмет доказування – це абстрактний об’єкт, на якому суб’єкт доказування відтворює модель спірних юридично значущих для вирішення конкретної справи фактів (або їх відсутність), що допускає їх юридичне трактування. Особлива ознака предмета доказування у справі – сукупність або сума таких фактів (тез), в окремих випадках доповнених юридичним трактуванням. Одноразове, окреме їх встановлення, якщо необхідна сума таких фактів, не здатне вплинути на вирішення процесуального спору. Сукупність юридичних фактів, від встановлення яких залежить вирішення справи, називається предметом доказування. Юридичний факт становить підставу для виникнення, зміни й припинення правовідносин. Теорія держави й права поділяє юридичні факти на події та дії. Розподіл відбувається залежно від волі людей, яка наявна при діях і відсутня при подіях. До юридичних фактів також належить і бездіяльність, зміст якої полягає в невчиненні особою тих або інших запропонованих йому нормами права дій, у результаті чого виникають юридичні наслідки. Для правильного розгляду справи суд повинен встановити всі юридичні факти, які мають значення у справі.



Предмет процесуального доказування – це абстрактний об’єкт, на якому суб’єкт процесуального доказування відтворює модель спірних юридично значущих для вирішення конкретної справи фактів (або їх відсутності), яка допускає їх юридичне трактування.

Предмет доказування в адміністративному судочинстві – це система (сукупність) фактичних обставин, що підлягають доказуванню в адміністративній справі для її правильного вирішення;

це сукупність фактів, що мають матеріально-правове значення, тобто юридичні факти, встановлення яких необхідне для винесення судом законного й обґрунтованого рішення в адміністративній справі. Це факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує можливість виникнення, зміни або припинення правових відносин між їх суб’єктами. Усі юридично значущі факти, що входять до предмета доказування в адміністративній справі, утворюють фактичний склад у справі, який формується, виходячи з підстав позову і заперечень відповідача, а також із застосовуваних норм матеріального права. Фактичний склад може змінюватися в процесі розгляду справи, оскільки, по-перше, позивач має право доповнити або змінити підстави позову, а відповідач – навести на обґрунтування своїх заперечень додаткові юридично значущі факти. Суд також має право вказати сторонам у справі на необхідність встановлення факту, що має правове значення, на який вони не посилалися раніше, і зажадати надання необхідних доказів.

Із предметом доказування тісно пов’язане інше поняття, яке також є інструментом забезпечення оцінки всебічності, повноти, об’єктивності дослідження обставин справи. Йдеться про такі межі останнього, які забезпечують повне й достовірне встановлення всіх обставин, що можуть мати значення у справі. Інакше кажучи, межі доказування – це необхідна й достатня сукупність доказів,


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал