Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.

Виховання - процес цілеспрямованого - формування особистості. Це спеціально організована взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на формування особистості, потрібної та корисної собі і суспільству. Це також цілеспрямоване формування емоційного ставлення до дійсності у відповідності з прийнятою системою цінностей.

Сутність виховання полягає у тому, що вихователь навмисне намагається вплинути на вихованця. Тобто виховання є одним з видів діяльності по перетворенню людини чи групи людей. Це практико-перетворювальна діяльність, спрямована на зміни психічного стану, світогляду і свідомості, знань та способів діяльності, ціннісних орієнтацій вихованця. При цьому потрібно враховувати єдність природної, генетичної, психологічної та соціальної сутності вихованця, а також його вік та умови життя.

Закономірність виховного процесу (принципи виховання) - це загальні вихідні положення, в яких виявлені основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу.

Основні вимоги закономірностей:

1. Обов'язковість - вони вимагають обов'язкового та повного втілення у практику.

2. Комплексність - передбачає їх одночасне, а ізольоване застосування на всіх етапах виховного процесу.

3. Рівнозначність - серед них немає головних та другорядних.

- гуманістичний характер виховання - вимагає гуманного ставлення до особистості дитини, поваги її прав та свобод, відмови від принижуючих особу методів виховання, подання до неї посильних і розумно сформульованих вимог;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей кожного учня - вимагає постійного вивчення і доброго знання особливостей темпераменту, характеру, поглядів, смаків, звичок вихованців, уміння діагностувати реальний рівень сформованості важливіших якостей особистості (спосіб мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість, ставлення до праці, ціннісні орієнтації), залучення вихованця до посильної для нього виховної діяльності;

- зв'язок виховання з життям - вимагає широкого ознайомлення вихованців з громадським та трудовим життям людей та залучення їх до реальних життєвих відносин, різних видів суспільно-корисної діяльності;

- громадська спрямованість виховання - вимагає орієнтації виховання на підтримку та зміцнення державного устрою, формування у вихованців громадянських і соціальних якостей;

- єдність виховних впливів - вимагає врахування впливів інших сфер виховання (родина, колектив тощо), підтримки розумних вимог інших членів педагогічного колективу, координування зусиль причетних до виховання соціальних інститутів.