Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.

Приступаючи до редагування навчальних видань, редакторові належить передусім розібратися в їх типології. М. Тимошик пропонує таку типологію навчальних видань: підручник (навч. видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке); навчальний посібник (своєрідний додаток до підручника, розширює, доповнює, поглиблює знання, передбачені програмою нормативного курсу). Підручники і посібники повинні отримати гриф Міністерства та допомогти легко засвоїти навчальну дисципліну, активізувати творчий потенціал, сприяти формуванню особистісних начал). наочний посібник; курс лекцій; практикум; збірник вправ або задач; хрестоматія; книга для читання(читанка).навчальна програма; методичні вказівки; методичні рекомендації.

Для навчальних видань характерні:

- послідовність і строга системність подачі матеріалу (від простого до складнішого);

- доступність викладу, зорієнтована на вікові особливості та освітній рівень читача;

- чітка і детальна структурованість усіх складових змістової частини;

- відповідність змісту та проблематики затвердженій програмі;

- відібраний і перевірений практикою фактичний матеріал;

- відсутність полеміки; наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитань, вправ;

- високо якісне поліграфічне виконання.

Методика підготовки до друку навчальних видань передбачає:

1.Структурування змістової частини (зміст і побудова підручника мають відповідати змісту програми). 2. Забезпечення належного навчально-методичного рівня тексту (працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання конкретного навчального видання – дати учневі чи студенту певну систему знань); 3. Забезпечення взаємозв’язку текстового та ілюстративного матеріалу (останні виконують наочну, доповню вальну, пояснювальну, виховну, естетичну).

42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.

Логічні помилки бувають двох типів: помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму. Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять: 1. Суперечності всамому визначенні - цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночасно в ньому бути (холодне полум'я, квадратне коло). 2. Визначення невідомого через невідоме - така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітнього рівня, пізнавальних можливостей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. 3. Заперечення замість визначення — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь). 4. Тавтологія — двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інформацією. 5. Плеоназм — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає в тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, здебільшого ширшого поняття: рівна половина (якщо половина, то вже рівна). 6. Непорівнювані поняття — ця помилка трапляється при аналогійній аргументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами. 7. Порівняння замість визначення — ця помилка трапляється тоді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як наркотик). 8. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з одного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид. 9. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні: дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.