Вивчення мір вартості.

Значення монет для розумово відсталих учнів в 1-му класі ще не зрозуміле. Вони усвідомлюють, що з допомогою грошей (а під грошима вони розуміють монети різного номіналу) можна купити ті чи інші речі. В більшості з них ще до початку шкільного навчання були знання про гроші, вони з ними виконували операції (в більшості випадків не рахункового характеру, а обмінного). Але при цьому чіткого усвідомлення вартості тієї чи іншої монети в них немає і часто більшу монету вони рахують і монетою більшої вартості. Тому формування цього поняття має винятково важливе значення для подальшої соціальної адаптації дітей зі стійкими інтелектуальними вадами. Крім того доцільно зазначити, що робота з монетами значно урізноманіт­нює урок математики, привносить в нього елемент цікавості, новизни, незвичності, дозволяє переключити школярів з однієї діяльності на іншу. Ці заняття допомагають учням засвоїти різні життєво-практичні поняття: ціна, вартість, здача, дорожче, дешевше, гроші тощо.

Поняття про вартість – одне зі складних для учнів допоміжної школи. Якщо діти з нормальним психофізичним розвитком ще до початку шкільного навчання мають значний практичний досвід, зіштовхуючись із грошима як мірою вартості, то більшість розумово відсталих школярів через малу допитливість, недостатню спостереж­ливість, інертність, пасивність не знають вартості монет, не диферен­ціюють поняття " кількість" і " вартість" монет (велику за розміром монету вони схильні рахувати і монетою більшої вартості). Тим часом вивчення мір вартості має виняткове значення при підготовці дітей до самостійного життя. Крім того, їхнє вивчення сприяє закріпленню нумерації натуральних чисел.

Починається знайомство з монетами вже в 1-мукласі. Вивчен­ня кожної монети доцільно пов'язувати з числом і цифрою, з якою знайомляться школярі. На цьому етапі вчитель старається сформувати У розумово відсталих учнів вміння диференціювати поняття " монета" і " копійка". Така диференціація відбувається вже після вивчення числа і цифри 2. При цьому вчитель ставить запитання: " Скільки копійок? ", " Скільки монет? ", " Візьми 2 копійки", " Візьми дві монети", " Скільки в тебе грошей? " В цей же час школярі вчаться розмінювати монети і замінювати одні на інші.

Оскільки в цей період навчання розумово відсталі учні ще не можуть тривалий час спостерігати за діяльністю інших, тому при вивченні мір вартості необхідно використовувати фронтальну роботу, в якій би брали участь всі школярі. Для цього можна використати гру в " Магазин", але при цьому з особливими правилами. Вона проводиться так: вчитель роздає дітям всі монети однакової вартості і пропонує всім школярам купити один і той же предмет, наприклад, цукерку вартістю 2 копійки. Учні повинні сказати, скільки потрібно монет, щоб виконати цю покупку, яка вартість цих монет, скільки грошей у них залишиться. Педагог ставить школярів перед необхід­ністю відповідати на запитання: " Скільки грошей не вистачає для покупки? Скільки потрібно добавити? " Можливий і інший варіант: вчитель виставляє декілька предметів різної ціни і учні самостійно вирішують, які предмети вони зможуть купити, а на покупку яких у них не вистачає грошей. Всі операції з монетами необхідно відобра­зити в зошитах: монети замальовуються, обводяться, приклади записуються, після вивчення літер вони проставляються в прикладах на обчислення вартості.

1) Знайомство з мірами вартості в 1 -му класі доцільно організо­вувати в такій послідовності: визначення зовнішнього вигляду монети: колір, форма, розмір, цифра, яка на ній викарбувана;

2) розмальовування і обведення монет з використанням простого і кольорових олівців;

3) називання вартості монети, позначення її словом;

4) порівняння монети з копійкою, визначення вартості монети;

5) диференціація монети і копійки;

6) знайомство з предметами, які можна купити за цю монету;

7) розмін і заміна монет;

8) організація гри " Магазин", коли учні купують предмети, розплачуючись за них однією монетою, виконують розмін і заміну монет.

При організації роботи з монетами у 1-му класі доцільно, щоб вони були в достатній кількості у кожної дитини. При цьому на перших етапах рекомендується використовувати справжні гроші, і лише починаючи з 2-го класу, поступово переходити до їхніх замін­ників. Але навіть в цих випадках дітям необхідно показати справжні гроші: і металеві, і паперові, розповісти про їхню вартість, пояснити, де виготовляються гроші, значення нанесених на них захисних водяних знаків тощо. Така інформація необхідна для дітей для їхньої подальшої соціальної адаптації.

Розмінювання і заміну монет найкраще, як показує досвід, проводити під час повторення чисел 1-5, коли учні вже знають склад їхніх чисел. Розмінювання монет потрібно пов'язати з розв'язуванням задачі практичного характеру. Наприклад: " Цукерка коштує 5 коп. Яку монету можна дати продавцю, щоб купити цукерку? Покажіть цю монету. (Учні показують монету в 5 коп.) У Петра немає монети вартістю 5 коп., але в нього є монети по 1 коп. Чи може Петро на них купити цукерку? Скільки монет по 1 коп. потрібно Петру віддати? " Отже, замість монети вартістю 5 коп. можна віддати п'ять монет по 1 коп., тому що 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. + 1 коп. = 5 коп. Монету вартістю 5 коп. замінили (розміняли) п'ятьма монетами по 1 коп.

Знайомство з монетою в 10 коп. проводиться після засвоєння учнями поняття " десяток". Вчитель пояснює, що 10 монет по 1 коп. утворять десяток копійок, тобто монету вартістю у 10 коп. Він знайо­мить учнів з розміном 10 коп. будь-якими монетами.

З розміном монети в 1 гривню учні знайомляться після вивчення нумерації в межах 100 (3-й клас). У цей період вчитель показує школярам монети вартістю 50 коп. і 1 гривня, також знайомить їх з купюрою вартістю 1 гривня і пояснює, що вони за своєю вартістю однакові. На уроках ручної праці доцільно виготовити монетну касу, в якій були б замінники і паперових, і металевих грошей (не більш ста гривень і ста копійок).

Учні на уроці грають в " Магазин", " Пошту", вирішують приклади і розв'язують задачі, де числа мають назву " грн." і " коп.", складають таблиці.

Кожен табличний випадок є приводом для виконання додат­кових обчислень. У всіх випадках вчитель звертає увагу школярів на те, за допомогою яких купюр або монет можна заплатити за покупку, якими отримати здачу, систематично пропонує оцінити свої купівель­ні можливості.