Загальна характеристика.

- Основи світу античної культури, її першопочатки були закладені стародавніми греками, а римляни продовжили їхню культуротворчу діяльність.

- У найрізноманітніших галузях римської культури, у релігії, філософії, мистецтві та літературі спостерігаються „запозичення” у греків. Проте, запозичуючи культурні надбання у греків, римляни завжди керувалися тільки своєю культурною традицією.

- У сфері формування і впливу римської культури перебувала значна частина відомого тоді цивілізованого світу: від берегів Північної Африки до Британських островів, від Геркулесових стовпів (сучасного Гібралтару) до центральних областей Азії.

- На відміну від греків, римляни створювали культуру як похідне стосовно трьох провідних напрямів їх діяльності – військової справи, політики і релігії. Та або інші сфера культури отримувала необхідні умови для свого розвитку передусім залежно від конкретних потреб римського суспільства.

- Постійними та стійкими пріоритетами в розвитку римської художньої культури були архітектура й мистецтво скульптурного портрету. Обидва ці мистецтва відповідали прихильності римлян до представницьких, видовищних форм повсякденного життя.

- Для римлян був притаманний практицизм, діловий та прозаїчний підхід до життя в поєднанні з прагненням створювати грандіозні форми в мистецтві та житті. Саме тому римляни були схильні до будівельної діяльності, творення величних архітектурних споруд, що вражали своїми розмірами, оздобленням і довговічністю.

Основні досягнення у період республіки:

Філософія.

Цицерон у своїх творах доступно виклав основи різних філософських систем і розробив латинську філософську термінологію.

Лукрецій у поемі „Про природу речей” заперечував будь-яке втручання богів у життя людей, наводив природне пояснення походження і розвитку Всесвіту та людства. Вважав, що все у світі складається з неподільних „початків”, тобто атомів, які не створюються і не знищуються.

Право.

Римське право стало основою для всієї подальшої європейської теорії і практики цивільного права. „Закони ХІІ Таблиць” – перші писані закони римлян, „джерело всього публічного і приватного права” римлян.

Література.

Першим римським поетом вважається Лівій Андронік. Грек за походженням, у 272 р. до н.е. він прибув до Риму і переклав латинською мовою „Одіссею” – перший римський літературний твір.

Римський поет Невій створив поему про І Пунічну війну.

Енній є автором поеми „Аннали” – літопису історії римського народу з напівлегендарних часів до подій, сучасних поету.

Основні досягнення культури імператорського Риму:

Література.

Видатний римський поет Вергілій створив епічну поему „Енеїда” про пригоди троянського царевича Енея в Італії.

Головним твором поета Горація вважаються чотири книги „Од” („Пісень”).

Великою популярністю користувалися любовні елегії Тібулла і Проперція.

Поет Овідій Назон створив велику міфологічну поему „Метаморфози”, де намагався поєднати численні епізоди в міфології та римських легенд.

Історик Тіт Лівій написав історію Риму в 142 книгах.

Архітектура та мистецтво.

Римські будівельники винайшли міцний водостійкий цемент, що викликало справжній переворот у будівництві. Досконалим витвором інженерного мистецтва були римські дороги. Епоха імперії – час інтенсивного спорудження розкішних палаців та вілл. У мистецтві продовжується розвиток скульптурного портрету.

16. Європейська культура на світанку Середньовіччя.

Варварське завоювання Римської імперії в V ст. призвело до занепаду античної культури. Криза античного суспільства сприяла посиленню ролі християнства, яке з IV ст. стало державною релігією та справляло великий вплив на ідейне життя суспільства. Особливо сильним був вплив церкви в ранньому Середньовіччі (V-VIII ст.).

На межі V-VI ст. центром культурного та духовного піднесення стало Остготське королівство в Італії. Видатною постаттю «остготського відродження» був письменник і філософ, перекладач творів грецьких авторів Северин Боецій (бл. 480-525). Він належить до найшанованіших учителів середньовіччя, є автором посібників з арифметики та музики, якими в школах Європи послуговувалися не одне століття. Боецій був першим міністром остготського короля Теодоріха Великого.

Іншим визначним діячем «остготського відродження» був Флавій Кассиодор (бл. 490 — бл. 585). Потрапивши в немилість до короля, він заснував монастир під назвою Віварій, при якому виник один із ранніх скрипторіїв. Вестготську Іспанію уславив єпископ Ісидор Севільський (бл. 570-636), який уклав першу середньовічну енциклопедію.

Із другої половини VII ст. культурне життя в Західній Європі зосереджувалося переважно в монастирях. Так, ірландські ченці збирали античні та християнські рукописи, тому в них були найбагатші в тогочасній Європі бібліотеки. У скрипторіях розвинулося мистецтво прикрашати рукописи мініатюрами, різнобарвними великими літерами-ініціалами, орнаментом, коштовним камінням. Ірландські ченці нерідко вирушали в мандри по Європі, беручи в дорогу найдорожче — книги.

У VIII ст. розпочалося культурне відродження Західної Європи. Нова хвиля культурного піднесення, відома як «каролінзьке відродження», виникла в державі Карла Великого. Карл потребував освічених людей, тому вимагав, щоб у кожному монастирі та єпископстві були засновані школи для навмання світських осіб. Духівництво мало виховувати народ у дусі покірності владі. Було розроблено єдиний текст Біблії, при дворі Карла створене літературне коло " Палацова академія". При монастирях відкривалися школи для поширення християнських текстів. Підручники написав відомий автор богословських творів і віршів англосакс Алкуїн. При дворі Карл зібрав учений гурток, який назвали Академією. До нього входили найосвіченіші люди, запрошені Карлом Великим із різних куточків Європи. Академію очолював Алкуїн. Один із учасників гуртка — молодий абат Ейнгард — написав твір «Життя Карла Великого».

Імператор і його академіки вели наукові диспути, розгадували інтелектуальні загадки, складали вірші латиною тощо. Вони називали себе уславленими іменами минулого: Карл — Давидом, Алкуїн — Флакком (Горацієм), Ангільберт — Гомером. У цьому поєднанні біблійних і античних імен яскраво виявилась суть Академії: її діячі були освіченими людьми, які зналися на античності й водночас були християнами.

Розвивалася архітектура, насамперед церковна. Стіни багато прикрашалися зображеннями королів та єпископів, прославляючи світську та церковну владу. Зусиллями Карла здійснювалося будівництво палаців і храмів. Вони зводилися у візантійському стилі. Яскравим зразком каролінзької архітектури є капела (каплиця) в Аахені, яка збереглася до наших часів.

Невдовзі після смерті Карла Великого двір короля перестав бути культурним центром держави. Розпочалася доба " культурного мовчання".

18.Досягнення арабської науки ІХ – ХІ століття.

Математика.

- Запозичили в індійців цифри, що згодом поширилися у Європі.

- Аль-Хаварізмі вважається засновником алгебри. Він є автором книги „Аль-Джебр” („Рахунок”), від назви якої походять слова „алгебра” та „алгоритм”.

- Заклали основи аналітичної геометрії та тригонометрії.

Фізика.

- Книга „Скарби оптики” Альхазена, де було сформульовано основні закони оптики.

- Розробили принципи збільшую чого скла.

- Відкрили і пояснили явище інерції.

Астрономія.

- У Багдаді, Дамаску та Самарканді існували великі обсерваторії.

- Завдяки складним підрахункам і точним інструментам араби визначили окружність Землі, описали розташування зірок на небі.

Хімія.

- Навчилися виготовляти спирт, сірчану кислоту.

- Передали з Китаю до Європи секрет виготовлення пороху.

- Джабер і Разі були засновниками всієї середньовічної алхімії (слово арабського походження). Алхіміки шукали секрет філософського каменя, що перетворює всі метали на золото.

- Терміни „алкоголь”, „поташ”, „селітра”, „сода” – арабського походження.

Медицина.

- Першими стали робити вівісекцію – розтини живих тварин з метою дослідження функцій і причин захворювань.

- Середньоазійський учений Ібн Сіна, відомий у Європі як Авіценна, написав трактат „Канон медичної науки”, де узагальнив досвід античних, індійських і середньо азійських лікарів. До кінця ХVІІ ст. у Європі та світі ця праця була незамінною для всіх лікарів.

- Створили перші аптеки і лікарні, знали засоби знеболювання, уміли видаляти апендицит, винайшли сиропи та еліксири для лікування хвороб.

Географія і мореплавство.

- Відомий арабам світ простягався від Атлантичного до Тихого океану і від Екваторіальної Африки до Київської Русі.

- Арабські карти були на той час найточнішими; дещо пізніше з’явився глобус.

- Для морських експедицій створили дуже зручне й надійне судно – дау, використовували запозичений у китайців компас.

- Терміни „адмірал”, „капітан”, „баржа”, „муссон” – арабського походження.

19. Культура середньовічного Китаю.

Культуру Китаю в середні віки відрізняла, як і раніше, не лише різноманітність, а й велика життєздатність. Міжусобні війни, селянські повстання, руйнівні напади завойовників не заважали культурі цієї країни до пізнього Середньовіччя зберігати спадкоємність традицій, вбираючи й перетворюючи всі зовнішні культурні впливи.

Наука, освіта, винаходи.

- Китайці першими винайшли книгодрукування. На початку VІІІ ст. розпочала виходити газета, яка проіснувала до ХХ ст. Китайці вивчали математику, астрономію, географію, історію. Їм належать відкриття компаса й пороху (ІХ – Х ст.).

- У VІІІ ст. виникла Ханьлінська академія наук – найдавніша у світі наукова установа. Розвивалося літописання. Збереглися понад 500 томів літописів, які належали періоду правління династії Сун. Існували великі бібліотеки, де зберігалися сотні тисяч рукописів.

- У великих містах існували вищі школи, де навчалися майбутні державні чиновники. Головними предметами були: наука про державне управління, філософія, література.

Література.

- „Золотою добою” китайської поезії вважається правління династії Тан. Поета Лі Бо називають співцем китайської природи. Поеми Ду Фу присвячені китайській міфології та героїчному епосу.

- За правління династії Юань відбувся розквіт мистецтва роману і драми. Найбільшої популярності набули два історичні романи „Річкові заводі” та „Три царювання”, де уславлювалася боротьба народу проти тиранів. Героїчна тема знайшла відображення також у п’єсах.

Архітектура.

- Із поширенням буддизму розпочалося будівництво величезних печерних монастирів з велетенськими статуями Будди. У ІV – XIV ст. були збудовані „Печери тисяч Будд” поблизу міста Дуньхуан (нараховують близько 480 печер).

- Архітектурним символом Китаю стали пагоди – багатоярусні башти. які споруджувалися на честь буддійських святих. Їх зводили, як правило, на околиці міста. Обов’язково мали непарну кількість поверхів – 3, 5, 9, 11 і більше. 1415 р. в Нанкіні було збудовано дев’ятиповерхову пагоду з порцеляни, дзвони якої було чутно за найменшого подиху вітру.

Мистецтво.

- Улюбленим видом мистецтва був живопис. Малювали на папері, шовку, дереві, камені. В епоху Тан набув поширення живопис на довгих сувоях, котрі найчастіше розгортали горизонтально. Зображувалися сценки з народного життя, праці, розваг. Самостійним жанром був пейзаж (картинки природи), який у Китаї називали „гори і води”. Писалися картинки не з натури, а з пам’яті.

- Специфічним видом мистецтва була китайська каліграфія – уміння гарно писати ієрогліфами.

- Розвивався один із давніх видів мистецтва – кольорова гравюра по дереву. Відбитки друкувалися на аркушах паперу.

- Високий рівень розвитку художніх ремесел: кераміки, різьблення по дереву, каменю, слоновій кістці, перегородчастої емалі тощо. У каменерізів найбільшою популярністю користувався камінь нефрит. Із нього робилися вази, статуетки, тарілки, ювелірні прикраси.

- В епоху Тан було винайдено порцеляну. Із неї виготовлялися вази, чашки, різноманітні предмети побуту, келихи, тарілки тощо. Неперевершене досягнення китайських майстрів – біла тонкостанна порцеляна з різьбленим підглазурним малюнком.

20. Культура середньовічної Японії.

Японська культура, незважаючи на природні стихії, які постійно загрожували Японії, завжди відображали прагнення її творців до гармонії з навколишнім світом, уміння бачити в усьому красу.

Писемність і освіта.

- Виникнення писемності у формі ієрогліфів традиція пов’язує з особами Атікі та уславленого корейця Вані – „батька японської цивілізації”, який 285 р. привіз до Японії китайські книги. Створена на базі китайських ієрогліфів. Найдавніше свідоцтво використання китайської писемності доби Ямато – надпис на башті храму Гангодзі (588 р.). В японському письмі ієрогліфами записувалися звуки і склади.

- Перші школи було відкрито 662 р.

Наука.

- Формувалася під впливом китайської науки. Буддійські ченці привозили з Китаю наукові праці й навчальні посібники з математики, астрономії та географії. Японці запозичили китайські цифри і на новій основі зміцнили свою десяткову систему рахунку.

- Із появою землеробства пов’язаний розвиток астрономічних знань. У 602 р. було збудовано першу астрономічну вежу, розпочалися регулярні спостереження за зірками, складання прогнозів погоди тощо. У VІІ ст. було складено першу загальну карту Японських островів.

- У 710 р. створено трактат „Кодзікі” („Стародавня історія”) – перша відома в історії Японії спроба систематизувати усі існуючі знання. У ній пояснюється походження світу і людини, розвиток людської культури і витоки існуючих державних порядків.

Література.

- На початковому етапі розвитку літератури провідну роль відігравала поезія.

- У другій половині VІІІ ст. з’явилася збірка „Маньєсю” („Зібрання міріади пелюстків”). Містить 4516 віршів, написаних 500 авторами. Це любовна лірика, поєднана з описами природи.

- У 905 р. з’явилася перша поетична збірка танка (коротких віршів із п’яти рядків). Жанр танка із часом набув великої популярності й став традиційним для японської поезії.

Театр.

- У VІІ – VІІІ ст. був започаткований традиційний японський театр. Особливістю, притаманною всім без виключення жанрам японського театру, є поєднання діалогу, танцю і музики. Разом з театром виникли маски, у яких грали актори. У сучасній Японії існує унікальна колекція з 223 давніх театральних масок.

- Найцікавішим театральним жанром був „саругаку” („ігри мавп”). У ньому поєднувалися комічні сценки, ігри жонглерів, акробатичні трюки, двобої силачів з виконанням під музику пісень про богів і героїв.

Архітектура.

- Збереглися буддистські храми, засновані ченцями з Китаю. Найдавнішим є збудований на початку VІІ ст. храмовий комплекс Хорюдзі. Вважається, що це найдавніша дерев’яна споруда на нашій планеті.

- У ХІV – ХV ст. набуло поширення будівництво японських садів каміння, чайних садів, „сухих садів”. Усі вони повинні були допомогти людині досягти стану спокою через поєднання з природою.

Мистецтво.

- У VІ ст. разом з буддизмом в Японії поширилося мистецтво ікебани („життя квітів”) – мистецтво створення композицій із гілок дерев і квітів.

- Розквіт скульптури розпочався в VІІІ ст. і пов’язаний із буддизмом. Створювалися статуї Будди і буддійських божеств із бронзи й дерева. У ХІІ – ХІІІ ст. з’являється портретна скульптура – зображення вчителів-наставників у буддистських храмах, сегунів, воєначальників.

- Наприкінці VІІІ ст. виникає живопис. Надзвичайно різноманітний за формами: картини-ширми, вертикальні й горизонтальні сувої, виконані на папері й шовку, аркуші з альбомів і віяла. Під впливом китайських зразків розвивався пейзажний живопис. Живописні картини на папері зображували драматичні епізоди легенд про дива з життя буддистських проповідників, сцени битв, подвиги воїнів тощо.

21. Культура Китаю в XVI – XVII ст.

Чинники, які впливали на політику та культуру:

· Панування імператорської династії Мін, абсолютна влада імператора, розвиток культури задля посилення авторитету

· Відносини між імператором та підданими були традиційними стосунками господаря і рабів; поступово влада імператорів почала слабнути, загострилася боротьба між угрупованнями придворної знаті. Все це послаблювало імперію та наближало її падіння.

· Селянська війна XVII ст. Повалення династії Мін і початок правління династії Цин

· Проникнення європейців до Китаю

· Спорядження китайських експедицій до Африки та до островів Тихого океану.

Ці та інші чинники призвели до неабиякого розвитку культури: