Давньогрецька наука

Давньогрецька наука – це філософія (" любов до мудрості"), яка не знала поділу на окремі галузі.

Учені, їхні погляди й досягнення:

Фалес. Вода є першоосновою всього існуючого, а земля – диск, що плаває у воді.

Анаксагор. Місяць світить відбитим сонячним світлом; пояснив походження сонячних затемнень.

Піфагор. Створив оригінальну арифметику і геометрію; першим визначив, що Земля має форму кулі.

Геракліт. Все у світі перебуває у безкінечному русі, розвитку і зміні.

Сократ. Осягнути справжній сенс речей людина може, ставлячи запитання і шукаючи на них відповіді.

Гіппократ. Засновник наукової медицини: сформулював правила спостереження за перебігом хвороби, розробив етику поведінки лікаря стосовно пацієнта.

Геродот. " Батько історії", який написав 9-томну " Історію греко-перських воєн".

Демокрит. Усе існуюче складається з атомів.

Аристотель. Узагальнив і розподілив знання на окремі науки, кожна з яких отримала назву (фізика, ботаніка, політика). Вважав, що Земля – куля, що перебуває в центрі Всесвіту, а Сонце й зірки обертаються навколо неї.

Мистецтво Стародавньої Греції

Архітектура. Зводилося багато громадських споруд, найпоширенішою з яких був храм.

Храм мав вигляд прямокутної споруди з двосхилим дахом; колони та стіни розташовувалися на триступеневій основі.

Усередині храму поміщали статую бога, на честь якого зводився храм.

Найвеличнішими архітектурними ансамблями вважалися афінський Акрополь, храмовий комплекс у Дельфах, спортивно-храмовий округ в Олімпії.

Скульптура. Призначення скульптури – релігійне, естетичне, виховне.

Часто зображували громадян, які уславили своє місто.

Основний матеріал – дерево, бронза, мармур. Мармурові статуї фарбували у колі людського тіла, а деревʼ яні обклеювали пластинами зі слонової кістки.

Уславлювали здорову, гармонійно розвинену людину.

Видатні скульптори – Мірон (" Дискобол"), Фідій (" Афіна", " Зевс"), Поліклет (" Доріфор") тощо.

Живопис. Фрески й мозаїки прикрашали будинки афінян та громадські споруди.

Малюнками прикрашали керамічний посуд: на червоній глині малювали фігури чорною фарбою (чорнофігурний стиль); фон зафарбовували у чорний колір, для фігур залишали не зафарбований колір глини (червонофігурний стиль).

13. Мистецтво Стародавньої Греції.

Мистецтво Стародавньої Греції піддавалося впливу таких загальних тенденцій:

· міфологічний характер: Грецьке класичне мистецтво виникає на основі міфології й протягом усього часу має міфологічний ха­рактер. Більш того, воно поглинає й опрацьовує на свій лад розріз­нені племінні міфи, поєднуючи їх у єдину, релігійно-міфологічну систему;

· в основі - рабовласницька система;

· становлення культурних цінностей під впливом соціальної активності: участі у демократичному устрої полісів, здобуття освіти.

Історія мистецтва Стародавньої Греції може бути поділена на три періоди:

· архаїчний (VII-VI ст. до н.е.)

· класичний (V - остання третина IV ст. до н.е.)

· елліністичний (остання третина IV- I ст. до н.е.)

Перший період відзначається:

1. становленням грецької літератури: діяльність Гомера, Гесіода, Сафо.

2. становленням грецького театру: перші вистави відбуваються під час Діонісій, полягають у виступі хору й танцях. Театр складався зі сцени та амфітеатру; акторами могли бути тільки чоловіки.

3. початком формування архітектурних ордерів: а саме доричного, що характеризується простотою, суворістю й важкістю. Починають воззводитися храми - прямокутні будівлі з двосхилим дахом зі стінами й колонами на триступеневій основі. Храми зводилися на честь бога і всередині містили його статую.

4. чорнофігурним стилем у живописі: на червоній глині кераміки малювали чорною фарбою.

5. Скульптура визначається статичністю.

Другий період відзначається:

1. кульмінацією культурного розвитку: найвищого розквіту культура Античної Греції досягає у соро­кові і тридцяті роки V ст. до н.е. Цей період був кульмінацією роз­квіту Афін. Вища слава Афін, їх величність і краса в історії світової культури нерозривно пов’язані з іменем вождя афінської демокра­тії Периклом. Насамперед Перикл вирішив відбудувати Афінський Акрополь. В ансамбль архітектурних споруд Афінського Акрополю класичної доби входили такі архітектурні пам’ятки: Парфенон, при­свячений заступниці міста Афін – Афіні Парфенос (Афіні Діві); храм Ніки Аптерос (безкрилої); храм Ерехтейон.

2. розквітом давньогрецького театру: діяльністю великих драматургів Есхіла (" Прометей прикутий", " Перси"), Софокла (" Антігона", " Цар Едіп"), Еврипіда, Аристофана (" Хмарини", " Птахи"); становленням трагедії й комедії як жанрів драми.

3. становленням ораторського мистецтва: вперше згадки про нього знаходимо в книгах V ст., а кульмінацією стає діяльність Демосфена (384-322 р. до н.е.), що став відомим завдяки філіппікам - промовам-закликам опиратися Філіпу Македонському.

4. в архітектурі домінує іонічний стиль: відзначається легкістю й декоративністю. Класичний приклад - Храм Артеміди. + архітектура Афін

5. у живописі з'являється червонофігурний стиль: на чорній кераміці виконуються фігури червоним кольором. + фрески й мозаїки на будинках афінян

6. розквіт скульптури: об'єктом стає гармонійно розвинена людина. Видатними скульпторами були Мірон (" Дискобол"), Фідій (" Афіна", " Зевс"), Поліклет (" Доріфор").

Третій період:

доба еллінізму - взаємопроникнення грецької та місцевої східної культур

центри культурного життя - Олександрія Єгипетська, Пергам, Афіни.

архітектура:

· вражає пишністю оздоблення й розмірами.

· Встановлюється коринфський ордер із колонами, верхів'я яких нагадує квітку.

· Зводяться " чудеса світу" - Фароський маяк і Колос Родоський.

скульптура:

· портретна схожість: скульптори доби еллінізму намагалися у своєї творах передати подібність з людиною, яка була їхньою моделлю. Підкреслювалась емоційність і драматизм - " Лакоон", " Галл, який убиває себе і дружину", рельєфи Пергамського вівтаря.

· Прагнучи передати красу людського тіла, скульптори дедалі частіше зображували фігури богів та богинь оголеними. Досконалість тіла людини була предметом захоплення і зразком для наслідування - статуя Афродіти Міллоської, Ніки Самофракійської. поширення зображення побутових сцен, декоративної скульптури.

14. Римська культура: основні тенденції розвитку.

Римська культура є складовою світового культурного розвитку. Її здобутки широковідомі й загальновизнані. Вона ввібрала в себе багато того, що було створено народами інших держав і континентів, насамперед Сходу та Греції. Водночас римська культура збагатила світову культурну скарбницю новими видатними досягненнями і багато в чому визначила подальший розвиток цивілізації.

Римська культура зазнала великого впливу культури елліністичних країн. Однак уже на світанку римської цивілізації складається тенденція формування оригінальної, власне римської культури. Про це свідчать перші праці з історії Риму, які тоді ще писалися грецькою мовою. Процес еллінізації торкнувся й релігії.

Художня література. Зазнала значного впливу грецької культури. Першим римським поетом вважається Лівій Андронік, грек з Тарента. Йому належить переклад на латину „Одіссеї”. Кращим автором давньоримських комедій вважається Тіт Макцій Плавт. Герої його п’єс ще мають грецькі імена, а дії відбуваються в грецьких містах.

Архітектура. До ІІІ та ІІ століття до н.е. належать перші успіхи римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві. Свідченням цього є, наприклад, храм богині Вести, храм Юпітера на Капітолії в Римі тощо. З початку ІІ століття до н.е. в Римі з’являються перші тріумфальні арки.

Освіта. Головна увага приділялась риториці, ораторському мистецтву. Славнозвісний оратор Цицерон говорив: „Є два мистецтва, які можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне – мистецтво полководця, інше – мистецтво оратора”. Відомими ораторами кінця ІІ й початку І століття до н.е. були також Гай Юлій Цезар, Мак Юній Брут. Цезарю, як відомо, належать „Записки про Галльську війну”. З’являються перші історичні праці. Це, зокрема, праці Гая Саллюстія Кріспа „Змова Катіліни” та „Югуртинська війна”. Найвідомішим письменником цієї доби був Марк Теренцій Варрон. Слава римської поезії пов’язана насамперед з іменем Тіта Лукреція Кара, автора знаменитої філософської поеми „Про природу речей”. Вершиною любовної лірики тієї доби стала поезія Гая Валерія Катулла.

Унікальний внесок зробили римляни в розвиток права. За доби ранньої республіки були закладені основи цивільного права, судочинства.

„Золотий вік” римської культури — правління імператора Августа. Були створені всесвітньо відомі твори літератури й мистецтва. Чималу роль тут відіграв Гай Цільній Меценат, один із прибічників Августа. Меценат належним чином оцінив можливості впливу мистецтва на суспільну думку. Саме для цього він і створив свій знаменитий літературний гурток, членів якого він всіляко заохочував і підтримував, в тому числі й матеріально (ім’я його згодом стало прозивним – „меценат”). Кращі поети цієї доби – Публій Вергілій Марок, Квінт Горацій Флакк, Публій Овідій Назон. Головний поетичний твір Вергілія – поема „Енеїда”. В образі благочестивого Енея втілено уявлення про ідеального римлянина. Кращими творами Горація є його оди. Найвідоміші з них – „Сатири”, „Пісні” (або „Оди”), „Цезар”.

У прозі цього часу особливе місце посідає історичний жанр. Неперевершеним його представником тоді був Тіт Лівій – автор знаменитої історії Риму. Його читали, його намагалися наслідувати, однак ніхто після Лівія не ризикував заново писати римську історію латинською мовою. До нашого часу збереглося 35 і 142 книг Тіта Лівія.

Культура епохи Августа – це насамперед культура власне Риму, Італії, то культура періоду правління династії Антонінів (І та ІІ століттями н.е.) позначена процесом романізації, тобто поширенням римської культури аж до самих віддалених областей імперії. Найдинамічніше цей процес розвився в галльських провінціях, південних іспанських областях. Характерну особливість римської культури цієї доби становило те, що її творило чимало представників з провінції, як-от Марк Анней Лукан, племінник філософа Сенеки. Найвідоміший його твір – поема „Фарсалія”, яка розповідає про війну між Помпеєм та Цезарем. З письменників наступного часу найбільшої слави зажили два поети – Марк Валерій Марціал та Децім Юній Ювенал.

Римська філософія.. Найвідомішим представником римської філософії був уродженець Іспанії Луцій Анней Сенека. Виховувався Сенека в Римі. Тут він вивчав риторику й філософію. Сенека був, як відомо, одним з вихователів імператора Нерона. Світ, за переконанням Сенеки, підпорядкований розумному началу. Філософські погляди Сенеки справили великий вплив і на сучасників, і на наступні покоління.

Релігія. Первісна релігія у римлян була анімістичною зі значними пережитками тотемізму, на що вказує легенда про вовчицю, що вигодувала Ромула й Рема. Поступово римляни перейшли до землеробського культу, заселивши світ численними божествами, що опікувалися всіма силами природи і всіма видами робіт. кожна людина мала особистого духа-покровителя — генія, в якому виявилась її життєва сила. Розрізнялись «геніус фаміліє» — покровитель сім’ї і «геніус лоці» — покровитель місця. Вирішальний крок до антропоморфізму римських культів зроблено в період правління етруської династії, адже в етрусків боги виступали в людській подобі, як і в греків. Під впливом етрусків на Капітолії виник перший храм.Поряд з культами духовне життя давніх римлян доповнювали епікурейська й здобутки грецької філософії.

15. Особливості культури Стародавнього Риму.