Дикторський текст; його можливі форми

Дикторський текст є закадровим мовним супроводом екранного твору, у якому викладається зміст екранних подій та авторське ставлення до них. Дикторський текст пояснює зміст зображального матеріалу, монтажно організує його драматургію, виявляє взаємозв´ язки між змістом окремих кадрів та епізодів, утворює драматургічний та емоційний контрапункт між зображенням і думкою, виявленою у слові.

Дикторський текст є важливим засобом формування образної структури екранного твору, створення відповідної атмосфери його сприймання; наближує екранні події до глядача. У телевізійних творах дикторський текст посилює властиве телебаченню пряме авторське спілкування, інтимізацію, ефект «сіюхвилинності». Існують три виробничі форми створення тексту: – перша – під готове, повністю змонтоване зображення, або напівготовий чорновий монтаж зображення; – друга – створення тексту одночасно зі зйомками та монтажем; – третя – ексклюзивна – попереднє створення довершеного дикторського тексту зі зйомками «під текст». Остання форма зазвичай може застосовуватися тільки самим режисером і, здебільшого, у пізнавальних, або «монтажних фільмах» на основі хроніки, коли створення тексту, як виразу драматургії, йде одночасно з пошуками й відбором літописного кіноматеріалу. Дуже ефективним для телебачення є текст у вигляді авторського коментаря, в якому передається хід авторської думки щодо екранних матеріалів. Це активізує глядачеву увагу, посилює ефект співучасті.

Вершина цього методу – документальний фільм «Звичайний фашизм» автора-режисера Михайла Ромма.

Цей творчий метод потребує особливої організації зорового матеріалу. Якщо традиційний дикторський текст, зазвичай, пишеться начисто під змонтоване зображення, до якого лише вносяться певні зміни, то текст авторського коментаря повинен народжуватись одночасно з монтажем картини, в нерозривній монтажній єдності зображення й слова. Однак здебільшого в кіно і телебаченні використовується звичайна авторська мова у дикторському, або, зрідка, акторському виконанні. Але і в цьому випадку існує багато різноманітних прийомів для активізації глядацького сприйняття, ефективного вияву авторської позиції.

Адже текст не обов´ язково повинен бути монологічним. Це може бути розмова двох, або більше людей, текст від імені героя, зокрема – історичного, співставлення різних поглядів, текст у вигляді листів героїв, текст «від тварини», рослини, або взагалі неживого об´ єкта тощо.

Багато прикладів блискучого драматургічного спілкування тексту і зображення дає творча спадщина О.П. Довженка – передусім у документальному фільмі «Битва за нашу Радянську Україну»: публіцистичні вигуки, запитання, спілкування з екранним матеріалом, прямі звернення до глядача. Наприклад, на фоні квітучих садів та щасливої молоді звучить голос диктора: «Де ви зараз? Скільки вас у німецькій неволі оплакує долю свою? Скільки загинуло?»

Робота над дикторським текстом копітка – адже він остаточно надає фільму завершеного змісту, багато в чому визначаючи монтажне вирішення.

Ця праця потребує певних літературних навичок, уміння будувати фразу, знайти точне, виразне, емоційне слово, органічно поєднавши його із зображенням. Дикторський текст не повинен дублювати зображення. Він повинен розширювати, поглиблювати зображення, сповнювати його інформацією та образним змістом, якого зображенню з певних причин не вистачає.

І останнє – мало написати гарний текст. Треба його як слід прочитати, відтворити, обравши для цього голос, який відповідає стилістиці картини. Незважаючи на те, хто його начитує, дикторський текст екранного твору повинен бути сповнений авторських, зацікавлених, щиро людяних інтонацій, спрямованих на утворення, хоча й умовного, але діалогу з глядачем.

Розділ ІІІ. Формування засад сучасної режисури та виконавського мистецтва (автори – проф. Безручко О.В., проф. Мироненко М.О., проф. Олійник М.Д.)