Таїнство і таїнства Спасіння

Вже в ІІІ ст. зауважується тенденція розділювати єдине богослужіння на окремі події. Таке зміщення необхідно розуміти правильно, інакше це може призвести до розуміння літургії як сукупності різних частин. Зміни розуміння літургії ставалися внаслідок розвитку богослов’я, в центрі якого була особа Христа. Головним питанням було: ким є Ісус? Багато соборів були відповіддю на це питання, що було обумовлене виникненням різних єресей. Відповіддю на аріянську та донаціанську єресь Церква підкреслила людське походження Ісуса Христа. Після Ефеського собору почала зростати велика кількість Марійських свят. Отже, розвиток літургійного року обумовлюється життям Церкви та її проблемами. Однак для отців напр. Різдвяне богослужіння завжди розумілося у стосунку до Пасхального таїнства. А тому, якщо не будемо зберігати цю тенденцію до центральності та єдності літургійного богослужіння, є небезпека історицизації. Літургійний рік формувався, виходячи з потреб церкви, але тим не менше опорою було зажди одне – Пасхальне таїнство. Св. Павло у посланні до Кол. 1, 24 говорить: «Тепер я радію в моїх терпіннях за вас і доповнюю в моєму тілі те, чого бракує терпінням Христовим для його тіла, яким є церква». Брак є в нас: літургісаємо, щоб уподібнитись до Христа аж до тих пір, поки вся наша людськість не переміниться в Христа.

Те, що провадить літургію, не є людський фактор, але Пасхальне таїнство, наша участь у цьому таїнстві. Тому Святі Тайни не пояснюються, виходячи з певних етапів життя (народження, розвиток, смерть), але виходячи з нашого відродження і зростання у Христа. Є лише одне-єдине життя, єдиний ритм життя і смерті Христа і наше відродження в ньому.

Згідно отців, пояснення чотирьох рівнів літургії є представлена у Єв 13, 11-14:

1.11. Приготування - поза табором – історія (антична Пасха)

2.12. Пояснення: Ісус помирає поза мурами – значення: Пасха Ісуса

3.13. Ми: виходьмо отже також і ми… - пережита нами: наша Пасха

4.14. Есхатологія: не маємо тут постійного місця …- Надія: обітниця майбутнього царства.

Оріген (ІІІ ст.) - «Трактат про Хрещення»: Християнське життя є реалізацією життя Ісуса Христа у нас. Його метод був пристосований в 4 ст. для приготування неофітів. Оріген описує літургію як реальність нашого життя: досконала людина покликана завжди жити в Господньому дні. Для неї кожен день є Пасха, П’ятдесятниця…

Св. Августин є першим, хто систематично говорив про літургію та свята. Він розрізняє сакраментальне служіння, в якому здійснюється Пасхальне таїнство, від богослужіння, в якому славиться поминання події життя Ісуса Христа та інше. Св. отці застосовують слово Таїнство лише для пасхальної події.

Св. Лев Великий (папа від 440-461) пов’язує слово Таїнство зі всіма подіями Ісуса, тому що всі вони є виразами єдиного Пасхального таїнства; від самого початку життя Ісуса Христа було ознаменовано терпінням. Слово, яке він вживає найбільше, є «Hodie»: сьогодні народився, сьогодні стається спасіння. Не лише Пасхальне таїнство є сакраментом та розпочинається спасіння, але саме життя Ісуса є спасоносне. Свято не є лише анамнезом минулого, але присутність спасительного діяння Христа. Літургійний рік є проголошенням та богослужінням життя Ісуса сьогодні, а саме: освячення та христифікація людини. Лк 4, 16-21: рік благодаті є літургійним роком та є завжди «сьогодні».