Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Використання табличного процесору Microsoft Excel для проведення обчислень






 

Мета: Формування умінь проведення обчислень у середовищі Excel з використанням формул і вбудованих стандартних функцій.

 

Питання для вивчення

 

1. Функції Excel. Використання майстра функцій.

2. Використання функцій СУММ, СРЗНАЧ, ЕСЛИ.

3. Копіювання формул. Спеціальна вставка.

 

          Короткі теоретичні відомості  
  Адреса комірки   За допомогою формул можна додавати, множити і  
     
      Числова константа   порівнювати дані, а також об'єднувати значення. Формули  
         
        Вбудована функція   можуть містити константи, адреси комірок або їх імена,  
            вбудовані функції та знаки операцій. Формули можуть  
=(B4+25)/СУММ(D5: F5)    
        Діапазон комірок посилатися на комірки поточного листа, листів тієї самої  
        книги або інших книг. У запропонованому прикладі (рис.  
        Оператор ділення    
          20.1) до значення комірки B4 додається число 25.  
           
    Оператор додавання   Отриманий результат ділиться на суму значень з комірок D5,  
       
      Рис. 20.1   E5 і F5.  

Функції Excel

 

У Microsoft Excel міститься набір стандартних функцій. Функції використовуються для простих або складних обчислень. Кожна функція має своє унікальне ім’я та при зверненні до функції після її імені в круглих дужках указується список аргументів, відокремлених між собою крапкою з комою або комою.

Список аргументів може складатися з чисел, тексту, логічних величин (наприклад ИСТИНА або ЛОЖЬ), масивів, значень помилок (наприклад #Н/Д) або адрес комірок. Необхідно стежити за відповідністю типів аргументів. Крім того, аргументи можуть бути як константами, так і формулами. Ці формули, у свою чергу, можуть містити інші функції.

Уведення формули з використанням майстра функцій

1. Установити курсор на комірку, в якій слід увести формулу.

2. Для введення функції слід виконати команду Вставка→ Функция.

3. У вікні, що відкриється (рис. 20.2), маємо можливість вибрати категорію та потрібну функцію і натиснути Ок.

 

Рис. 20.2

 

4. Після цього у вас на екрані з’явиться панель формул (рис. 20.3). Її вигляд залежить від функції яку ви вводите.


 

Клацніть на ім’я функції щоб добавити її в рядок формул або натисніть випадаючий список для вибору іншої функції

 

Формула, яка редагується

 

Результат обчислення формули Результат обчислення функції

Рис. 20.3

 

5. З допомогою Панелі формул увести всі аргументи функції та натиснути Готово або Enter, для завершення введення.

 

У наведеному прикладі (рис. 20.3) за допомогою панелі формул редагується вкладена функція СУММ. Діапазон F1: I1 є єдиним аргументом функції і відображається в полі введення Число1. Праворуч від поля введення відображаються значення всіх комірок діапазону.Результат функції СУММ (175) відображається під списком аргументів. Результат всієї формули відображається в нижній частині вікна; оскільки значення комірки А2 менше ніж 560, результат формули число 333.

Панель формул полегшує введення функцій при створенні формул.При введенні функціїу формулу панель формул відображає ім'я функції, всі її аргументи, опис функції і кожного аргументу, поточний результат функції і всієї формули. Для відображення панелі формул

 

натисніть кнопку Изменить формулу в рядку формул.

В кінці кожного поля для введення аргументів є кнопка . При її натисненні панель формул згорнеться в рядок (рис. 20.4), де зручно вказати аргумент виділяючи потрібну комірку або діапазон мишкою.

Рис. 20.4

 

Щоб повернути нормальний вид панелі формул потрібно натиснути кнопку або клавішу Enter.

 

Панель формул можна використовувати для зміни функцій у формулах. Для цього слід

 

виділити комірку, що містить формулу, а потім натиснути кнопку Изменить формулу для відображення панелі формул. На панелі буде відображена перша функція формули і всі її аргументи. Можна змінити будь-яку функцію формули, обравши її в рядку формул.

 

Вкладені функції

 

Функції можуть використовуватися як аргументи в інших функціях. Наприклад, наступна формула використовує вкладену функцію СРЗНАЧ для порівняння її значення із значенням 50.


 

Вкладена функція

=ЕСЛИ(СРЗНАЧ(A1: A12)< 50; 5%; 10%)

 

У формулах можна використовувати до семи рівнів вкладення функцій. Щоб використовувати “функцію Б” як аргумент “функції А” потрібно:

1. увести “функцію А”;

2. коли курсор знаходиться в місці вставки в рядку формул потрібно натиснути кнопку випадаючого списку, розташовану праворуч від поля Функції і вибрати ім’я «функції Б»;

 

3. ввести її аргументи, потім ввести аргументи «функції А», якщо такі є.

 

Використання функцій СУММ, СРЗНАЧ, ЕСЛИ.

 

Функція СУММ

 

Підсумовує всі числа в інтервалі комірок. Запис: СУММ (число1; число2;...)

 

Число1, число2… – від 1 до 30 аргументів, для яких потрібно визначити підсумок або суму. Аргументом може бути константа, адреса комірки, діапазон комірок, вбудована функція.

 

Наприклад: =СУММ(А1: В5; С6) – до суми чисел з діапазону А1: В5 додається число С5.

 

Функція СРЗНАЧ

 

Повертає середнє (арифметичне) своїх аргументів.

Запис: СРЗНАЧ (число1; число2;...)

Число1, число2,... – це від 1 до 30 аргументів, для яких обчислюється середнє. Аргументом може бути константа, адреса комірки, діапазон комірок, вбудована функція.

Наприклад: =СРЗНАЧ(А1: В5; С6) – повертає середнє значення чисел з діапазону А1: В5 та комірки С6.

 

Функція ЕСЛИ

 

Повертає одне значення, якщо задана умова при обчисленні дає значення ИСТИНА, і інше значення, якщо ЛОЖЬ. Функція ЕСЛИ використовується при перевірці умов для значень і формул.

 

Запис:

ЕСЛИ (лог_выражение; значение_если_истина; значение_если_ложь)

Лог_выражение –це будь-яке значення або вираз, що приймає значення ИСТИНА абоЛОЖЬ.

Значение_если_истина –це значення, яке повертається, якщо лог_выражение дорівнюєИСТИНА. Значение_если_истина може бути формулою.

Значение_если_ложь –це значення, яке повертається, якщо лог_выражение дорівнюєЛОЖЬ. Значение_если_ложь може бути формулою.

Наприклад:

=ЕСЛИ(А10< 50000; " в межах бюджету"; " бюджет перевищено")

Якщо значення комірки А10 менше 50000 (умова виконується – ИСТИНА) виводимо значення " в межах бюджету"; інакше А10 більше або дорівнює 50000 (умова не виконується – ЛОЖЬ) " бюджет перевищено"

При потребі обчислити більш складні умови до 7 функцій ЕСЛИ можуть бути вкладені одна в одну як значення аргументів значение_если_истина і значение_если_ложь.

 

У Microsoft Excel є додаткові функції, які можна застосовувати для аналізу даних з використанням умов. Наприклад, для обчислення кількості появ текстового рядка або числа в діапазоні комірок використовують функцію СЧЕТЕСЛИ. Для обчислення суми значень, що потрапляють в інтервал, заданий текстовим рядком або числами, використовують функцію СУММАЕСЛИ.

 

Контрольні запитання.

 

 

1. Для чого призначені вбудовані функції Excel?

2. Як ввести формулу з допомогою майстра функцій?

3. Панель формул та призначення її елементів.

4. Які функції називають вкладеними?

5. Опишіть призначення функції СУММ на власному прикладі.

6. Опишіть призначення функції СРЗНАЧ на власному прикладі.

7. Опишіть призначення функції ЕСЛИ на власному прикладі.


Графічне подання даних у середовищі Microsoft Excel

 

Мета: Формування вмінь використання засобів ділової графіки для побудови і форматування діаграм у середовищі Excel

 

Питання для вивчення

 

1. Типи та види діаграм.

2. Використання майстра діаграм.

3. Форматування діаграм.

4. Попередній перегляд та друк книг Excel.

 

Короткі теоретичні відомості.

 

Діаграма –це подання даних таблиці в графічному вигляді, що використовується дляаналізу та порівняння даних. На діаграмі числові дані комірок зображуються у вигляді точок, ліній, смуг, стовпчиків, секторів тощо. Групи елементів даних, що відображають уміст комірок одного рядка або стовпця на робочому аркуші, складають ряд даних.

 

Типи та види діаграм

 

В Excel використовується 14 стандартних типів діаграм, кожен з них містить від трьох до семи видів. Найпоширенішими типами є:

- гистограмма –дані подаються у вигляді вертикальних стовбців, кожен ряд данихпоказується своїм кольором;

- линейчатая –аналогічна до гісторами, але має горизонтальні стовпці;

- график –дані подаються у вигляді звичайного графіку;

- круговая –показує вклад кожного значення в загальну суму, дані подаються у виглядірізнокольорових секторів. Може подавати лише один ряд даних;

- кольцевая –аналогічна до кругової але має отвір в центрі діаграми і може показуватибільше ніж один ряд;

- лепестковая –кожній категорії відводиться промінь, на якому відкладаютьсязначення. Значення кожного з рядів з’єднуються кольоровою лінією;

- пузырьковая –подає набір даних із трьох значень.Третє значення показуєтьсярозміром бульбашки.

Гістограма та лінійна гістограма мають такі види:

- обычная –дані подаються у вигляді рядом розташованих стовпчиків;

- с накоплением –значення різних рядів надбудовуються одне на одне, таким чиномотримуємо не тільки значення окремих котегорій, а й їх суму (накопичення);

- нормированная –дані подаються як і в діаграмі з накопиченням, але всі стовпцімають однакову висоту (100 %), а значення показуютья в процентному відношенні до загальної суми.

До найбільш поширених видів належать також різні об’ємні види діаграм, графіки з різними маркерами, розрізані кругові та кільцеві діаграми.

 

Використання майстра діаграм

 

Для створення діаграм у Microsoft Excel використовується майстер: команда Вставка→ Диаграмма. Майстер діаграм містить чотири кроки.На першому потрібно вказатитип та вид діаграми (рис. 21.1).

 

 

Рис. 21.1


Після натиснення кнопки Далее відкривається вікно Исходныеданные (Рис. 21.2):

 

Рис. 21.2

 

У цьому вікні потрібно перейти на закладку Ряд; за допомогою кнопки Удалить видалити всі ряди, які створені автоматично; за допомогою кнопки Добавить, добавити потрібну кількість рядів. Для кожного ряду потрібно вказати ім’я ряду та діапазон комірок, який містить значення ряду, а також для всіх рядів указати діапазон комірок, який містить підписи вісі Х або підписи категорій.

 

Після натиснення кнопки Далее відкриється вікно Параметры диаграммы. Для кожного з типів діаграм це вікно буде мати свій вигляд. Так, наприклад, для звичайної, стовпчиковоїдіаграми воно міститиме такі закладки (рис 21.3):

 

Рис. 21.3

 

- заголовки –дає змогу вказати назву діаграми, підписи вісі Х та У;

 

- оси –дає змогу вказати тип вісі Х а також вказати відображати чи ні певну вісь надіаграмі;

- линии сетки –дає змогу встановити параметри відображення ліній сітки для вісей Х таУ;

- легенда –встановлює параметри розміщення легенди діаграми;

- подписи даных –дає змогу встановити підписи даних діаграми;

- таблица данных –вмикає чи вимикає таблицю даних;

На четвертому кроці майстра діаграм необхідно вибрати місце, де розмістити створену діаграму (Рис 21.4).

 

Рис. 21.4

 

Форматування діаграм

 

Для форматування діаграми призначене меню Диаграмма (доступне лише при виділеній діаграмі). Перші чотири пункти меню повторюють чотири кроки майстра діаграм. Для форматування певного елемента діаграми рекомендується використовувати контекстне меню або команди меню Формат→ Область построения (Линий сетки, Заголовка диаграммы,

Подписей данных, Точки данных і т.д.).У вікні формат найчастіше змінюється розмір таположення об’єкта, шрифт, колір, заливка та інші параметри.

 

Попередній перегляд та друк книг Excel

 

Для попереднього перегляду призначена команда Файл→ Предварительный просмотр

 

або однойменна кнопка стандартної панелі інструментів .

 

Для роздрукування даних потрібно виконати команду Файл→ Печать. Відкриється вікно Печать (рис. 21.5)в якому можна вибрати принтер, вказати кількість копій та діапазонсторінок, що друкуватимуться.

 

 

Рис. 21.5

 

Контрольні запитання.

 

1. Назвіть основні типи діаграм та їх призначення.

2. Які найбільш поширені види діаграм ви знаєте?

3. Як побудувати діаграму за допомогою майстра?

4. Як відформатувати елементи діаграми?

5. Які параметри можна встановити при роздрукуванні книги?

 

 


Система управління базами даних Microsoft Access. Створення та редагування таблиць

 

Мета: формування умінь використання системи управління базами даних для створення та редагування таблиць.

 

Питання для вивчення

 

1. Архітектура MS Access.

2. Типи та властивості полів таблиці.

3. Створення таблиць бази даних.

4. Створення ключового поля.

5. Міжтабличні зв’язки.

6. Уведення та редагування даних у таблиці.

7. Сортування та пошук даних у таблицях.

 

Теоретичні відомості

 

Архітектура MS Access

 

Система управління базою даних (СУБД) Microsoft Access належить до так званих об’єктно-орієнтованих систем. Під об’єктами у Access розуміють все, що має ім’я. Множину об’єктів Access складають таблиці, запити, форми, звіти, макроси і модулі. Ці об’єкти визначаться користувачем, а їх сукупність складає базу даних. Всі об’єкти взаємопов’язані, причому таблиці знаходяться в основі всіх зв’язків. На цій основі, як правило, будуються всі інші об’єкти (але взагалі кажучи це не обов’язково). Це пояснюється, перш за все, тим, що саме в таблицях зберігаються дані, які вже надалі обробляються формами, запитами тощо. Таким чином, таблиці призначені для зберігання даних. Таблиці можуть бути пов’язані між собою, що дає змогу представити інформацію як багатовимірну. Запит призначений для вибірки необхідних даних з таблиць. За допомогою запитів можна також модифікувати дані або створювати інші таблиці. Форми призначаються для перегляду, введення та редагування даних таблиць, а також надають користувачу засоби керування програмами, які використовують базу даних. Форми, як правило, використовуються для того, щоб забезпечити необхідний зовнішній вигляд документа, дані якого вводяться у таблицю. Звіти призначаються для перегляду та друку кінцевих даних. Звіти можуть бути включені до документів інших програм. Макроси та модулі призначені для обробки подій. Терміном подія у Access називають зміну стану об’єкта. Так, подія – це відкриття того чи іншого об’єкта, його закриття, зміна стану самого об’єкта. Наприклад, для таблиць – це введення запису, видалення запису тощо. Для визначення макросів та модулів необхідні знання з теорії програмування та вміння програмувати в системі програмування Visual Basic for Applications (VBA), яка вбудована у Access. Всі наведені вище об’єкти можуть бути визначені у Access як вручну, так і за допомогою так званих майстрів, які допомагають користувачеві за декілька кроків діалогу створити необхідне. Майстри – це один з найпотужніших засобів Access, якими слід користуватись на перших кроках опанування даної СУБД, або в інших «нештатних» ситуаціях.

 

Типи та властивості полів таблиці

У системі Access, як і в інших системах управління базами даних реляційного типу, рядок таблиці ототожнюється з терміном «запис», а колонка – з терміном «поле». Кожне поле має ім’я, тип і властивості. При створенні структури таблиці обов’язково вказують імена і типи полів. Властивості полів можуть прийматися за замовчуванням. Одне або кілька полів необхідно визначити як ключеві.

В Access використовують такі типи полів:

1. Текстове поле. У текстовому полі можуть записуватись літери, цифри та інші символи.Текстові поля мають певні властивості:

Размер поля. Він має межі від1до255символів.

Формат поля. За допомогою спеціальних символів можна задавати вигляд та розмір рядків, що вводяться. Для того, щоб задати формат текстових полів, використовують такі кодові символи: @ - текстовий символ або пропуск; & – текстовий символ; < - перетворення символів у нижній регістр; > – перетворення символів у верхній регістр.

Маска ввода. За допомогою спеціальних символів можна визначити тип символу(літера, цифра, пропуск та ін.) у кожній позиції введення. У шаблоні введення можуть використовуватись такі кодові символи: 0 – цифра від 0 до 9; 9 – цифра чи пропуск; # – цифра, пропуск, плюс або мінус; L – буква від А до Z чи від А до Я;? - буква; А – буква або цифра; а – буква або цифра; & –будь-який символ або пропуск; С – довільний символ;.,:; -/ - роздільники, які зберігають свій вигляд у рядку даних; < – перетворення символів у нижній регістр; > – перетворення символів у верхній регістр;! – маска має заповнюватися справа наліво; \ – введення наступного після зворотної похилої лінії символу як символьної константи.

Подпись. По суті це друге ім’я поля.Воно задається нечасто і використовується у формах тазвітах замість імені поля.

Значение по умолчанию. Дає змогу автоматично вставляти рядки, які часто повторюються, вусі новостворені поля.

Условие на значение. Дає змогу створювати фільтр, який забезпечує введення у дане полетільки тих значень, які відповідають заданій умові.

Обязательное поле. Набуває тільки двох значень: «так»або«ні». «Так»означає, що у данеполе обов’язково мають бути введені дані, які відповідають раніше визначеним властивостям.

Пустые строки. Набувають двох значень: «так»або«ні». «Так»означає, що порожні рядкидозволені.

Индексированнoе поле. Набуває двох значень: «так»або«ні». «Так»означає, що полеіндексоване.

 

Зазначимо, що на початку вивчення та конструювання баз даних звичайно використовують тільки властивість «розмір поля». Інші властивості, як правило, приймаються за замовчуванням. Вони використовуються після набуття деякого досвіду роботи з базами даних.

 

2. Числове поле. У числове поле можуть записуватись цілі числа і числа з плаваючою крапкою. Аналіз властивостей числового поля показує, що вони багато в чому збігаються з переліком властивостей текстового поля.

Властивість Размер поля може набувати таких значень:

Байт -цілі числа у межах від0до255.

Целое -цілі числа від- 32 768до32 767.

Длинное целое -цілі числа від-2 147 483 648до2 147 483 647.

С плавающей точкой (4 байт) -числа у межах від-3.402823Е38до3.402823Е38.

С плавающей точкой (8 байт) -числа у межах від- 1.79769313486Е308до1.79769313486Е308.

Кодрепликации –глобально унікальний ідентифікатор(GUID)довжиною16байт.

 

3. Поле Дата/время. Це поле використовують для запису дат та часу. Багато із властивостей цього поля такі самі, як і текстового поля.

Властивість Формат поля може набувати таких значень:

Полный формат даты (наприклад, 12.05.97 15: 20: 21).

Длинный формат даты (наприклад, 13серпня1997 p.).

Средний формат даты (наприклад, 13серп. 97 p.).

Короткий формат даты (наприклад, 13.08.97).

Длинный формат времени (наприклад, 15: 20: 21).

Средний формат времени (наприклад, 03: 21РМ).

Короткий формат времени (наприклад, 15: 20).

 

Якщо властивість Формат поля обирається за замовченням, то у різні записи цього поля можна вводити різну інформацію. Наприклад, в один запис цього поля може бути записано дату втакому вигляді 02/03/97, а в інший запис поля – у такому вигляді 02-03-97.

4. Логічне поле. У логічному полі може записуватись одне з таких двох значень: «так»або«ні», «хибне» чи «істинне». Логічні поля можуть використовуватися з різною метою. Але найчастіше їх використовують в анкетних даних, де є тільки дві можливі відповіді.

5. Поле типу«Счетчик». Використовують як лічильник записів, його також часто використовують як ключове поле.

6. Поле типу Меmо. Це довге поле.У ньому може вміщуватися текст або комбінаціятексту та чисел, яка містить 64000 символів.

7. Поле об’єкту OLE. Це поле вміщує безпосередньо не дані про об’єкт, а посилання наім’я об’єкта. Як ім’я об’єкта може бути ім’я додатку, наприклад електронна таблиця Excel, редактор Word, засобами яких можуть бути створені об’єкти для впровадження їх у таблицю Access. Крім того, об’єктами можуть бути малюнки, звукозаписи та інші дані у двійковому форматі.

Процес визначення таблиці починається на стадії її проектування. Саме на цій стадії розробник бази даних має зробити аналіз інформації, яку необхідно обробляти. Для визначеності розглянемо інформацію про бібліотеку, яка складається з відомостей про книги та читачів. Ці відомості в реляційних СУБД необхідно представити сукупністю двовимірних таблиць. Нехай, база даних називається Бібліотека та складається з трьох таблиць: Книги, Читачі та Облік виданих книг. Визначимо таблицю Книги, в якій розміщуються дані прокниги: інвентарний номер; автор; назва; місто видання; видавництво; рік видання; кількість сторінок. Це майбутні поля таблиці. Визначимо тепер назву, тип даних цих полів та зведемо все до таблиць:

 

Таблиця 1

Поля таблиці Книги

    Назва поля     Тип даних    
  1 (ключ) Інвентарний номер     Числовой    
      Автор     Текстовый    
      Назва     Текстовый    
      Місто видання     Текстовый    
      Видавництво     Текстовый    
      Рік видання     Числовой    
      Кількість сторінок     Числовой    
                  Таблиця 2
      Поля таблиці Читачі
    Назва поля     Тип даних    
  1 (ключ) Індивідуальний номер Числовой    
      читача            
      Прізвище     Текстовый    
      Ім’я     Текстовый    
      По-батькові     Текстовый    
      Дата народження     Дата\время    
      Домашня адреса     Текстовый    
      Домашній телефон     Числовой    
      Місце працевлаштування Текстовый    
                  Таблиця 3
      Поля таблиці Облік виданих книг
Назва поля       Тип даних  
1 (ключ) Індивідуальний номер читача   Числовой  
2 (ключ) Інвентарний номер       Числовой  
    Дата видачі книги       Дата\время  
    Дата повернення книги       Дата\время  
    Примітка про повернення   Текстовий  

 

 

Рис. 22.1

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.