І танкових підрозділів

Підвищення вогневих можливостей підрозділів у вогневому бою може досягатись за рахунок вибору або створення сприятли­вих умов, що мають на них вплив. Зрозуміло, що завжди кращим буде той спосіб бойового застосування підрозділу, коли навіть за однакових вогневих можливостей підрозділ зазнає у бою мен­ших власних втрат.

Як уже було з‘ясовано вище, істотну роль у вогневому протиборстві відіграє ефективність вогневого засобу у боротьбі з ціллю за певних умов. Коефіцієнт вогневої ефективності значною мірою впливає на співвідношення втрат, а його величи­на залежить як від внутрішніх властивостей озброєння танка /БМП/, так і від способу ведення вогневого бою з цілями.

Вогнева могутність танків, БМП та інших вогневих засобів виз­начається не тільки складом комплексу озброєння, а також його технічним станом; якістю підготовки до стрільби, навичками екіпажів у стрільбі. Вони є безпосереднім результатом діяль­ності командирів та особового складу підрозділів у перебігу бойової підготовки.

Коефіцієнт вогневої ефективності навіть у межах одного виду бою не має одного значення і є функцією відстані вогневого бою та способу стрільби. У наступальному бою Ке вог­невих засобів у боротьбі з цілям, що обороняються, як правило, менше одиниці і збільшується на менших відстанях. Зрозуміло, що вогневі засобі під час атаки повинні вступати у вогневе протиборство не далі відстані, на якій Ке сягає прийнят­них значень. Для сучасних танків, що атакують, такою відстанню у боротьбі з окопаними танками противника, як показують розрахунки, є 800-1000 м. До виходу на такі рубежі необхідно створювати на полі бою такі умови, за яких противник не може спостерігати та вести ефективний вогонь по наших вогневих за­собах. Вони створюються під час артилерійської підготовки ата­ки, своєчасним застосуванням димових завіс, вмілим використанням місцевості тощо. У міру зменшення відстані початку вогневого бою зменшуються переваги того, хто обороняється, оскільки різниця у розмірах вогневих засобів та цілей на малих відстанях уже не відіграє необхідної ролі. Хоча для вогневих засобів у обо­роні більш вигідним є дальній вогневий бій, робити це не завжди доцільно, зважаючи на надмірні витрати боєприпасів для вирішення вогневої задачі та загрозу передчасного виявлен­ня противника вогневих позицій.

З огляду на те, що основні зусилля щодо підвищення захищеності бронеоб'єктів, спрямовані на забезпечення снарядостійкості їх лобових проекцій, більш ефективним є вогонь по цілях на таких курсових кутах, де проекція цілі має досить уразливих місць – борти, корма, верх. Стрільба в уразливі елементи цілі значно підвищує ймовірність її ураження відповідно Ке. Такі умови створюються за рахунок раціонального вибору місцевості для організації оборони, широкого застосування інженерних загороджень, мінно-вибухових полів перед фронтом оборони підрозділів, а також завдяки тісній вог­невій взаємодії вогневих засобів підрозділів з вогнем арти­лерії, ударами авіації. Наявність цих умов примушує против­ника зменшувати швидкість пересування та маневрувати, тим са­мим розширюючи ракурси обстрілу цілей, вогневими засобами підрозділу.

Одним із шляхів підвищення ефективності вогню танків (БМП) по броньованих цілях є випередження у виявленні їх та відкритті вогню, значення якого особливо зростає із зменшен­ням відстані вогневого бою і, як наслідок, зменшенням ви­трат, часу на вирішення вогневої задачі. Найбільша ефективність випереджувального вогню досягається на невеликих відстанях стрільби, коли поряд з підвищеною ймовірністю ураження цілі суттєвим впливовим фактором стає моральний вплив, через те, що вогонь відкривається зненацька. Цей фактор частіше всього використовується в діях вогневих засад. Однак, дальність від­криття випереджувального вогню не повинна бути надто малою, оскільки за значної чисельної переваги сторони, яка наступає, мо­же не вистачити часу на ураження необхідної кількості цілей та недопущення їх прориву через бойові порядки своїх підрозділів.

Якщо вогневий засіб випереджує ціль у виявленні та від­критті вогню, коефіцієнт вогневої ефективності збільшується, як це видно із формули:

де t_УВЗ - середній час випередження /час запізнення цілі з відкриттям вогню/.

Як правило, випереджувальний вогонь по танках та БМП, що наступають, відкривають на відстані ефективного вогню, де імовірність ураження цілі одним пострілом досить висока / W_Ц1 =0.5/, а час перебування противника в зоні вогню дозволяє кожному вогневому засобу обстріляти не менше трьох цілей.

Скорочення часу вирішення танком /БМП/ вогневої задачі, і, відповідно, підвищення його ефективності у боротьбі з цілями досягається:

─ зменшенням витрат часу на підготовку та здійснення пер­шого пострілу по цілі;

─ ураженням цілі з найменшими витратами боєприпасів;

─ підвищенням бойової скорострільності вогневих засобів.

Скорочення часу підготовки першого пострілу забезпе­чується за рахунок:

─ організації дійової розвідки шляхом раціонального розпо­ділу секторів та дальностей спостереження між вогневими засобами, членами екіпажу /десанту/;

─ швидкого та точного цілевказання навіднику-оператору від інших членів екіпажу /десанту, спостерігачів, командирів/;

─ удосконалення навичок екіпажів у діях з озброєнням бойових машин;

─ точного врахування умов стрільби та завчасного введення їх у відповідні пристрої /визначення поправок на відхилення умов від нормальних та введення у прицільні прилади/.

Скорочення витрат боєприпасів досягається за рахунок підвищення ймовірностей ураження цілі одним пострілом та обґрунтованого корегування вогню. За визначених сталих харак­теристик точності стрільби вогневих засобів та могутності боєприпасів більша ефективність вогню забезпечується обстрі­лом цілей у їх найбільш уразливих ракурсах відносно того, хто стріляє. Прийнятні ракурси створюються за рахунок вимушеного маневрування цілей в зоні обстрілу вогневими засобами, про­думаного вибору вогневих позицій та маневру вогневими засо­бами, тобто тактичними заходами, які передбачаються під час організації бою і реалізуються в бою. Вони повинні забезпечу­вати повне використання вогневих можливостей кожного вогнево­го засобу підрозділу.

Підвищення бойової скорострільності танка /БМП/ досяга­ється наступними заходами:

─ правильним вибором вогневої позиції /у обороні/, спосо­бу стрільби та місця у бойовому порядку /у наступі/ з урахуван­ням стану ґрунту та напряму вітру, що виключить тривале запи­лення або задимлення території, яка знаходиться в полі зору під час стрільб із ходу. Вогневі позиції слід обладнувати та­кож з урахуванням впливу пило-димових завад, застосовуючи дернування або поливання ґрунту у зоні розміщення дульного зрі­зу гармати;

─ раціональним завантаженням боєкомплекту гармат танків, що оснащені механізмами /автоматами/ заряджання;

─ вправними діями екіпажів з озброєнням бойових машин, в тому числі в аварійних режимах.

Підвищення вогневої ефективності танків /БМП/ можливо також за рахунок заходів, які утруднюють противнику вирішен­ня вогневої задачі, збільшуючи витрати часу М(t)_Ц. Найбільш поширеними серед них є наступні заходи:

─ використання інженерних споруд /окопів/, будівель, рос­линних масок та захисних властивостей місцевості для зменшення уразливості своїх вогневих засобів від вогню противника;

─ придушення протитанкових засобів (особливо наземних ПТКР) вогнем артилерії, авіації, танків, БМП, стрілецької зброї;

─ поставлення осліплюючих та маскуючих димових завіс;

─ маневрування своїми вогневими засобами на полі бою (зміна швидкостей та напрямків руху) з метою виходу з-під траєкторій снарядів і ракет противника.

Суттєвий вплив на можливості підрозділу має чисельне співвідношення вогневих засобів і цілей, яке безпосередньо визначає співвідношення їх втрат у взаємному вогневому бою. Як було з‘ясовано вище, нестача якості (ефективності) зразків озброєння може компенсуватись їх чисельною перевагою. Зважаючи на невеликі значення коефіцієнтів вогневої ефективності вогневих засобів у наступі / Ке < 1/, створюється їх істотна загально чисельна перевага, яка ще більше підсилюється на ділянках прориву, що скорочує термін вогневого контакту і знищення противника при менших власних втратах.

В оборонному бою підрозділ виконує бойові завдання за умов чисельної переваги збоку противника, і основні тактич­ні заходи повинні спрямовуватись на маневрування засобами та вогнем підрозділів з метою бодай тимчасового позбавлення про­тивника цієї переваги і послідовного вирішення окремих бойо­вих епізодів та завдання в цілому. Успішне вирішення завдання у бойових епізодах потребує локалізації дій на окремих ділянках, бойового порядку з широким застосуванням відповідних заходів - інженерних загороджень, дистанційного мінування, димо­вих завіс, маневрових груп і та ін.

Зменшення чисельної переваги противника, який наступає, досягається також за рахунок збільшення його попередніх втрат від усіх наявних засобів ураження під час висування та розгор­тання та від випереджувального вогню вогневих засобів під­розділу.

Збільшення кількості випереджувальних пострілів досягається:

─ шляхом широкого застосування вогневих засад із завчас­ною підготовкою /вибором/ вогневих позицій та маршрутів пе­ресування засад;

─ удосконаленням інженерного обладнання вогневих позицій з декількома стрільбовими майданчиками, які з‘єднуються закритими від спостереження ходами сполучення;

─ розміщенням основної, запасної, тимчасової вогневих по­зицій для танків /БМП/ з прихованими маршрутам пересування;

─ організацією спостереження у підрозділах та ефективни­ми діями підрозділів розвідки;

─ шляхом удосконалення засобів та заходів з управління вогнем підрозділів.