Протокол.

м.Персто-Слободів, вул. Пл-ва 65А. " 03" Вересня 2012.

(місце складання)

Огляд ропочато о 10г 08хв

Огляд закінчено о 11г 00хв

Місце події оглядає слідчий Слідчого Комітету при Прокуратурі, - Бла, бла, бла, - зараз це Любомира зовсім не цікавило.

Перед початком огляду особам, які беруть участь у огляді, роз'яснені їх права, відповідальність, а також порядок огляду місця події.

Понятим, крім того, до початку огляду роз'яснені їх права, обов'язки і відповідальність, передбачені, - тут теж не дуже важливо.

Огляд виконувався в умовах світлого часу доби при природньому освітленні.

Оглядом встановлено:

Безпосереднім місцем події є місце розташоване за будинком що знаходиться за адресою: м.Персто-Слободів, вул. Пл-ва 65А.

На місці виявлений труп: чоловічої статі, 20-25 років, зріст - 180см, колір волосся - темний, коротка стрижка, спортивної статури, труп виявлений без одягу, зі східного боку будинку розташованого за адресою м.Персто-Слободів, вул. Пл-ва 65А, недалеко від північної частини будинку.

Огляд трупа:

Труп на дотик холодний, його температура при вимірі електротермометром в прямій кишці на момент огляду о 10г.30хв. рівна 15С.

Труп лежить на спині головою на північний схід, ногами на південний захід. Голова відкинута назад. Ліва рука лежить на грудях в області сонячного сплетіння, друга на шиї в області гортані. На тілі є безліч порізів: 4 в області шиї - 7-10см, 23 в області черевної порожнини - 9-12 см, 15 в ділянці грудей - 9-12см, на лівій руці 5 в області біцепса - 10-12см, 4 в області передпліччя - 9-12см, на правій руці 4 в області біцепса - 8-12см, 3 в області передпліччя - 9-12см, 4 на лівій нозі - 9-12см, 4 на правому плечі - 3-5см. На лівій кисті в області долоні є 2 глибоких колотих рани довжиною 1, 5-2 см а також декілька маленьких, неглибоких порізи довжиною в 2-10мм. Коло основи долоні, ближче до зап’ястка виявлені застряглі в плоті уламки зеленого скла.

Поряд з трупом з правого боку на відстані 2м виявлений одяг (ймовірно належавший вбитому), облитий маслянистою речовиною з сильним запахом (імовірно настоянка валеріани) - джинси марки «Jeans-able» чорні, сорочка з довгими рукавами сіра в білу, тонку смужку, розпорота в області плечей, рук, спини, деякі гудзики відсутні, багато відірвано, шкарпетки чорні, кросівки марки «CMN-sports» шкіряні, білі.

У кишені джинсів марки «Jeans-able» виявлено водійське посвідчення червоного кольору, видане на ім'я Сольца Євгена Аркадійовича 1988г народження, - Бла, бла. Далі тут теж не важливо.

У момент прибуття, біля трупа також було виявлено 12 котів. Слідів від взуття не виявлено.

Відстань від найближчої стіни будинку -2, 5м, від проїжджої частини -17м, від повороту на вул. Мох-ка - 8м.

Вилучені відбитки пальців на водійському посвідченні за допомогою дактилоскопічного порошку; з кросівок.

Об'єкт№1 -(сорочка) упакований в поліетиленовий мішок №1;

Об'єкт №2 -(джинси фірми «Jeans-able») упакований в поліетиленовий мішок №2;

Об'єкт №3 - (документ) упакований в поліетиленовий мішок № 3;

Об'єкт №4и5-(шкарпетки) упаковані в поліетиленовий мішок №4.

Об'єкти №6 та 7- (Кросівки фірми «СMN – sports» білі) упаковані в поліетиленовий мішок №5

Відбитки пальців з водійського посвідчення №8.

Відбитки пальців з кросівок №9

В ході огляду проводилося фотографування фотоапаратом марки… - далі вже не цікаво.

Любомир відкрив інший файл з інформацією, що відносився до цього ж трупа. Цим файлом виявилася світлина, на якій цей труп був зображений. Він лежав в тій самій позі, яка була описана в протоколі огляду місця події, і його тіло дійсно було покрите порізами (що Любомира не сильно здивувало, оскільки подібне він вже бачив), але ось що змусило його пильніше вдивитися в цю фотографію: обличчя вбитого було Любомиру дуже знайоме. Він точно звідкілясь цю людину знав, ось тільки згадати, звідкіля не міг. Він ще хвилин, напевно, п'ять вдивлявся в цю світлину, а потім проглянув й усі інші, де так само було зображено тіло, особливу увагу приділяючи його обличчю, але згадати де він міг раніше бачитися з цією людиною так і не зміг, тому він просто залишив світлини в спокої.

Він відкрив файл, стоячий на невизначеній, спонтанній черзі опісля попереду йшовших фотографій, і вже не вникаючи в ту офіційність, з якою був оформлений текст, що міститься в цьому файлі, став переглядати те, що він містив. Часу на нього він витратив не дуже багато і, закінчивши переглядати його, проглянув і інші файли, що відносилися все до того ж трупу чоловіка двадцяти-двадцяти п'яти років, з чорним, коротко стриженим волоссям, спортивною статурою і нестерпно знайомим обличчям.

У результаті в голові у нього склалася така картина:

Чоловік двадцяти - двадцяти п'яти років, білий, волосся - чорне, коротке. Покритий увесь порізами, смерть настала внаслідок колото-різаного поранення в область шиї, у вигляді чотирьох паралельних розрізів. По водійському посвідченню опізнаний як Сольц Євген Аркадійович.

Тіло було виявлене біля будинку що знаходиться за адресою: вул. Пл-ва шістдесят п'ять А. Виявив такий собі Павло Миколайович Борошко - двірник; опісля шести-восьми годин після моменту смерті.

Труп знайдено оголеним. Навколо нього було близько дванадцяти кішок.

Одяг убитого, облитий валеріанкою, було знайдено поруч, складений у купу.

У крові виявлена речовина С2 H5OH - етиловий спирт (алкоголь).

І нічого нового (Не враховуючи того, що йому було знайоме обличчя трупа). Усе, що Любомир дізнався, проглянувши ці файли, він знав і раніше. Усе було точнісінько як з дочкою Сергія Андрійовича. Труп - роздягнений, на ньому безліч порізів, смерть внаслідок перерізаної горлянки. Одяг складений поруч у купу, облитий валеріаною. І, ах так, поряд натовп котів, ошаленівших, збуджених, лагідних, п’яних через цю саму валеріанку, яку навмисно було розлито і яка привабила їх своїм запахом. Але вагомого нічого. Фотографії водійського посвідчення, незрозуміло чому, серед файлів по цьому трупу немає. Не вказано також і місце проживання вбитого, яке розслідувач справи сто відсотків повинен був дізнатися, заради того щоб хоч би з рідними поговорити. Немає навіть запису про те, чи приходив хто-небудь з рідних трупа в морг опізнати тіло (чи мало що?). Немає взагалі нічого, що може допомогти у пошуках вбивці.

І де, хай йому грець, він міг бачити раніше цього Сольца?! Звідки він міг його знати? Чому не виходить згадати? І чому немає записів ні про рідних, ні про місце його проживання? Це ж начебто важлива інформація. Але чому її немає? Можливо, Кирило видалив випадково? Може випадково перемістив в іншу теку? Чому інформації не вистачає? Де її шукати?

Любомир відчув, що поступово, мимоволі починає дратуватися, й одразу ж, узявши себе в руки, спробував заспокоїтися. Він зібрався з думками. Можливо, вийде знайти бракуючі частки цього пазлу під назвою: «Справа якогось такого собі, з дуже знайомим обличчям Сольца Євгенія Аркадійовича», в інших теках? Треба продовжити дивитись.

Він відкрив наступний файл і декілька хвилин переглядав його. Інформацію, яку той в собі містив, Любомир упізнав одразу ж. Це був протокол з місця події, де було знайдено дочку Сергія Андрійовича. По суті Любомир знав майже все, що міг знати розслідувач її вбивства, але про всяк випадок вирішив переглянути все ще раз, раптом щось проґавив.

Він переглянув фотографії з місця її вбивства (Вже ті які скопіював йому на флешку Кирило), продивився протокол огляду місця події, переглянув висновок судмедекспертів, деякі примітки; причому переглянув усе набагато уважніше, ніж коли переглядав фотографії з цього ж місця події, які він зробив сам, на свій телефон, учора.

Дівчина двадцати-двадцати п'яти років, біла, волосся світле, довге. Все тіло покрите порізами, смерть внаслідок колото-різаного поранення в область шиї, у вигляді чотирьох паралельних розрізів. Між великим і середнім пальцями лівої ноги були виявлені сліди від уколів шприцом. Пізніше опізнана батьком - Бальским Сергієм Андрійовичем, як Бальская Ірина Сергіївна.

Тіло було виявлене в підвалі недобудови за адресою: вул. Т-а двадцять три, через дві години після моменту смерті.

Вбита була оголена. Навколо її тіла на місці злочину було присутньо десять кішок.

Одяг убитої, облитий настоянкою валеріани, було знайдено поруч, складений у купу.

Слідів сексуального насильства і статевого втручання судмедекспертизою виявлено не було. У крові виявлена наркотична речовина – героїн, - ось що, у загальних рисах, виніс для себе Любомир.

Виявляється, статевого втручання не було. Тобто не було і зґвалтування, що означає - її убили з іншої причини. Але все одно легше від цього не стає, адже Любомир і так здогадувався, що навряд чи версія зі зґвалтуванням там мала місце. Переглядаючи файли про Сольца, він розумів, що найшвидше про зґвалтування тут і думати нічого. Щось підказувало йому, що не став би вбивця спочатку ґвалтувати Сольца, а потім, через деякий час, дочку Сергія Андрійовича. Занадто вже якось усе різнопрофільно виглядало. Проте, така версія могла бути реальною. Могло бути і так, що зґвалтованим міг виявитися і Сольц, правда, про це ні в одному зі скопійованих у Кирила файлів не згадувалося (що ще нічого не означало, адже там про багато речей, про які повинно було говоритися, і які могли бути дуже корисними в розслідуванні, не згадувалося теж). Могло бути так, що злочинець був не просто цим вбивцею в котячій масці, а на додаток ще й ґвалтівником-збоченцем, ось тільки висновок судмедекспертизи про відсутність статевого втручання у дочки Сергія Андрійовича цю версію робило куди менш можливою.

Та і біс з цією версією. Нехай вона якусь роль в упійманні злочинця і могла зіграти, але вже явно не зараз, адже жодного сліду, по якому можна було піти, щоб упіймати цього невідомого вбивцю-кота не було. Легше Любомиру від знання того, що дочку Сергія Андрійовича не було зґвалтовано, не стало ніяк. Жодної зачіпки він доки не мав, і далі в розслідуванні просуватися не міг. І що тепер робити?

Любомир вирішив проглянути файли про вбивство дочки Сергія Андрійовича ще раз. Він знову відкрив перший файл пов'язаний з дівчиною, і знову пробіг по ньому очима. Нового нічого. Тоді він відкрив другий і, закінчивши переглядати його, відкрив третій і так далі. Через деякий час його погляд зупинився ось на чому: Опізнана батьком - Бальским Сергієм Андрійовичем, як Бальская Ірина Сергіївна. Якось він не одразу загострив на цьому увагу. Не одразу якось в очі це кинулося. Але важливість цей запис все ж представляв. З неї виходило, що Сергій Андрійович все ж спромігся дізнатися, де знаходиться тіло його дочки й опізнати її. Ну і, слава богу! Хоч не полінувався. Тим паче ж, якщо врахувати, що вона значилася як безіменна, неопізнана, а це не один морг перевірити потрібно, перш ніж потрібне тіло знайти. Спохопився-таки! А пізно. Раніше потрібно було думати. І стежити за дочкою потрібно було. А то спершу не знає, де вона, з ким, хто її друзі, які інтереси у неї, а потім по моргах шукає її труп і опізнає його. Справжній, люблячий батько!

Любомир любив згадати його різким слівцем, а зараз через свій зростаючий роздратовано-збуджений стан робив це з новою силою.

Звичайно, Любомир знав Сергія Андрійовича давно, і бувало, що і тоді любив пальнути позаочі щось грубе в його бік, але це було достатньо рідко, оскільки тоді вони не так вже і часто бачилися, а ось особливо активно він почав про нього так відгукуватися зовсім нещодавно - кілька тижнів тому. Причому робив це достатньо регулярно, оскільки Сергій Андрійович мало чи не щодня надавав йому причини так різко відзиватися про себе.

Почалося все з того, коли Сергій Андрійович захотів знайти свою дочку, оскільки та вже місяць не з'являлася вдома. Місяць! Він спохопився аж через місяць! Не день, не декілька днів і навіть не тиждень, а місяць! Але все таки він спохопився і це означає, що він не безнадійний, але як справи йдуть насправді, Любомир дізнався пізніше, коли приступив до пошуку дівчини. Виявилось, що Сергій Андрійович взагалі про дочку майже нічого не знав. Не знав про її захоплення, про те які місця вона полюбляє відвідувати, не знав навіть хто її друзі, і як вона до них ставилася. І тут Любомир зрозумів, що вже добре, хоч би те, що Сергій Андрійович спохопився через місяць після її пропажі.

І як Любомир повинен був знайти її? Про неї він знав тільки те, що вона дівчина, дочка Сергія Андрійовича; знав її ім'я, як вона виглядає, і все. А ось як її шукати Любомир не знав зовсім, оскільки не мав навіть допустимого для її пошуків мінімуму інформації.

Він пробував оглянути її кімнату, але там він нічого не міг зрозуміти. Там було багато дорогих речей, але її батько не міг сказати навіть, чи купила вона їх сама чи хтось їх їй подарував.

Про світлини, що Любомир знайшов в її кімнаті Сергій Андрійович знав трохи більше ніж про речі, але все одно цього було мало. Вірніше знову ж таки зовсім нічого. Він міг розповісти хоч щось тільки про ті, що були зроблені давно, коли вона була маленькою, про більш ранні, а про сучасніші він не знав нічого. Не знав тих людей, що були зображені поряд з нею.

Любомир окрім усього іншого знайшов у неї в кімнаті в одній невеликій, довгастій коробочці шприц, столову ложку з укороченою ручкою і пакетик з героїном, але найшвидше Сергій Андрійович і про це не знав (Любомир вирішив, що краще йому поки що не говорити).

Єдине що Сергій Андрійович міг сказати про доньку, так це який у неї був автомобіль, оскільки сам його їй і купив, але як на зло, тим вечором, коли вона зникла, автомобіль вона свій не використовувала, а поїхала з кимось, на автомобілі, котрий цьому «комусь» і належав. Тільки ось хто був цей «хтось» Сергій Андрійович звичайно ж не знав також, тому Любомир уявлення як її знайти не мав абсолютно. Але Сергій Андрійович хотів, щоб вона була знайдена якнайскоріше, і постійно дошкуляв Любомиру телефонними дзвінками, іноді доводячи його до безумства. Щодня він надзвонював йому по кілька разів і ставив свої безглузді питання типу: «Ви ще не знайшли її?» або «А ви ще не знаєте як знайти її?». Але як Любомир повинен був знайти її, не маючи ніяких підказок корисних в її знаходженні? Він звичайний детектив, а не чарівник, щоб узяти і за один момент, помахом руки дістати дівчину нізвідки, і перенести прямо до неї додому.

Не маючи ніяких зачіпок знайти її було майже неможливо!

Але все таки один маленький шанс залишався. Можна було подати оголошення в газету про зниклу дівчину, (до чого не додумався Сергій Андрійович) і роздати її фото своїм друзям, знайомим, знайомим знайомих і друзям друзів. Але, щоб знайти її цим способом, потрібен був час. Причому часу потрібна була досить велика кількість - від декількох тижнів і до декількох місяців. А за цей час Сергій Андрійович довів би Любомира, напевно, аж до трьох нервових зривів, чого Любомиру ясне діло не хотілося зовсім. Але що можна було вдіяти? Довелося терпіти. І незрозуміло яким дивом, але Любомир зміг зберегти свої нерви в порядку.

Ось чому він останні декілька тижнів став так часто і активно і досить різко відзиватися про Сергія Андрійовича. І, напевно, будь-який інший став би з такою ж неприязню відноситися до нього.

Дівчину вдалося знайти тільки через два тижні, і-то Костик зробив це за чистою випадковістю. А ось якщо б його пес не зірвався і не побіг на ту недобудову? Чисте везіння і ніякої дедукції й тяжких роздумів. Просто повезло, що пес зірвався.

А найцікавіше, що дівчина-то увесь той місяць, що її не було і всі ті два тижні, коли Любомир чекав відгуку від кого-небудь, хто побачить її, і доки не знайшовся її труп, була жива і десь мешкала. А можливо і з кимось. Порозпитувати би її друзів, про те з ким, коли, де вона могла бути, але вже тут, на жаль, шансів було ще менше ніж з її пошуками, оскільки невідомо кого розпитувати - про них Любомиру взагалі нічого не було відомо. Можливо, на вбивцю можна було вийти без особливих проблем, запросто, але от халепа - з батька, мабуть, найголовнішого джерела інформації, завдяки якому і можна було б полегшити все розслідування в декілька разів, толку мало. І для чого він її народжував? Татко бісів.

Любомир роздратовано, знервовано, але стримано сіпнувся, і щоб припинити заводитися, позакривав файли, що відносилися до дочки Сергія Андрійовича, і відкрив інший, що відноситься вже до іншого трупа.

Протокол огляду місця події. (№1)