Стіхийні лиха гідрологічного характеру

Ці явища природи поділяються на такі лиха, що викликаються:

· високим рівнем води - повені, при яких відбувається затоплення понижених частин міст та інших населених пунктів, посівів сільськогосподарських культур, ушкодження промислових і транспортних об'єктів;

· низьким рівнем води, коли порушуються судоходство, водопостачання міст і сільськогосподарських і народногосподарських об’єктів, зрошувальних систем.

· раннім льодоставом і появою льоду на судоходних водоймищах;

Повені

Стихійні явища, якими є повені або катастрофічні затоплення водою населених пунктів на великих територіях, визначають особливості тактики діяльності охорони здоров'я і використан­ня медичних сил і засобів. У даному випадку особливе значен­ня мають насамперед масштаби території затоплення і той факт, що велика кількість населення залишається без притул­ку, питної води, продуктів харчування; люди піддаються впли­ву холодної води, вітру й інших метеорологічних чинників.

Повені - це тимчасове затоплення водою місцевості, що прилягає до річки, озера або водосховища місцевості, що спричиняє матеріальні збитки, наносить збитки здоров’ю населення або призводить до загибелі людей. Якщо затоплення не супроводжуєтся збитками, це є розлив річки, озера, водосховища.

За даними ООН, вони складають 40% усіх природних катастроф. В Україні повені є найпоширенішими стихійними лихами. По повторюваності, площі, розповсюдженню і сумарному средньому річному матеріальному збитку вони посідають перше місце серед стіхийних лих. По кількості людських жертв і матеріальному збитку повні посідають друге місце після землетрусів. Ні нині, ні в найближчому майбутньому попередити їх повністю не є можливим. Повені можливо лише послабити або локалізувати.

Так, потужна тривала злива в січні 1982 р. спричинила у Перуанських Андах зсуви, через які загинуло 5000 людей. У Бангладеш 1975 р. під час повені загинуло 30 тис. людей. У середньому за рік у світі відбувається до 30 повеней, при цьо­му загиблих близько 6000 осіб, поранених - 15 000, потерпілих - близько 30 млн, безпритульних - близько 3, 5 млн.

По метеорологічним умовам всі області України різні. Однак повені відбуваються практично щорічно то в одному, то в іншому районі. Збитки нараховуються величезними цифрами. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних регіонах нашої країни.

Класифікація повеней:

В залежності від причин виникнення повені поділяють на групи:

1. Повені, що пов’язані з максимальним стоком весняного танення снігу. Вони відмічаються значним і досить тривалим підйомом рівня води в ріках і мають назву „повідь”.

2. Повені, що формуються інтенсивними дощами. Вони характеризуються порівняно короткочасним підйомом рівня води і називаються паводками.

3. Повені, що викликані в основному великим опором, який водний потік зустрічає в ріках. Відбувається таке, в більшості випадків, на початку і в кінці зими при заторах і зажорах льоду.

4. Повені, що утворюються вітровими нагонами води на великих озерах, водоймищах, а також в морських устях рік. Часто охоплюють значні території і тривають від десятків годин до декількох діб. Основними факторами, що впливають на рівень підйому води нагонного характеру в крупних водоймищах (озерах, водосховищах), є швидкість і напрямок вітру, довжина розгону вітру над водоймищем та його конфігурація.

5. Гідродинамічні аварії, в їх числі: прориви гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням хвилі прориву і катастрофічних затоплень; прориви гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного паводку.

Залежно від масштабу повені можуть бути:

· Низькі – спостерігаються з інтервалом 5-10 років на рівнинних річках, характеризуються порівняно невеликою площею затоплення, завдають невеликої шкоди, а також не призводять до людських жертв;

· Високі – спостерігаються з інтервалом 20-25 років, супроводжуються значним підйомом води, затопленням великих територій, наносять відчутну шкоду. Такі повені вже несуть загрозу життю і здоров’ю людей;

· Видатн і – спостерігаються з інтервалом 50-100 років, супроводжуються затопленням цілих річкових басейнів і населених пунктів. При цьому з’являється реальна загроза виникнення втрат серед населення і потреба в його евакуації із зони затоплення;

· Катастрофічні – спостерігаються з інтервалом понад 100 років, супроводжуються затопленням дуже великих територій, паралізуючи життєдіяльність і господарську діяльність на тривалий час. Вони несуть великі матеріальні збитки і втрати серед населення.

Повінь можна прогнозувати: встановити її час, характер, очікувані розміри, отже, своєчасно організувати запобіжні за­ходи, що дасть змогу створити сприятливі умови для прове­дення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт.

Всього на території України є 22 400 рік та річок загальною довжиною 130 000 км. Ріки Карпат і Криму – гірські, з швидкою течією, з переважно дощовим живленням. Паводки і повені на них бувають звичайно в період літніх дощів. Інші ріки – рівнинного типу, переважно з сніговим живленям. Паводки і повені на них найчастіше з наслідком танення снігу.

На ріках України створено каскад гідровузлів (майже 2000 гребель). У випадку їхньої руйнації в зоні затоплення можуть опинитися кілька сотень населених пунктів.

На території України в результаті руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12 гідровузлах та 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець можливим виникнення зон катастрофічного затоплення загальною площею у 8 294, 4 км², до яких потрапляють 536 населених пунктів, 470 промислових підприємств різноманітного призначення та близько 2 млн. населення.

Особливу небезпеку створює Дніпровський гідротехнічний каскад, в зону затоплення потрапляє 91, 3% затоплюваних територій, 86, 4% населених пунктів, 48, 3% промислових об’єктів і 93, 5% населення.

Найбільші ріки України: Дніпро та його притоки – Десна і Прип’ять, а також Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг.

Внаслідок повені в Закарпатті 1998 р. через значні опади було зруйновано близько 25 тис. житлових будинків, а протя­гом першої доби з переохолодженням надійшло до лікарень понад 200 осіб, з яких 19 загинуло. Завдано величезного мате­ріального збитку, тисячі людей залишилися без притулку.

За останні роки сильні повені відбувалися в Мексиці, Китаї, в Приморському краї Росії, Європі. Влітку 1997 р. катастрофічне затоплення сталося в Польщі, Чехії і східній Німеччині, де було затоплено до 10% території. Особливо потерпає від повеней Індія. Під час літніх мусонних вітрів, котрі приносять з Індійського океана велику кількість вологи, на територію Індії обрушуються страшні зливи. Розливи в басейнах рік Інда і Ганга приносять значні матеріальні збитки країні.

Ефективність надання медичної допомоги потерпілому на­селенню, використання сил і засобів охорони здоров'я значно зростає, якщо на території, яка затоплюється, визначено чотири зони катастрофічного затоплення залежно від швидкості води, висоти хвилі затоплення, відстані населеного пункту від гідроспоруди, небезпечного явища (тайфун, цунамі, сильне хвилю­вання моря, повінь тощо).

· Перша зона катастрофічного затоплення межує безпосеред­ньо з гідроспорудою або початком природного явища і поши­рюється на 6-12 км; висота хвиль може сягати кількох метрів. Хвиля характеризується бурхливим потоком води зі швидкістю 30 км/год і більше. Час проходження хвилі - 30 хв.

· Друга - зона швидкої течії (15-20 км/год). Межі цієї зони можуть сягати 15-20 км. Час проходження хвилі - 50-60 хв.

· Третя - зона середньої (помірної) течії (10-15 км/год). Межі цієї зони - 30-50 км. Час проходження хвилі - 2-3 год.

· Четверта - зона слабкої течії (розливу). Швидкість течії може сягати 6-10 км/год. Зона її поширення залежатиме від рельєфу місцевості і може сягати 30-70 км від гідроспоруди або місця початку природного явища.

Існує поняття «підтоплення» і «затоплення». При підтопленні вода проникає в підвали через каналізаційну мережу, різного роду траншей і колекторів. У випадку ж затоплення місцевість покривається шаром води певної висоти.