Організація медичного забезпечення потерпілого населення внаслідок землетрусу

Під час організації медичного забезпечення потерпілого від землетрусу населення необхідно передбачити таке:

· своєчасне надання усіх видів медичної допомоги при трав­мах, синдромі тривалого стискання, опіках, отруєннях, пере­охолодженнях (перегріваннях), поєднаних ураженнях, а також нервово-психічних і інфекційних захворюваннях;

· надання медичної допомоги особовому складу форму­вань, що проводять рятувальні роботи;

· проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямо­ваних на зменшення кількості людей із нервово-психічними роз­ладами, загостренням соматичних захворювань, а також на­дання допомоги у випадку передчасних і звичайних пологів;

· запобігання виникненню масових інфекційних хвороб і ліквідація епідемічних спалахів.

У районі стихійного лиха в ході рятувальних робіт перша медична допомога здійснюється в порядку само- і взаємодопо­моги, а також особовим складом медичних бригад. До них при­єднуються сили і засоби станцій швидкої медичної допомоги. На потерпілих об'єктах народного господарства медичну до­помогу організують здоровпункти об'єктів, а в житлових квар­талах — пересувні формування екстреної медичної допомоги (ЕМД) району (міста). У разі великої кількості потерпілих ви­значають місця збору, де їх розміщують на транспорті. Звідси уражених евакуюють до найближчих лікарень, де їм надають кваліфіковану медичну допомогу.

Для надання першої лікарської допомоги можуть залучати­ся бригади, сформовані на базі лікувально-профілактичних ус­танов, розташованих поза зоною стихійного лиха. Після надан­ня першої лікарської допомоги потерпілі відразу ж або най­ближчим часом мають бути евакуйовані в лікувальні устано­ви для надання спеціалізованої (кваліфікованої) медичної до­помоги і здійснення необхідного лікування.

Під час проведення в перші години після землетрусу ряту­вальних і інших невідкладних робіт в умовах руйнування бу­динків і споруд необхідно суворо скоординувати всі дії в ра­йоні завалу, максимально забезпечити необхідним людей, які перебувають під завалами, сприяти безпеці рятувальників.

На закінчення характеристики землетрусів слід зазначити, що людство щорічно приносить їм у жертву в середньому близько 100 тис. людських життів. Це майже половина кількості жертв внаслідок усіх природних катастроф, разом узятих. Матеріальні збитки дорівнюють близько 400 млн. доларів.

Згідно з міжнародною статистикою, якщо рятувальники увій­дуть у зону землетрусу протягом перших трьох годин, вони можуть врятувати від загибелі 90 % тих, хто залишився в жи­вих; вже за 6 год. число врятованих може сягати тільки 50 %. Шанси на порятунок зменшуються таким чином, що через 10 днів проводити рятувальні роботи вже недоцільно.

Психологи стверджують, що рятувальникам, у тому числі медичним працівникам, працювати в зоні катастрофи довгий час не можна, оскільки вони не витримують тривалої психіч­ного напруження.

З досвіду роботи рятувальників відомо, що вже за 2 доби у них порушувався сон: багато кому снилися падаючі будинки, жінки, що плачуть, гори трупів. Таким рятувальникам потрібна медична допомога.

Під час стихійного лиха (землетрус, повінь, пожежа) паніка серед частини населення є неминучою. Припинити паніку, на­дати медичну допомогу можуть тільки підготовлені медичні працівники, за умови узгодження дій з особовим складом ря­тувальних підрозділів.

У багатьох країнах світу з дорослим населенням і школя­рами проводять навчання, спрямовані на вироблення навичок поводження під час різних НС. Експерти ООН з захопленням наводять в приклад вчинок десятирічної таїландської відмінниці, що була біля моря напередодні катастрофи (цунамі в Південно-Східній Азії, грудень 2004) і звернула увагу на ознаки наближення цунамі. Дівчинка завчасно попередила своїх близьких, рідних та сусідів і тим самим врятувала 100 чоловік. Наводимо деякі матеріали по­дібних тренувальних навчань (Дж. Гир, X. Шах, 1988):