Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






СИТУАЦІЯ 1. «Дитина й дорослий у навчальному діалозі» — так називається книжка С




«Дитина й дорослий у навчальному діалозі» так називається книжка С. Ю. Курганова, в якій описано багаторічний досвід проведення уроків-діалогів з учнями третього — четвертого класів. Автор подає стенографічні записи та аналіз уроків, більшість яких відбулися у школах № 4, № 142, № 144 міста Харкова. Спробуймо і ми відтворити в уяві запропоновані уроки...

Ішов урок природознавства у третьому класі.

Женя Ковальов чітко, не затинаючись, розповів про колообіг води у природі. Діти поставили Жені кілька запитань. Женя на них відповів. І тут учитель поставив не зовсім звичайне запитання:

— Діти! Чи бачили ви пару?

— Так! У каструлі! — відповіли діти.

— Хто бачив пару, підніміть руки. Усі діти піднімають руки.

— Ая ось ніколи не бачив пари.

Гамір, збентеження. Піднімається «забіяка» Ігор Турок.

— Коли мама ставить на вогонь каструлю з водою, з неї іде пара.
Невже ви цього не бачили? Невже у вас немає каструлі?

Шанувальник тварин і великий знавець природи Вадик Липчан-ський перебиває:

— На кришці каструлі видно піт.

Діти наводять з десяток прикладів, коли пару чудово видно.

Учитель: Я й далі стверджую, що ніколи не бачив пари.

Женя Ковальов: Я розумію, ви тому не бачили пари, що пара з річки (від сонця) і пара від каструлі (людина поставила) — це різна пара. Ми мали на увазі одну пару, а ви — іншу.

Гліб Кутепов: Якби з каструлі пара йшла повільно, її не було б видно. В один і той самий час якщо цари менше виходить, то її гірше видно. Тому пари з річки й не видно.

Учитель: Тобто ти хочеш сказати, що та пара, яку видно, це багато пари, а яку не видно — це розрідженіша пара?

Гліб: Я гадаю, що пара виникає від зіткнення гарячого й холодного. Одна й друга пара — це одна й та сама пара, оскільки вона виникає з одного й того самого джерела.

Учитель: Поставимо дослід. Подивимося на чайник, що кипить. Там, де пари найбільше (біля носика), вона якраз і невидима, а бачи­мо ми її тільки на деякій відстані від носика, де пари явно менше. Чому?

Вадик Бабирев: У проміжку між водою і повітрям пари просто немає!


Марина Чериківська: Є! Якщо закрити рукою носик, то пара вда­рить у руку. Значить, вона є, хоча й невидима.

Вадик Липчанський; У носику чайника є піт. Чайнику жарко, і всередині, на поверхні носика, виступає піт...

Інна Меламед: Чайник пітніє...

Павлик Бондаренко: Ця невидима пара дивна. її і немає, але її можна побачити. Якщо подивитися крізь цю пару, то її не видно, а за нею предмети розпливаються.

Учитель: Дивіться, що виходить. Є видима пара № і, є між нею і носиком невидима пара № 2. А що на межі? Пара № З?

Вадик Липчанський: Біля носика чайника є пара № 1 і пара № 2, але ще там є щось, що затуляє пару № 1 і робить її невидимою.



Руслан Дергун: Пара № 2 швидше вилітає і вона стиснута. Пара № 2 так швидко летить, що ми її не встигаємо помітити. Пара № 1 — повільна й розмита, а пара № 2 — стиснута і швидка. Тому ми її й не бачимо.

Павлик Бондаренко: Пара № 2 — це як щільна трубка. У ній, мабуть, є отвір, а через нього вилітає пара № 1.

Учитель, учні: ?!

Павлик: ... Пара № 2 утворює поле. Крізь це поле виходить пара № 1, до того ж пара № 2 така, що робить невидимою пару № 1, яка проходить крізь неї.

Учитель: Що ж таке пара № 1? Що ми бачимо?

Марина Чериківська: Ми бачимо пару № 1 — охололі крапельки води.

Вадик Липчанський: Я думаю, що пари № 1 не існує. Пара № 1 — це хмара. А хмара № 2 — це справжня пара. Пара № 1 — пара, що охолола.

Аня Венгерова: Що ж це таке виходить? Отже, пари не видно?

Учитель: Так. Пари не видно. Тому я на початку уроку сказав, що пари ніколи не бачив.

(Курганов С. Ю. Ребенок и в зрослий в учебном диалоге. — М.: Просвещение, 1989. С. 12—14.)

_ _ _ Дидактичні завдання_________________ __ _

/. Чим відрізняється цей урок від традиційного? Які педагогічні за­дачі він розв'язує?

2. З якого запитання почався навчальний діалог? Хто поставив це запитання? У чому його незвичайність?

З- Твердження вчителя «А я ось ніколи не бачив пари» автор книжки у своїх коментарях називає агресивно-провокаційним. Чому саме так визначається репліка вчителя? Як вплинула вона на свідомість дітей?


4. Простежте за подальшими репліками вчителя у процесі бесіди. Коли саме вчитель вступає в діалог? Яку роль відіграють його репліки в розгортанні бесіди з учнями?



5. Які особистісні риси вчителя забезпечують можливість організа­ційним діалогу в процесі бесіди? Обгрунтуйте вашу думку, аналі­зуючи подану ситуацію.

__________________________ СИТУАЦІЯ 2__________________________

М. М. Бахтін писав: «Істина не народжується і не міститься в голові окремої людини, вона народжується між людьми, які разом шукають істину, у процесі їхнього діалогічного спілкування». Читаючи наступний запис фрагмента уроку, ми будемо свідками пошуку істини учнями-п'ятикласниками.

Діти, будуючи різні трикутники «за трьома сторонами», кілька разів зіткнулися з характерним випадком: відрізки-сторони були дібрані таким чином, що в результаті побудови «звичайного» трикутника не виходить, трикутник «вироджується» у відрізок. Програма п'ятого класу не пе­редбачає ознайомлення із загальним визначенням трикутника, що «відсікає» такі випадки. Виникає розбіжність між інтуїтивним уяв­ленням протрикутник і практикою побудови реальних трикутників, зокрема й «вироджених» трикутників-відрізків. Ця розбіжність по­роджує запитання.

Отже:

Ваня Ямпольський: Чи є така фігура трикутником?

А В С

Учитель: А як ти отримав таку фігуру?

Ваня: Е-е... Ну, наприклад, так: намалював трикутник АВС і точку В став рухати вниз, до сторони АС, поки не вийшло таке...

Учитель ще раз повторює для всіх дітей побудову Вані. Усі діти бачать, як поступово точка В наближається до сторони АС і трикутник АВС поступово стискається, перетворюючись у дивну фігуру.

Учитель: Зрозуміло, як Ваня отримав такий дивний «трикутник»? А чи трикутник це?

Юля Богданович: Це не трикутник, бо в нього немає кутів. Якщо показати будь-якій людині цю фігуру, не говорячи, що раніше це був трикутник, то вона скаже, що це просто відрізок із точками!

Учитель: Це правильно, що у трикутника Вані немає кутів?

Кілька дітей (доповнюючи один одного): Кути є! Перший кут ВАС, він дорівнює нулю, другий кут ВСА — теж нуль, ну а третій кут — це кут АВС, 180 градусів...

Учитель: Отже, це все-таки трикутник?

Аня Дідур: Так, це трикутник. Адже в цієї фігури все, як у трикут­ника. Навіть сума кутів 180 градусів!


Руслан Дєргун: Це не трикутник! У нього не можна знайти висоту!

Учитель: Подумайте, діти, чи справді тут немає висот? Давайте по­будуємо кілька етапів перетворення нормального трикутника на три­кутник, який вийшов у Вані, і подивимося, що відбувається з висотами.

Баня: Добре видно, що в мого трикутника є всі три висоти. Тільки вони дорівнюють нулю по довжині, оскільки завжди зменшуються, коли ми робимо трикутник із нормального.

Жанна Мельцина: Це — не трикутник!!! У трикутника всі висоти перетинаються в одній точці, а в нього — ні!

Коля Озеров: У нього паралельні висоти! Де ж їх перетин?

Учитель: Здається, діти мають рацію... Точка перетину висот ку­дись зникла... Але давайте все-таки перевіримо, що ж відбувається з цією точкою, коли трикутник перетворюється?

Діти: Дуже цікаво! Точка перетину О піднімається дедалі вище й вище!

Коля Озеров: А висоти не просто зменшуються, а розходяться...

Діти: ... розходяться і стають майже-майже паралельними... А точка О відходить вище й вище...

Учитель: Так чи є точка перетину висот у цього трикутника, га?

Діти: Є! Дуже-дуже високо! У нескінченності!!!

Марина Радченко: Ні... У трикутника Вані просто немає цієї точ­ки. Немає її.

Віта Котлик: Я згодна з Мариною. У дуже-дуже маленького три­кутничка, може, й перетинаються висоти. А в цього — ні.

Марина: Взагалі, я не знаю, трикутник це чи ні. Бо, по-перше, це не трикутник, оскільки всі його висоти не перетинаються; по-друге, це трикутник, тому що в нього є кути.

Женя Ковальов: Цей трикутник не має площі.

Діти: Площа є, але вона дорівнює нулю.

Женя: А хіба бувають трикутники з нульовою площею? Що це за фігура без... тобто з нульовою площею?

Саша Ахієзер: Усе у світі відносне. А оскільки немає точного, пов­ного і абсолютного визначення трикутника, -то задача розв'язується так: залежно що взяти за визначення трикутника...

(Курганов С. Ю. Ребенок и взрослий в учебном диалоге. — М.: Просвещение, 1989. - С. 72-115.)

________________ Дидактичні завдання________________________

/. У попередній ситуації діалогічна бесіда на уроці почалася із запи­тання вчителя, що, очевидно, було частиною творчого задуму уро­ку. На уроці математики, фрагмент запису якого ви щойно прочи­тали, запитання — центр діалогу поставлене учнем. Як відреа-гував учитель на запитання хлопчика? Чи міг учитель передбачи-


ти такий поворот у ході уроку? Чому він відступив від свого плану і пішов за запитанням учня?

2. Простежте за репліками вчителя у процесі бесіди. На що спрямо­вана кожна з них, яку роль відіграє в розгортанні діалогу?

3. Як учитель забезпечує поліфонію у процесі бесіди? Як створює емоційну та інтелектуальну єдність?

4. Схарактеризуйте в цілому позицію вчителя в поданій бесіді-діа-лозі. Зверніть увагу на вияв ставлення до змісту бесіди, наявність чи відсутність оцінних суджень, реакцію на висловлювання учнів.

5. Аналізуючи подані записи уроків, поясніть розвивально-формуваль-ний вплив діалогічного навчання на особистість учня у процесі бе­сіди.


.. '


 


 



Тема 25_________________

МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ УЧНЯМИ ПІД ЧАС ГРУПОВОЇ РОБОТИ НА УРОЦІ

Думки мудрих

Те, що сам ти знаєш, передай іншим, а те, чого не знаєш, від інших візьми.

Анварі

Стовбур не доходить до всіх крайніх гілок, але, зали­шаючись на своєму місці, подає сік головним гілкам, які прилягають до нього; ті передають його іншим, і таким чином сік переходить послідовно аж до ос­танніх і найменших гілок дерева... Так і вчитель зможе задовільно працювати із класом, якщо він орга­нізує взаємодію учнів.

Я. А. Коменський

Навчаючи інших, сам навчаєшся.

М. В. Гоголь

Перетворимо ж уроки у спільне життя вчителя з дітьми...

П. П. Бдонський

У співпраці дитина може зробити більше, ніж само­стійно.

Л. С. Виготський

Перевірено, що учні опитують один одного суворіше, ніж учителі.

В. Ф. Шаталов


В. І. Лозова, Г. В. Троцко


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал