Будова товстої кишки.

Товста кишка (intestinum crassurn) починається в правій клубовій ямці, де закінчується клубова кишка. Отвір між клубовою і товстою кишкою оточений слизовою оболонкою, яка утворює клубово-ободову, або баугінієву заслінку. Вона автоматично закриває вхід у тонку кишку після проштовхування залишків їжі в товсту кишку.

Товста кишка має довжину 1, 5—2 м й поділяється на три відділи: сліпу, ободову й пряму кишки (рис. 100).

Стінка товстої кишки за будовою нагадує стінку тонкої кишки, хоча й має деякі відмінності. Так, поздовжній шар м’язової оболонки товстої кишки не суцільний, а утворює три стрічки (taenia) — брижову, сальникову та вільну. До брижової стрічки прикріплена брижа, до сальникової — великий сальник, вільна стрічка не зв’язана ні з брижею, ні з сальником. У зв’язку з тим, що стрічки коротші за товсту кишку, вони її ніби збирають у складки, або випини, які ще називають ампулами, або гаустрами (haiistra соїі). Між випинами є борозни, які на слизовій оболонці утворюють півмісяцеві складки. Зовні на серозній оболонці кишки — вирости, в яких накопичується жир. Слизова оболонка покрита одношаровим циліндричним епітелієм. Кишкових ворсинок і пейєрових бляшок у товстій кишці немає, а є поодинокі лімфатичні вузлики, багато бокалоподібних клітин і трубчастих залоз.

Сліпа кишка (intestinum caecum) завдовжки 7—8 см, від неї відходить червоподібний відросток, або апендикс (appendix vermiformis), завдовжки 8—9 см (іноді 18—20 см). Сліпа кишка без брижі, апендикс має власну брижу.

Ободова кишка (intestinum colon) є продовженням сліпої кишки. Вона поділяється на чотири відділи: висхідна, поперечна, низхідна й сигмоподібна.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) завдовжки 14—18 см, розміщена в правій частині черевної порожнини, прилягає до задньої черевної стінки та до правої нирки, утворюючи правий згин, переходить у поперечну ободову кишку (colon transversum), довжина якої 25—30 см, і брижею прикріплюється до задньої черевної стінки. Ця кишка розміщена впоперек між печінкою та селезінкою, середня частина її дугоподібно вигинається наперед. Спереду ободова кишка покрита великим сальником. Під нижнім краєм селезінки, спереду лівої нирки, поперечна ободова кишка* утворює лівий згин і переходить у низхідну ободову кишку (colon descendens).

Низхідна ободова кишка завдовжки 10—12 см, лежить зліва в черевній порожнині, прилягає до задньої черевної стінки. В ділянці лівої клубової ямки низхідна ободова кишка переходить у сигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum), яка має власну брижу. В сигмоподібній кишці м’язові стрічки дещо розширюються. На рівні III крижового хребця сигмоподібна кишка переходить у пряму кишку, довжина якої 15—20 см. Цією кишкою закінчується травний канал

Пряма кишка (rectum) утворює два згини: крижовий, опуклістю назад, що відповідає кривизні тазової поверхні крижової кістки, та промежинний, розміщений після проходження кишкою діафрагми

таза. Слизова оболонка прямої кишки має 5—10 поздовжніх складок — відхідникових стовпців, між якими є пазухи — невеликі заглиблення, де можуть затримуватися сторонні тіла. Нижня третина прямої кишки розширена й називається ампулою. Закінчується пряма кишка відхідником, що має два сфінктери — внутрішній м'яз — стискач відхідника з гладеньких м’язів — мимовільний, і зовнішній м'яз — стискач відхідника з посмугованих м’язів — вольовий. Верхня частина прямої кишки має брижу.

Поздовжні волокна м’язової оболонки товстої кишки, скорочуючись, розширюють кишку, а колові навпаки — звужують її. Скорочення товстої кишки мають хвилеподібний характер.

У товстій кишці формуються калові маси та всмоктується вода. У дітей товста кишка дещо коротша, ніж у дорослих, і дорівнює в середньому 40—45 см. За перший рік життя вона збільшується вдвоє. Апендикс у дітей конусоподібної форми, у новонародженої дитини слабо розвинені м’язові стрічки, на серозній оболонці немає вигинів та ампул, вони з’являються на 6-му місяці життя дитини. На першому році життя у дітей немає сальника. Формування товстої кишки триває 3, 5—4 роки. Маса кишки збільшується до 40-річного віку, після чого поступово зменшується через потоншення м’язової оболонки. Апендикс заростає й має вигляд невеликого виростка.

Серозну оболонку, що вистилає стінки черевної порожнини, називають очеревиною. Вона представлена парієтальним, або пристінковим, і вісцерааьним, внутрішнім, листками. Між ними утворюються порожнини, в яких містяться внутрішні органи.