Внутрішні чоловічі статеві органи

До внутрішніх чоловічих статевих органів належать сім’яні залози — яєчка з придатками, сім’явиносна протока, сім’яний міхурець, передміхурова залоза та цибулино-сечівникові залози.

Яєчко (testis), або сім’яник: — парна статева залоза, розміщена в мошонці. Яєчко еліпсоподібної форми, довжина його 4—4, 5 см, ширина 3—3, 5 см, товщина 2—2, 5 см, маса 25—30 г. Яєчко має передній і задній краї, верхній і нижній кінці, присеред- ню й бічну поверхні. До заднього краю яєчка прилягає його придаток. Яєчко зовні вкрите міцною сполучнотканинною, або білковою, оболонкою.

На задньому краї яєчка білкова оболонка утворює потовщення клиноподібної форми, що має назву середостіння яєчка. Від середостіння йдуть сполучнотканинні перегородки, що поділяють яєчко на часточки, яких налічується від 100 до 250. Сполучнотканинні перегородки утворюють каркас, між перекладками якого розташовані менші часточки, що мають конусоподібну форму і верхівкою напрямлені до середостіння яєчка, а основою — до білкової оболонки.

У кожній часточці є 3—4 звивисті сім'яні канальці завдовжки 70—100 см кожний. У звивистих сім’яних канальцях утворюються сперматозоїди. Звивисті сім’яні канальці однієї часточки з’єднуються в прямі сім'яні канальці на верхівці часточки, тобто у середостінні яєчка, де прямі сім’яні канальці, анастомозуючи між собою, утворюють сітку яєчка, від якої відходить 15—18 виносних проточ- ків яєчка, і напрямляються в головку придатка яєчка.

Придаток яєчка прилягає до заднього краю яєчка, складається з головки, тіла й хвоста. У товщі головки виносні проточки зливаються й утворюють загальну звивисту протоку придатка яєчка, яка, проходячи крізь тіло й хвіст, переходить у сім’явиносну протоку.

Сім^явиносна протока — парний орган, що являє собою циліндричну трубку завдовжки до 50 см, діаметром до З мм, відходить від хвоста придатка яєчка й піднімається вгору у складі сім яного канатика і входить у пахвинний канал крізь його поверхневе кільце, з пахвинного каналу крізь глибоке пахвинне кільце йде до сечового міхура по бічній, а далі по нижній стінці таза. Підійшовши до сечового міхура та передміхурової залози, сім’явиносна протока утворює розширення — ампулу і зливається з протокою сім’яного міхурця, утворюючи сім ’явипорскувальну протоку.

Стінка сім’явиносної протоки складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизової, середньої — м’язової та зовнішньої — ад- вентиціальної. Слизова оболонка вистелена циліндричним епітелієм. М'язова ъболонка товста й тверда, складається з поздовжніх внутрішнього та зовнішнього шарів і середнього циркулярного шару гладеньких м’язів. Адвентиціальна оболонка складається зі сполучної тканини з еластичними вкрапленнями. В ній містяться кровоносні судини й нервові волокна.

Сім'яний міхурець — парний орган, розміщений позаду дна сечового міхура та перед ампулою прямої кишки. Має довгасту форму, 4—5 см завдовжки та до 2 см завширшки. Цей утвір має багато вигинів та комірок. Верхня частина сім’яного міхурця розширена, а нижня звужена, вона утворює вивідну протоку, яка зливається з ампулою сім’явиносної протоки, утворюючи сім’явипорс- кувальну протоку. Обидві сім’явипорскувальні протоки, права й ліва, з’єднуючись між собою, проходять у товщу передміхурової залози й відкриваються в початкову частину сечівника.

Сім’яний міхурець є вмістилищем сперматозоїдів, які з нього потрапляють спочатку в сім’явиносні протоки, потім — у сім’яви-

Передміхурова залоза (prostata) — непарний, м’язово-залозистий орган, має форму каштана, масою близько 20 г. Залоза розміщена в порожнині малого таза й охоплює з усіх боків початкову частину сечівника. Спереду залоза прилягає до лобкового зрощення, ззаду — до ампули прямої кишки. Залоза складається з двох часток, з’єднаних перешийком. Маса й розміри залози змінюються з віком: у дітей вона невелика, нормального розвитку досягає до

17-річного віку. В старечому віці може досягти розмірів курячого яйця.

Залозиста речовина передміхурової залози розміщена навколо передміхурової частини сечівника і складається з 30—50 звивистих проточків, що відкриваються в сечівник на його задній стінці. В цьому місці з’єднуються сечовивідні й статеві шляхи. Секрет залози, що виділяється її слизовою оболонкою, прискорює рух сперматозоїдів.

Цибулиносечівникова залоза — парна, зовнішнім виглядом нагадує горошину жовто-коричневого кольору, розміщується позаду перетинчастої частини сечівника. Вивідні протоки цих залоз мають довжину до 6 см і відкриваються в порожнину сечівника. Секрет залози у вигляді тягучої слизової рідини змішується з сім’яною рідиною у сім’явипорскувальній протоці.