Будова нирки.

Нирка (геп) — парний орган, бобоподібної форми, червоно-бурого кольору, масою 120—200 г, завдовшки 10—12 см, завширшки 5—6 см, завтовшки до 4 см. Передня, задня й бічна поверхні опуклі, медіальна — увігнута. На медіальній поверхні є ворота нирки, крізь які заходить ниркова артерія й нерви, а виходять ниркова вена, сечовід і лімфатичні судини. Нирка зовні покрита волокнистою капсулою, поверх якої відкладається шар жиру, що утворює жирову капсулу. Найбільша маса жиру скупчується у воротах нирки. При надрізі капсула легко знімається. Зверху нирка покрита тонкою сполучнотканинною фасцією. Верхній край нирки називають верхнім полюсом, а нижній, відповідно, нижнім. На верхньому полюсі нирки лежить надниркова залоза у вигляді невеликого ковпачка. Нирки розміщені на задній поверхні черевної порожнини з обох боків хребта на рівні тіл XII грудного та І—II поперекових хребців. Права нирка лежить на 2—3 см нижче лівої, вона контактує з печінкою, поперечною ободовою й дванадцятипалою кишками, а ліва нирка — із селезінкою, шлунком, підшлунковою залозою й порожньою кишкою.

Нирка закріплена в черевній порожнині передньою й задньою стінками ниркової фасції, кровоносними судинами, відкладеним навколо нирки жиром, а також внутрішнім черевним тиском.

На фронтальному розрізі нирки (через ниркову миску й бічний її край) видно, що вона складається з ниркової кори (товщина 5—7 мм), яка має червоно-бурий колір, та ниркового мозку, який трохи світліший (рис. ПО). Але слід зазначити, що нирковий мозок має неоднорідне забарвлення. Він складається з 16—20 конусоподібних пірамідок, основою спрямованих до ниркової кори, а верхівкою — до ниркової миски. Дві-три пірамідки, з’єднуючись між собою, утворюють одну піраміду більших розмірів. Таких пірамід у нирці 7—8.

На кінці кожної утворюється сосочок, його оточує маленька ниркова чашечка, а 2—3 таких чашечки складають велику ниркову чашечку. Зливаючись між собою, великі чашечки утворюють ниркову миску — конусоподібну порожнину з тонкими стінками.

Ниркова кора проникає в нирковий мозок за допомогою відростків, які називаються нирковими стовпами. Піраміди пронизані великою кількістю ниркових канальців, які відкриваються численними отворами на верхівці піраміди.

У ворота нирки заходить ниркова артерія, що розгалужується на артерії меншого діаметра, які проходять між нирковими пірамідами до їхньої основи Це міжчасточкові артерії. Кожна з них біля основи піраміди поділяється на дві дугові артерії. Дугові артерії розгалужуються на численні міжчасточкові артерії. Від них ідуть приносні артеріоли, що поділяються на капіляри, з яких утворюється судинний (мальпігієвий) клубочок. Його капіляри мають лише артеріальне походження, оскільки вони не переходять у венозні капіляри, як це спостерігається в усіх інших частинах тіла. Ці судини називають «чудесною сіткою» нирок. Капіляри клубочка знову з’єднуються в артеріолу, яка називається вже виносною. Виносна артеріола в свою чергу розгалужується аж до капілярів, що переходять у венозні капіляри. Ці капіляри оточують канальці неф-рона. Виносна артеріола вужча за приносну.

Мальпігієві клубочки містяться в нирковій корі. Кожен клубочок оточений двостінною капсулою (Шумлянського—Боумена), яка утворюється шляхом втиснення сліпого кінця сечового канальця всередину. Внутрішня оболонка прилягає до судинного клубочка, а зовнішня продовжується в сечовий канадець. Між внутрішньою й зовнішньою оболонками капсули утворюється невеликий простір — порожнина капсули. Оболонки капсули складаються з одного

шару плоских епітеліальних клітин. Від капсули починається звивистий сечовий каналець першого порядку, який локалізується в нирковій корі. Від нього йде прямий каналець у нирковий мозок, досягає піраміди, а дійшовши до її середини, утворює петлю (петля Генле), яка піднімається вгору до ниркової кори, де каналець знову стає звивистим і називається канальцем другого порядку. Цей каналець переходить у пряму збиральну ниркову трубочку. Кілька трубочок, з’єднуючись, утворюють сечові сосочкові протоки, які проходять крізь піраміду й відкриваються на її верхівці.

Мальпігіїв судинний клубочок, капсула Шумлянського—Боумена та система сечових канальців складають функціональну одиницю нирки — нефрон. Кожна нирка має понад 1 млн нефронів, які можна розглянути лише під мікроскопом.

Нирка — не тільки орган виділення, а й залоза внутрішньої секреції. В місці переходу висхідної частини петлі (Генле) нефрона в дистальну частину канальця нефрона між приносною й виносною артеріолами клубочка у стінці канальця зосереджене велике скупчення ядер, а базальна мембрана відсутня. Ця ділянка дистального відділу називається щільною клітиною. В ділянках стінок приносної й виносної артеріол, що прилягають до щільної клітини, під ендотеліоцитами містяться особливі, наповнені гранулами, юкстагломерулярні клітини, які продукують білок ренін, що бере участь у регуляції артеріального тиску, а також нирковий еритро- поезний фактор, який стимулює еритроцитопоез.

Фільтрація сечі з крові відбувається в нирковому тільці, до складу якого входять судинний клубочок і капсула, тут утворюється так звана первинна сеча.

Одночасно функціонує лише третина нефронів, інші перебувають у резерві. Тому, в разі необхідності, організм людини може існувати й з однією ниркою, вона тільки дещо збільшується в розмірі. Якщо ж жирова капсула, що покриває нирку, зникає чи зменшується або послаблюється фіксуючий апарат нирки, то така нирка може змінювати своє попереднє положення й має назву блукаючої