Вимоги до звіту про курсову роботу

4.1. Після виконання курсової роботи, не пізніше, ніж за 1 тиждень до початку екзаменаційної сесії, студент подає керівникові звіт, який має містити в собі опис таких питань:

- стан проблеми за літературними даними, мету та задачі роботи;

- методика експерименту, зразки, обладнання, прилади, які застосовувалися студентом при її виконанні;

- теоретичні і експериментальні результати та їх обговорення;

- висновки (підсумки);

- перелік посилань.

Курсова робота повинна бути написана абсолютно грамотно, чіткою і зрозумілою мовою. Текст необхідно розбивати на абзаци, при цьому використовують минулий час, користуючись першою особою множини. При згадуванні в тексті прізвищ авторів їх ініціали розміщують перед прізвищем.

Назви хімічних сполук слід давати відповідно до прийнятої номенклатури, одиниці вимірювання наводять згідно із системою одиниць СІ. Допускається наводити скорочені назви хімічних сполук, давати скорочення деяких методів, властивостей і т. ін. Математичні величини слід позначати звичайними символами та назвами фізичних та інших величин. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти коректором, виправлення необхідно робитичорним кольором.

Структура та правила оформлення курсової роботи повинні відповідати Державному стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіт у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

4.2. Обсяг основної частини звіту (див. п. 4.3.1 та 4.3.6) складає до 20-25 сторінок набраного тексту, з них 10-15 сторінок відводиться на теоретичну частину, а 4-5 сторінок на методику.

4.3. При оформленні звіту треба керуватись наступними правилами:

4.3.1. Звіт містить такі складові: ввідну частину, основну частину та додатки. До ввідної частини входять структурні елементи: титульний аркуш (див. додаток А), реферат (додаток Б) або анотація (додаток В) та зміст (додаток Г). Структура основної частини описана нижче (п.4.3.5). Додатки до звіту складаються у разі необхідності. Рекомендації про їх оформлення викладені у п.4.3.18.

4.3.2. Реферат містить відомості про обсяг звіту (кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, джерел інформації та додатків), текст реферату, а також перелік ключових слів. У тексті реферату слід коротко охарактеризувати: об’єкт дослідження, мету роботи, методи дослідження і апаратуру, основні результати роботи, відомості про застосування одержаних результатів. Ключові слова характеризують зміст звіту і включають 5-15 слів та словосполучень у називному відмінку, написаних з абзацу великими літерами в рядок через коми. Перелік ключових слів розміщується після тексту реферату. Не рекомендується вживати в рефераті не загальновизнані скорочення науково-технічних термінів.

Обсяг реферату - не більш 500 слів. Рекомендується розмістити реферат на одній сторінці формату А4. Реферат складається українською, російською та англійською або німецькою чи французькою мовами. В додатку Б наведено приклади оформлення реферату.

4.3.3. Анотація, як і реферат, містить дані про обсяг звіту, текст анотаціі, а також перелік ключових слів. У тексті анотації містяться дані про ті питання, що розглядались у курсовій роботі згідно з п.п. 1.4 та 2.2. Анотації складаються українською та російською мовами. У додатку В наведено приклади оформлення анотацій.

4.3.4. Зміст розміщується після реферату (анотації). У змісті наводяться структурні елементи звіту в такій послідовності: вступ, найменування розділів та підрозділів основної частини звіту, висновки або підсумки, перелік посилань, а також додатки з зазначенням номерів сторінок, з яких починається кожний з вказаних елементів. Номери сторінок мають бути написані так, щоб розряди чисел були розміщені один під другим. Слово “сторінка” або його скорочення не пишуть. Між закінченням назви структурного елементу звіту і номером сторінки рекомендується ставити крапки. Найменування розділів та підрозділів і інших структурних елементів звіту пишуться у змісті малими літерами (крім першої великої). Приклад оформлення змісту наведено у додатку Г.

4.3.5. Основна частина містить такі розділи та елементи:

- вступ;

- теоретичну частину: опис досліджуваної речовини та методів дослідження, в кінці якої наводиться обґрунтування вибраного методу;

- експериментальну частину: опис установок, приладів, методик експерименту або розрахунку, результати роботи та їх обговорення;

- техніка безпеки;

- висновки (підсумки);

- перелік посилань.

У вступі коротко характеризується сучасний стан науково-технічної проблеми (питання), що опрацьовується у роботі, розкривається актуальність і новизна даної теми. Обсяг вступу не повинен перевищувати двох сторінок. Вступ не поділяють на пункти.

4.3.6. У теоретичній частині повинен бути систематично відображений стан досліджень за поставленою темою. Розділ повинен містити обґрунтування обраного методу дослідження. Він включає опис досліджуваної речовини, можливих методів її виявлення, їх переваги та недоліки. Опис речовини: називають колір, дисперсність, форму кристалів, розчинність у воді, відношення до кислот і лугів, окиснювально–відновні властивості, здатність до гідролізу (наводяться довідкові дані щодо кількісних характеристик процесів). Висновки щодо хімічних властивостей речовин необхідно підтвердити за допомогою хімічних реакцій. Результати бажано ілюструвати рисунками, формулами, таблицями даних. Рекомендований обсяг частини – 3-5 сторінок.

Приводяться теоретичні основи обраного методу дослідження, особливості проведення аналізу, необхідне обладнання. Рекомендований обсяг 8-10 сторінок. Перед написанням необхідно проаналізувати матеріал літературних джерел та скласти зміст оглядової частини, поділяючи матеріал на розділи, підрозділи або пункти.

Розділи нумеруються в межах усього звіту арабськими цифрами. Номер підрозділу складається із номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, які розділені крапкою, наприклад: 2.1 (перший пункт другого розділу). Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, які розділені крапками, наприклад: 2.1.3 (третій пункт першого підрозділу другого розділу).

4.3.7. Розділ і підрозділ повинні мати найменування (заголовки). Пункти також можуть мати заголовки. У цьому випадку їх рекомендується поділяти на підпункти, що нумеруються в межах пункту, наприклад: 2.1.3.4 (четвертий підпункт третього пункту першого підрозділу другого розділу).

Слід пам’ятати, що заголовки наступних структурних елементів звіту не нумеруються: РЕФЕРАТ (АНОТАЦІЯ), ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ (або ПІДСУМКИ), ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ. Ці структурні елементи, як і розділи звіту, необхідно починати з нової сторінки. Заголовки розділів друкують симетрично до тексту, а заголовки підрозділів починають з абзацного відступу. Крапки в кінці заголовків не ставлять (див. також п.4.3.19).

4.3.8. Експериментальна (розрахункова) частина курсової роботи повинна включати: опис методики дослідження експерименту. Необхідно зазначати кваліфікацію вихідних речовин, способи їх очищення (у разі необхідності), методики всіх експериментів, опис вимірювальних приладів та математичну обробку результатів експерименту.

В кінці експериментальної частини наводяться результати вимірювань та відповідних розрахунків.

4.3.9. У розділі техніки безпеки зазначають:

- основні відомості про шкідливість хімічних реагентів, що були використані в роботі, для людини та навколишнього середовища;

- заходи техніки безпеки та міри перестороги при роботі з вищезазначеними речовинами;

- заходи техніки безпеки при виконанні всіх експериментальних операцій, що виконуються за темою роботи. Обсяг розділу 1-2 сторінки.

4.3.10. Формули розміщують симетрично тексту, залишаючи вище та нижче по одному вільному рядку. Нумеруються формули у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, що розділені крапкою. Номер формули наводять на правому боці аркуша на рівні формули у круглих дужках, наприклад:

p = k T n, (1.3)

де k- постійна Больцмана, Т- температура, n – молекулярна концентрація газу. Пояснення кожного з символів, що входять до формул, можна розміщувати окремими рядками.

4.3.11. Ілюстрації (схеми, графіки, креслення) мають бути виконані відповідно з вимогами стандартів ЕСКД. Експериментальні дані на графіках треба наводити з урахуванням похибок. Приклади оформлення графіка та схеми наведено у додатку Е.

На фотографіях мікро- і макроструктур або поряд з ними необхідно приводити лінійний масштаб: відрізок прямої, над яким вказується його реальний розмір на об'єкті.

Iлюстрації іменують рисунками. Їх розміщують на аркушах формату А4 (210х297 мм.).

Ілюстрації нумерують у межах розділу. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, які розділені крапкою. Ілюстрація повинна мати найменування (заголовок), розташоване під нею. У разі необхідності, ілюстрація забезпечується пояснювальними даними, що розміщуються між рисунком та його найменуванням. Номер ілюстрації містять після слова “Рисунок” на одному рівні з найменуванням (див. додаток Е).

4.3.12. Таблиця є однією з форм узагальненого подання цифрових або інших даних. Рекомендується надавати таблиці змістовний заголовок, який розміщується над таблицею. Таблиця нумерується у межах розділу, наприклад: Таблиця 3.2 (друга таблиця третього розділу). Напис “Таблиця 3.2” містять зліва над таблицею на одному рівні з заголовком, наприклад: Таблиця 3.2 - Дані про якісний склад зразків. Докладні рекомендації щодо оформлення таблиць наведено в [2]. Розміщені у додатку К таблиці можна використовувати при написанні звіту як приклад їх оформлення.

4.3.13. Ілюстрації і таблиці розміщують, як правило, після першого посилання на них в тексті. Розміщення рисунків і таблиць на аркуші має бути таким, щоб можна було їх читати без оберту звіту або з обертом по годинниковій стрільці.

4.3.14. Переліки, які є в тексті, рекомендується oформляти на такий зразок: перед кожною позицією переліку ставиться дефіс або а), б), в) і т.д., а якщо потрібен другий рівень деталізації, використовується числова нумерація -1), 2), 3) і т.д., наприклад:

а)

б)

1)

2)

3)

в)

4.3.15. Одиниці фізичних величин повинні відповідати міжнародній системі одиниць СІ. При необхідності використання одиниць, які не входять до СІ, рекомендується зробити переклад цих одиниць в одиниці СІ. У додатку К наводяться списки основних, додаткових та найбільш вживаних похідних одиниці СІ, а також співвідношення для перекладу деяких одиниць у СІ. 4.3.14. Дозволено використовувати тільки загальновизнані скорочення: і т.д. - і так далі; і т.п. - і тому подібне; і та ін. - і такі інші; р. - рік; рр. - роки). Більш докладний перелік скорочень наведено в [2].

4.3.15. У висновках коротко формулюються основні результати роботи. Текст висновків слід поділяти на пункти, які нумеруються арабськими цифрами. Висновки з роботи повинні містити результати досліджень. При їх написанні спочатку оцінюють характер та обсяг виконаних досліджень, вказують на можливі галузі використання результатів роботи. Висновки записують у вигляді окремих пунктів. Якщо робота присвячена узагальненням на основі огляду літературних джерел, то висновки слід розмістити після нього. В цьому випадку висновки повинні бути максимально чіткими і короткими.

Висновки повинні стосуватися і позитивних, і негативних результатів, які були одержані. Експериментальна робота повинна містити і висновки про: результати про об’єкти, процеси, явища, закономірності; методики, методи, принципи дослідження; розроблені інструкції, рекомендації, методики;

Як приклад, наводимо один з пунктів висновків: “3. Визначено, що у водопровідній воді присутні катіони Fe³⁺ у кількості 0, 003 мг/л, що відповідає стандарту «Вода питна», тому дана вода може використовуватись для споживання». Більш докладний приклад написання висновків наведено у додатку Д.

4.3.16. У звітах про курсові роботи замість висновків дозволяється формулювати підсумки. Приклад написання підсумків наведено у додатку Д.

4.3.17. У перелік посилань включають всі джерела (книги, статті, дисертації, патенти і т.п.), які слід розміщувати за чергою проходження посилань в тексті звіту. При згадуванні будь-якого джерела інформації в тексті треба наводити його порядковий номер за переліком, замикаючи цей номер у квадратні дужки, наприклад: “Вимірювання оптичної густини забарвлених розчинів здійснювалось на лабораторному приладі ФЕК – 5 за методикою, яку описано у роботі [19]”. Усі посилання на використані літературні дані студент має ретельно перевіряти за першоджерелами. Треба пам'ятати, що помилки в переліку посилань можуть суттєво ускладнювати або навіть робити неможливим пошук джерела користувачами звіту. Не слід посилатись на джерела, з якими ви не знайомились. Бібліографічний опис використаних джерел повинен бути достатньо повним для одержання інформації про предмет джерела і для його пошуку.

Бібліографічний опис джерела складається з елементів, що містять інформацію про джерело. Елементами опису є відомості про автора (авторів) - їх прізвища та ініціали, назва статті (книги), найменування журналу (збірника), місце і рік видання та ін.

Елементи опису джерела мають такі умовні роздільні знаки:

а) / (похилу рису) - перед прізвищем першого автора (у описах за назвою джерела);

б): (двокрапку) - перед відомостями, які відносяться до назви статті (книги) і перед найменуванням видавництва або видавничої організації;

в), (кому) - між прізвищами авторів, а також перед роком видання книги;

г) // (дві похилі риси) - перед відомостями про документи (журнал, збірник), в якому вміщено складову частину (статтю, реферат);

д). - (крапку, тире) - перед показанням року видання, номера тому, номера випуску журналу, а також сторінки, з якої починається стаття.

е) - (тире)- між номерами сторінок, на яких надруковано складову частину (статтю, доповідь тези і т. ін.).

Усі посилання наводяться у переліку мовою оригіналу. При посиланні на розміщений у мережі Інтернет електронний варіант друкованої статті, бібліографічний опис доповнюється URL адресою ресурсу. Якщо стаття існує тільки в електронному виді, але на спеціалізованому сервері, то бібліографічний опис виконується за правилами, зазначеним для даного ресурсу. Приклади описів джерел інформації наведено у додатку Ж.

4.3.18. У додатки рекомендується включати допоміжні матеріали:

- ілюстрації або таблиці, які містять характер первинних експериментальних даних;

- матеріали, які через великий обсяг не можуть бути віднесені до основної частини (фотографії, мікрофільми, проміжні математичні докази, формули, розрахунки, протоколи випробувань, висновки метрологічної експертизи, інструкції, опис комп’ютерних програм, розроблених в роботі, та ін.).

Додатки позначають у межах звіту великими літерами абетки, наприклад: Додаток А. Цей напис розміщується посередині над заголовком додатку. Додатки повинні мати змістовні заголовки, які друкують симетрично тексту. Якщо додатків багато, вони позначаються послідовно літерами абетки, крім Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (або З, Й, О, Ч, Ъ, Ь, Ы – при написанні звіту російською мовою). Дозволяється позначати додатки літерами латинського алфавіту.

4.3.19 Звіт виконується у формі комп’ютерного тексту, з використанням білого паперу формату А4 (210х297мм). Текст розміщується на одній сторінці аркуша з полями таких розмірів: ліве поле - 20 мм, праве - не менш 10 мм, верхнє та нижнє - 15 мм. Міжрядковий інтервал – 1, 5, шрифт Times New Roman – 14. Заголовки структурних елементів звіту та заголовки розділів слід розташовувати симетрично тексту і друкувати великими літерами, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переносити слова в заголовках розділів не дозволяється. Заголовки підрозділів необхідно починати з абзацу та друкувати малими літерами, крім першої великої, не ставлячи крапку в кінці, не підкреслюючи. Абзацні відступи мають бути однаковими в усьому тексті і становити 1, 25.

Відстань між заголовком розділу та наступним текстом або заголовком підрозділу має бути не менше 2 рядків при комп’ютерному друкуванні, відповідно. Таких же відстаней рекомендується додержуватись між заголовками підрозділів (пунктів), наступним або попереднім текстом.

Забороняється розміщувати заголовок підрозділу (пункту) в кінці сторінки, якщо після нього розташовано менше двох рядків.

4.3.20. Усі сторінки звіту нумерують арабськими цифрами. Номери проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки. На титульному аркуші номер не ставлять, але включають його у загальну нумерацію сторінок. Номер “2” ставлять на рефераті (анотації) і далі - за порядком.

4.3.21. Звіт брошурується і має обкладинку. Зразок оформлення титульного аркуша наведено у додатку А. За титульним аркушем розміщують реферат (анотацію), зміст та інші структурні елементи звіту.