Політика часів Української держави П. Скоропадського

а) загальні риси фінансової політики УД. 29 квітня 1918 р. було усунено уряд Центральної Ради і до влади прийшов Павло Скоропадський. Українська держава за часів гетьманату 1918 р. проіснувала 7, 5 місяців, однак відзначилася серйозним підходом до реформування фінансів. Міністерство фінансів очолив Ржепецький. Основними завданнями фінансової політики були: стабілізація національної валюти, врегулювання фінансової системи, формування бюджету, удосконалення системи оподаткування.

Свою діяльність уряд української держави розпочав із зміцнення грошової системи. У червні 1918 р. було впроваджено в обіг гривню і укладено угоду з Німеччиною і Австро-Угорщиною щодо прив’язки курсу гривні до марки і крони відповідно. Одночасно вилучалися з обігу російські грошові знаки. Стабілізаційним фондом для гривні мали стати державні резерви. У той час держава володіла значним матеріальним резервом (6, 4 млн. тон пшениці і 48 тис. тон цукру) і грошовим резервом (більше 4 млрд. грошових од. в іноземній валюті). Основним емісійним центром був Державний банк України з капіталом 100 млн. крб. (200 млн. грн.).

За умовами угоди, УД зобов'язувалась надати Німеччині та Австро-Угорщині позику в розмірі 400 млн. крб. Натомість Німеччина зобов'язувалась протягом 1919 р. викупити в України ще 1, 6 млрд. крб. для стабілізації гривні.

Уряд УД вів переговори з Росією щодо розподілу державного боргу і державного майна, про долю приватних банків, філії яких знаходились на території України, про відсоткові папери, що були державними і гарантованими колишніми урядами і належали українським громадянам тощо. Уряд Української держави погоджувався взяти на себе трохи більше як 5 млрд. крб. від загального боргу, а також за умови повернення частки золотого фонду імперії, яка була оцінена у 260 млн. крб. золотом, брав на себе зобов'язання виплатити 4 млрд. крб. від загальної суми державного безвідсоткового паперово-грошового боргу колишньої Росії, що була зафіксована на 7 листопада 1917 р. Однак Росія, яка анулювала державні борги і цінні папери та не визнавала самостійності України, не хотіла домовленості і восени 1918 р. почала інтервенцію проти України.

Український уряд надавав фінансову допомогу частинам колишньої Російської імперії. Так, у липні 1918 р. Україною було офіційно надано грошову безвідсоткову і безстрокову позику Грузії в сумі 50 тис. крб. на допомогу грузинським громадянам для повернення додому. У листопаді 1918 р. було надано безвідсоткову позику в розмірі 1 млн. крб. Польщі для надання допомоги польським біженцям. Грошову допомогу, зброю, цукор та інші товари надавались на потреби Всевеликого війська донського. 29 жовтня 1918 р. було укладено договір про постачання Донській області 100 тис. пудів цукру кожного місяця і про постачання Доном Україні вугілля та мастил. Для відновлення перевізних операцій між Доном та Україною було відкрито українським урядом кредит у 10 млн. крб. Аналогічну угоду було укладено і з Кубанню.

Україна надавала грошову допомогу Північній та Південній арміям. Так, 15 листопада затверджується постанова про передачу 10 млн. крб. на організацію та утримання Південної армії. На формування та утримання різних армій гетьманським урядом було витрачено 46 млн. крб. бюджетних коштів.

б) бюджетна політика уряду УД. Відповідальною за здійснення бюджетної політики Української держави була Бюджетна комісія при Міністерстві фінансів. У червні 1918 р. було ухвалено Правила про порядок розгляду державного бюджету і фінансових кошторисів на 1918 р., якими передбачалися терміни і стадії бюджетного процесу.

Оскільки основна частина кошторисів відомств надійшла у вересні, то складання бюджету держави на 1918 р. почалося фактично з листопада 1918 р. Цей бюджет мав стати основою для здійснення державних видатків у 1919 р. до часу затвердження нового бюджету.

Доходи бюджету УД у 1918 р. були визначені у 3, 25 млрд. крб., з яких 3, 18 млрд. крб. звичайних доходів і 0, 07 млрд. крб. надзвичайних доходів. Видаткова частина бюджету УД у 1918 р. становила 5, 35 млрд. крб., з яких звичайні видатки склали 4, 27 млрд. крб., а надзвичайні видатки – 1, 08 млрд. крб. Дефіцит бюджету визначався у розмірі 2, 1 млрд. крб. і мав бути покритий позикою Державного банку на суму 1 млрд. крб. і емісією на 1, 1 млрд. крб.

Дохідна частина бюджету формувалася від звичайних і надзвичайних доходів. До звичайних доходів належали прості податки (поземельний, податок на нерухоме майно, прибутковий податок з нагромаджень, промисловий податок, податок від грошових капіталів), посередні податки, регалії (монополії) та інші доходи. Основу доходів бюджету УД складали доходи від цукрової, горілчаної монополії і залізниць – понад 70% усього обсягу, в тому числі від цукрової монополії – 1, 24 млрд. крб., акцизів – 1, 74 млрд. крб.

У структурі звичайних видатків бюджету УД у 1918 р. 27% (1, 15 млрд. крб.) склали видатки Міністерства шляхів, 29% (1, 25 млрд. крб.) – видатки Міністерства продовольчих справ. Майже 10% видатків бюджету направлено на утримання Військового міністерства. Надзвичайні видатки бюджету передбачали виділення коштів на ведення військових дій, збільшення оборотних коштів залізниць, заснування Державного земельного банку, надання позик.

Всередині грудня 1918 р. до Бюджетної комісії надійшли кошториси від відомств і вона почала формувати бюджет на наступний рік, який був затверджений уже за часів Директорії.

в) податкова політика УД. Першим кроком у податковій політиці уряду УД було введення податку на вистави і гулянки (концертні заходи) зі шкалою ставок залежно від вартості квитка. Іншими заходами уряду УД у сфері прямого оподаткування були:

- підвищення ставок гербової оплати (аналог державного мита) у 3-5 разів. Ставки були визначені у процентах від вартості угоди для виключення впливу коливання курсу карбованця;

- збільшення у 3 рази грошової оцінки землі, що фактично означало 3-разове підвищення поземельного податку;

- підвищення на 50% ставки основного промислового податку;

- впровадження податку на нерухомість за ставкою 8% від доходу з цього майна (7/8 податку надходили до державного бюджету, 1/8 – до місцевих бюджетів);

- 1, 5-разове підвищення зборів з грошових капіталів, підвищення поштово-телеграфних тарифів та ін.

Зважаючи на хаос в адмініструванні податків, збільшення прямих податків не дало значного зростання обсягу доходної частини державного бюджету. Існували труднощі в стягненні прибуткового та промислового податків. Поземельний податок майже зовсім не надходив.

Одним із напрямів податкової політики уряду було підвищення ставок непрямих податків. 30 травня 1918 р. було введено цукрову монополію. До цього багато цукру контрабандно вивозилось до Росії, а також розкрадалось австро-німецькими військами. Після запровадження державної монополії розподілом цукру вже займалося міністерство фінансів. Весь цукор-пісок закуплявся державою за цінами виробника, а продаж проводився за встановленими цінами казенним управлінням. Держава фінансувала також цукрові заводи, які не мали своїх оборотних коштів. В результаті введення цукрової монополії держава отримала 355 млн. крб. валового прибутку.

31 липня 1918 року було введено державну винну монополію. Приватні запаси спирту мали передаватися до державної казни і на нього встановлювали ціни: на спирт першого сорту - 10 крб. за відро, за сирий спирт - 8 крб., за третій сорт - 6 крб. за відро. Держава планувала отримати до січня 1919 р. 528 млн. крб. прибутку від введення винної монополії.

Були введені акцизи на виноградне вино, чай, значно підвищені акцизи на пиво, дріжджі, цигаркові гільзи, тютюновий папір, сірники, нафтопереробні продукти. Ведення акцизу на тютюн дало 148 млн. крб. прибутку, тоді як всі непрямі податки, не враховуючи цукрової та винної монополії, становили 181 млн. крб. Основною причиною поганого надходження непрямих податків був дефіцит товарів.

В доходах бюджету були мита. Однак застосовували митні ставки, встановлені ще в 1904 р. Митниця дала 51 млн. гривень, з яких на частку Німеччини та Австро-Угорщини припадало 40 млн. гривень.