НЕП і фінансова політика радянської держави.

Після закінчення громадянської війни необхідно було відновити господарство, в зв'язку з чим компартія прийняла рішення про перехід до нової економічної політики (непу). Початком переходу до непу послужило рішення про заміну продрозверстки натуральним податком. У 1922 р. 13 натуральних податків, які стягувались 18 видами продуктів були об'єднані в єдиний натуральний податок, який встановлювався для кожного селянського господарства в пудах жита або пшениці. Продукти, які залишались після сплати натурального податку, селяни могли вільно продавати.

У промисловості підприємства були поділені на дві групи. Підприємства паливної, металургійної, оборонної промисловості залишалися на кошторисному фінансуванні. Всі інші підприємства переводились на господарський розрахунок, який давав право на реалізацію продукції за ринковими цінами і означав розширення самостійності кожного підприємства у використанні своїх фінансових і матеріальних ресурсів. У 1921-1922 рр. державна промисловість була збитковою, але вже у другій половині 1922 р. вона стала давати прибуток. Значну частину прибутку підприємства направляли у резервний капітал, фонд покращення побуту робітників, на виплату винагороди працівникам.

Основними завданнями фінансової політики Радянської влади після закінчення громадянської війни було фінансування індустріалізації держави, колективізація сільського господарства та проведення культурної революції.

На першому етапі непу необхідно було зміцниш радянську валюту. У 1922 р. було проведено обмін грошових знаків на нові з підвищеною в 1 млн. раз цінністю. Однак грошову реформу в даний час проводити ще було передчасно.

Розвиток товарно-грошових відносин в умовах здійснення непу вимагав відновлення інших ланок фінансової системи. Із державного забезпечення було виділено соціальне страхування, яке проводилось за рахунок внесків підприємств і організацій та поширювалось на всіх робітників і службовців. Соціальне страхування включало всі види страхування, а також надання медичної допомоги. У жовтні 1921 р. було поновлено майнове страхування. Передбачалося страхування приватних і кооперативних господарств в селах і містах.

Особове страхування почало проводитись з 1924 р. на основі державної монополії, як і майнове страхування. Воно покладалось на управління Держстраху в складі Народного комісаріату фінансів з відповідними страховими підвідділами місцевих фінансових органів.

Державний кредит бере свій початок з 1922 року. Держава використала випуск державних позик і залучення коштів у кредитні установи для мобілізації вільних ресурсів на потреби господарства. За 1922-1925 рр. держава випустила 10 внутрішніх державних позик, з них три натуральних і п'ять грошових для розміщення серед населення, дві позики спеціального призначення. Поступлення від позик за 1922-1925 рр. становили 547, 7 млн. руб., витрати - 295, 6 млн. руб. Успішне проведення грошової реформи 1922-1924 рр. дозволило державі здійснювати наступні кредитні операції тільки в грошовій формі.

Грошові кошти в позики вкладали населення, державні та кооперативні підприємства. У загальній сумі державного боргу постійно зростала питома вага довгострокових позик. На 1 жовтня 1922 р. весь борг був короткостроковим, а на 1 жовтня1925 р. питома вага короткострокового боргу зменшилась до 36%. Певного розвитку набув міжнародний державний кредит. У листопаді 1922 р. Норвегія надала довгострокову позику на суму 0, 3 млн. руб.

У грудні 1922 р. були створені ощадні каси, які в перші роки діяльності займались страхуванням заробітної плати від знецінення грошей. Їх число інтенсивно зростало і на 1 жовтня 1926 р. вже становило майже 12 тисяч.

У відновний період були запроваджені значні зміни в податковій системі. Вона характеризувалась великою кількістю платежів і багатократністю оподаткування. Спочатку держава надавала перевагу непрямим податкам як важливому джерелу наповнення доходної частини бюджету. У 1921-1922 роках були введені акцизи на вино, сірники, тютюн, спирт, пиво, мед, сіль, чай тощо. По мірі розвитку народного господарства і зміцнення фінансового стану держави акцизи на товари широкого споживання знижувались. У 1925-1926 рр. порівняно з 1922-1923 рр. їх питома вага зменшилась з 67, 1 до 43, 4% загального обсягу акцизних надходжень. В цілому непрямі податки були найважливішим джерелом доходів бюджету, а їхні надходження зросло з 170, 2 млн. руб. у 1922 р. до 992, 1 млн. руб. у 1925 р., або у 5, 8 разів.

Першим прямим податком, введеним у червні 1921 р., був промисловий податок з промислових, торговельних підприємств і особистих промислів. У 1922 р. дія цього податку була поширена на кооперативні і державні підприємства. Податок складався з двох зборів – патентного і зрівняльного. Розміри патентного збору залежали не від прибутковості, а від кількості робітників, площі приміщень, виду товару. Зрівняльний збір сплачувався за ставкою 3% від обороту (валової виручки). Для державних і кооперативних підприємств були встановлені понижені ставки податку, а для приватних підприємств – підвищені ставки зрівняльного збору.

У листопаді 1922 рр. був запроваджений у містах подоходно-майновий податок. У кінці 1923 р. його поділили на основний (визначався по твердих окладах) та додатковий (прогресивний) податки. Другий сплачували особи з доходами понад встановлену величину. У 1924 р. подоходно-майновий податок було трансформовано у подоходний податок. Подоходний податок сплачували також і підприємства (в тому числі кооперативні і державні) за ставкою 10% прибутку. З них стягували акцизи по деяких видах продукції і велику кількість дрібних податків і зборів (квартирний податок, податок з осіб, які наймали прислугу, мито на спадщину та ін.).

У 1922 р. було проведено реформу оподаткування сільського населення шляхом впровадження єдиного продподатку. У 1923 р. натуральний, трудовий, гужовий, подвірно-грошовий, загальногромадянський та деякі місцеві податки і збори було об’єднано в єдиний сільськогосподарський податок. Він стягувався по прогресивних ставках з встановленням пільг для колгоспів і бідніших селянських господарств.

Отже, у 1922 році податки поділялись на державні та комунальні. До державних належали прямі податки (промисловий та загальногромадянський податки, патентні збори), непрямі податки (податки на вино, пиво, мед, цукор, спирт, сірники, сіль, тютюн та ін., мито на товари, що ввозилися і вивозилися) і мита (гербовий, канцелярський, нотаріальний, портовий, консульський та іригаційний збори, судове мито). До складу комунальних входили: податок із будівель, із майна, квартирний податок, різні збори (із вантажів, за право торгівлі, з коней та екіпажів, за користування вагами), надбавки до державних податків. Комунальних податків було 25. Якщо необхідно було залучити додаткові кошти, то вводилось спеціальне оподаткування.

Бюджетна система пройшла кілька етапів свого реформування. У 1921 р. із загальнодержавного бюджету були виділені місцеві бюджети. Із створенням Союзу PCP у грудні 1922 р. вона була представлена союзним бюджетом і державними бюджетами союзних республік, у складі останніх рахувались місцеві бюджети.

У 1922-1923 pp. вперше в Україні почали складатись районні бюджети. У 1924 р. сформувалась система місцевих бюджетів, до яких входили: 1) регулюючі бюджети (губернські, обласні, республіканські, окружні); 2) міські бюджети; 3) низові бюджети (волосні, районні, сільські).

У 1924 р. прийнята постанова Центрального Виконавчого комітету, в якій регламентувались бюджетні права СPCP та союзних республік. У 1926 р. вийшло Положення про місцеві фінанси, яке встановлювало перелік їх доходів та видатків.

Союзний бюджет за видатками в 1924-1925 pp. становив 78, 1% загального обсягу державного бюджету СРСР. Був затверджений порядок розподілу доходів і видатків між союзним бюджетом та бюджетами союзних республік на основі принципу відомчого підпорядкування. Мали місце дотації із союзного бюджету. Взаємовідносини між Союзом і республіками в бюджетній сфері характеризувались великою централізацією.

Таблиця 8

Доходи і видатки державного бюджету СРСР у 1922-1926 роках

Починаючи з 1923/24 господарського року, бюджет складали в твердій радянській валюті. Державний бюджет на 1924/25 р. був вперше виконаний з перевищенням доходів над видатками без проведення грошової емісії.

За три роки бюджетні ресурси держави зросли в 4, 6 рази. Найбільшу питому вагу займали видатки на народне господарство (біля 31%) і соціально-культурні заходи (27%).