Фінансова програма більшовиків.

У листопаді 1917 р. до влади в Росії прийшли більшовики, фінансова програма яких включала наступні заходи: організацію робітничого фінансового контролю, захоплення Державного банку, націоналізацію банківської і страхової справи, введення державного соціального страхування, припинення емісії паперових грошей, відмову від сплати державних позик, реформування податкової системи. У ході її реалізації більшовики у 1917 р. захопили Державний банк, націоналізували приватні акціонерні банки і, об'єднавши їх, створили єдиний Народний банк республіки. Банківська справа з цього часу стала державною монополією.

Робітничий фінансовий контроль вводився на основі декрету від 27 листопада 1917 р. і поширювався на виробництво, купівлю-продаж, зберігання товарів і на фінансову діяльність підприємств. Одночасно з введенням контролю була відмінена комерційна таємниця. Власники підприємств зобов'язані були надавати органам робітничого контролю (заводські, фабричні комітети, ради старост тощо) всю необхідну інформацію.

У страховій справі спочатку був введений державний контроль за всіма видами страхування, а в листопаді 1918 р. страхування у всіх його видах і формах було визнано державною монополією. Соціальне страхування поширювалось на всіх найманих працівників, охоплювало всі види втрати працездатності, витрати по страхуванню покладались на підприємства і окремих власників.

Перший бюджет радянської Росії був затверджений у березні 1918 р. з великим бюджетним дефіцитом, який покривався за рахунок емісії паперових грошей. У зв’язку з масовим ухиленням від оподаткування і важким фінансовим станом підприємств, надходження доходів до державного бюджету значно скоротилися. Основними видами доходів стали доходи під державних підприємств і майна: залізниць, цукрової монополії, морського і річкового флоту, зв'язку, лісового господарства тощо. На другому місці були державний подоходний і промисловий податки. У видатковій частині значну питому вагу займали видатки військових відомств (36, 3%).

Одночасно із затвердженням бюджету був створений Комітет зі зменшення державних видатків, який наділявся особливими повноваженнями. Для зменшення видатків бюджету у 1918 р. було проведено анулювання державних позик, отриманих російськими урядами, а також урядових гарантій за позиками підприємств, установ. У 1918р. завершилося створення фінансового апарату Народного комісаріату фінансів та фінансових відділів при Радах.

Таблиця 6

Доходи і видатки бюджету Росії у 1917-1918 роках.

Податкова система розвивалася по таких напрямах, як:

- організація строгого обліку і контрою за стягненням установлених раніше прямих податків (подоходного, одноразового податку на прибуток, тимчасового податку на приріст прибутків, відсоткового збору з прибутків тощо); зміна прямих податків з метою встановлення більшої пропорційності та підвищення податкових ставок;

- широке застосування одноразових надзвичайних революційних податків (контрибуцій). Вони дали змогу зібрати до кінця 1918 p. у 57 губерніях 0, 82 млрд. руб.;

- перебудова системи непрямих податків шляхом підвищення ставок податків на предмети розкоші та пониження цін і ставок на предмети народного споживання.

Отже, фінансова політика більшовиків на початку перехідного періоду була спрямована на досягнення фінансової централізації, встановлення нових принципів виробництва і розподілу, відмову від зовнішніх позик, що означало звільнення від іноземної фінансової залежності, а також на економічну боротьбу з приватними власниками.

6.4. Фінансова політика в період громадянської війни та іноземної інтервенції.

Громадянська війна та іноземна військова інтервенція у 1918-1920 рр. внесли корективи у побудову радянської фінансової системи. Фінансова політика держави була направлена на концентрацію ресурсів у державному бюджеті, їх розподіл та використання згідно з військовими потребами.

З метою зосередження матеріальних ресурсів Радянська влада здійснила націоналізацію промисловості, заборонила приватну торгівлю, встановила продрозверстку, запровадила карткову систему постачання населення та загальну трудову повинність, проводила так звану політику «воєнного комунізму». Така натуралізація господарських відносин і різке пониження ролі грошей звузили сферу дії фінансів та їх вплив на економічні процеси. Разом з тим відбувалося скорочення фінансово-кредитного апарату.

Податкова політика держави була спрямована на введення натурального та одноразових надзвичайних революційних податків. Натуральний податок був введений у 1918 р. як відрахування на користь держави частини сільськогосподарських продуктів. Він визначався в залежності від кількості осіб в сім'ї, розміру посівів, кількості худоби в господарстві. Податок повинен був збільшити продовольчі ресурси держави. Крім натурального податку, існувала ще й продрозверстка.

У жовтні 1918 р. був встановлений одноразовий революційний податок обсягом 10 млрд. руб., яким обкладалось міське та сільське населення з доходом понад 1, 5 тис. руб. на місяць. Місцеві Ради мали право вводити місцеві контрибуції для фінансування позакошторисних видатків.

У березні 1919 р. були підвищені ставки подоходного податку і він поширювався на сільське населення. Замість акцизів встановили прямі нарахування на ціни, однак у січні 1920 р. ці нарахування відмінили. У лютому 1921 р. було припинено стягнення всіх грошових податків.

В умовах війни виникла необхідність здійснити уніфікацію фінансової системи. Державні, кооперативні підприємства були переведені на кошторисний порядок фінансування, їхні видатки здійснювались по затверджених кошторисах за рахунок коштів державного бюджету. Всі грошові надходження підприємств поступали у дохід держави.

Система централізованого розподілу продуктів та натуралізація господарських зв'язків обумовили перебудову соціального страхування. У квітні 1919 р. була призупинена сплата внесків на соціальне страхування державними підприємствами. Страхові платежі збереглися за приватними підприємствами і громадськими організаціями, але вони стали зараховуватись у державний бюджет. Всі кошти, необхідні для встановлених раніше виплат по соціальному страхуванню, виділялись з бюджету.

У листопаді 1919 р. було відмінено страхування життя, капіталів і доходів, а в грудні 1920 р. - майнове страхування. Непрацездатні громадяни, які втратили у зв'язку з цим страхову виплату, підлягали соціальному забезпеченню на загальних підставах. Трудовим господарствам, які мали втрати від стихійного лиха, надавалась безкоштовна державна допомога грошима або в натуральній формі.

Вказані зміни в системі соціального, особистого та майнового страхування означали їх об'єднання разом із соціальним забезпеченням в єдину систему державного забезпечення. Фінансова система держави була представлена однією ланкою – державним бюджетом.

Характерним для розвитку державного бюджету у період іноземної інтервенції та громадянської війни був процес його перетворення із грошового в матеріальний. Доходи і видатки бюджету були поділені на прямі та оборотні. Оборотні статті бюджету не відображали реальних надходжень і витрат, а використовувались для обліку руху матеріальних цінностей в державному господарстві.

Таблиця 7

Доходи і видатки державного бюджету Радянської республіки в 1918-1920 роках.

По мірі натуралізації відносин проведення оборотних статей через бюджет було зайвим. А тому із державного бюджету були виключені взаємні розрахунки між установами і розроблені нові схеми бюджету.

Економічні та військові проблеми вплинули на наявність значного бюджетного дефіциту, який покривався тільки за рахунок емісії паперових грошей. За період з 1 липня 1918 р. по 1 січня 1921 р. грошова маса, випущена в обіг, збільшилась з 43, 7 млрд. руб. до 1168 млрд. руб. або у 26, 7 рази, купівельна спроможність карбованця понизилась у 188 раз. Це привело по фактичної втрати капіталів власниками.

У середині 1920 р. був відмінений поділ бюджету на загальнодержавний та місцевий.