Строки подання податкової електронної декларації та сплати ПДВ

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України (ст. 200 ПКУ)

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, пов’язаний з визначенням суми доданої вартості для цілей оподаткування. В міжнародній податковій практиці застосовують два підходи для її ідентифікації. Перший ґрунтується на її визначенні як різниці між отриманою виручкою від реалізації товарів/послуг та понесеними матеріальними витратами на їх виготовлення (надання). За іншим - додана вартість визначається шляхом додавання отриманого прибутку та виплаченої заробітної плати.

Згідно ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, що теоретично відповідає змісту першого методологічного підходу.

ПДВ = ПЗ_ПДВ - ПК_ПДВ,

де, ПДВ - сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, грн;

ПЗ_ПДВ - сума податкового зобов’язання з ПДВ звітного податкового періоду, грн;

ПК_ПДВ - сума податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду, грн.

При позитивному значенні ПДВ така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Для здійснення перерахування податку до бюджету фіскальні служби надсилають органам державного казначейства, в яких відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників (із зазначенням назви платника, податкового номера, індивідуального податкового номера платника, звітного періоду та суми податку, що підлягає сплаті). На підставі даного реєстру органи державного казначейства не пізніше останнього дня строку, встановленого для самостійної сплати податку, перераховують суми податку до бюджету.

При від’ємному значенні ПДВ така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні податкові періоди;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному податковому періоді в складі ціни реалізації товарів (послуг).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, сплачених (нарахованих) у складі ціни платником податку своїм постачальникам у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (послуг), а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у т.ч. при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися у господарській діяльності платника податку чи ні.

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними або не підтверджені митними деклараціями.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, право включення її в розрахунок платник зберігає впродовж 180 календарних днів з дати складання податкової накладної, а для платників, що застосовують касовий метод ‒ 60 днів.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Якщо придбані або виготовлені товари/послуги частково використовуються в операціях, що підлягають оподаткуванню, а частково - ні, то до сум податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Розмір цієї частки визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання товарів (послуг) за оподатковуваними операціями (без урахування ПДВ) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування ПДВ) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

де, Ч – частка податкового кредиту, %;

SО_о - обсяг отриманих доходів за господарськими операціями, що підлягали оподаткуванню за попередній календарний рік, без ПДВ, грн;

SО_н - обсяг отриманих доходів за господарськими операціями, що не підлягали оподаткуванню за попередній календарний рік, без ПДВ, грн.

За вимогами чинного Податкового Кодексу розрахунки даного співвідношення платники ПДВ зобов’язані здійснювати щорічно за підсумками календарного року і подавати їх до податкового органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а також новостворені платники податку проводять розрахунок такої частки за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

де, Ч – частка податкового кредиту, %;

SО_о - обсяг оподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, грн;

SО_н - обсяг неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, грн.

Бюджетне відшкодування ПДВ (ст. 200 ПКУ)

Сума ПДВ, розрахована як різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту може мати позитивне чи негативне значення.

Позитивне значення розрахованої суми підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету у встановлені строки.

Від’ємне значення розрахованої суми характеризує відсутність у платника податкових зобов’язань зі сплати ПДВ і виникає за умов значного зменшення в звітному податковому періоді оборотів з реалізації товарів (послуг) або взагалі їх відсутності. Від’ємне значення виникає і за умов проведення активних господарських операцій, якщо така діяльність здійснювалась платником у сфері зовнішньо-економічних відносин.

Від’ємне значення враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні податкові періоди (у т. ч. розстроченого або відстроченого), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду для зменшення податкових зобов’язань зі сплати ПДВ, або підлягають бюджетному відшкодуванню.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження основних фондів).

Платник податку, який прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає до податкового органу:

- податкову декларацію зі сплати ПДВ;

- заяву про повернення суми бюджетного відшкодування;

- розрахунок суми бюджетного відшкодування;

- оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Органи ДФС проводять перевірку поданих документів в камеральному режимі, впродовж 30 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування впродовж 30 календарних днів після проведення камеральної перевірки (норма діє до 1липня 2015 року).

Згідно Податкового Кодексу України бюджетне відшкодування ПДВ може здійснюватись в звичайному та автоматичному режимах.

За загального режиму відшкодування ПДВ податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення камеральної перевірки подати до органу Державного казначейства України відповідний висновок, а казначейство в свою чергу впродовж 5 днів від дня його отримання зобов’язане перерахувати кошти з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податку.

Запровадження автоматичної системи повернення ПДВ здійснено в інтересах платників податків, оскільки за такого порядку процедура відшкодування відбувається без контакту з податковою службою і в більш стислі строки.

Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники, які відповідають таким критеріям:

- не перебувають у судових процедурах банкрутства;

- не мають податкового боргу;

‒ мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у 3 рази суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців.

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, стосовно яких не внесено записів про відсутність місцезнаходження, припинення державної реєстрації, недійсність установчих документів тощо;

- здійснюють операції, до яких застосовується 0 ставка, питома вага яких впродовж попередніх 12 послідовних календарних місяців сукупно становить не менше 40% загального обсягу поставок (для платників ПДВ з квартальним звітним періодом - впродовж попередніх чотирьох послідовних кварталів);

- здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 млн. грн. впродовж останніх 12 календарних місяців.

Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

У разі невідповідності за висновком фіскального органу платника податку визначеним критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку фіскальний орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника про відповідне рішення та надати йому відповідні детальні пояснення.

Якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Суми податку, що не відшкодовані платникам, вважаються бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення.

Ставки ПДВ (ст. 193, 194 ПКУ)

Для цілей розрахунку та сплати ПДВ Податковим Кодексом України встановлюються ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20% (основна ставка) ‒ оподатковуються всі операції, які підпадають під визначення об’єкта оподаткування;

в) 7% по операціях з:

‒ постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні за переліком Кабінету Міністрів України;

‒ постачання на митній території України та ввезення на митну територію України медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань.

б) 0% по операціях з:

‒ експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

‒ реекспорту товарів;

‒ постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів, використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн, входять до складу Військово-Морських Сил України;

‒ постачання товарів для заправки або забезпечення повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів, входять до складу Повітряних Сил України;

‒ постачання товарів для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

‒ постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, ‒ постачання послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси та ін..

Дата виникнення податкового зобов’язання (ст. 187 ПКУ)

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов’язань вважається дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, датою виникнення податкових зобов’язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (з технологічним циклом більше 1 року) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Дата виникнення податкового кредиту (ст. 198.2 ПКУ)

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України ‒ дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податкова накладна (ст. 201 ПКУ)

Податкова накладна - це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання платника податків у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця - платника податків у зв’язку з придбанням таких товарів (послуг).

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник ПДВ у фіскальному органі і має індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна оформляється платником податку - продавцем товарів (послуг) у день виникнення податкового зобов’язання. З 2015 року всі без виключення податкові накладні складаються в електронній формі та реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна обов’язково реєструється також у випадках, коли вона не надається покупцю, а також коли податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних для покупця товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням для продавця про зарахування його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція, що надсилається органом ДФС впродовж операційного дня в електронному вигляді у текстовому форматі.

З метою отримання податкової накладної покупцем, останній надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної та саму податкову накладну в електронному вигляді.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до фіскального органу, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні платником сформовані з порушенням встановлених вимог податковий орган надсилає йому відповідне повідомлення із зазначенням причин її неприйняття. Якщо протягом операційного дня таке повідомлення платнику не надходить, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання. Їх можна зареєструвати і після 15-денного терміну, але така реєстрація повинна супроводжуватись нарахуванням штрафних санкцій.

Таблиця 3.3

Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних в період тестового режиму адміністрування ПДВ (до 01.07.15 р.)

Таблиця 3.4

Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних після закінчення тестового режиму адміністрування ПДВ (з 01.07.15 р.)

Відсутність факту реєстрації платником ПДВ податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, або порушення порядку її заповнення, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну покупець має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний податковий період. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

У випадках ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту за такою операцією, вважається митна декларація.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Формування податкового кредиту для цілей зменшення податкового зобов’язання з ПДВ в окремих випадках платник може здійснювати і без отримання податкової накладної. До числа документів, які під час здійснення господарських операцій покупцем товарів/послуг не підлягають дублюванню податковими накладними відносять:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування ПДВ).

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у встановленому порядку.

Електронне адміністрування податку на додану вартість (ст. 200¹ ПКУ)

З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України (ПК), система електронного адміністрування ПДВ запроваджується поетапно:

‒ з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду) ‒ у тестовому режимі;

‒ з 1 липня 2015 року — на постійній основі.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість передбачає:

а) відкриття окремих електронних рахунків платників у системі електронного адміністрування ПДВ;

б) врахування особливостей формування та реєстрації в ЄРПН податкових накладних у період тестового режиму;

в) застосування системи електронного адміністрування ПДВ після закінчення тестового режиму;

г) подання податкової звітності та запровадження розрахунків з бюджетом в електронному вигляді.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік:

‒ сум податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

‒ сум податку, сплачених платниками при ввезенні товару на митну територію України;

‒ сум поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ;

‒ сум податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для платників ПДВ в автоматичному режимі в системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються окремі рахунки. Для цього фіскальний орган, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, реєстр платників ПДВ, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника. Отже перерахування суми ПДВ до бюджету буде здійснювати не платник податку, як було раніше, а казначейська установа самостійно.

Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (Σ Накл), обчислену за такою формулою:

Σ Накл = Σ НаклОтр + Σ Митн + Σ ПопРах - Σ НаклВид - Σ Відшкод - Σ Перевищ,

де:

Σ НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Σ Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

Σ ПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

Σ НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Σ Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

Σ Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

200-1.4. На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку.

200-1.5. З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань.

200-1.6. За підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (Σ ПопРах).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов’язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

200-1.7. Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу.

Пільги зі сплати ПДВ (ст. 196, 197 ПКУ)

Податковий Кодексом України передбачає два види пільг зі сплати ПДВ:

- операції, які не є об’єктами оподаткування;

- операції, що звільнені від оподаткування.

Не є об’єктом оподаткування операції з:

‒ емісії, продажу, обміну, викупу цінних паперів, що випущені в обіг суб’єктами підприємницької діяльності, НБУ, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, а також сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах;

‒ виплат у грошовій формі заробітної плати, а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування;

‒ передачі майна на відповідальне зберігання, у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

‒ виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

‒ передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора;

‒ надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;

‒ обігу банківських металів, інших валютних цінностей (крім банкнот і монет, що використовуються для нумізматичних цілей, а також іноземних монет з дорогоцінних металів, базою оподаткування яких є продажна вартість);

‒ надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування тощо;

‒ реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

‒ постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

‒ ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення;

‒ ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.

Звільняються від оподаткування операції з:

‒ постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

‒ постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках;

‒ постачання медичних послуг закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг;

‒ постачання послуг з утримання дітей у дошкільних навчально-виховних закладах, школах-інтернатах;

‒ постачання послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров'я.

‒ постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі);

‒ постачання релігійними організаціями культових послуг (хрещення, укладення церковного шлюбу, похорони, молебень, панахида, освячення помешкань, автомобілів тощо) та предметів культового призначення за переліком, а саме:

‒ безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

‒ безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок;

‒ надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям;

‒ постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

‒ надання послуг з реєстрації актів цивільного стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

‒ постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва;

‒ постачання та ввезення на митну територію України товарів/послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу цих дипломатичних місій та членами їх сімей, що проживають разом з такими особами.

‒ перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України та ін.

Спеціальний режим оподаткування ПДВ (ст. 209 ПКУ)

Згідно Податкового Кодексу України спеціальні режими оподаткування ПДВ застосовуються до операцій у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства;

Сільськогосподарським вважається підприємство усіх форм власності, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів/послуг (крім підакцизних товарів), у т. ч. у сфері лісового господарства та рибальства, на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, який здійснює господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, таке співвідношення розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду.

З метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Якщо суб’єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування;

б) таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення;

в) орган ДФС виключає підприємство з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податкового зобов’язання з ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету, а повністю залишається в його розпорядженні для відшкодування суми ПДВ, сплаченої в складі ціни придбання виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються с/г підприємствами на спеціальних банківських рахунках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарське підприємство, як суб’єкт спеціального режиму оподаткування, здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції в залежності від географії її збуту за двома ставками - 20% та 0%. Подання звітності та сплата податку здійснюється в терміни визначені для обраного податкового періоду.

На сільськогосподарське підприємство поширюються зобов’язання стосовно надання податкових накладних покупцям продукції, яке такі підприємства здійснюють на загальних підставах, затверджених для всіх інших платників ПДВ.

Якщо сума ПДВ, визначена як різниця між податковим зобов’язанням сільськогосподарського підприємства та його податковим кредитом в звітному податковому періоді має від’ємне значення, то вона не підлягає бюджетному відшкодуванню, а зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така різниця відшкодовується з бюджету лише у тому випадку, коли вона сформована за рахунок проведення експортних операцій. Відшкодування в такому випадку здійснюється в загальному порядку.

Сільськогосподарські підприємства, що мають наміри здійснювати господарську діяльність за спеціальним режимом оподаткування, зобов’язані стати в органах ДФС на відповідний облік та отримати реєстраційне свідоцтво платника за спеціальним режимом оподаткування.

Зазначене свідоцтво підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб’єкта спеціального режиму оподаткування;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником ПДВ на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації.

Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на господарську діяльність, як:

- вирощування зернових та технічних культур;

- овочівництво;

- декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

- вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;

- розведення великої рогатої худоби;

- розведення овець, кіз, коней;

- розведення свиней;

- розведення птиці;

- розведення інших тварин;

- змішане сільське господарство;

- лісівництво та лісозаготівлі (вирощування лісових угідь, лісозаготівля, одержання паливної деревини та ін.);

- одержання продукції лісового господарства (збирання жолудів, каштанів, моху, збирання соків, збирання живиці, природних смол та ін.);

- рибництво (морське і прісноводне рибництво);

- надання послуг у рибальстві, рибництві:

- надання послуг у рослинництві, облаштуванні ландшафту;

- надання послуг у тваринництві;

- надання послуг у лісовому господарстві.